Прогнозування фінансової стійкості підприємства

     А.Д. Шеремет і Е.В. Негашев не дають  визначення фінансової стійкості підприємства, а вважають, що різниця реального власного капіталу й статутного капіталу є основним вихідним показником стійкості фінансового стану підприємства. [37, c.48]

     Згідно  з думкою Федотової М.А. і Родіонової В.М. [29, с. 52], Бочарова В.В. [9, с. 13], фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподілу і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

     На  думку Родіонової В.М., фінансова  стійкість – це наявність власних  оборотних коштів, їх збереження, співвідношення між власними і позиковими оборотними коштами, характеризують ступінь фінансової стійкості підприємства, його становище на фінансовому ринку, можливості додаткової мобілізації фінансових ресурсів за допомогою випуску цінних паперів.

     Кравченко Л.І. не дає прямого визначення фінансової стійкості підприємства, а вказує на те, що стійкий фінансовий стан підприємства характеризується, перш за все, постійною наявністю в необхідних розмірах грошових коштів на рахунках у банках, відсутністю простроченої заборгованості, оптимальним обсягом і структурою оборотних активів, їх оборотністю, ритмічним розвитком випуску продукції, товарообігу, зростанням прибутку і таке інше [21, с. 356].

     Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. [38, с. 271] розглядають фінансову стійкість підприємства як певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. З ними погоджуються Абрютіна М.С. і Грачов О.В.: фінансова стійкість підприємства – це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів. Вони ж виділяють і головну ознаку стійкості – це наявність чистих ліквідних активів, які визначаються як різниця між усіма ліквідними активами і всіма короткостроковими зобов'язаннями на той чи інший момент часу [1, с. 26].

     У свою чергу, Богданівська Л.А., Виноградов Г.Г. [8, с. 345] стверджують, що поняття фінансової стійкості підприємства тісно пов'язане з перспективною платоспроможністю. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (особливо інвесторам) визначити фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу. Оскільки в умовах ринкової економіки здійснення процесу виробництва, його розширення, задоволення різних потреб підприємства виробляються за рахунок самофінансування, а при їх недостатності – позикових коштів, то велике значення має фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел, хоча обійтися без них важко.

     Єрмолович Л.Л., Сивчик Л.Г., Толкач Г.В., Щітнікова  І.В. розглядають фінансову стійкість підприємства як ступінь покриття необоротних активів капіталом і резервами, або капіталом, резервами і довгостроковими зобов'язаннями і практично не приділяють фінансової стійкості належного місця в аналізі фінансового стану підприємства [15, с. 412].

     Також розкриває проблему фінансової стійкості  підприємства Г.В. Савицька: "Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в мінливому внутрішньому й зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику". [31, c.563]

     Таким чином, фінансова стійкість, з поглядів російських вчених-економістів –  це такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподілу і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності, кредитоспроможності, фінансової незалежності,  інвестиційної привабливості в умовах припустимого рівня ризику. Основними показниками фінансової стійкості підприємства є: забезпеченість джерелами, забезпеченість власними оборотними коштами, забезпеченість  запасів та затрат джерелами формування, стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства та ефективне їх використання, безперебійний процес виробництва і реалізації продукції.

     Аналіз  сутності та змісту фінансової стійкості, з точки зору зарубіжних вчених-економістів:

     К. Друрі [13, с. 113], К. Хеддервік [34, с. 132] вважають, що оцінка фінансової стійкості підприємства визначається його фінансовою незалежністю. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних і позикових коштів.

     У світовій обліково-аналітичній практиці для оцінки фінансової стійкості  застосовуються різні системи показників. Так, наприклад, Холт Р.Н. пропонує наступну систему показників фінансової стійкості:  питома вага позикових засобів в активах;  питома вага акціонерного капіталу в активах;  фінансова структура капіталу компанії;  частка довгострокової заборгованості в капіталі; питома вага позикових засобів в капіталі [35].

     Маршалл Дж. Ф. і Бансал Віпул К. розглядають  фінансові нововведення, і тенденції, що намічаються при цьому, як зовнішні чинники і умови фінансової стійкості підприємства. На думку даних авторів, прогноз очікуваних значень фінансових показників і допустимих діапазонів їх варіації має, перш за все, орієнтуватися на нові фінансові продукти. При цьому велика увага приділяється технологіям забезпечення фінансової стійкості [24].

     Ньюман  Дерек Л., Дейвіс Леслі Д. виділяють  умови фінансової стійкості «где отдача прибыли от активов компании превышает стоимость заимствований, положительная маржа отражена в увеличении отдачи капитала фирмы» [26].

     Багато  зарубіжних авторів підкреслюють, що фінансова стійкість організації  визначається правилами, спрямованими одночасно на підтримку рівноваги  фінансових структур і на уникнення ризиків для інвесторів і кредиторів. На їхню думку, фінансову стійкість доцільно вимірювати показниками, які характеризують різні види співвідношення між власними та позиковими джерелами коштів, що використовуються для формування майна, відображеного в активі балансу.

