Прямі іноземні інвестиції в економіці України

 При переході до  системи ринкових відносин в  Україні склалася непроста політична  й економічна ситуація. Щоб завершити  процес реформування економіки  потрібно переоцінити власні можливості народного господарства і вивчити тенденції світового ринку. У цій ситуації стає актуальним залучення прямих іноземних інвестицій. Доцільність цього процесу обумовлена тим, що відчувається гостра нестача власних фінансових ресурсів та сучасних технологій, а також іноземні інвестиції сприяють входженню України в систему світового економічного господарства і формуванню власної ринкової інфраструктури [3].

Незважаючи на значні зусилля вчених, які присвятили свої дослідження проблемам іноземного інвестування, міра опрацювання даної теми виявилася недостатньою. Серед науковців, які вивчали і працюють над вивченням даного питання є: Борщевський В.В, Міхайловская А.С., Дука А.П. та інші.

Без інвестицій неможливе  створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

Світовий досвід показує, що залучення іноземного капіталу у  вигляді прямих інвестицій має низку  суттєвих переваг для країни, що приймає, порівняно з іншими формами економічного співробітництва. Прямі іноземні інвестиції – це дещо більше ніж просто фінансування капіталовкладень у економіку, хоча самі по собі вони є конче необхідними для України. Прямі іноземні інвестиції є також способом підвищення продуктивності й технологічного рівня вітчизняних підприємств [4, с.267]. Розміщуючи свій капітал в Україні, іноземна компанія приносить із собою нові технології, нові засоби організації виробництва і відкриває прямий вихід на світовий ринок завдяки можливості користуватися відпрацьованою світовою мережею продавців, клієнтів і центрів обслуговування через свої дочірні компанії.

Станом на 01.01.2011р. обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну  складають 44708,0 млн. дол. США: Кіпр – 22,2%, Німеччина – 15,8%, Нідерланди – 10,5%, Російська Федерація – 7,6%, Австрія – 5,9%, Франція – 5,3%, Сполучене Королівство – 5,1%, Швеція – 3,9%, Віргінські острови – 3,3%, США – 2,7%, Італія – 2,2%, Польща – 2,1%, Швейцарія – 1,9%, інші країни – 11,5%. Як бачимо, найбільша частка іноземних інвестицій в економіку України припадає на Кіпр. У порівнянні із 2006 р. (обсяги іноземних інвестицій 16890,0 млн. дол. США) спостерігається поступове збільшення іноземних інвестицій, що є позитивним для нашої країни [5].

Найбільш привабливими для інвесторів залишаються традиційні галузі економіки. Насамперед, це – металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Водночас дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика й ін. Проте, незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна.

В Україні наявні об'єктивні й суб'єктивні чинники, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

- залучення іноземних  інвестицій відбувається в умовах  економічної кризи. Дехто з  інвесторів призупинив діяльність  на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшій співпраці, подаючи запити щодо економічної політики уряду;

- нестабільне законодавство,  відсутність надійних гарантій  захисту від його змін для  іноземних інвесторів;

- повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансові організації під час вкладання коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

- невирішеність питання  щодо надання у приватну власність  земельних ділянок під об'єкти, що приватизуються;

- темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

- низька купівельна  спроможність значної частини  населення зменшує можливість  реалізації на внутрішньому ринку  продукції;

- невисокий рівень  розвитку інфраструктури, яка могла  б забезпечити швидкий оперативний зв'язок України з іншими країнами [2, с. 158].

Тому головне в проблемі інвестицій – їх ефективність, створення  умов для вкладення в найбільш ефективні, конкурентоспроможні виробництва, що дають швидку віддачу, дозволяють максимально збільшити доходи підприємств, населення та бюджету, обмежити капіталовкладення та інші затрати, що призводять до розбазарювання ресурсів та посилення інфляції. Тобто необхідно вжити усіх заходів для поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Так, із метою збільшення надходжень обсягів іноземних інвестицій запроваджено відповідні механізми: угоди про розподіл продукції, концесії, лізингові операції, створення спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Отже, у даній ситуації вирішальна роль належить державній політиці щодо іноземних інвестицій, що полягає співпраці з іноземними інвесторами, сприянні залученню капіталу, а також у контролі за станом ринку, регулюванні економічної, політичної та соціальної діяльності.

