Реформування національної економіки України

 

 

 

РЕФОРМУВАННЯ  НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ

1. Потреби реформування національної економіки
2. Роль та вплив економічних реформ на економічну систему країни
3. Сучасні тенденції економічного розвитку України
4. Стратегічні пріорітети розвитку економіки України

Висновки 

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Реформування української  економіки на основі наближення здійснюваних в ній перетворень до об'єктивних вимог відтворювального процесу  є важливим чинником подолання системної  кризи економіки країни, сприятиме  її переходу до стійкого прискореного розвитку. Особливий вид реформ спостерігається в постсоціалістичних країнах. Він пов'язаний з переходом від централізованої планової економіки до ринкової. Економічні реформи в цьому разі трансформують суспільство, ведуть до змін соціально-економічного середовища. Економічні реформи на певному етапі змушені проводити всі країни світу. Як об'єктивна необхідність вони здійснюються тоді, коли ефективність економічної системи виявляється низькою, виникають кризи, недостатньо задовольняються потреби людей, країна відстає в своєму розвитку від інших.

Тому все більш важливу  роль в майбутньому країни відіграють справедливий аналіз кризового становища  в економіці та розробка діючих, обґрунтованих стабілізаційних  програм, що дозволили б в найкоротший  термін зробити економіку України  сильною та стабільною, такою яка  б дозволила державі на рівних увійти в економічне світове співтовариство.

У економічній науці створений  досить солідний заділ в області  як вивчення широкого спектру проблем  суспільного відтворення, так і  різного роду економічних реформ.

Економічні основи теорії суспільного відтворення були створені класиками політичної економії в  особі Ст. Петті, Д. Рікардо, A. Сміта, Ф. Кене, До. Маркса. В подальшому ці основи отримали розвиток по двох основних напрямах економічної думки. Одне з них представлене західною економічною наукою, що сконцентрувала свої зусилля на проблемах економічного зростання, циклічного розвитку економіки, методах її державного регулювання стосовно ринкової, особливо соціально орієнтованої, економіці, а інший напрям знайшов вираз в працях вітчизняних економістів, що розвивали теорію суспільного відтворення і що здійснювали її практичне заломлення стосовно соціалістичної планової економіки, яка, між іншим, порівняно з ринково-капіталістичною економікою має не лише недоліки, але і певні переваги. Це такі науковці, як А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін, А.А. Чухно, Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський, А.М. Кравчук, М.Д. Миронов, С.І. Ромашко, Б.Т. Свєтлов, В.В. Фещенко та інші.

Актуальність теми даної  роботи визначається тим, що дослідження проблем реформування економіки завжди важливо як для економічної теорії, так і господарської практики, особливо коли знаходиться особливо значущий і притому мало розроблений підхід до економічних реформ. Саме таким підходом є дослідження економічних реформ в їх відтворювальному аспекті. Такий підхід особливо актуальний у зв'язку з тим, що кінцевою метою реформування економіки є певні зміни у відтворювальному процесі, який в той же час слугує фундаментом, на основі якого здійснюються всі можливі види реформ.

Метою даної роботи є обґрунтування основних напрямків економічних реформ в Україні, аналіз особливостей розвитку національної економіки на сучасному етапі.

Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:

• обґрунтувати потреби реформування національної економіки;
• визначити роль та значення економічних реформ для держави;
• виявити основні проблеми та тенденції розвитку економіки України;
• проаналізувати значення інвестиційної полтики для національної економіки;
• розкрити необхідність реформування фінансової системи України;
• розглянути головні напрямки реформування соціальної сфери.

Об'єкт дослідження – сукупність економічних процесів пов'язаних з реформуванням економіки Україні.

Предмет дослідження - сучасні напрямки реформування економіки України.

Методологічною основою  дослідження є сучасні економічні теорії та концепції дослідження реформування національної економіки, з урахуванням сучасних тенденцій та світових кризових явищ.

Робота викладена на  25 сторінках.

 

 

 

 

1. Потреби реформування національної економіки

Тривала історична практика доводить, що економічне зростання  в жодній країні не відбувається без структурних зрушень - основи трансформаційного процесу. В свою чергу структурні зрушення - це і передумова, і суть, і механізм економічного розвитку. Саме в економічній структурі закладені стійкість національної держави і, водночас, її динамізм. Ринкова економіка, формування якої почалося в західних країнах понад чотириста років тому, постійно змінювалася в результаті удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин [2, с. 31].

