М.О. Мочалова

                                                                                    ^{(П. І. Б.)}

                                         _______“____”_________2011р.

                                                                  ^{(підпис)                               (дата)}

                                         Ю. О. Узун

                                                                                               ^{(П. І. Б.)}

                                         _______“____”_________2011р.

                                                         ^{(підпис)                                (дата)}

     Поділ передінвестиційної фази на стадії не дає змогу діяти безпосередньо  від ідей проекту до остаточного  техніко-економічного обґрунтування  без поетапної перевірки ідей або подання альтернативних рішень. Такий поділ дозволяє виключити  велику кількість зайвих техніко-економічних  обґрунтувань тих проектів, для яких шанс досягнути інвестиційної фази малоймовірний. І, зрештою, він гарантує, що висновки стосовно проекту, які повинні  готуватися національними або міжнародними фінансовими установами, спрощуються, якщо в основі лежать добре виконані дослідження.

     Преідентифікація  — стадія визначення інвестиційних  можливостей, що, як правило, пов’язана  з отриманням інформації потенційними інвесторами про інвестиційні можливості, які виникають на різних рівнях —  від сектора економіки до підприємства.

     Для дослідження інвестиційних можливостей  потрібно проаналізувати: 
природні ресурси, придатні для обробки; конкурентні сили та галузеві бар’єри; майбутній попит на певні споживчі чи новостворені товари; імпорт (для визначення сфер заміщення імпорту); вплив на довкілля; 
розвиток секторів обробної промисловості, які успішно функціонують в інших країнах з аналогічною економічною базою, подібними умовами розвитку та стану фінансових, трудових і природних ресурсів; 
можливі взаємні зв’язки з іншими галузями — місцевими або транснаціональними; можливе розширення існуючих виробництв на основі інтеграції; можливості диверсифікації; можливе розширення існуючої виробничої потужності для одержання економії, зумовленої зростанням масштабу виробництва; загальний інвестиційний клімат; промислову політику; наявність і вартість виробничих чинників; експортні можливості.

     Усі ці дослідження ґрунтуються здебільшого  на загальних оцінках, аніж на детальному аналізі. Тому їх можна проводити  у трьох напрямах:

1. Дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні).
2. Виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі промисловості).
3. Дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської або промислової продукції (виявлення можливостей, що ґрунтуються на використанні згаданого).

Мета  здійснення цих досліджень — швидко і без значних витрат оцінити

найважливіші  моменти інвестиційних можливостей.

     На  стадії ідентифікації провадиться  вибір цілей проекту, визначення його завдань, які забезпечують виконання  найважливіших планів. На цій стадії складається перелік усіх можливих ідей, здатних забезпечити виконання  цілей економічного розвитку. Оскільки загальною метою будь-якого проекту  є отримання додаткових вигод, відбір проектів здійснюється шляхом зіставлення  можливих результатів від реалізації різних проектів. 
При відборі ідей проекту аналітики натрапляють, з одного боку, на необхідність скорочення кількості ідей, що розглядаються, та, з іншого боку, потребу детального підходу до відібраних ідей з метою більш ретельного вивчення цих варіантів і відбору найпривабливішого. Як правило, при відборі ідей проектів кількість варіантів, які заслуговують детального вивчення, скорочується до двох-трьох, що дозволяє швидко й без великих витрат оцінити найважливіші моменти інвестиційних можливостей проекту на макро- і мікрорівнях.

     Макроекономічний  аналіз провадиться, як правило, за трьома напрямами:

• ресурсним, який дозволяє оцінити можливості, пов’язані з використанням ресурсів або продукції;
• галузевим, спрямованим на визначення потенціалу певного сектора економіки;
• регіональним, який дає оцінку можливостей певного регіону країни, його потенціалу, привабливості для конкретної проектної ідеї.

     Метою проведення макроаналізу є розробка інвестиційної пропозиції та збір інформації для потенційних інвесторів.

