Проблеми розвитку ринку монополістичної конкуренції в Україні

Особливості економічного розвитку країн з перехідною економікою можуть підвищувати ймовірність виникнення економічних криз або завадити швидкому виходу з криз, якщо такі мають місце.

В країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, де існує тенденція до монополістичної конкуренції і концентрації, знижується ефективність банківських операцій, оскільки, по-перше, на відміну від немонополістичної, монополістична конкуренція веде до зниження рівня банківських кредитів; по-друге, банки-монополісти отримують вищу банківську маржу за рахунок запровадження вищих відсоткових ставок за позиками й нижчих ставок за депозитами; по-третє, такий тип конкуренції і концентрації може бути джерелом зловживань усередині банківського сектору.

Розвиток конкуренції особливо важливий для тих країн з перехідною економікою, де інституційні й структурні елементи колишньої економічної системи руйнували ринкові стимули, а отже, знижували ефективність дисциплінарних ринкових механізмів [9].

Конкурентне середовище в Україні.В 2002р. в промисловості України діяло 39,982 підприємство. Майже половину промислового виробництва забезпечували 100 найкрупніших.

Повчальним є порівняльний аналіз конкурентного середовища України і США. Наприклад, в Україні в 2002 частка 100 найкрупніших підприємств складала 48,6 %, а в США в 1992р. – 31,8%.

Коефіцієнт концентрації CR 1, CR 3, CR 5 (ринкові частки одного, трьох, п’яти і т.д. найкрупніших учасників ринку) згідно із станні 12 Закону Украйни «Про захист економічної конкуренції» є юридичними фактами для визначення домінування (монопольної влади) суб’єктів господарювання на ринках. Більш конкретно такими фактами є CR 1 більше 35%, CR 3 більше 50%, CR 5 більше 70%.

Частка монопольного сектора на вітчизняному ринку була оцінена експертами Антимонопольного комітету приблизно в 40%. Також були розраховані коефіцієнти CR 1, CR 3, CR 5 для 350 загальнодержавних й 1,327 регіональних ринків [7, с.388].

3.2. Проблема ефективності на ринку монополістичної конкуренції.

Аналізуючи конкурентний ринок, відомо, що найвища ефек­тивність використання ресурсів і ефективність виробництва забез­печуються тоді, коли рівновага виробника досягається при рівності ціни, граничних та мінімальних середніх витрат:

Р = МС  - АТС min                     

Інакше кажучи, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, що взагалі можуть бути  при існуючій  технології та витратах виробництва. За цим критерієм можна оцінити ефективність монополістич­ної конкуренції.

Виходячи з аналізу, при монополістичній конкуренції рівновага вироб­ника ніколи не буде досягнута, якщо ціни дорівнюватимуть гранич­ним витратам. Адже рівновага наступає у точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничного доходу, тобто коли МС = МR. Оскільки ціна завжди більша за граничний дохід, то і в точці рівно­ваги вона буде більшою, ніж граничні витрати. Для рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції справедлива така нерівність:

Р > МС.

Це означає, що елемент монополізму, який властивий монопо­лістичній конкуренції, завжди спричинює деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Якщо ціни на якийсь товар пе­ревищують граничні витрати на його отримання, це свідчить про те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні товари, які можна було б виробити за тих самих ви­трат. Отже, монополістична конкуренція не забезпечує оптимально­го розподілу та використання ресурсів. Навпаки, є багато прикладів недовикористання виробничих потужностей фірмами, орієнтовани­ми на монополістичну конкуренцію. Наприклад, багато хто з пере­січних громадян дивується, коли неподалік від однієї бензоколонки відкривається нова, хоча й на першій небагато клієнтів. Саме пере­вищення ціни над граничними витратами дає змогу обом виробни­кам отримувати економічний прибуток за умови недовантаження потужностей [5, с.145-146].

Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціни дорівнюють мінімальним се­реднім витратам. Адже перетин кривих граничних і середніх ви­трат припадає на точку мінімуму середніх витрат. Для досягнення максимальної ефективності виробництва необхідно, щоб через цю точку одночасно пройшли криві попиту та граничного доходу.

Оскільки вони не збігаються, то досягти найвищої ефективності для монополістичної конкуренції принципово неможливо. Навпаки, як у коростроковому, так і в довгостроковому періодаі ціна вища за мінімальні середні витрати:

Р > АТС min.

