Проблеми повноцінного забезпечення економічної безпеки

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….……. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ………..… 5

1. Сутність економічної безпеки та її складові…………………………….. 5
2. Забезпеченння економічної безпеки згідно світового досвіду ……..….. 9

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ…............ 16

1. Аналіз стану вітчизняної економічної безпеки……………………….… 16
2. Проблеми повноцінного забезпечення економічної безпеки………..…. 21

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ДЕРЖАВИ  ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ

      СТАНУ ЕКОНОМІЧНОЇ  БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ………………... 28

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….….. 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….…. 34

 

 

 

 

ВСТУП

Україна одночасно проходить  складний історичний шлях державотворення  і переходу від централізовано-планової системи управління економікою до соціально спрямованої ринкової економіки. Зрозуміло, що ці дві історичні події супроводжуються зламом суспільних і економічних відносин, який призводить до соціально-економічної кризи тривалого характеру. Кризовий стан економіки значно впливає, більш того, безпосередньо загрожує національним інтересам незалежної держави, надзвичайно актуалізує проблему її національної безпеки, в першу чергу такої її складової, як економічна. В сучасних умовах економічна безпека є такою, що визначає національну безпеку в цілому. Це сталося тому, що Україна проходить етап небаченого руйнування раніше створених виробничих сил і виробничих відносин, повільного становлення нових, ринкових відносин і ринкової інфраструктури.

В економічній науці і  практиці поки що немає одностайного визначення категорії “економічна  безпека держави”. У відповідній  літературі до цієї категорії включають  такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, соціальна, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизаційна, безпека фінансово-кредитної сфери, зовнішньоекономічна. Але це надто широке трактування економічної безпеки. На наш погляд, до економічної безпеки слід відносити тільки ті складові, які містять лише економічні відносини. З такої точки зору до категорії “економічна безпека держави”доцільно відносити лише власне економічну, фінансову , зовнішньоекономічну і соціальнускладові.

Розробка та вжиття заходів  з детінізації економіки мають  виходити з розуміння суті тіньової економіки та ланок економічної  системи, на які вона поширюється. У суспільстві існує погляд, що тіньова економіка за своєю структурою подібна або майже подібна до легальної, що вона охоплює у схожих пропорціях сфери і відносини виробництва, розподілу та товарообміну. Звідси випливають як оцінки масштабів цього явища (наприклад, коли аналізують споживання певних виробничих ресурсів), так і рекомендації щодо подолання його наслідків. На жаль, ефективність цих рекомендацій не може бути високою, оскільки тіньова економіка перехідного суспільства здебільшого концентрується у сфері грошового обігу та перерозподілу вже створеної вартості.

Масштаби тіньової економіки  в Україні вражають і тому тема економічної безпеки є дуже актуальною.

Метою курсової роботи є  ефективність заходів держави щодо врегулювання стану економічної  безпеки України.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

1.1 Сутність економічної  безпеки та її складові

Економічна безпека держави (ЕБД) — це такий стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонійний, соціально орієнтований розвиток країни у цілому, достатній економічний та оборонний потенціал навіть за найнесприятливіших варіантів розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів [1, с. 71].

ЕБД має внутрішню матеріально-речову основу — достатньо високий рівень розвитку продуктивних сил, що здатний забезпечити істотно важливу частку натуральних та вартісних елементів розширеного відтворення ВНП; внутрішню соціально-політичну основу — достатньо високий рівень суспільної злагоди відносно довгострокових національних цілей, що дають можливість розробити та прийняти державну стратегію соціального та економічного розвитку.

Оскільки ЕБД є, по суті, категорією ідеальною, вона навіть у найрозвинутіших економічно і соціально стабільних країнах з усталеним політичним режимом є поняттям відносним. Будь-які несприятливі дії, а також можливість та загроза їх зберігаються навіть у таких державах.

