Проблеми розвитку ринку монополістичної конкуренції в Україні

Реклама та упаковка. Диференціація про­дукту може також виникати з уявних відмін­ностей, створених за допомогою реклами, вико­ристання торгових знаків і торгових марок та упаковки. Хоча є багато медикаментів з власти­востями, подібними до аспірину, створення сприятливих умов для продажу і реклама мо­жуть переконати потенційних покупців, що байєр чи анацин є ліпшими і вартують вищої ціни, ніж їх відоміший замінник. Популярне ім'я, пов'язане з джинсами чи парфумами, може підняти ці вироби в очах покупців. Багато споживачів вважає, що зубна паста в аерозоль­ному балончику є ліпшою за таку саму пасту в звичайному тюбику. Для приваблення нових покупців використовують пакувальні матеріали таких кольорів, що "тішать" око покупця, або написи на приклад "надчисті напої" тощо [6, с.285-287].

Одним із наслідків диференціації продукту є те, що, незважаючи на відносно велику кіль­кість фірм, виробники за умов монополістичної конкуренції мають деякий контроль над цінами на свої продукти. Споживачі надають перевагу продукції певних продавців і у певних межах платитимуть більше, щоб задовольнити свої вподобання. Продавці і покупці не пов'язані випадком, як на чисто конкурентному ринку.

1.2.              Моделі монополістичної конкуренції: традиційні і альтернативні.

За розгляд моделі монополістичної конкуренції вперше взялися два економісти — англійка Дж. Робінсон (1903—1983) і американець Е. Чемберлін. Робінсон 1933 р. опублікувала книжку під назвою «Економічна теорія недосконалої конкуренції», і того самого року вийшла у світ праця Чемберліна «Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості». Обидва економісти розробляли практично ту саму проблему, щоправда, трохи з різних позицій, але дійшли близьких за змістом і значенням висновків.

Вони переглянули теоретичне уявлення про механізм функціонування ринку й розвитку суспільної економіки, механізм формування витрат і цін, закономірності взаємодії попиту і пропозиції та обгрунтували можливість досягнення економічної рівноваги через дію ринкових механізмів на підставі положення, що монополія не заперечує конкурентної боротьби, а лише передбачає зміну її форм.

Основна різниця полягає в тім, що Робінсон у своїй праці роз­глядає монополію підприємства (фірми), а Чембер­лін приділяє головну увагу монополії продукту (товару).

Виходячи з цього, Дж. Робінсон формулює теорію недосконалої конкуренції, згідно з якою монополія впливає лише на ринкове співвідношення попиту і пропозиції, створює можливість впливу на ціни з метою регулювання рівноваги, але не в силі зупинити дію ринкових механізмів. Е. Чемберлін формулює теорію монополістичної конкуренції, стверджуючи, що внаслідок розвитку монополій відбувається диференціація продуктів та ринків, тому цінова конкуренція отримує нові стимули.

І теорія недосконалої конкуренції Робінсон, і теорія монополістичної конкуренції Чемберліна є своєрідною реакцією на розвиток монополістичної структури ринку. Але їхні праці доводять, що, як і раніше, у центрі економічної рівноваги залишаються ціна, витрати виробництва, прибуток, попит та пропозиція, мотиви підприємницької діяльності. Тобто теорії конкуренції за умов монополізації виробництва, які вони сформулювали, є теоріями розвитку ринку, оскіль­ки ці дослідники вважають монополію суто ринковою ситуацією, з цих позицій аналізуючи її недоліки та переваги.

Поряд із традиційними теоріями конкуренції за умов монополії виникають і інші, які розглядають монополістичну конкуренцію як явище неринкового порядку. Їхні автори вважають, що монополізація виробництва сприяє динамічному розвитку суспільства, оскільки виникає конкуренція нового типу, яка проникає у всі сфери суспільного життя. Такою є наприклад теорія ефективної конкуренції Й. Шумпетера.

Сучасне трактування конкуренції за умов монополізації виробництва ввібрало всі попередні досягнення таких теоретиків, як Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, П. Самуельсон, а також інституціональну за своєю суттю теорію врівноважуючих сил Дж. Гелбрейта.

Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна. Провідна ідея економічної теорії Е. Чемберліна полягає в тім, що в процесі монополізації виробництва виникає нове явище, не властиве ринковим ситуаціям чистої конкуренції та чистої монополії. Воно є результатом синтезу цих ситуацій і породжує монополістичну конкуренцію, яка відрізняється від уже відомих форм тим, що дає можливість контролювати як пропозицію, так і попит.

Чемберлін будує модель, за допомогою якої аналізує дії незалежних продавців однорідного продукту. Він зазначає, що підставою для встановлення їхньої монополії стають ознаки диференціації товару: виняткові якісні характеристики продукту; марка фірми; особлива упаковка; місцезнаходження фірми; особливі форми обслуговування; реклама, що підкреслює винятковість товару.

Отже, монополістична конкуренція, на думку Чемберліна, — це конкуренція, що відповідає таким вимогам: кількість продавців однорідного товару є достатньо великою, щоб їхня економічна діяльність не справляла особливого впливу на інших конкурентів, на відміну від недосконалої конкуренції не зачіпала їхніх економічних інтересів; продукт і справді якісно різнорідний, диференційований, і покупець може вільно вибрати конкретного продавця; будь-хто має право безперешкодно виробляти товар даної групи, ринок не є закритим [10].

Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції:

                      ціновий (маніпулювання цінами - пропонуючи диференційований товар, кожен продавець товару чи послуг формує власне коло покупців — мікроринок, на якому він виступає як монополіст, що контролює ціну товару, певною мірою підвищуючи її за рахунок обмеження обсягів виробництва.),

                      неціновий (внесення якісних змін у продукт - інструментами нецінової конкуренції є підвищення якості товарів, випуск нових моделей, досконалий дизайн, поліпшення умов обслуговування клієнтів, удосконалення системи збуту.)

                      рекламний.

Основний висновок Чемберліна полягає в тім, що економіка саморегулюється і за умов монополії, але врівноважуючі сили з часом трансформуються — управління попитом і пропозицією поступово витискає колишній саморегулятор — об’єктивне співвідношення попиту і пропозиції.

РОЗДІЛ 2

ВИРОБНИЧИЙ ВИБІР В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОЇ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ ВЛАДИ

В умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не лише на ціні, а й на нецінових чинниках продажу товару. Оскільки товар диференціюють, то з плином часом він змінюється відповідно до реклами, моди та інших форм стимулю­вання збуту. Отримання максимального прибутку спонукає фірми використовувати три змінні чинники - ціну, диференціацію товару, рекламу. Відповідна комбінація цих чинників створює для фірм різні ситуації попиту і витрат. Фірма шукає оптимальну комбінацію назва­них чинників, що забезпечує максимальний прибуток. Таку комбіна­цію непросто передбачити, її нерідко віднаходять шляхом спроб і помилок.

Для визначення обсягу виробництва, що забезпечує макси-мізацію прибутку фірмі за умов монополістичної конкуренції, викори­стовують правило: МР = МС  [2, с.148]

Розглянемо дію цього правила в короткостроковому і довгостроковому періодах.

2.1.              Рівновага монополістично-конкурентної фірми в коростроковому періоді.

Оскільки крива попиту, що характеризує можливі співвідношен­ня "ціна—продукт", для ринку монополістичної конкуренції мати­ме спадний характер (хоча і при незначному куті нахилу), то подіб­но до монопольного ринку крива граничного доходу завжди лежа­тиме нижче від неї. Таким чином, фірма на ринку монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати свої прибутки або мінімізувати збитки, виробляючи такий обсяг про­дукції, що відповідає координатам точки перетину кривих гранич­них витрат і граничного доходу.

Оскільки фірма виробляє продукт, який не має абсолютного замін­ника, то зменшення його пропозиції на ринку призведе до деякого підвищення цін. За рахунок цього у короткотерміновому періоді фірма на монополістичному ринку може отримувати економічний прибуток, розмір якого відповідає площі заштрихованої фігури на рис. 1.

Рис. 1. Максимізація прибутку фірми на ринку монополістичної конкуренції [5, с.141-142]

Однак фірма не застрахована від збитків. Умовою отримання економічного прибутку є такий характер попиту на продукт фірми, при якому крива попиту перетинає криву середніх витрат. Якщо вона розташована нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то фірма буде вирішувати завдання мінімізації збитків (рис. 2).