Отже, споживачі завжди змушені платити на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємст та завищені ціна – це плата суспільства за монополну конкуренцію. Однак навіть це критичнее зауваження недає достатньо підстав для однозначно негативної оцінки монополістичної конкуренції. Справа в тому, що орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів.

3.3. Способи і методи розширення попиту в умовах обмеженої монополістичної влади.

Саме нецінова конкуренція спонукає фірми до пошуку нових варіантів задоволення потреб споживачів. Через нецінову конкуренцію у формі диференціації продукту та рекламу вироб­ники в умовах монополістичної конкуренції на­магатимуться поліпшити становище рівноваги у довгостроковому періоді.

Продукт кожної фірми так чи інак­ше відрізняється від продуктів її конкурентів. Будь-який продукт можна видозмінювати і вдо­сконалювати. Крім того, можна наголошувати не лише на реальних відмінностях продукту, але і створювати уявні відмінності через рек­ламу і стимулювання збуту. Іншими словами, фірма, яка отримує прибуток, не збирається стояти осторонь та спостерігати, як нові конку­ренти зазіхають на її прибутки, копіюючи або наслідуючи її продукт, рекламуючи та пропо­нуючи аналогічні послуги споживачам. Фірма намагатиметься зберегти свої прибутки і зали­шатися попереду конкурентів за допомогою дальшого вдосконалення продукту, розширен­ня реклами і поліпшення її якості [6, с.291].

Продукт може удосконалюватися без докорінної зміни його споживацьких якостей.  Однак у довготерміновому періоді фірми орієнтуються на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки. Тому, на відміну від чистої монополії, монополістична конкуренція створює безпосередню зацікавленість фірм у реалізації наукових і тхнічних новинок. Багато фірм планують моральне старіння продукції, навіть провокують його для створення більш сприятливих умов для впровадження нових товарів.

Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, а й за рахунок активної рекламної діяльності [5, с.146-147].

Ціль реклами  фірми,  що  діє  в  умовах  монополістичної  конкуренції, проста.  Фірма  сподівається  збільшити  свою  ринкову  частку  і  підсилити лояльність споживачів по відношенню саме до її  диференційованого  продукту.

    Існує множина думок щодо економічної і  суспільної  бажаності  реклами. Разглянемо головні докази за рекламу й обвинувачення проти реклами.

     На  користь  реклами  можна  призвести  такі аргументи:

    1. Реклама надає інформацію, що допомагає  споживачам  робити  розумний вибір. У складній економіці ,  що  змінюється  ,  у  споживача  існує  гостра потреба в близькому  знайомстві  з  новими  фірмами,  новими  продуктами  і поліпшеннями в продуктах , що існують. Реклама і є засобом  поширення  такої інформації.

    2. Реклама підтримує національну систему зв'язку.  Радіо,  телебачення, газети фінансуються частково за рахунок реклами.

    3. Вважається, що реклама стимулює зміну продукта.  Вдала  реклама  часто заснована на виняткових і корисних властивостях продукту  фірми.  Отже,  для того щоб успішно конкурувати в сфері реклами,  фірма  зобов'язана  поліпшити свій продукт, щоб забезпечити "підстави для продажу".

    4. Завдяки вдалій рекламі фірма може розширити  своє  виробництво  і  за допомогою цього одержати  більший  ефект. 

    5. Реклама є силою, що  підтримує  конкуренцію.  Надаючи інформацію про широку ріноманітність продуктів,  які є замінниками,  реклама схильна послабляти монопольну владу. У дійсності  інтенсивна  реклама  часто пов'язана з упровадженням нової продукції,  призначеної  для  конкуренції  з існуючими торговими марками.

    6. Реклама нібито забезпечує повну зайнятість, стимулюючи високі  рівні споживчих витрат. 

   Прихильники реклами заявляють, що реклама буде  розширювати  виробництво фірми та  знижувати   витрати  на  одиницю  продукції, оскільки реалізується ефект масштабу.  Деякі критики  доказують,  що  більш імовірним є те, що реклама збільшує витрати  і  лишає  обсяг  виробництва  в значній мірі незмінним.

