Ринкові відносини: сутність, умови формування, розвиток, суб`єкти та об`єкти

Зміст

 

 

Вступ …………………………………………………………………..

1.Ринкові відносини:  сутність, умови формування, розвиток, суб`єкти та об`єкти.……………………………………………………………………

2. Економічний механізм  функціонування ринку………………………

3. Економічна система  України…………………………………………

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

  Завдяки ринку   суспільство розвивалося і  задовольняла свої власні потреби .  На протязі усього свого складного процесу формування ринок залежав від людини, а людина від ринку. Цю еволюцію потрібно прослідкувати,  адже з цього і випливають головні засади і положення сучасної людини і сучасної ринкової системи.

  Ринок - синтетична  категорія, за допомогою якої  визначаються різноманітні за  змістом і параметрами явища.  З цього слідує непереривний  зв`язок між потребами людини  та шляхами їх задоволення. Кожен із нас у дитинстві мріяв, що колись зможе купити собі щось таке, чого не має ні у кого. Так само і ринок від первобщинного до сучасного набув різноманітних методів та процесів змін, для вдосконалення своєї форми та отримання більшого прибутку.

  Найважливішою метою  для мене є прослідкувати за  економічним механізмом саморегулювання  ринку. А інакше кажучи, « як  ринок сам себе здатен лікувати».

     Впровадження  нових законів і методів ведення  господарства привела до розширення  пропозиції та попиту, що в свою чергу зумовило перехід ринку від однієї до іншої економічної моделі.  Саме цей перехід і  його наслідки будуть розглянуті   у 1 главі. . Існують близько 200 визначень ринку, що говорить про складність і неоднозначність цього поняття. Тим самим, спричиняється  неоднозначність у розкриті цього поняття. Але при детальному  розгляді усіх елементів ринку та етапів його формування  , одержуються необхідні уявлення про функціонування ринкової системи та ринкового механізму.

   Людина завжди прагнула знайти і розкрити закони найвигіднішого використання ресурсів з метою максимального одержання результату чи прибутку. Сучасні товаровиробники спираються на цінову політику поставщиків сировини чи на  попит споживачів. Для боротьби з конкурентами у сучасній ринковій  системі ,  підприємці впроваджують нові технології , проводять акції , розробляють рекламні кампанії з метою заклику нових покупців .  поступово такий тип економічної ситуації може набути характеру монополії. Щоб цього не сталося існують певні форми та методи регулювання монополії ринковим механізмом.

  Таким чином, в  даній темі  треба розкрити  сутність та становлення ринку,  основні економічні засади,  що  дозволяють  йому функціонувати.  Світовий досвід показує, що  найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Основна мета цієї роботи — з'ясувати суть і об'єкт ринку, основні умови його виникнення та ефективного функціонування, найважливіші принципи ринкової економіки. У роботі розглянуто кругопотік ресурсів, продуктів і доходів. Усі питання теми розглядаються у тісному зв'язку з процесом формування ринкових відносин в Україні.

  Предметом роботи  виступає ринок, його суть та  характеристика. Об’єктом роботи - є розгляд ринкових відносин  на Україні.

   Ринок як економічна категорія бере свій початок з часів первісних людей. З часом еволюції ринок вдосконалював свою систему,  зазнаючи певних змін.

  Мета  роботи: детально  розглянути та висвітлити ринок  як економічну категорію, розглянути  ринкові відносини, які складають  за певними умовами та мають конкретні наслідки; знайти відповіді на питання з приводу функціонування ринкового механізму .  Для більш точного та справедливого аналізу треба звернутися до першоджерел, щоб висвітли детальніші наведені етапи та дати точну й інформацію. За А.І. Щетиніним : « Ринок – це , перш за все, головний регулюючий механізм у системі суспільного відтворення, що функціонує на основі товарного виробництва.»[1,197] Ринок і людина – це тотожні організми., які функціонують  взаємно та разом. 

 Завдання роботи: повне  висвітлення  ринку як економічної  категорії та форм організації  суспільного виробництва. Таким  чином, треба більш детально  охарактеризувати кожне питання.  Світовий досвід показує, що  найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Треба поетапно з`ясувати суть і положення ринку, основні умови його виникнення та розвитку. Цікавим є питання про економічний механізм саморегулювання ринку., в якому буде більш детально розглянуто такі основні і базові економічні засади як попит та пропозиція.  Також не оминемо і конкуренції з її законом, висвітленню підлягає також ціноутворення, що має певні наслідки та на певному рівні контролює всі макроекономічні процеси.  Що стосовно України, прослідкуємо всі етапи та процеси створення економічної системи в нашій державі та сучасне положення економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Ринкові відносини:  сутність, умови  формування та  розвитку , об`єкти та суб`єкти.

