Проблеми повноцінного забезпечення економічної безпеки

Великомасштабні дослідження у сфері ЕБД привели на Заході до створення нової науки, яка дістала назву "екосестейт" (economic security of state), тобто наука про економічну безпеку. Сутність екосестейту полягає в тому, що він є базою для будь-яких інших напрямів, проявів та відгалужень ЕБД, у тому, що завдяки накопиченим знанням цього відгалуження можна передбачити наслідки зовнішніх або внутрішніх дій з метою зменшення їх можливого негативного або збільшення позитивного впливу на розвиток держави.

Державі ринкового типу обов'язково потрібна науково обгрунтована державна стратегія (концепція) ЕБД. Вона має  визначити глобальні та поточні  національні інтереси та цілі, а  також методи, засоби та механізми  їх досягнення, і, відповідно, забезпечити  національну економічну безпеку (НЕБ).

Наприклад, найближчими, наступними та кінцевими завданнями забезпечення НЕБ України в умовах транзиції  мають бути, відповідно:

1) подолання кризових процесів;

2) формування умов для створення  ресурсів модернізації;

3) входження у постіндустріальний етап розвитку. Розробка концепції НЕБ потребує комплексного розв'язання питань організаційного, нормативно-правового, методологічного, аналітичного, інформаційного та експертного забезпечення діяльності у цій сфері.

У будь-якому варіанті структура  концепції НЕБ повинна охоплювати три базові елементи: 1) інтереси; 2) загрози; 3) захист. Саме захист втілює комплекс заходів щодо запобігання або  нейтралізації зазіхань, ворожих  дій, небезпек. Методи та засоби зі здійснення захисту можуть бути досить різними і не обов'язково симетричними загрозам. Головна властивість цих заходів — адекватність загрозам, основна спрямованість — зниження рівня небезпеки. Сутність методу захисту охоплює засоби, що використовуються, та способи їх застосування. Держава повинна забезпечити всі види захисту як своїх економічних інтересів, так і інтересів суспільних структур та громадян.

При цьому головними принципами забезпечення захисту як процесу  мають бути: а) законність; б) додержання балансу інтересів держави, підприємств різних форм власності та фізичних осіб; в) їх взаємовідповідальність щодо забезпечення захисту [3].

Законність реалізується шляхом розробки усталеної правової основи у сфері  захисту об'єктів та суб'єктів ЕБД. При цьому слід враховувати необхідність додержання міжнародних угод та норм, до яких приєдналася Україна.

Основними принципами організації  та здійснення захисту у сфері  ЕБД є:

1) системність, що передбачає  розглядання проблем захисту  з урахуванням усіх небезпечних  каналів відпливу інформації та несанкціонованого доступу до неї, а також можливого часу та умов їх виникнення, комплексного застосування правових, організаційних та технічних заходів щодо захисту; при цьому має бути забезпечена спадкоємність та безперервність захисту;

2) обгрунтованість, оскільки складність  завдань, що вирішуються, великий  обсяг робіт, а також обмеженість  ресурсів зумовлюють необхідність  глибокого науково-технічного обгрунтування  рішень, що приймаються, всебічної оцінки щодо їх реалізації;

3) достатність, що означає необхідність  пошуку ефективних та надійних  заходів захисту, без зайвих  витрат і забезпечується використанням  найдосконаліших методів та засобів захисту. За характером впливу на загрозу серед способів захисту можна виділити узгодження, стримування, протидію та примушення. Суспільство і громадяни використовують значно менший, ніж держава, арсенал засобів та способів їх втілення для захисту своїх економічних інтересів і значною мірою покладаються на захист держави;

4) гнучкість в управлінні, що забезпечує здатність, залежно  від умов захисту та важливості  об'єктів, що захищаються, прогнозування  загроз та запобігання їх нейтралізації,  оперативну та ефективну ліквідацію наслідків цих загроз;

5) своєчасність, що зумовлюється  необхідністю завчасної розробки  заходів захисту та контролю (у  протилежному разі проведення  заходів щодо захисту може  не лише не дати ефекту, а й призвести до додаткових збитків) [3].

Додержання балансу життєво  важливих інтересів держави та господарчих  суб'єктів грунтується на оцінках  тих збитків, яких вони можуть зазнати внаслідок перевищення або недостатності впливу відповідного чинника.