   Докази проти реклами:

   1. Критики реклами вказують на те, що головна її ціль - переконувати,  а не інформувати. Конкурентна  реклама  заснована  найчастіше  на  вводящих  у помилку і нелепих твердження,  що  призводять  у  сумнів  і  часто  вражають споживачів, а не просвіщають їх.  Справді,  реклама  цілком  може  в  деяких випадках   переконати   споживачі   заплатити   високі   ціни   за    сильно розрекламовані, але гірші по якості продукти,  відмовившись  від  кращих  по якості, але нерекламированных продуктів, які  продаютсья  по  більш  низьких цінах.

   2. Витрати на рекламу є щодо невиробничими, вони  мало  що  добавляють до процвітання товариства. Реклама відриває  людські  і матеріальні ресурси з інших  більш  гостро  потрібних  у  засобах  областей. Реклама нібито являє  собою  область  недоцільного  застосування  дефіцитних ресурсів.

   3. У  зв'язку  з  рекламою  виникають  значні  зовнішні  витрати.  Дошки оголошень погіршують пейзаж і взагалі псують місцевість. Зростає  споживання таких  шкідливих  продуктів,  як  тютюн  і  алкоголь.   Підтримка   рекламою національних  засобів  зв'язку  може  робити несприятливий  вплив  на  їхню точність і якість.

   4. Велика частина реклами має тенденцію до самонейтралізації.  Результати багатокоштовної рекламної  кампанії  одного  з  виробників  у  значній  мірі зводяться  на  нуль  ткакими  ж  дорогими   кампаніями,   проведеними   його конкурентами. Кожна  фірма  після  проведення  подібної  рекламної  кампанії володіє майже тієї ж самою долею ринку, яку вона мала  спочатку.  А  витрати і, отже, ціна товарів вища.

   5.Затверджується, що реклама сприяє  росту  монополії. 

   6.Більшість економістів не хочуть визнавати рекламу  важливим  чинником, що визначає рівень виробництва і зайнятості.  Найбільш  мінливою  складаючою сукупного попиту є не стільки сильно рекламовані  споживчі  товари,  скільки мало рекламовані товари виробничого призначення.  Затверджується  також,  що витрати на рекламу мають  циклічний  характер:  вони  коливаються  разом  із сукупними  витратами,  збільшуючи  безробіття  в  погані  часи  і  посилюючи інфляційний тиск у роки процвітання.

ВИСНОВКИ

Ринок   монопольної   конкуренції є особливим тому,  що  ринкова  продукція диференційована: кожна фірма продає особливий тип або варіант  товару,  який відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне  підприємство є монопольним виробником своєї  марки  товару.  Монопольна  влада,  яку  має підприємство, залежить від успіху в диференціації свого  продукту порівняно з продуктами інших підприємств.

Відмітні ознаки монополістичної конкуренції:

існує достатньо велика кількість  фірм,  що  обмежує  контроль над ціною, відсутня взаємна залежність і таємна змова фактично неможлива;

продукти  характеризуються  реальними  і  мнімими  розходженнями й умовами їхнього продажу;

економічне суперництво  спричиняє  за  собою  і  цінову  і неценовую конкуренцію;

вступ у галузь є відносно легким.

Підприємства в умовах монопольної конкуренції можуть отримувати прибутки або нести втрати у короткостроковому  періоді.  Легке  входження  і  масовий вихід  підприємств  обумовлюють  тенденцію  до  отримання  ними  нормального прибутку у довгостроковому періоді.

У довгочасному  періоді  стан  рівноваги  виробника,  що  діє  в  умовах монопольістичної  конкуренції,  є   менш   суспільне   бажаним,   ніж   становище підприємства,  що  діє  в  умовах   чистої   конкуренції.   За   монополістичної конкуренції  ціна  перевищує  граничні  витрати,  що  означає   недорозподіл ресурсів для  нового  продукту,  ціна  перевищує  також  мінімальні  середні валові витрати, а це вказує на  те,  що  споживачі  не  отримують  товар  за найменшу ціну, яку допускають умови витрат.

Однією з особливостей монополістичної конкуренції є те, що провідну роль у конкурентній боротьбі відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції - підвищення її якості, поліпшення умов продажу; справна організація реклами. У фірм з'являється можливість контролювати не тільки пропонування, але і попит на свою продукцію.