Сутність проблеми структурного реформування національної економіки полягає в тому, що перехід від планово-централізованої економіки до ринкової потребує фундаментальних змін усіх глибинних параметрів економічного та політичного устрою. Процес трансформації сам по собі має об'єктивний характер, але його реалізація в конкретних історичних умовах відбувається під впливом різноманітних соціально-економічних, правових, політичних та інституціональних чинників. Поняття «реформування» знайшло свою нішу в суспільній свідомості і нині з ним пов'язують не лише відображення цілісності економічного процесу, а й здатність владних структур здійснити радикальні позитивні зміни в суспільному житті [4, с. 52].

Реформи в економіці - це процес трансформації існуючої економічної  системи, кожного з її найважливіших  елементів. Така трансформація може здійснюватися еволюційними, революційними методами. Для різних елементів економічної системи доцільно використовувати неоднакові методи реформування. Так, для технологічного способу виробництва оптимальним є еволюційний метод трансформації. Революційні перетворення цих елементів економічної системи готуються поступовими кількісно - якісними змінами впродовж тривалого часу. Так, капіталістичний спосіб виробництва спершу базувався на технологічному способі виробництва, заснованому на ручній праці. З моменту його виникнення революційне перетворення технологічного способу виробництва здійснювалося в процесі еволюційних змін упродовж більш як 160 років і завершилося промисловою революцією ХVІІІ - ХІХ ст..

Абеткою трансформаційних перетворень, як свідчить світовий досвід господарювання, є здійснення реформ за трьома основними напрямами: лібералізація, структурні реформи та інституційні перетворення. Слід визнати що ліберальні реформи в перехідній економіці не тільки неминучі, але й закономірно необхідні [4, с. 55].

В Україні (як і в Росії  та інших пострадянських країнах) протягом 1991-1993 рр. вони йшли за сценарієм «шокової терапії» та мали на меті якнайскорішу лібералізацію економіки - насамперед цін та зовнішньоекономічних відносин, у тому числі ліквідацію державної  монополії у сфері зовнішньої торгівлі. Радикально-лібералістська модель трансформаційних перетворень («шокова терапія») ґрунтувалась на ідеологічних засадах концепції «вільного ринку». В Україні, насамперед, ішлося про ліквідацію будь-якою ціною засад існування соціалістичних елементів господарства та домінування «російських інтересів, російського управління» національною економікою [7, с. 85].

Донедавна людство не знало  прикладів еволюційного переходу від  централізованого планового господарства соціалістичного типу до ринкової економіки. Через відсутність плюралізму думок, панування ортодоксальної марксистської ідеології, відірваність теоретичних досліджень соціалістичних країн від світової економічної науки поява власної теорії перехідного періоду напередодні кардинальних ринкових реформ в українському суспільстві виявилась неможливою. Відтак вакуум у теорії трансформаційних перетворень майже миттєво був заповнений концепціями неолібералізму та їх інтерпретаціями [7, с. 89]. Зі здобуттям незалежності Україна віддала перевагу науково обґрунтованим висновкам вітчизняних та іноземних вчених про поступовий перехід до ринку західноєвропейського типу, тобто ринку з відносно сильним макроекономічним контролем. У наукових колах постсоціалістичних країн, у тому числі і в Україні, на першому етапі перехідного періоду майже безперешкодно поширюється теза про необхідність створення умов для саморегулювання ринкового господарства, автоматичної ринкової підтримки рівноваги «попит - пропозиція» за рахунок вільної конкуренції, переливу капіталу в міжгалузевому просторі тощо [15, с. 104].

Потужні інфляційні процеси, знецінення грошей на перший план висували проблему стабілізації фінансово-грошової сфери, завдання формування ринків капіталу. Інакше кажучи, згідно з концепціями монетаристів (та їх ідеолога М. Фрідмена), єдиною сферою державного регулювання економічних процесів у перехідний період мала залишатись лише система грошового обігу. Такої ж позиції дотримувалась і переважна більшість іноземних консультантів (зокрема американських та німецьких), що працювали в Україні на той період.

За період реформ відбулися  деіндустріалізація країни, фізичний розпад продуктивних сил, руйнація інтелектуального потенціалу суспільства. В Україні більше ніж у 2 рази знизилась продуктивність праці, у 2 рази зросла собівартість промислової продукції. Швидке зниження реальних доходів населення України призвело до кризи збуту виробленої продукції. У країні стала переважати бартерна економіка, що різко скоротило бюджетні надходження. Хронічним став дефіцит державного бюджету.