Взаємовідповідальність  реалізується шляхом продуманої організації  робіт із захисту з чітким розподілом прав та обов'язків, конкретними нормативно-технічними вимогами та ефективним контролем за їх виконанням.

Забезпечення процесу  захисту в сфері ЕБД в умовах переходу до ринкової економіки, активізації  діяльності підприємств різних форм власності, необхідність захисту їх комерційних інтересів стає не під силу виключно державним правовим органам. Тому паралельно з приватним підприємництвом починає розвиватися мережа приватних охоронно-розшукових агентств та служб комерційної та підприємницької безпеки, які спільно (а не на противагу) з державними правоохоронними органами покликані вирішувати питання захисту як на державному рівні, так і на рівні господарчих суб'єктів різних форм власності.

Для їх ефективної спільної праці в інтересах усього суспільства  необхідно розробити та прийняти на державному рівні комплекс відповідних правових, економічних, організаційних та технічних заходів щодо захисту сфери ЕБД.

При розробці та застосуванні конкретних заходів щодо забезпечення НЕБ економічного та правового напряму  слід враховувати фундаментальні положення  екосестейту, що зводяться до таких позицій.

Якщо економічна безпека  держави уособлює систему захисту  її життєвих інтересів, становище захищеності  економіки від внутрішніх та зовнішніх  загроз, а сама загроза у свою чергу розглядається як сукупність умов та факторів, які створюють  небезпеку життєво важливим інтересам  країни, то для створення ефективної системи захисту економічної  системи необхідно чітко з'ясувати, що саме загрожує економічній безпеці, де міститься джерело виникнення небезпеки, яким чином конкретні загрози впливають на стан економічних відносин [5].

У сфері економічної безпеки  існують свої зовнішні та внутрішні  суперечності. Перегляд найзначніших з них дає можливість з'ясувати  найнебезпечніші їх наслідки для  НЕБ нашої країни в умовах транзиції.

1. Суперечності між ринковими відносинами, що лише формуються на засадах економічних механізмів регулювання господарської діяльності, і залишками суто адміністративного управління економікою.

2. Суперечності, пов'язані з роздержавленням та приватизацією внаслідок хибного тлумачення та проведення цих важливих для перехідної економіки процесів.

3. Суперечності у сфері  управління економікою. Це насамперед  суперечності між ліберальним  курсом економічних реформ та  соціальним станом широких верств населення.

У рамках системи управління існує суперечність між проголошеними цілями економічних реформ та методами їх досягнення. Забезпечення економічної безпеки держави пов'язано із взаємодією державного регулювання та ринкової саморегуляції, загальних та власних інтересів. Інтереси громадянського суспільства пов'язані насамперед з індивідуальними правами і свободами та приватними інтересами. Останні реалізуються через ринковий механізм з притаманними йому елементами випадковості та безсистемності. Питання ж державної економічної безпеки — це загальні питання, для розглядання яких потрібна система, організованість, субординація. Тому їх розв'язанням повинна займатися саме держава, яка обстоює сферу загальних інтересів, і покладатися у таких випадках на ринкові механізми недоречно.

Недодержання даної позиції  сприяє виникненню ще однієї суперечності — між проголошеними цілями та завданнями реформ і неспроможністю слабкої держави вирішити їх. Наслідком  цього є постійне падіння авторитету держави, органів законодавчої та виконавчої влади, перетворення державного службовця  на автономну силу, корумпованість держструктур, використання мафіозними структурами слабких місць держави  та її апарату в своїх інтересах.

4. Окремо можна виділити  пов'язані з попередніми суперечності між існуючими та виникаючими новими економічними відносинами, з одного боку, та постійним відставанням правової бази з регулювання цих відносин (перш за все з питань власності) — з другого. Як результат — поява об'єктивних і суб'єктивних можливостей для поширення та розгулу злочинності у сфері економіки, насамперед у фінансово-кредитних відносинах, особливо організованої злочинності та корупції.

5. Суперечність між необхідністю  збереження економічного потенціалу  держави, індустріальної бази, науки,  сільського господарства і завданням  інтеграції України у світове співтовариство.