Питання економічної безпеки набувають  особливої актуальності для країн, які перебувають у стані трансформаційної кризи. Це явище завжди характеризується загостренням суперечностей, які створюють кризові ситуації. Глибина і характер розвитку кризи можуть поставити під загрозу саме існування соціально-економічної системи країни. І тоді одним з першочергових завдань стане забезпечення економічної безпеки.

Система ЕБД не існує сама по собі. Вона пов'язана з економічною безпекою людини та міжнародною економічною безпекою. Тому структурна схема суб'єктів цієї тріади має такий вигляд: людина (особа) — національна держава — світове співтовариство. Безпека людини є складовою безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою міжнародної безпеки. Отже, держава має дбати про забезпечення економічної безпеки своїх громадян, власної та світового співтовариства. Тому перед нею стоїть надзвичайно складне завдання — пов'язати та погодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави, а також з інтересами світового співтовариства. З цього приводу виділяють внутрішній та зовнішній рівні ЕБД [2, с. 128].

Слід врахувати, що кожна з цих  систем (людина — енерго-біологічна; держава — суспільно-організаційна  середнього рівня складності управління; світове співтовариство — суспільно-організаційна вищого рівня складності управління) має свої параметри, свої особливості (переваги та недоліки), має дещо спільне та дещо відмінне від інших систем. Досліджуючи ЕБД, розглянемо лише ті параметри, які стосуються саме цієї проблеми, хоч маємо врахувати й деякі загальні принципи існування та розпаду цих систем.

Необхідно зазначити, що ЕБД є не просто однією з найважливіших складових  системи державних інтересів, а й виступає вирішальною умовою додержання та реалізації як державних, так і недержавних інтересів країни. Таке розуміння місця і ролі ЕБД свідчить про те, що в її належному рівні мають бути заінтересовані і приватний бізнес, і держструктури, і всі сфери суспільства.

Якщо національні економічні інтереси України розуміти як сукупні потреби  громадян, суспільства та держави, адекватні  особливостям соціально-економічного стану країни, рівню її економічного розвитку, місцю в міжнародному розподілі праці, то саме вони повинні визначати всі інші інтереси, що випливають із спільних геополітичних факторів, а також визначити конкретні дії та звершення, відображаючись у вигляді, наприклад, зовнішньоекономічних доктрин, програм тощо.

За ступенем соціального значення ці інтереси поділяються на життєво важливі та другорядні, а за тривалістю дії — на довго-, середньо- та короткострокові, причому в міру задоволення одних інтересів їм на зміну приходять інші.

За своєю спрямованістю економічні інтереси можуть бути орієнтовані на забезпечення: а) виживання; б) прогресивного розвитку; в) певного ступеня лідерства громадян, суспільства або держави. Особливе значення мають життєво важливі економічні інтереси як а) сукупність та б) сума потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування та можливість прогресивного розвитку людини, суспільства, держави [1, c. 134].

До кола життєво важливих економічних  інтересів України на сучасному  етапі належать:

— забезпечення її економічного суверенітету;

— побудова правового демократичного механізму державного регулювання економіки;

— економічне відродження держави та поліпшення добробуту її народу;

— розвиток міжнародних економічних відносин.

На основі національних економічних  інтересів відповідні структури та органи державного управління розробляють та формують цілі державної економічної політики, що відображають наміри громадян, суспільства та держави у частині задоволення їх інтересів, насамперед життєво важливих. Ці цілі досягаються шляхом вирішення відповідних завдань. Для цього органи державного управління, керівництво держави розробляють та здійснюють спеціальні заходи [2, c. 142].

Економічні інтереси, що трансформуються  у цілі державної економічної  політики, виносяться державними інститутами  на світову арену, де формується міжнародна економічна політика і виявляється конфліктність міжнародних економічних відносин. Якщо стан держави характеризується нестабільністю її економічного базису, суперечливістю економічних інтересів різних соціальних груп, то ускладнюється конфліктність відносин на внутрішньо-економічному рівні. Внаслідок загострення суперечностей в обох випадках виникає реальна загроза тим чи іншим інтересам, причому, враховуючи об'єктивний незбіг та багатогранність економічних інтересів особи, суспільства та держави, зароджуються суперечності, що можуть стати джерелом потенційної загрози їх безпеці.