     Дослідження вищевикладених точок зору різних авторів стосовно змісту поняття "фінансова стійкість" показує, що по досліджуваній проблемі немає єдиного погляду різних авторів. З цього випливає, що фінансова стійкість - поняття широке.

     По-перше, фінансова стійкість є головним компонентом загальної економічної стійкості підприємства, оскільки є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, формується в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

     По-друге, фінансова стійкість підприємства це здатність здійснювати основні та інші види діяльності в умовах підприємницького ризику і мінливого середовища бізнесу з метою максимізації добробуту власників, зміцнення конкурентних переваг організації з урахуванням інтересів суспільства і держави.

     По-третє, фінансова стійкість підприємства – здатність фінансової системи  зберігати рух по наміченій траєкторії (підтримувати намічений режим функціонування), незважаючи на впливаючи на неї внутрішні і зовнішні чинники.

     По-четверте, фінансова стійкість підприємства визначає його фінансову незалежність від зовнішніх джерел фінансування (кредиторів та інвесторів) і фінансову безпеку (оптимальну структуру активів і джерел їх покриття).

     По-п'яте, фінансова стійкість підприємства в довгостроковому плані характеризується співвідношенням його власних і позикових коштів. Сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є основою фінансової стійкості. Також слід сказати, що розрахунок показників фінансової стійкості для менеджера є досить важливим, так як дає інформацію, необхідну для прийняття рішення про доцільність залучення додаткових позикових коштів і для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Вищою формою стійкості підприємства є його здатність розвиватися в умовах нестабільного внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство має володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. [14, с. 68-76] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Фактори впливу на фінансову  стійкість підприємства

     Кожне підприємство функціонує та здійснює свою операційну діяльність в умовах певного економічного середовища. Щодо  підприємства генерує низка чинників макроекономічного характеру, на які  підприємство впливати не зможе, але зворотний їх вплив на ефективність діяльності підприємства, його ліквідність, платоспроможність і тим більше фінансову стійкість досить значний.

     На  фінансову стійкість впливають  різні чинники, як внутрішнього, так 

     і зовнішнього, щодо підприємства походження: якість виробництва продукції 

     та  попит на неї; конкурентне становище  підприємства на ринку; рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва  і застосування передових технологій; налагодженість  економічних  зв'язків  із діловими партнерами; ритмічність кругообігу коштів; ефективність господарських  і фінансових операцій; рівень ризику в процесі здійснення виробничої  і фінансової діяльності тощо [42, с. 187]. Таке розмаїття причин, які впливають на діяльність підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості.

     Зокрема, Н.М. Гайдис виділяє загальний, ціновий, фінансовий аспекти стійкості підприємства та внутрішній і зовнішній,  залежно  від  чинників,  що  впливають  на  неї.  Внутрішня  фінансова стійкість підприємства відображає такий стан його потенціалу, матеріально-технічної і цінової структури виробництва, за яких забезпечуються стабільні фінансові  результати  його  діяльності.  В  основу  досягнення  внутрішньої стійкості  покладено  своєчасне  і  гнучке  управління  внутрішніми  чинниками діяльності  підприємства. Щодо  зовнішньої  фінансової  стійкості,  то  під  нею треба розуміти стійкість суб'єкта господарювання до впливів зовнішнього середовища. Така  стійкість  значною мірою  залежить  від  ефективності макроекономічних методів регулюванням ринкової економіки [42, с. 188].

     На  думку Банка В.Р. на фінансову стійкість організації впливає низка чинників, які можна розділити:

     - за місцем виникнення - на зовнішні та внутрішні;

     - по важливості результату - на  основні та другорядні;

     - за структурою - на прості й  складні;

     - за часом дії - на постійні  і тимчасові.

     При проведенні аналізу основну увагу  приділяється внутрішнім чинникам, що залежать від діяльності господарюючого суб'єкта, на які він має можливість впливати, корегувати їх вплив і певною мірою керувати ними.

     До  внутрішніх факторів належать: галузева приналежність організації; структура продукції, що випускається (послуг), її частка в загальному платоспроможному попиті; розмір сплаченого статутного капіталу; величина витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами; стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їх склад і структуру.

     До  зовнішніх факторів відносять вплив  економічних умов господарювання, переважну  в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову кредитну політику уряду, законодавчі акти з контролю за діяльністю організації, зовнішньоекономічні зв'язки, систему цінностей у суспільстві та ін Впливати на ці фактори господарюючий суб'єкт не в змозі, він лише може адаптуватися до їх впливу.

     Білик М.Д. з метою управління окремими чинниками, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства об’єднує їх в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

     За  рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

     Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові),  
II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

     Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

     До  чинників I рівня відносять:

• фазу економічного розвитку системи;
• стадію життєвого циклу підприємства.

     Фаза  економічного циклу  розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.