Рекапіталізація фінансових установ

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Прикарпатський  національний університет ім. В. Стефаника

Економічний факультет

Кафедри менеджменту і маркетингу 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

  «Рекапіталізація  фінансових установ» 
 
 
 
 
 
 
 

                                                          Виконала:

                                                                              студентка гр. МЗЕД-41

                                                             Лиско М. В.

                                                          Перевірив

                                                              Романюк Т.Р. 
 
 

                                                 
 
 
 
 

м. Івано-Франківськ

2011 р.

 

      Зміст

     Вступ

     1. Рекапіталізація світової банківської системи.

     2. Рекапіталізація по-українськи

     Висновки

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Упродовж  останніх двох років банки та інші фінансові інституції у багатьох країнах зіткнулися з серйозними фінансовими проблемами, що найбільшою мірою позначились як на ліквідності, так і на платоспроможності фінансово-кредитних  установ. У такій ситуації уряди  і центральні банки оперативно задіяли  різні важелі підтримки банків, зокрема  шляхом надання додаткової ліквідності.

     Основна мета заходів із реструктуризації банківського сектора, що нині активно застосовується, полягає в його стабілізації для  продовження ним фінансування реального  сектора. Це досягається шляхом запровадження  упереджуючих заходів щодо банкрутства  системних (великих) банків; масового вилучення  вкладів і розгортання паніки; уповільнення темпів фактичного кредитування економіки.

     Викуп неякісних активів здійснюється з метою усунення з балансів фінансових установ проблемних активів. Викуп  активів зараз здійснюється у  Греції, Італії, Іспанії, Австралії, Норвегії, Швеції, США, а також планується в  Росії. Як свідчить історичний досвід, результати подібних заходів не завжди були однозначно позитивними. Процедура  практично зводилася до створення  спеціальної державної компанії, формування спеціального фонду і  визначення переліку активів, які підлягають викупу (кредити, цінні папери, нерухомість  тощо), та переліку фінансових установ, які братимуть участь.

     Перевагами  цього інструменту є гарантовані  мінімальні ціни на активи фінансових установ, покращення ліквідності і  те, що банки стають привабливішими для потенційних інвесторів.

     Недоліками  ж є проблеми з визначенням  справедливої ціни на ці активи, а також  можливість участі у викупі структур, пов'язаних з політиками чи бізнесменами, з метою особистого збагачення. Світовий досвід показує, що викуп активів  пов'язаний зі значними бюджетними витратами, в більшості випадків неефективний.

     Рекапіталізація банків проводиться для надання  їм додаткового капіталу в обмін  на участь у власності банку (у  формі купівлі звичайних або  привілейованих акцій чи на умовах залучення субординованого боргу). Натепер рекапіталізацію банків здійснюють в Австрії, Бельгії, Кіпрі, Франції, Німеччині, Греції, Люксембурзі, Нідерландах, Данії, Швеції, Швейцарії, Великій Британії, США, Японії, а  також планують в Індії.

     Практично реалізація цього заходу зводиться  до таких кроків:

     1. визначення фінансових установ,  які мають долучитися до процесу  рекапіталізації, здійснення вибору  банків;

     2. визначення джерел фінансування (створення спеціальних фондів, або  використання облігацій);

     3. вирішення питань, пов'язаних з  контролем і корпоративним управлінням.

     Як  правило, програми рекапіталізації  для банків є добровільними. Однак  у США під урядовим тиском до програми рекапіталізації були залучені дев'ять найбільших банків в обов'язковому порядку і отримали 125 млрд доларів.

     Важливим  є визначення процедур управління стабілізаційними фондами, а також контролю та нагляду  за їхньою діяльністю.

     Загалом переваги рекапіталізації зводяться  до покращення платоспроможності банків, уникнення розпродажу активів і  підтримки їхньої кредитної активності. Однак, у кінцевому підсумку, переваги і недоліки здійснення рекапіталізації  здебільшого залежать від особливостей її реалізації. Свої переваги й недоліки мають як більш жорсткі обмежувальні заходи (такі, як у Великій Британії), так і більш ліберальний підхід (застосований у США).