В умовах відсутності протекціоністської політики держави у власній країні вітчизняного виробника стали витісняти  з ринку іноземні виробники. Неминучим наслідком глибокої і тривалої кризи стало різке падіння життєвого рівня населення України. Заробітна плата зменшилась більше ніж у три рази, а реальне споживання домашніх господарств - більше ніж у 6 раз [8, с. 122].

Не можна погодитися з  думкою про неминучість падіння  виробництва і погіршення становища  населення в період проведення економічної реформи. Світовий досвід показує протилежне: розумно здійснені економічні перетворення супроводжуються економічним зростанням і підвищенням рівня життя населення.

Кейнсіанські рецепти  створення «ефективного попиту», посилення  «схильності до інвестицій», інтенсивність  яких зумовлюється «граничною ефективністю капіталовкладень», традиційно потребують наявності відпрацьованих механізмів взаємодії макроекономічних структур (зайнятості, інвестиції, відсоткової  ставки та ін.), що, у свою чергу, базуються  на приватногосподарському інтересі та системі матеріальних стимулів. У комплексі вони спонукають до ділової активності суб'єктів організованого ринкового господарства [5, с. 61].

Характерні для України  криза неплатежів, старіння устаткування та відсутність коштів на його модернізацію та заміну зробила надзвичайно актуальною проблему «схильності до нагромадження», на основі дослідження якої й будує  свою концепцію Дж.М. Кейнс та його послідовники (Е.Хансен, Л.Клейн, Д.Тобін, Н.Калдор та ін.). Особливо привабливою для українських реформаторів була теза прихильників неокейнсіанства про те, що між показником капіталомісткості та нормою нагромадження існує досить сильна внутрішня взаємозалежність, яка, зрештою, і формує «тенденцію до автоматичної підтримки сталого безперервного росту». Водночас забезпечення необхідних для економіки пропорцій нагромадження капіталу послідовники Дж.М. Кейнса вважали безпосередньою функцією держави [5, с. 63].

Отже, теоретичні уявлення про  потреби та спрямованість економічних  реформ у перехідній економіці України  формувалися під впливом двох альтернативних підходів. Перший підхід виник на засадах ліберальної (монетаристської для США, ортоліберальної для Німеччини) традиції, що в принципі відкидає або істотно обмежує державне регулювання економіки. Витоки такого підходу крилися в розумінні переваг ринкового механізму над економічною політикою держави, яка, на думку неолібералів, не враховує кон'юнктурних коливань та часто виступає як одностороння, лобістська та підпорядкована політичним амбіціям довгострокова програма дій. Другий підхід сформувався на засадах кейнсіанських теорій державного регулювання економіки. У ньому позитивно оцінювалася здійснювана державою економічна політика з урахуванням довгострокових стратегій трансформації національного господарства.

 

2. Роль та вплив економічних реформ на економічну систему країни

Безперечно вплив ліберальних  реформ на розвиток економічної системи  є дуже великим. Лібералізація економіки, як свідчить досвід господарювання розвинутих, насамперед західноєвропейських країн, є підґрунтям розвитку та формування стабільного ринку. Реальна (неформальна) лібералізація економіки може відбуватися протягом 10-15 років. В Україні цей процес постійно ускладнювався періодичним державним втручанням в економічні процеси, передусім поширенням практики «ручного управління» для вирішення нагальних проблем, зокрема у сфері цінової та соціальної політики.

Під впливом ліберальних  реформ економіки України проведено  усунення законодавчих та бюрократичних  обмежень підприємницької діяльності, зокрема зменшення обов'язкових  процедур ліцензування, перевірок та спрощення процедури реєстрації бізнесу; зменшення регулятивного  тиску на підприємства; зняття ряду регулятивних норм під час управління валютним курсом; прозорість формування та використання коштів державного бюджету; сприяння зростанню питомої ваги приватного сектору як передумови формування відкритої економіки тощо. Відкритість економіки й суспільства перед світовим ринком, орієнтація цінового механізму на співвідношення попиту й пропозиції традиційно спрямовувались на стимулювання стабілізаційних процесів, позитивних структурних зрушень та зростання економічної ефективності в цілому [8, с. 136].

Можна зазначити, що рівень лібералізації національної економіки у світі ототожнюється з поняттям «економічна свобода», що розглядається як невтручання держави у виробництво, розподіл та споживання товарів і послуг. Індекс економічної свободи розраховується як показник, інтегрований за десятьма чинниками: