Реформування національної економіки України

4. Стратегічні пріорітети розвитку економіки України

2012 рік має стати роком розгортання в Україні динамічних економічних і соціальних реформ. Цей динамізм має спиратися на досягнення 2011 р., позитивний і негативний досвід розроблення та запровадження основних засад реформаційної політики, завдання, передбачені Програмою економічних реформ, середньо – та довгострокові орієнтири соціально-економічних перетворень. Реформи 2012 р. мають вирішувати двоєдине завдання: відновлення високих темпів стійкого економічного зростання і забезпечення відчутного поліпшення умов життя широких верств населення України.

Досягнення таких цілей  можливе в разі здійснення необхідних структурних змін, цілеспрямованої політики, сконцентрованої на найчутливіших «точках», що потребують реформування. Фінансово-економічна криза відіграла для України роль каталізатора модернізації, спонукаючи до усвідомлення необхідності зміни моделі економічного розвитку в рамках «нової хвилі» реформ. Втрата інерції традиційних чинників зростання змушує до розширення їх спектра через проведення системних економічних реформ, спрямованих на суттєве збільшення ефективності використання ресурсного потенціалу країни, підвищення рівня його капіталізації, запровадження новітніх дієвих інструментів економічного регулювання. Забезпечення стійкого зростання економіки України у посткризовий період вимагає реалізації стратегії соціально-економічних реформ, спрямованих на зміну економічних механізмів розвитку, системну модернізацію економіки країни.

Головними завданнями державної політики на даному етапі є забезпечення реальної дієвості ринкових механізмів досягнення макроекономічної збалансованості на підґрунті поєднання зусиль держави та механізмів самоорганізації ринку, формування нової якості економічного зростання на основі раціоналізації використання національного потенціалу, формування нових конкурентних переваг у відповідь на конкурентні виклики посткризового світу. Створення сприятливого регуляторного середовища для підприємництва розглядається Програмою економічних реформ як один із визначальних інструментів відновлення динамічного економічного зростання, модернізації національної економіки та створення підґрунтя для підвищення добробуту населення України. Йдеться про лібералізацію умов для ведення бізнесу, максимальне зниження обтяжливості процедур, практичне запровадження чіткої відповідальності державних регуляторних і силових структур за дотримання прав підприємців, передбаченої Податковим кодексом. Водночас необхідне формування сучасної регуляторної системи, що забезпечила б реалізацію зобов’язань держави щодо захисту прав і безпеки споживачів, дотримання вимог щодо сплати податків, виконання господарського законодавства. Відповідні завдання мають бути поставлені перед реорганізованими під час адміністративної реформи регуляторними інститутами. Перед Державною податковою службою також стоїть завдання утворення сучасної необтяжливої, проте фіскально ефективної системи нарахування податкових платежів. 2012 рік має стати періодом побудови адекватної нормативно-правової бази захисту прав та інтересів інвесторів, закладення сучасних механізмів промислової політики та надання державної підтримки підприємствам і секторам економіки. У зв’язку з цим, як першочергові необхідно вжити таких заходів:

• завершити запровадження державної системи кредитування та страхування експорту, в тому числі механізмів страхування експортних і кредитних ризиків;
• забезпечити автоматизацію відшкодування ПДВ експортерам і захист їхніх інтересів на зовнішніх ринках через реорганізацію діяльності торговельно-економічних місій;
• стимулювати міжнародне співробітництво України на провідних напрямах науково – технологічного розвитку та участі вітчизняних суб’єктів господарювання у міжнародній науково-виробничій кооперації;
• ініціювати пілотні проекти щодо створення кластерних об’єднань за участю держави в основних галузях промисловості, створити інституційні передумови для розвитку мережевої взаємодії компаній;
• надавати державні гарантії для отримання міжнародних кредитів підприємствами промисловості, що мають позитивну кредитну історію, не допускали прострочень за кредитами та виконували соціальні зобов’язання в повному обсязі;
• запровадити систему державного стимулювання, у т. ч. за рахунок упровадження примусово – адміністративних заходів, зниження рівнів енерго- та ресурсоємності підприємств, що працюють на території України, а також реалізації ефективної соціальної та екологічної політики;
• здійснити систему заходів, спрямованих на розблокування повноцінної реалізації потенціалу внутрішнього ринку, сформувати умови для ефективної дії ринкової конкуренції: розвиток інфраструктури доведення товару від виробника до споживача, формування оптової ланки торгівлі, зосередження державної підтримки сільгосппідприємств на оптово – збутовому сегменті ринку;
• модернізувати антимонопольну політику з метою подолання монопольного диктату великих торговельних мереж, упровадження ефективної конкурентної політики, забезпечення обґрунтованості тарифів на послуги природних монополій та якості їх надання;
• розробити державну стратегію розвитку та стимулювання імпортозаміщення, а також план заходів щодо її реалізації;
• розробити комплекс заходів, спрямованих на пріоритетність залучення іноземних інвестицій, якими передбачається створення в Україні промислових підприємств з повним циклом виробництва та максимально можливим використанням матеріалів і комплектуючих українського виробництва, а також спрямованих на суттєву технічну модернізацію наявних підприємств із застосуванням новітніх енерго- та ресурсоощадних технологій;