 Об`єктивна необхідність  ринку зумовлена тими самими причинами, що викликають необхідність існування товарного виробництва: розвинутий суспільний поділ праці, економічна відокремленість ринкових суб'єктів  в умовах різних форм власності, тісний зв’язок з і світовою економікою за допомогою зовнішньої торгівлі  та потреб виходу національної економіки на світовий економічний простір з метою її подальшого економічного зростання.[ 2, 124]

   Спочатку під ринком розуміли  місце, на якому продавці й  покупці особисто зустрічалися : перші -  пропонували товари, а другі пред’являли на них попит, торгувалися і виторговували прийнятні для обох сторін ціни, тобто ринок -  це реальне місце торгівлі, фізично відчутний центр суспільного життя невеликого співтовариства.[6,181]

   Із розвитком  суспіль спільного поділу праці постійно розширювалася територія, на якій велась торгівля. Зокрема, XII ст. починає розвиватись обмін між містами, а у містах відбуваються чисельні регулярні ярмарки. Тому місце торгівлі розширюється і замість ринкової площі все частіше .

 

.

 

 

 

 

 

 

 

..

вживається  термін «  район торгівлі». Тому невипадково  французький  економіст А. Курно  вперше в науковій літературі визначення  поняття « ринок» починає з  терміну « район». « Ринок –  це всякий район, на якому відносини  покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись.» [5,178]

  Отже, ринок – це тісний взаємозв’язок і взаємодія багатьох людей, домашніх господарств, підприємств, галузей і видів виробництва. Їхні ринкові зв’язки створюють єдине ціле, а тому ринкова економіка належить до типу органічних систем.

Нарешті ринок слід розглядати як спосіб економічного життя суспільства. Постільки основою існування  і розвитку людей є виробництво  благ, а ринок є способом організації  товарного господарства, то економічні відносини стають по суті ринковими, які обумовлюють характер усіх суспільних відносин. [ 7, 170]

     Ринок належить  до складних, багатоаспектних утворень  і жодне з котрих визначень  не в змозі дати повне визначення  сутності ринку, а тому виділяють головні критерії.

 В органічному та історичному плані ринок - це публічне місце, в тому чи іншому населеному пункті, простір, де товари виставляють на продаж або укладають угоди.

 З позиції суспільного виробництва ринок – це сфера обігу в загальній структурі виробництва, сфера реалізації вироблених товарів сукупність  актів купівлі-продажу, посередницька форма діяльності.

З точки зору суб’єктів та об’єктів ринок – сукупність економічних відносин різних суб’єктів товарного господарства з приводу обміну продуктами праці або діяльності.

  Ринок як особливий  тип господарських відносин, що  висуває обмін головною формою  зв`язку між виробництвом та  споживанням , пройшов через всі  соціально – економічні формації, зародившись ще у первісному  суспільстві.

  Ринкові відносини  не є назавжди даними, незмінними. Можна сказати, що вся історія  ринку – це його шлях від  нерегульованого до регульованого.  Доля фази при цьому зіграла  вирішальну роль у становленні  ринку, поступово набуваючи відносної  самостійності у системі суспільного відтворення.

  Поява стійкого  поділу праці всередині общини  сприяла спеціалізації праці,  підвищенню її продуктивності  і одержанню додаткового продукту. Ще в первісно – общинному  суспільстві це привело до  того, що прямий продуктообмін поступово змінювався товарообміном. Спочатку випадкові нерегулярні міжобщинні обміни перетворились у стійкі, традиційні, набули необхідності. Вони стали наслідком обміну, який спочатку виник між виробництвом і споживанням всередині общини. Так зародились товарні відносини.

 З розвитком суспільного  поділу праці масштаби ринкових  зв`язків поступово розширювались.  Прямий обмін товару на товар  перетворюється в обіг товарів  через купівлю-продаж. Натуральний  обмін перетворюється в обмін  обіг товарів, вищою формою якого є грошовий обіг.

  Цим самим завершився перший етап розвитку ринку. Основні його характеристики : переважає прямий товарообмін, ринкові зв`язки переважно нестійкі, відбувається, так би мовити, екстенсивне зростання ринку. Воно характерне для до індустріального розвитку суспільства у формаціях, що передували капіталізму.

Просте товарне виробництво, і перш за все ринок, стали основою  виникнення та розвитку капіталістичної  системи господарства. Характерною  її рисою є все загальність  товарно-грошових відносин. Ринок стає конкретним проявом фази обміну, виступає головною формою ведення господарства.