Для того, щоб  в Україну пішли великі інвестиції, треба не "заманювати" пільгами окремих інвесторів, а створювати загальні сприятливі умови для припливу інвестицій. Не можна сподіватися на значні надходження іноземних інвестицій без відновлення внутрішнього інвестування.

Важливість  припливу іноземних інвестицій – не тільки в збільшенні обсягів залучених капіталів. Інвестиції – це трансферт знань, технологій, досвіду управління. Разом з ними приходить корпоративна культура і новий сучасний менеджмент. Інвестиції ідуть безпосередньо в реальний сектор економіки, сприяють диверсифікації експорту, створенню додаткових робочих місць і, на відміну від іноземних кредитів, не збільшують заборгованість країни, тим самим зменшуючи відтік валюти за кордон.

Потенційні переваги іноземних інвестицій для господарства України полягають в наступному:

- прямі інвестиції  створюють додаткові можливості  для реструктуризації і модернізації  виробничого апарату без нової  заборгованості;

-ПІІ означають додаткові  кошти для інвестицій в середині  країни і таким чином можуть сприяти економічному зростанню;

- за допомогою іноземних  інвестицій передаються сучасні  технології, ноу-хау з менеджменту  і маркетингу, створюються нові  і зберігаються наявні робочі  місця;

- іноземний партнер  включається в економічне життя  в середині країни. На відміну  від багатьох керівних діячів, зарубіжні інвестори зацікавлені  в максимальній продуктивності  і рентабельності виробництва;

- іноземні інвестиції  сприяють включенню до міжнародного поділу праці. Завдяки цьому вони впливають на підвищення конкурентоспроможності та служать для партнерів в Україні трампліном експорту на Захід;

-ПІІ створюють чудові  умови для розуміння внутрішніх  зв’язків та закономірностей  ринкової економіки. Забезпечивши досвід роботи на сучасному підприємстві, яке діє за принципом ринкової економіки, вони сприяють становленню трудової етики та зацікавленості в якості продукції. [26]

 

 

 

 

 

 

Висновки та пропозиції

 

Розгляд сучасних теоретичних  та практичних положень функціонування прямих іноземних інвестицій в конкурентному міжнародному середовищі дає можливість зробити деякі висновки та подати пропозиції щодо подальшого розвитку ПІІ.

Прямі іноземні інвестиції є однією з форм інвестування. Ці інвестиції, на відміну від портфельних, мають ряд специфічних ознак, основними з яких є: безпосередній і довгостроковий вплив на капіталовкладення в економіку країни; вони мають на меті одержання доходу на капітал, а також великої частки повного підприємницького прибутку; передбачають більш високу рентабельність, ніж портфельні; впливають на зайнятість, стан внутрішнього ринку; сприяють зміні місця країни-реципієнта відносно національної власності на користь іноземного інвестора; справляють істотний вплив на рівень конкуренції в країні. Основними формами прямих іноземних інвестицій є: підприємства зі 100% іноземного капіталу; часткове володіння компанією; придбання рухомого і нерухомого майна; концесії.

Іноземні прямі  інвестиції є досить відчутними до мотивуючих та демотивуючих факторів країни-реципієнта. Основними видами мотивації прямих іноземних інвестицій є: виробничо-економічна мотивація (придбання сировини, можливість запобігання циклічності тощо); маркетингова (зростання ефективності маркетингу, проникнення на конкретний географічний ринок тощо); інші (екологічні, персональні, престижні).

Основними проблемами (демотиваторами), з якими стикаються іноземні інвестори, є: мінливість податкового  законодавства; свавілля органів державної  влади та корупція, організована злочинність, проблеми митно-тарифного регулювання; недисциплінованість постачальників і замовників; нерозвиненість ринкової інфраструктури (банки, біржі тощо).

Заходами макроекономічного  стимулювання іноземних інвестицій до країни-реципієнта є: податкове стимулювання, фінансово-кредитне стимулювання, стимулювання інфраструктурного забезпечення, конкретних інвестиційних проектів, протекціоністські заходи.

Серед характеристик  глобальної конкурентної стратегії  можна відзначити: високу уніфікацію маркетингових програм; міжнародну стандартизованість більшості продуктів; функціонування виробничих потужностей як складової частини глобальних або регіональних мереж; значний рівень абсолютних витрат на дизайн і НДДКР при відносно низьких питомих витратах на одиницю продукції; невелику схильність до участі в стратегічних альянсах з іншими фірмами; використання передових досягнень науки і техніки при необов'язковій орієнтації на радикально нові технології.

Методика здійснення прямих зарубіжних інвестицій являє  собою складний процес, на кожному етапі якого від інвестора вимагається високий рівень інформованості про галузі, сфери та країни прикладання капіталу. Це допомагає не лише своєчасно вжити необхідних заходів для збереження капіталу, але і успішно розвиватися на міжнародних ринках.

Процеси глобалізації економіки призвели до того, що на сучасному  етапі переважна частина політичної карти світу пронизана жорсткою конкуренцією банків Японії, Західної Європи і Північної Америки. Банківські системи цих країн розповсюдилися на розгалужені мережі за кордоном, значна частина яких зосереджена в міжнародних валютно-фінансових центрах. Через ці банки відбувається інвестування в країни та регіони у різних формах.

В даний час  тенденція акумуляції іноземних  інвестицій в економіку розвинутих країн зберігається. Так, 10 найбільших країн забезпечили приплив 2/3 обсягу міжнародного капіталу. Така ж ситуація характерна і для вивозу капіталу з країн даної групи. Так, США, Німеччина, Об'єднане Королівство, Японія і Франція забезпечують 2/3 усього вивозу інвестицій у світі.

Досвід притягнення  іноземних інвестицій у постсоціалістичних державах показує, що будь-яка участь іноземного інвестора не завжди може служити благом стосовно національних інтересів. Мета деяких іноземних інвесторів практично зводилася до того, щоб не допустити самостійного виходу на світовий ринок або ж переорієнтувати підприємство на випуск застарілої або неконкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Інвестиційний клімат в Україні сьогодні не можна  назвати достатньо сприятливим  для прямого іноземного інвестування, хоча деякі кроки в напрямку поліпшення інвестиційного клімату все ж таки здійснено.

Прямі іноземні інвестиції в Україну обмежені підприємницьким ризиком, який досягає 80%. В рейтингу інвестиційної привабливості країн світу Україна посідає 135 місце. 62,9% прийнятих Україною інвестицій направлено на фінансування рухомого і нерухомого майна, 32% надійшло у вигляді грошових внесків – це менше 20% від необхідного рівня інвестування.

Найбільші обсяги інвестицій внесені (у млн. дол. і в % до загального обсягу) нерезидентами з: США (589,5 млн., 18,1%), Нідерландів (301,0 млн., 9,3%), Росії (287,7 млн., 8,9%), Великобританії (243,4 млн. 7,5%), Німеччини (229,5 млн., 7,1%), Кіпру (196,3 млн., 6,0%). [20]

Західні експерти умови перебування в Україні оцінюють в основному доброзичливо, однак, по деяких позиціях досить критично: 81% експертів позитивно оцінили відношення до них місцевого населення, 70% – рівень культури в публічних місцях. Більше половини опитаних (53%) задоволені рівнем цін в Україні, а 40% – якістю товарів. У той же час негативно характеризується поводження чиновників (80% опитаних), рівень українського сервісу (75%), якість засобів масової інформації (71%), зовнішній вигляд вулиць, стан комунального господарства (64%), система транспортного забезпечення і зв'язку (63%).

Пріоритетними галузями для участі іноземних інвесторів, у тому числі шляхом створення  спільних підприємств в Україні, є енергетика, транспорт, металургія, радіоелектроніка, машинобудування, легка  промисловість, будівництво.

З огляду на проведений аналіз світового досвіду залучення  прямих іноземних інвестицій та інвестиційного клімату в Україні, можемо подати наступні основні заходи щодо його поліпшення:

- страхування ризиків  внутрішніх іноземних інвестицій;

- збільшення обсягів  капіталовкладень за рахунок  прибутку;

- збільшення ресурсів, що формуються на фондовому  ринку;

- створення відповідальних  інститутів з питань інтеграції  промислового і банківського  капіталу;

- створення потужної  економічної та політичної підтримки спільним підприємствам;