Ринкові відносини: сутність, умови формування, розвиток, суб`єкти та об`єкти

     Взаємодія  попиту та пропозиції характеризує  сутність ринкового механізму.  Оскільки на кожний даний момент  завжди потрібна певна кількість  продукції, а її випуск у  масштабах  усього  суспільства ніхто не планує  і не ставить завдання на їх виробництво, саме ринок самостійно в автоматизованому режимі регулює необхідну кількість товарів та послуг, які з`являються на ринку. Відбувається це через ціновий механізм.

  Взаємодія попиту та пропозиції через ціни регулює не тільки кількість необхідної для ринку продукції, а через це й обсяги виробництва. Ця взаємодія впливає і на технічний прогрес, і на якість продукції. [ 3, 200]

  Взаємодія попиту  та пропозиції визначає ринкову  кон`юнктуру.

При цьому виникають  такі основні варіанти ринкової ситуації:

1.Попит перевищує пропозицію:

Причини : ріст грошових прибутків, виробництво непотрібної  продукції, штучне зниження цін.

Наслідки: криза недовиробницта, ріст цін, спекуляція.

Вихід: стримування зростання доходів, збільшення виробництва, підвищення цін на дефіцит.

Гарним прикладом цієї ринкової ситуації вважаються часи останнього представника радянської влади , часи «перебудови» , М.С. Горбачова. В той  час був дефіцит товарів. Тому з`явилися, так звані, спекулянти. Спекулянти перепродавали товари за вищими цінами.

2.Пропозиція  перевищує попит: 

Причини: зайве виробництво, штучне підвищення цін, невисока якість товарів, дефіцит грошей та ін.

Наслідки: затоварювання (криза надвиробництва).

Вихід: зниження цін.

За часів правління передостаннього  генсека Радянського Союзу Л. І. Брежнєва складалася саме така ринкова  ситуація.

3.Рівновага попиту та пропозиції:

Це оптимальна ситуація на ринку, те, до чого він постійно прагне. Тут  товари та послуги продаються за ціною ринкової рівноваги,. Сила , що змушує виробництво і ринок рухатися до рівноваги, є конкуренцією. Взаємодія  законів попиту та пропозиції, ціни та конкуренції визначає появу і дію механізму ринкового саморегулювання. [ 4,132]

  Ціна пропозиції - ринкова ціна., коли попит перевищує пропозицію.

Це зумовлює  конкуренцію  між покупцями за придбання певних товарів чи послуг, з одного боку, і намагання продавців реалізувати  товар за вищою ціною – з  другого.

   Ціна попиту -  ринкова ціна, коли пропозиція перевищує попит. Це зумовлює  зумовлює конкуренцію між продавцями за ринок збуту товарів, з одного боку, і намагання покупців зменшити ціну  товарів – з другого. [5, 192]

 Важливу роль у  дослідженнях механізму дії закону  попиту і пропозиції відіграє з`ясування сутності еластичності та коефіцієнта еластичності.

 Еластичність  – міра чутливості попиту  і пропозиції до зміни чинників, які їх визначають , і, насамперед, до зміни вартості товарів.

У кількісному вираженні  еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної величини. ( таке визначення дали англійські економісти Р. Піндайк і Д. Рубенфільд ).

Основні чинники, що впливають на еластичність попиту:

1. наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень рівень цін на них ( чим більше таких замінників і чим нижчі на них ціни, тим еластичніший попит).
2. питома вага продукту в доходах споживача ( чим важливіше місце посідає продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту ).
3. еластичність періоду здійснення вибору (  чим довший період часу для ухвалення рішень, тим еластичніший попит на товари).
4. тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкошів і товари широкого вжитку ( попит на предмети розкошів переважно, еластичний , на товари широкого вжитку – нееластичний ).

Еластичність  пропозиції – залежно від ціни є відсотковою зміною пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсоткового зростання ціни. Переважно таке зростання еластичності позитивне, оскільки вища ціна – стимул для виробників збільшувати випуск продукції .