Високий рівень конкуренції  на світовому ринку інвестицій в  умовах поширення фінансової глобалізації вимагає побудови виваженої та дієвої системи інвестиційних стимулів, для чого необхідно:

• передбачити доповнення Податкового кодексу України положеннями про податкові інвестиційні стимули, диференційовані залежно від типу та обсягів інвестицій, розмірів підприємств, регіону інвестування, цілі інвестицій, інноваційного рівня виробництва, кількості новостворених робочих місць;
• запровадити інструментарій оцінки довгострокової ефективності використання отриманих податкових пільг, забезпечення цільового характеру їх використання та відповідальності отримувачів за порушення умов надання пільг, строковості надання. підвищити вимоги до інвестиційних зобов’язань, що мають узяти на себе іноземні інвестори в процесі приватизації підприємств з державною часткою власності.

В Україні має бути сформований  новітній механізм забезпечення грошово-фінансової стабільності в умовах відкритості економіки та глобалізації фінансових ризиків, органічно поєднаний із цілями підтримання високих темпів економічного зростання та якісної структурної перебудови. Нацбанку в тісній координації з економічним блоком уряду необхідно сформувати систему заходів щодо відновлення належної кредитної активності комерційних банків, формування сегмента інвестиційного й експортного кредитування, забезпечення відновлення стійкості ризикових банків тощо. Це вимагатиме реформування засад системи рефінансування, важелів та інструментів підтримання валютної стабільності.

Реформування земельних  відносин і заснована на ньому  перебудова усієї системи організації аграрного виробництва мають особливе значення як щодо створення умов для ефективного використання потужного ресурсу зростання національної економіки, так і щодо поліпшення умов життя та праці значного прошарку населення України. Мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення унеможливлює створення господарств на основі концентрації земельної власності в оптимальних розмірах у ефективних власників. Унаслідок цього у сільськогосподарському виробництві переважають дрібні особисті селянські господарства, що не мають можливостей застосування сучасної сільськогосподарської техніки та нових технологій. Заходи щодо запровадження регульованого ринку земель сільськогосподарського призначення треба розпочинати першочергово та невідкладно. Принципами формування аграрного земельного ринку мають бути:

• орієнтація земельного ринку на реалізацію економічних інтересів селян;
• поступовість включення приватних сільськогосподарських угідь у ринковий обіг;
• диференційований підхід до соціальних груп суб’єктів земельного ринку, до їх участі в укладанні угод щодо купівлі-продажу землі;
• чітке державне регулювання ринку землі, створення системи цінових і податкових важелів впливу держави на ринковий обіг землі;
• обмеження спекулятивно-тіньових угод щодо земельних ділянок;
• першочерговість формування інструментів державної політики регулювання ефективності та напрямів використання земель сільгосппризначення.

Очікувана стійка світова  тенденція до підвищення цін на продовольчих ринках обумовлює значне посилення уваги до українських земельних активів з боку як виробничих, так і спекулятивних інвесторів. Відтак має бути створено умови для запобігання імовірним ризикам і використання позитивного потенціалу тенденцій на світових ринках. У зв’язку з підготовкою до запровадження повноцінного ринку землі потрібно оперативно завершити установлення та оформлення прав власності на землю, сформувати механізми захисту прав власників при оренді та продажу землі, забезпечити важелі ефективного використання сільгоспземель їхніми власниками за прямим призначенням. Реалізація зазначених завдань має забезпечити можливість касування з 1 січня 2013 р. мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні.

Завданням 2012 р. має бути раціоналізація соціальних видатків бюджету завдяки забезпеченню ефективності функціонування організацій соціальної сфери та цільовому характеру надання соціальної допомоги в умовах жорстких бюджетних обмежень. З метою приведення соціальних зобов’язань уряду у відповідність з економічними можливостями держави необхідно провести повну інвентаризацію наявного соціального законодавства, зокрема здійснити вартісну оцінку нормативних актів, що регулюють соціальну сферу. Для кожного закону соціальної сфери має бути визначено джерело фінансування, зокрема кошти бюджетів різних рівнів, кошти соціального страхування, а також альтернативні джерела. Важливим елементом реформи має стати упорядкування категорій осіб, які мають право на різного роду соціальні пільги. Для цього необхідно завершити формування реєстру отримувачів пільг. Пріоритетом року має стати продовження пенсійної реформи шляхом запровадження нових принципів солідарної системи.