Аналіз наявних внутрішніх і зовнішніх суперечностей приводить  до висновку, що первинною є не сама загроза, вона є виявом не небезпеки  як такої, а чогось істотнішого, того, що породжує виникнення і розвиток небезпеки і самої загрози. Цим  істотним саме і є суперечності у  сфері економіки. Вони виступають рушійною силою взагалі всіх відносин у системі економічної безпеки. Акцентування на загрозах і концентрація зусиль на протидії їм веде до замкнутого кола: робота за наслідками не торкається підвалин джерел виникнення загроз.

Це положення має принципове практичне значення. Саме суперечності визначають стратегічний рівень забезпечення економічної безпеки, довготривалий напрям діяльності у цій сфері. Саме розв'язанню цих суперечностей підпорядковується вся діяльність, вся система заходів, що направлена на ліквідацію загроз. Інакше кажучи, боротьба з загрозами в цьому аспекті набуває тактичного характеру, який визначається самим становищем на даний конкретний період і завданнями відповідно до цього становища. Мінливість обставин і завдань впливає на розробку системи заходів, адекватних обставинам, і на систему державних і громадських інститутів з забезпечення економічної безпеки [6].

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2.1 Аналіз стану вітчизняної економічної безпеки

Проблематика економічної  безпеки традиційно має статус найвищого  пріоритету в державній політиці. Поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень: наука про економічну безпеку забезпечує формування відповідної політики щодо забезпечення економічної безпеки держави чи суб’єктів нижчих організаційних рівнів. Система забезпечення економічної безпеки передбачає здійснення постійного моніторингу соціально-економічних процесів з точки зору їхнього впливу на стан економічної безпеки, оцінку з цих позицій стратегічних програм, нормативно-правових актів, а також аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики.

Отже, економічна безпека  – це стан держави, за якого вона має можливість створювати і розвивати  ефективні умови для перспективного розвитку та зростання добробуту громадян. Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або, принаймні, швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах критичного зменшення (припинення) поставок ресурсів (товарів, послуг, технологій тощо) або кризових ситуацій внутрішнього чи зовнішнього характеру. [10, C.93]

Очевидним є те, що виразником національних економічних інтересів  і гарантом його захисту є держава, яка має забезпечити прозорість прийняття і реалізації рішень щодо здійснення макроекономічної політики, бюджетного процесу, управління фінансовими потоками і ресурсами, реформування податкової системи, формування приватного сектора. Як інституційний представник нації держава має орієнтуватися на захист власних раціонально сформульованих національних інтересів.

Протягом малоефективних економічних реформ 1991-2010рр. виникла  та існує значна кількість проблем  економічного та соціального характеру, які в комплексі суттєво впливають на стан економічної безпеки. Насамперед до цих проблем слід віднести науково необґрунтовану  реструктуризацію та хаотичне реформування галузей народного господарства, неконтрольовані і неефективні приватизаційні процеси, що призвели до величезної зовнішньої заборгованості, руйнування стабільних зв’язків і традицій в освіті, медицині, культурі та правоохоронній системі. На мою думку, саме ці та інші негативні явища, які відбувалися і відбуваються в Україні, ставлять економічну безпеку нашої країни під загрозу, демонструючись значним падінням виробництва, збільшенням економічної залежності від інших держав та міжнародних організацій, масовим збідненням населення через некерованість інфляції, відтоком розумового потенціалу нації та погіршенням демографічної ситуації в країні.

Україна є державою, яка  межує з 7 країнами, це означає те, що важливим є визначення ступеня залежності основних засобів забезпечення економічної безпеки України від специфіки здійснення  зовнішньоекономічної  політики та транскордонного співробітництва з цими країнами. На даному етапі відносини між країнами-сусідами є специфічними, так як їх можна розділити на три основні напрями реалізації: 1) співробітництво, яке відбувається на кордонні України з  країнами членами ЄС; 2) співробітництво у пострадянському прикордонні з колишніми радянськими республіками; 3) Прибережна співпраця між Україною та Туреччиною. [10, C.94]

У сучасному глобалізованому  світі власна безпека становить визначальну складову політики кожної держави. Я вважаю, що доцільним для вирішення проблем національної економічної безпеки необхідно проаналізувати внутрішні та зовнішні чинники впливу на економіку.