   Другий етап  еволюції ринку , таким чином, відрізняється пануванням товарно-грошового обміну, стійкими і всезагальними ринковими залежностями , інтенсивними ринковими відносинами. Це був період домонополістичного капіталізму, коли ринок досяг своєї класичної форми за епохи вільної конкуренції в період індустріального розвитку.

  Заміна капіталізму  вільною конкуренції монополістичною  стадією суттєво вплинула на характер  і принцип функціонування ринку. Для третього етапу властиве державно – монополістичне регулювання економіки . Активне втручання держави в макрогосподарські процеси позбавляє ринок функцій єдиного регулятора суспільного відтворення.

  Постіндустріальним країнам вдалося приборкати грізні сили ринку, його стихійність. В той же час ринок зберіг весь свій потенціал економічного стимулювання виробництва через вільно здійснюваний товарно-грошовий обмін.  Відособлення товаровиробників і споживачів досягло вищого ступеня.  Купівля і продаж відбувається майже виключно за допомогою посередників. При цьому суб`єктом ринкових відносин стає споживач.

 У розвинутих країнах  побудовано новий господарський  ринковий механізм соціальної  орієнтації на базі змішаної економіки. Ринок трансформувався в різноманітні модифікації і види, став органічною взаємодіючою системою окремих ринків у межах економіки , світового господарства т його регіонів.

Відтак, сучасний ринок  – один з головних елементів складної системи господарювання, має свою структуру.

 

Спеціалізація функцій  ринку

 

Основними соціально  економічними умовами виникнення і  функціонування ринку є, по-перше, суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів, і, по-друге, економічне відособлення окремих виробників як власників. Іншими словами, йдеться про різноманітність форм власності, серед яких чільне місце посідає приватна власність.

 

Економіка масового виробництва, на якій ґрунтується сучасний життєвий рівень, стала б неможливою, коли б виробництво і досі велось у рамках самозабезпечуючого домашнього фермерського господарства або в межах самодостатніх провінцій. Спеціалізація функцій дає змогу кожній особі і кожній сфері суспільної діяльності з найбільшою вигодою використати кожну специфічну відмінність кваліфікації і ресурсів. Навіть у примітивному господарстві знали, що краще ввести поділ праці: жінок зосередити на домашньому господарстві, чоловіків — на полюванні і риболовлі, людей похилого віку на виготовленні знарядь праці тощо. Спеціалізація не тільки ґрунтується на відмінності здібностей різних людей, але й сама викликає і посилює ці відмінності.

 

Спеціалізація часто  вигідна навіть за відсутності природжених  або набутих відмінностей у кваліфікації; часто тільки з її допомогою можна налагодити таке велике виробництво, яке дає можливість домогтися економії, пов'язаної з великим масштабом ведення справи. Два індійські близнюки могли б прийти до висновку, що одному із них краще виготовляти лише стріли, а іншому — тільки луки, навіть коли б їм довелося тягнути жеребок, щоб виявити кому що робити, — оскільки лише таким шляхом кожний із них зміг би застосовувати вдосконалені технічні прийоми і виготовляти достатню кількість цих предметів.

 

Щоб унаочнити, як спеціалізація  викликає підвищення продуктивності праці, А. Сміт навів свій класичний приклад  з виробництвом голок. Коли одна людина змогла б виготовити протягом дня  у кращому випадку декілька дюжин  недосконалих голок, то невелика група людей, в якій кожний за розподілом функцій виконує одні й ті ж прості операції, може за такий же період часу виготовити сотні тисяч високоякісних голок. Більше того, спрощення функцій, яке стало можливим у результаті спеціалізації, полегшує впровадження механізації і використання капіталу, що економить працю. У той же час воно допомагає уникнути марнотратного дублювання знарядь праці, неминучого тоді, коли кожному робітникові випадає бути майстром на всі руки; воно також зберігає час, який в іншому випадку витрачався б на перехід від однієї роботи до іншої. Ефективність спеціалізації найяскравіше ілюструється сучасною системою конвеєрного складання автомобілів. [3, c. 241-243]

 

Спеціалізація і поділ  праці пов'язані з однією важливою проблемою — проблемою взаємозалежності. У сучасній економіці ця взаємозалежність доведена до досить високого рівня. Ніхто не виготовляє і найменшої частини того, що споживає. У період середньовіччя ремісник виробляв один товар і обмінював його на багато інших. Сьогодні робітник не виготовляє цілком навіть якийсь один товар, він може продукувати лише комірці для чоловічих сорочок або просто закріплювати болт на конвеєрі автозаводу. І може виявитися, що він усе життя тільки цим і займається. За цю роботу він отримує заробіток, який дає йому змогу купити товари, що виготовляються у різних кінцях світу. В усьому цьому може приховуватися небезпека.