 Особливість  ринкового механізму в цьому  випадку  полягає в тому, що попит еластичніший, ніж ціна, протягом тривалого. А не короткого проміжку часу. Це зумовлене тим, що люди  не відразу змінюють свої звички у споживанні товарів.[5, 193]

 Невід`ємною  складовою механізму ринкового саморегулювання виступає конкуренція. Спортсмени змагаються для досягнення найкращих результатів, політичні партії борються між собою за владу та ін. Зрозуміло,  що конкуренція пронизує і все економічне життя країни. Вона полягає у суперництві економічних суб`єктів за досягнення найкращої реалізації своїх економічних інтересів. Це, за словами Ф . Енгельса, боротьба всіх проти всіх. Оскільки вирішальним стимулом для товаровиробників  є прибуток, то в практичному житті конкуренція – це боротьба за можливість отримати більший прибуток.

 У сучасних умовах  в процеси конкурентної боротьби  активно включається держава.  Але її головне завдання полягає   не тільки в участі  державних  підприємств в конкуренції, скільки в захисті добросовісної конкуренції і боротьбі проти суцільної монополізації ринків і  виробництва товарів.

   Ринкова форма конкуренції - це конкуренція, яка здійснюється ринковими і санкціонованими суспільством методами. [ 3, 203]

 Позитивними  сторонами конкуренції , що значною мірою відтворюють позитивні сторони ринку, є такі:

1. внаслідок боротьби, суперництва  і змагальності конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної конкуренції; а отже , сприяє науково – технічному прогресу суспільства;
2. конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом  економії ресурсів, зростання продуктивності праці, покращення трудової дисципліни та ін. ;
3. конкуренція змушує покращувати якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів тощо;
4. конкуренція змушує знижувати та вирівнювати ціни,  підвищувати прибутковість підприємницької діяльності;
5. конкуренція стимулює перелив капіталів між галузями внаслідок гонитви за максимальними прибутками і таким шляхом активізує проведення структурних реформ в економіці та ін.

До негативних рис конкуренції належать такі:

1.конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який,

у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій;

2.внаслідок боротьби за ринки збуту товаровиробники розширюють масштаби виробництва, випускають надмірну кількість товарів, що призводить до криз перевиробництва;

3. конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати, що знижує платоспроможний попит населення;

4. внаслідок конкуренції та змагальності між найманими працівниками зростає інтенсивність їхньої праці, що сприяє зростанню армії безробітних , масштаби якої негативно впливають на становище зайнятих працівників;

5. використання нечесних методів конкуренції великими кампаніями призводить до придушення  малих та середніх підприємств , їх масового банкрутства

6.  міжнародна конкуренція, що з боку транснаціональних корпорацій ведеться нецивілізованими методами придушує національних товаровиробників,  у інших країнах;

7.  використання гіпертрофованої реклами та деяких інших видів маркетингової діяльності підприємств у їхній боротьбі призводить до зростання вартості товарів і послуг .[ 2, 129-130]

Вільна конкуренція - конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів – виробників та конкурентів – покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

  За цих умов процес ціноутворення здійснюється внаслідок вільної і стихійної взаємодії попиту , пропозиції та ціни, що означає саморегулювання економічної системи.

   За вільної  конкуренції жодна з фірм не  може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам  за сучасних умов відповідають ринки сільськогосподарської продукції та деяких послуг.

 За капіталізму  вільна конкуренція виявляється  у конкурентній боротьбі як  між різними формами приватного  капіталу ( промислового , торгівельного  , банківського та ін.) , так і  в середині кожного  з  них. Така конкуренція набуває форми внутрішньогалузевої  та міжгалузевої.

  Внутрішньогалузева конкуренція -  боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства.

  Оскільки ціни на ринку тяжіють до витрат, що встановлюються на підприємствах,  які виробляють переважну масу продукції, то результат внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення  окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість. Її формування означає, що попит і пропозиція урівноважені, , про що зазначалось раніше.

   За сучасних  умов ця конкуренція стала,  переважно, конкуренцією  на окремих   вузькоспеціалізованих ринках з  конкретних видів товарів.

  Міжгалузева конкуренція -  конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Через різні умови  виробництва у цих галузях  підприємці отримують різний обсяг  прибутків. Тому в епоху вільної  конкуренції  ті товаровиробники , які  отримували меншу кількість прибутку , намагалися вкладати свої капітали в галузі, в яких був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція у перших галузях зменшувалася , а в других збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього  ринкові ціни на товари, вироблені в галузях, в які переливають нові капітали , знижується, а в інших – зростають і стають вищими від ринкової вартості.