     На  цій самій стадії, окрім макроаналізу, необхідно провести мікроаналіз, метою  якого є діагностика окремих  суб’єктів, які мають потенціал  та інвестиційну привабливість, що дозволить  сформулювати попередні цілі окремих  інвестиційних пропозицій.

     Ідея  проекту повинна бути детально розроблена на стадії ретельного дослідження. Тобто  перед тим, як вкладати великі кошти  в детальну розробку проекту, треба  оцінити його ідею за допомогою попереднього аналізу, в результаті якого формулюються основні положення:

• розглянуті всі можливі альтернативи проекту;
• проект може бути направлений на детальну розробку;
• всі аспекти проекту мають важливе значення з погляду його здійснюваності і є потреба глибокого вивчення за допомогою функціональних досліджень;
• ідея проекту на підставі існуючої інформації може бути визначена як нежиттєздатна чи недостатньо приваблива;
• екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на неї передбаченого виробничого процесу відповідають національним стандартам.

     Мета підготовки проекту — ранжування і відбір існуючих варіантів проекту, які потрібно передати для детальної розробки, та його становлення. Це може відбуватися, якщо: визначено основні та альтернативні варіанти проекту, ідентифіковані основні організаційні й політичні проблеми та віднайдені можливості їх вирішення; є результати приблизної оцінки очікуваних витрат і доходів; існує підтримка з боку політичної влади, яка дістає вигоду від проекту; є підстава й впевненість, що проект отримає надійне фінансування з внутрішніх джерел.

     Підготовка  проекту дає інформацію щодо таких  напрямів дослідження, як:

• стратегія проекту або корпоративні стратегії, межі проекту;
• ринок продукту проекту і концепція маркетингу;
• місцезнаходження, ділянка та довкілля;
• сировина, основні й допоміжні виробничі матеріали; 
  проектування і технологія;
• організаційні та накладні витрати;
• трудові ресурси, зокрема управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, потреби в професійному навчанні та витрати на нього;
• графік здійснення проекту і складання бюджету.

     Інколи  добре виконані дослідження щодо підготовки проекту можуть служити  достатнім його обґрунтуванням, проте  якщо економічна сторона проекту  викликає сумніви, слід неодмінно провести додаткові дослідження за проектом.

     На  стадії розробки та експертизи готується  вся інформація, необхідна для  прийняття рішення про інвестування. Оскільки підготовка проекту — процес ітераційний, що передбачає повернення до вже опрацьованих етапів, уточнення  раніше сформульованих ідей, варто  здійснювати вибір раціонального  варіанта проекту шляхом зіставлення  відібраних альтернатив за їх відносною вартістю й дохідністю та аналізувати з різним ступенем деталізації технічні, екологічні, фінансові, соціальні та організаційні аспекти проекту.

     Результатом роботи аналітиків на цій стадії є  проект, попередні умови й цілі якого чітко визначені, виходячи з основної мети та можливих варіантів  стратегії маркетингу, бажаної і  передбачуваної часток ринку, що відповідають виробничим потужностям, місцю розташування підприємства, наявним сировині, матеріалам, відповідній технології та обладнанню, оцінки впливу виробництва на довкілля. Фінансова частина дослідження  полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва й маркетингу, надходження від продажу та прибуток на інвестований капітал.

     При розробці проекту всі прийняті припущення, обрані варіанти повинні бути описані  та пояснені, що дасть змогу зробити  проект більш зрозумілим для учасників, насамперед інвесторів. У випадку  відхилення проекту через його нежиттєздатність необхідно ретельно описати причини, а не тільки констатувати цей факт.

     На  цій стадії визначаються здійснюваність або достатня обґрунтованість проекту  в цілому та за його окремими параметрами: технічна здійснюваність, вплив на довкілля, ринкова ефективність, інституційна прийнятність, соціальні аспекти, фінансова  та економічна цінність. Усі ці дослідження  виконуються з максимальною точністю шляхом підбору оптимальних характеристик, що повторюються, з урахуванням зворотних  і взаємних зв’язків, включаючи  визначення всіх факторів ризику й  невизначеності. Так, найбільш прийнятний пакет технічних рішень залежатиме від попиту на продукцію здійснюваного  проекту, адміністративних можливостей  організації, яка реалізує проект, а  також від культурних традицій і  соціальної поведінки кінцевих виробників або споживачів.