Якщо крива попиту пройде нижче від кривої середніх змінних витрат, то фірма змушена буде припинити виробництво, оскільки при будь-якому його обсязі збитки перевищуватимуть постійні ви­трати.

Таким чином, у короткотерміновому періоді фірма в умовах мо­нополістичної конкуренції може отримувати економічний прибу­ток, зазнавати збитків або вирішувати проблему закриття.

2.2.              Довгострокова рівновага фірми і ринку монополістичної конкуренції.

Однозначно відповісти на запитання, що відбуватиметься з фірмою у довгостроковому періоді неможливо. Можна го­ворити лише про загальну тенденцію, яка полягає у прагненні фірми отримати нормальний прибуток, беззбитковість, тобто встановити ціни на рівні середніх витрат.

Економічний прибуток, який отримує типова фірма в умовах мо­нополістичної конкуренції, приваблює нові фірми вступити у галузь. Збільшується кількість конкурентів і зростає кількість продуктів, що здатна досить ефективно замінити продукт типової фірми. Це призводить до того, що крива попиту стає більш еластичною, набли­жаючи умови монополістичної конкуренції до умов конкурентного ринку. Відстань між кривими попиту та середніх витрат зменшується, ліквідовуючи економічний прибуток.

Навпаки, якщо типова фірма має збитки, то спостерігається відтік виробників із галузі, кількість конкурентів зменшується, диферен­ціація товарів поглиблюється, крива попиту стає крутішою (менш еластичною). Як результат, вона може перетнути криву середніх витрат, ліквідувавши таким чином збитки фірми.

Рівновага буде тоді, коли криві попиту та середніх витрат мати­муть лише одну спільну точку — точку дотику, тобто коли ціна встановиться на рівні середніх витрат для певного обсягу вироб­ництва, а фірма не отримуватиме економічного прибутку та не за­знаватиме збитків (рис.3):

Р = АТС; МС = МЕ.

Разом з тим, потрібно усвідомлювати, що для ринку монополістич­ної конкуренції встановлення ціни на рівні середніх витрат є лише тенденцією. Існують фактори, що ускладнюють прогнозування ре­зультатів монополістичної конкуренції у довготерміновому періо­ді. До них належать такі обставини:

1.  Існують певні бар'єри для вступу у галузь при монополістичній конкуренції. Так, для проведення комерційних та комісійних опе­рацій на фондовому ринку України необхідно отримати дозвіл від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ліцензію). Ця процедура потребує багато часу і значних коштів фірми. Тому, якщо торговець цінними паперами зумів надати своїм послугам властивостей, що приваблюють клієнтів, то він досить довго може бути захищеним від появи нових конкурентів та отримувати еко­номічний прибуток.

2.  Диференціація продукту чи послуги може грунтуватися на таких обставинах, які важко, а може, навіть неможливо відтворити конкурентам. Скажімо, рекламній фірмі вдалося залучити до співпраці талановитого художника, що позитивно позначилося на її продукції та дало змогу виділити свій товар серед продуктів ана­логічних фірм. Поглиблення диференціації продукту, яке відбулося при цьому, не зможе бути ліквідовано за рахунок нових конкурентів, а тому фірма отримуватиме економічний прибуток протягом дов­готривалого періоду [4, с.144].

Важливим є порівняння рівноваги галузевого ринку у довгостроковому періоді за умов досконалої та монополістичної конкуренції. Важливими відмінностями цих двох видів конкуренції є такі:

      на відміну від досконалої конкуренції за монополістичної конкуренції рівновага галузевого ринку вже не забезпечує мінімуму середніх сукупних витрат;

      ціна на продукцію за монополістичної конкуренції перевищує граничні витрати. [8, с 408]

РОЗДІЛ 3

РОЗВИТАК РИНКУ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУВЕНЦІЇ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.1. Особливості розвитку монополістично конкурентної ринкової структури в Україні.

Формування монополістично конкурентної ринкової структури в Україні потребує врахування, поряд із загальноприйнятими в світі принципами, формами і методами, специфічних особливостей цього процесу у країнах з перехідною економікою.