Протягом першої половини 2012 р. необхідно розробити та запропонувати заходи щодо збільшення надходжень і раціоналізації видатків Пенсійного фонду, засади становлення обов’язкової накопичувальної складової. Соціально чутливим напрямом перетворень є реформування житлово-комунального господарства. Воно має максимально спростити зв’язок між надавачами та отримувачами послуг, забезпечити раціональне ведення комунального господарства, розширити самоврядні права громадян-співвласників. З метою відновлення позитивної динаміки та забезпечення ефективного використання людського капіталу необхідно суттєво реформувати засади регулювання ринку праці в напрямку забезпечення адекватної реакції на зміни попиту й еволюції його галузевої та регіональної структур. Питання захисту прав працюючих громадян і партнерських взаємовідносин між працівниками та роботодавцями необхідно врегульовувати в рамках Трудового кодексу, розроблення якого має відбуватися на максимально прозорих засадах та при широкому обговоренні. Основне завдання 2012 р. – пом’якшення проблем посткризової реструктуризації економіки, структурного безробіття. На порядку денному постає питання реформування системи управління регіональним розвитком і розроблення нової регіональної політики, що передбачає поєднання пріоритетів економічних реформ і модернізації країни із завданнями розвитку регіонів. Складовими цього процесу є:

• побудова сучасної моделі міжрегіонального співробітництва;
• сприяння розвитку внутрішньої інтеграції та консолідації країни завдяки активізації міжрегіональної кооперації та співпраці;
• забезпечення соціально-економічного зростання на основі тісної міжрегіональної взаємодії, економічного, торговельного, фінансово-інвестиційного, науково-технічного, інформаційного та культурного співробітництва регіонів і формування в Україні нових інтегрованих економічних макрорегіонів.

Досягнення нової якості регіонального розвитку вимагає  застосування партнерських підходів у відносинах держави та регіонів. Цілями розвитку партнерських відносин держави та регіонів є максимальне узгодження інтересів усіх суб’єктів регіональної політики, сприяння конкуренції егіонів за отримання ресурсів державної підтримки, а також перехід від дотаційних до інвестиційних і договірних форм відносин між державою та регіонами.

Висновки

ХХ століття увійшло в  історію як століття реформ, і насамперед економічних. Економічні реформи - це значні перетворення, зміни в системі  ведення господарства, організації  виробництва і управління економікою, грошово-фінансовою, соціальною і екологічною  сферами, які зачіпають співвідношення між різними формами власності, між державним регулюванням і  ринковим саморегулюванням, між лібералізацією і протекціонізмом, між відкритістю  та закритістю суспільства, між рівністю і свободою, між глобалізацією  і самодостатністю економіки, між  інтеграцією і національними інтересами. У світовому розвитку стрімкі успішні дев'яності були «скориговані» спочатку південноазіатською, а потім російською і південноамериканською кризами. Міжнародний валютний фонд був підданий нищівній критиці за помилки та упущення, що призводили не до стабілізації та укріплення національних валют та міжнародного економічного співробітництва, а до розгортання та поглиблення кризових явищ у світі та регіонах. В такій ситуації Україні у найближчому майбутньому потрібно буде все більше зорієнтовуватись на внутрішні сили та чинники економічного відродження, що, на жаль, сьогодні не виглядає в оптимістичному світлі. Феномен багатьох країн і регіонів, яким вдавалось за відносно короткий час перейти від занепаду до групи високорозвинутих країн, загалом пояснюється тим, що ці країни чітко визначились у своїх пріоритетах, і всі зусилля керівництва (незалежно від періодичної зміни правлячих партій) були спрямовані саме на досягнення вибраних орієнтирів. Україна обрала стратегічний напрямок руху, визначений першою статтею Конституції. Економічна система, яку ми будуємо, функціонує на ринкових засадах. Вона є економічною основою для суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. Зроблений Україною вибір є ідеальним. Однак практика трансформаційних перетворень в Україні не тільки не підпадає під цей ідеал, але значною мірою йому суперечить. Через це подальша практична діяльність держави у розгортанні процесу переходу до ринкової економіки шляхом управління нею значно ускладнюється. Держава мусить поступово змінити політику фактичного «нейтралітету» і зробити рішучі кроки до реалізації принципу, за яким держава має посісти активну позицію в управлінні перехідними процесами. Зміна основи, переструктурування та створення нових стимулів до розвитку (а це і є, власне, трансформація) - у цьому якраз полягає головна роль держави у процесі розбудови нових економічних відносин. Структурна перебудова економіки має відбуватись послідовно, поетапно, з розгортанням інвестиційної та інноваційної діяльності, забезпечуючи оздоровлення виробничої структури економіки при посиленні ролі внутрішнього банківського капіталу і власних коштів підприємств.