     Додаткові заходи щодо гарантування вкладів вживаються для підвищення (відновлення) довіри у суспільстві до банків. Практично  всі розвинені країни розширили  гарантії по вкладах. Так, у США гарантоване  державою страхове покриття банківських  вкладів збільшено зі 100 до 250 тис. дол. Міністри фінансів країн ЄС схвалили поетапне підвищення мінімальних гарантій по приватних вкладах з 20 до 100 тис. євро до кінця 2011 року, при цьому  першим етапом стане підвищення існуючого  мінімуму до 50 тис. євро на середину 2009 року, крім цього пропонується прискорити термін виплат з 3 міс. до 3 днів. Аналогічні кроки запроваджено в Новій Зеландії, Тайвані, Гонконгу, Сінгапурі, Малайзії, Індонезії, Філіппінах, Таїланді. 

     1. Рекапіталізація  світової банківської  системи.

     Ризики  в банківській сфері збільшилися  в останні шість місяців і  уряди повинні бути готові до рекапитализации або реструктуризацій деяких фінансових інститутів на тлі неминучого тиску в плані фінансування – вважають в МВФ. Згідно прогнозу Фонду, загальний об'єм списань світових банків з 2007 року складе $2,2 трлн (три чверті з них вже були зроблені на середину 2010 року). «Питання залучення фінансування, можливо, є основною проблемою, з якою в даний час стикаються банки у всіх регіонах, — відзначав директор департаменту МВФ по монетарній політиці і ринкам капіталу Жозе Віньялс.  — Найбільш серйозною є така проблема в Європі».

     У 2008-2009 роках країни G-20 виділили на рекапитализацию банків більше 3,7% ВВП (у розвинених економіках – 5,8% ВВП, в тих, що розвиваються – 0,3% ВВП). Найбільший об'єм капіталу від держави отримали банки Ірландії, Австрії, Бельгії, США.

     США. «Не дивлячись на свою непопулярність, вона спрацювала на все 100%. Її успіхи незаперечні — властям вдалося не тільки уникнути повного колапсу банківської системи, але і запрацювати на цьому». Так оцінив результати програми допомоги фінансовому сектору TARP на 700 млрд доларів, яку реалізували власті в США, аналітик Economist Intelligence Unit Стівен Леслі. Спочатку передбачалося, що TARP буде націлена на викуп у банків неліквідних активів, але потім засоби вирішили перенаправити на рекапитализацию і короткострокових кредитах финорганизациям. За даними американського казначейства, втрати від реалізації даної програми складуть тільки близько 50 млрд грн.

     Американські  банки поступово віддають державі  засоби, завдяки яким вони вижили під  час кризи. Показовий приклад  Citigroup (входить в т.з. «велику четвірку» разом з Bank of America, JP Morgan Chase і Wells Fargo). На допомогу цій фінустанові в 2008 році було направлено 45 млрд доларів. У грудні минулого року міністерству фінансів США було повернено 20 млрд доларів, частину боргу (25 млрд. доларів), що залишилася, конвертували в 7,7 млрд. акцій. Після ряду продажів акцій на початок жовтня частка Мінфіну США в Citigroup знизилася до 3,6 млрд акцій (12,4% від загального числа акцій банку). Примітно, що в цих операціях не фіксувалися збитки. Так, на одному з продажів (2,6 млрд акцій) уряд отримало 10,5 млрд доларів (тобто весь держпакет оцінювався в суму порядка 30 млрд доларів).

     Європа. У 2009 р. кредитні організації Європи списали зі своїх балансів почтиEUR240 млрд. Джерелом збитків, як і в період кризи, стануть неповернення по кредитах, а також втрати по ряду похідних фінансових інструментів, контракти по яких були поміщені ще в локризовий час. По липневих оцінках ЕЦБ в другому півріччі 2010 року банки країн єврозони спишуть біля EUR90 млрд. боргів, а в 2011 г.— ще EUR105 млрд.