     Аналіз  здійснюється за такими аспектами:

• комерційним, або маркетинговим;
• технічним;
• інституційним;
• екологічним;
• соціальним;
• фінансовим;
• економічним.

     Мета  цієї стадії — дати детальну оцінку наявних проектів, вибрати найефективніший, виробити пропозиції щодо фінансування. 
Під експертизою проекту розуміють його оцінку заінтересованими або незалежними організаціями за формальними та неформальними критеріями. Завданням експертизи є перевірка раціональності проекту, визначення доцільності його реалізації. Саме на цій стадії приймається остаточне рішення про прийняття або відхилення проекту. Звичайно експертизу виконують за окремими складовими.

     Комерційна  експертиза провадиться для оцінки прийнятності, доступності і цінової  привабливості залучених до проекту  ресурсів, ринкових тенденцій і перспектив продукції, яка виробляється, а також  цінової політики на товар, що випускається. Особливу увагу експерти приділяють оцінці заходів по придбанню сировини і матеріалів, а також продажу  продукції проекту.

     Технічна  експертиза перш за все повинна визначити  переваги технічних пропозицій, їх адекватність можливостям місцевих умов і витратам. Технічній експертизі підлягають масштаб проекту, місце  його розташування, доступність залучених  сировинних матеріалів та обладнання, рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, величина витрат і  система їх регулювання.

     Екологічна  експертиза провадиться з метою  визначення впливу проекту на екосистему, а також оцінки наслідків негативного  впливу проекту на повітряний та водний басейни, ступінь екологічного ризику, пов’язаного з його реалізацією.

     Інституційна  експертиза, тобто оцінка адміністративно-управлінських  аспектів здійснення проекту, виконується  з метою визначення можливості реалізації проекту в заданому політичному, економічному та правовому середовищах, а також для встановлення організаційних умов, які дозволяють успішно досягти  поставлених проектних цілей.

     Фінансова експертиза передбачає оцінку фінансової спроможності об’єкта, що здійснює реалізацію проекту, обґрунтованість фінансових прогнозів, здатність своєчасного  забезпечення покриття платежів по позичках, фінансові наслідки проекту для  інвесторів, замовників і підприємства, що реалізують проект.

     Соціальна експертиза дозволяє визначити масштаби впливу проекту на соціальне середовище, вигоди, які отримують мешканці регіону  реалізації проекту, а також можливий негативний вплив проекту на населення. 
Економічна експертиза покликана оцінити проект з точки зору національних інтересів, суспільства в цілому, в тому числі відповісти на запитання, чи доцільне використання проектом національних ресурсів, чи існують адекватні стимули для різних учасників проекту, що передбачає сприяння національному розвитку.

     На  стадії детального проектування провадиться  розробка функціональної схеми і  фізичного плану промислового підприємства, які необхідні для випуску  конкретної продукції, а також визначаються обсяги відповідних інвестиційних  витрат, а також витрат, що виникають  на етапі експлуатації.

     Основною  складовою проектування є вибір  відповідної технології, а також  планування придбання й освоєння цієї технології та відповідного ноу-хау. На цій стадії здійснюються основні  проектно-конструкторські роботи, які  включають ретельну компановку будівельних  об’єктів, обладнання і виробничих процесів, а також потоків матеріалів і зв’язків між різними етапами  виробництва. Ця стадія складається  з: будівельного планування (пуск і налагодження); календарного планування будівельних робіт; календарного плану фінансування; підготовки будівельної документації. Склад і зміст проектно-кошторисної документації на будівництво споруд розробляється відповідно до державних стандартів та уточнюється замовниками й проектувальниками.