Отже, можна зазначити, що головні  компоненти системи ЕБД пов'язані з наявністю національно-державних інтересів України, і, відповідно, цілей, які з них випливають. Ці інтереси існують як у межах кордонів країни, так і зовні. Йдеться насамперед про підтримку державного суверенітету і самостійного розвитку. Безпека країни безпосередньо пов'язана з суверенітетом.

Історичний досвід свідчить, що становлення суверенної правової демократичної держави, формування громадянського суспільства, рух шляхом світової цивілізації є об'єктивним, незворотним, але складним і тривалим процесом. Держава може досягти справжнього суверенітету тільки на основі ефективної та конкурентоспроможної економіки, яка до того ж є соціально орієнтованою. У кінцевому підсумку саме рівнем ефективності національної економіки визначається місце країни у світовому табелі про ранги.

Виділяють також економічний суверенітет  як головну складову державного суверенітету, і, відповідно, системи ЕБД В основі економічного суверенітету лежить власність  українського народу на своє національне  багатство, спираючись на яку уповноважені ним органи самостійно регулюють  економіку і зовнішньоекономічну  діяльність. Структура економічного суверенітету пов'язана зі структурою економічної системи і охоплює незалежність держави у формуванні та розвитку технологічного способу виробництва, економічних відносин власності і відповідного господарчого механізму [4, c. 139].

Економічний суверенітет держави  як складова системи ЕБД за сучасних умов є базою для:

1) можливості державного контролю  за національними ресурсами, досягнення  такого рівня виробництва та якості продукції, який забезпечує її конкурентоспроможність і дає змогу як рівній з рівною брати участь у світовій торгівлі, кооперативних зв'язках та обміні науково-технічними досягненнями;

2) стабільності й усталеності  економіки, які зумовлюють захист  власності у всіх її формах, створення надійних умов та гарантій для підприємницької активності, стримання факторів, що дестабілізують ситуацію (боротьба з кримінальними структурами в економіці, недопущення глибоких безпідставних розривів у розподілі доходів, які спричинюють соціальну кризу);

3) саморозвитку та прогресу, що  особливо важливо в сучасному  динамічному світі; створення сприятливого клімату для інвестицій та інновацій, постійної модернізації виробництва, підвищення професійного, освітнього та загальнокультурного рівня робітників, тобто всього того, що є необхідними й обов'язковими умовами стійкості та самозбереження національної економіки.

Разом з тим система ЕБД має  досліджуватися перш за все з передбаченням її розпаду, тобто за критичними умовами.

Вона характеризується так званими  порогом чутливості, порогом вразливості, порогом розпаду та станом спокою. Цими параметрами визначається ступінь  безпеки системи. Порогом чутливості є рівень безпеки, за якого система починає відчувати наявність змін. Поріг вразливості — це рівень безпеки, за якого система починає розбалансовуватися, тобто зазнає змін, що ведуть до ЇЇ знищення. Поріг розпаду — рівень безпеки, після перевищення якого система зазнає ніщивних змін. Стан спокою — рівень безпеки, за якого забезпечений розвиток системи [1, c. 185].

Згадаємо, що у світі не буває стану повної рівноваги. Завжди суб'єкт (система ЕБД) може або підвищувати свій потенціал (розвиватися), або знижувати його (трощитися).

Система ЕБД має критичні обмеження, якими характеризується стан системи  під час найменшої можливості її існування. Зміни, за якими значення чинника переходить за критичне обмеження, призводять до розпаду (загибелі).

Система критичних обмежень визначає можливості існування ЕБД. Вона поєднує  критичні обмеження окремих напрямів економічної небезпеки та критичні обмеження ЕБД.

 

1.2 Забезпеченння  економічної безпеки згідно світового  досвіду

Ефективність забезпечення ЕБД  за сучасних умов значною мірою залежить від застосування наукових підходів до проблем цієї сфери.