     Найкритичніша ситуація зараз в Ірландії, де загальні витрати на порятунок банків досягнуть EUR45 млрд., або приблизно третини ВВП (EUR10 тис. в перерахунку на кожного жителя країни). Проблеми виникли із-за необхідності списати величезні за об'ємом кредити, що надавалися для ринку нерухомості, що звалився. Сама країна може і не справиться з цією проблемою. Зараз ведуться переговори про допомогу з боку МВФ, ЕЦБ, ЄС.

     За  даними незалежної дослідницької групи  New Economics Foundation (NEF), в 2011 році, зокрема, банкам Великобританії може знову знадобитися допомога держави (їх потреба в позикових засобах може досягти 25 мільярдів євро ($39,5 мільярда) в місяць). Нагадаємо, що в цій країні вже були частково націоналізовані такі фінустанови, як Royal Bank of Scotland і Lloyds.

     У Швейцарії недавно місцева влада домовилася з банками і зовсім підняти норматив достатності капіталу, який складатиме. 19%: мінімум 10% капіталу повинно бути представлено у формі капіталу першого рівня, що залишилися 9% можуть бути представлені у формі конвертованих облігацій (конвертованих в акціонерний капітал за умови падіння нормативу достатності основного капіталу нижче 5%). Сумісна комісія також рекомендувала обмежити коефіцієнт левериджа, що характеризує співвідношення основного капіталу і активів, 5% проти 3% в «Базелі III». Зміни набудуть чинності з 2013 року, враховуючи перехідний період до кінця 2018 року (що співпадає з переходом на стандарти нового пакету «Базель III».

     Російська Федерація. У Росії рекапитализация банківського сектора відбувалася як за рахунок зміцнення фінансового стану держбанків, так і за допомогою надання субординированных кредитів через державну корпорацію «Зовнішекономбанк» в т.ч. приватним фінустановам. Даний комплекс заходів пішов на користь не тільки фінансовій системі, але і реальному сектору економіки. Держбанки, зокрема, навіть не дивлячись на збільшення об'єму проблемних активів, продовжували кредитувати стратегічні підприємства, підтримували споживчий попит населення, що дозволило російської економіки не скоротитися настільки, як, наприклад, українською.

     Російський  уряд настільки капіталізував, зокрема, другий за величиною держбанк ВТБ, що сьогодні в умовах зниженого попиту якісних позичальників на кредитні ресурси ця фінустанова подумує  про збільшення ринкової частки за рахунок покупки інших учасників  ринку (розглядається можливість придбання  «Банку Москви», ТКБ, «ХКФ-банка»). 

     2. Рекапіталізація  по-українськи 

     Напередодні 2011 року, перед урядом коштує важливе питання: що робити з банками, на порятунок яких державу витратило 17 млрд. грн. бюджетних грошей?

       Знову давати гроші – всі скажуть, що засоби знову крадуть. Просто ліквідовувати – підніметься завивання про те, що попередні засоби були вкрадені і банки просто закриті. Вихід знайдений геніальний: спочатку уряд найме іноземного інвестора, який дасть свій висновок про те, що робити з трьома рекапитализироваными банками. У разі докорів опозиції або ЗМІ, всіх собак повісять на цих самих радників.

     Осінню 2008 року здавалося, що банківська система  України руйнуватиметься як картковий  будиночок. Постійно з'являлися повідомлення про введення тимчасових адміністрацій, про черги вкладників. Тому розмови  про те, що приватні банки потрібно врятувати, навіть за рахунок держави, сприймалися цілком нормально: треба, так треба, а то зараз взагалі  вся економіка звалиться. У бюджеті 2009 року на порятунок банків розписали  величезні гроші – 44 млрд. грн. Спочатку за цими грошима вишикувалася черга  з банкірів. Потім з'ясувалося, що чиновників і приватних фінансистів  не влаштовують умови рекапитализации. Міністерство фінансів збиралося фактично викупити банки, а самі банкіри хотіли бачити державу тільки невеликим акціонером, який дасть великі гроші. У результаті від державної допомоги відмовилося декілька банків, зокрема, «Фінанси і Кредит», «Имэкс-банк» і дещо інших.