Таким чином, внаслідок  міжгалузевої конкуренції єдина  ринкова система або суспільна  вартість  перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

  Форми та методи  конкурентної боротьби на вищій стадії капіталізму.

 З виникненням монополій  вільна конкуренція перетворюється  на  монополістичну або недосконалу.

Недосконала конкуренція - конкуренція між великими кампаніями і дрібними та середніми фірмами.

Це боротьба за монополізацію  ринку збуту , джерел сировини, енергії, отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною  власністю ( патентами, ліцензіями тощо) , її найважливіші риси – встановлення монопольно високих цін і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків.

Розрізняють цінові та нецінові види конкуренції .

  Цінова конкуренція - боротьба між товаровиробниками за споживача через зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

 Підприємці при цьому не рідко маніпулюють цінами, вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.

  Важливою рисою  цінової монополістичної конкуренції   є цінова дискримінація , за  якої один і той же товар  або послугу продають різним  групам покупців за неоднаковими цінами.

 Нецінова конкуренція -  боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень НТП у виробництві, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

 Для завоювання більших ринків збуту  компанії також подовжують термін гарантійного обслуговування, надають кредити покупцям та ін.

Неціновій конкуренції  властива певна стабільність  цін  компанії, так зване « лідерство  в цінах».

Різновид недосконалої конкуренції  - нечесна конкуренція, що ведеться переважно неекономічними методами . До методів нечесної конкуренції відносять дезінформацію споживачів про якість товарів  і послуг , поширення спотвореної інформації  про товари конкурентів, використання торгової марки провідних фірм і кампаній та ін.

Сутність закону конкуренції полягає у наявності внутрішньо необхідних , сталих і суттєвих , прямих і зворотних зв`язків та відносин  між різними економічними суб`єктами і передусім товаровиробниками, які є примусовою силою у боротьбі за найвигідніші  умови виробництва, збуту , привласнення максимальних доходів і , насамперед, прибутку. Кожний економічний суб`єкт такої боротьби має свої специфічні потреби,

інтереси іманентні  цілі, використовує неоднакові форми  та методи конкурентної боротьби.

  Роль рушійної  сили  закон конкуренції виконує і тому , що пронизує низку інших економічних законів, у яких є суперечливі сторони , представленні різними суб`єктами  з протилежними потребами  та інтересами.

 Оскільки закон  конкуренції діє від часу виникнення  товарного виробництва і йому притаманні спільні риси та властивості у деяких суспільно-економічних формаціях, то його  можна віднести до типу загальних економічних законів.

  Загалом на нижчій  стадії капіталізму закон конкуренції  капіталістичного способу виробництва  в межах національних країн діє у формі вільної конкуренції., в найвищих – в формах монополістичної.

 На інтернаціональній  основі закон конкуренції діє  у формі транснаціональної конкуренції  , що передбачає боротьбу, передусім,  між транснаціональними корпораціями  та відносини  субординації між транснаціональною конкуренцією і формами конкуренції на національній основі..[3, 140-141]

 Класична економічна  наука визначає ціну як грошове вираження вартості товару. Сучасну ціну можна представити абстрактно синтезом виробництва ( затрат) , ринку( дії його механізму)  і держави ( економічної політики), як форма зв`язку між ними. Це в загалом. А в конкретних ситуаціях   необхідно враховувати й інші моменти, які впливають на формування цін.

   Найбільш чутливо  реагує ціна на такі основні фактори:

• вартість, розміри якої переважно спричиняють продуктивність, інтенсивність і складність праці; ефективність виробництва в цілому, раціональне використання  усіх видів ресурсів , якість продукції при цьому мінімум витрат на неї;
• ринкова ситуація, в першу чергу попит та пропозиція, наявність цивілізованої конкуренції, що унеможливлює маніпулювання цінами ;
• циклічність суспільного відтворення , особливо економічної кризи;
• доходи населення . зокрема рівень заробітної плати ; зайнятість і безробіття;
• стан грошового обігу, інфляція;
• державна політика цін та їх регулювання; антимонопольна боротьба;
• тіньова економіка, ринок і бізнес;
• суспільна свідомість і культура; звичаї, традиції, мода, смаки, уподобання і т.д.;
• інтеграційні світові процеси.