Принципи корпоративного управління в Україні

ністю товариства, повинні  звітувати про результати перевірок наглядовій

раді та (або) загальним зборам товариства.[4]

6. Заінтересовані особи

Товариство повинно  поважати права та враховувати законні  інтереси

заінтересованих осіб (тобто  осіб, які мають легітимний інтерес  у діяльності

товариства і до яких передусім належать працівники, кредитори, споживачі

продукції товариства, територіальна  громада, на території якої розташоване

товариство, а також  відповідні державні органи та органи місцевого самовря-

дування) та активно співпрацювати  з ними для створення добробуту, робочих

місць та забезпечення фінансової стабільності товариства.

Довгостроковий економічний  успіх товариства є результатом  колектив-

них зусиль інвесторів, посадових  осіб органів товариства та інших заінтересованих осіб. Співпраця товариства із заінтересованими особами та врахування їх інтересів у процесі корпоративного управління сприяє забезпеченню фінансової стабільності та конкурентоспроможності товариства, досягненню його мети, а також позитивно впливає на ділову репутацію товариства.

1. Товариство повинно  забезпечити дотримання передбачених  чинним

законодавством прав та інтересів заінтересованих осіб.

2. Товариство повинно  забезпечити заінтересованим особам  доступ до інформації про товариство, необхідної для ефективної співпраці.

3. Товариство повинно  сприяти активній участі працівників  у процесі корпоративного управління та підвищенню їх заінтересованості в ефектив-ній діяльності товариства.[4;5]

2. Органи управлінням підприємницьким (господарським) товариством, їх загальна характеристика.

 Управління діяльністю  господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Посадовими особами  господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими  документами товариства.

Характер управління справами господарського товариства залежить від того, чи належить воно до об'єднань осіб чи воно є об'єднанням капіталів. У перших (персональних -повному та командитному - товариствах) управління справами здійснюють учасники, які несуть обов'язок додаткової повної відповідальності за зобов'язаннями товариства. В об'єднаннях капіталів (в акціонерному товаристві, товаристві з обмеженою відповідальністю і товаристві з додатковою відповідальністю) управління здійснюється за допомогою системи органів (загальних зборів учасників, виконавчого та контрольних органів) і посадових осіб.

Посадовими особами  органів товариства за загальним  правилом визнаються голова та члени  виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Спеціальним законом до категорії посадових можуть бути віднесені інші особи.[1]

З метою забезпечення корпоративного характеру управління і запобігання зосередженню управлінських  повноважень в руках однієї особи  забороняється одній особі об'єднувати зазначені посади, а у випадках, визначених законом та установчими документами товариства, — обмежується можливість обіймання однією особою посад у виконавчому органі та спостережній раді кількох товариств.

Наявність у посадових  осіб господарського товариства значних можливостей, що можуть бути використані не в інтересах товариства та його учасників, а в особистих і групових інтересах посадових та пов'язаних з ними осіб, зумовлює покладення на них значних обмежень на користь товариства (не використовувати можливості товариства у власних інтересах; діяти сумлінно, керуючись у своїй діяльності інтересами товариства, тощо). Хоча ці загальновідомі стандарти корпоративного управління знайшли відображення в прийнятих останніми роками спеціальних законах або в нових редакціях чинних законів, проте ні Закон «Про господарські товариства» , ні цей Кодекс їх не згадує, приділяючи увагу іншим питанням.      Крім вищезгаданих обмежень, на посадових осіб покладається обов'язок відповідальності за шкоду, заподіяну ними господарському товариству. Така відповідальність має наставати в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства. Проте чинне законодавство не передбачає уніфікованих підходів до майнової відповідальності зазначених осіб. Якщо посадова особа є найманим працівником, то матеріальна відповідальність за заподіяну товариству шкоду наставатиме відповідно до трудового законодавства, яке передбачає особливий порядок притягнення до відповідальності та правила визначення шкоди (відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода, тобто не враховується втрачена вигода). Відсутність у посадової особи статусу найманого працівника (наприклад, членом спостережної ради акціонерного товариства може бути лише його акціонер) дає підстави для застосування до неї положень цивільного законодавства, які передбачають відшкодування за рахунок винної особи збитків у повному обсязі, включаючи й втрачену вигоду.[3;2]

Особливості управління (щодо складу та компетенції органів, вимог до посадових осіб/керівників) встановлюються спеціальними законами.

Цивільний кодекс не містить  загальних (для всіх видів товариств) положень щодо управління товариством, а визначає порядок ведення справ у персональних товариствах та органи товариства, що здійснюють управління в об'єднаннях капіталів. Питання визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу в об'єднаннях капіталів (крім акціонерного товариства) віднесено на локальний рівень, якщо закон не встановлює іншого. В акціонерному товаристві цю функцію виконує наглядова рада , а у випадках, передбачених законом, а також на вимогу кваліфікованої меншості (акціонерів, які разом володіють не менш як 10 % акцій) ця функція покладається на зовнішній аудит.[2]

       3.Задача :Комунальне підприємство вирішило на базі своєї філії створити дочірнє підприємство. Трудовий колектив філії звернувся із проханням прийняти його членів у співзасновники дочірнього підприємства.

Вирішення :1. Визначить правове положення філії і дочірнього підприємства?

Філією  є  відокремлений  підрозділ  юридичної  особи,  що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

 Філії   не  є юридичними особами.  Вони наділяються майном юридичної особи,  що їх створила,  і діють на підставі затвердженого нею положення.  Керівники філій   призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про  філії  юридичної  особи включаються до єдиного державного реєстру.

У випадках існування  залежності від  іншого  підприємства, передбачених  статтею  126 ГКУ,  підприємство визнається дочірнім.

      Чи є дочірнє підприємство юридичною особою?

Дочірнє підприємство є  юридичною особою,оскільки містить ознаки юридичної особи.

Які форми  дочірнього підприємства передбачені  законодавством?

Основною класифікацією дочірніх підприємств за чинним законодавством є їх поділ на унітарні та корпоративні. В основу цього поділу покладена така ознака,як спосіб утворення та формування статутного фонду.

Вкажіть як співвідносяться  поняття "залежне підприємство", "дочірнє підприємство" та "холдінг"?

Співвідношення полягає в наявності залежності між материнською компанією та пвдконтрольних підприємств.

Залежне підприємство - це підприємство, контрольним пакетом  акцій або відповідною часткою в майні чи голосів та загальних зборах якого володіє інший суб'єкта господарювання.

Підприємство визнається дочірнім у випадках існування залежності від іншого  підприємства, передбачених  статтею 126 ГКУ.

Холдинг — сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел :

1. Господарський кодекс України [Текст]: за станом на 15 квітня 2009 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. - 28.03.2003. - Ст. 462.

2. Цивільний кодекс України [Текст]: за станом на 15 квітня 2009 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. - 28.03.2003. - Ст. 461.

3. Про господарські  товариства [Текст]: закон України від 19.09.1991 року № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - 03.12.91. - Ст. 682.

4. Про затвердження Принципів корпоративного управління [Текст]: рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2003 року № 571 // Українська інвестиційна газета. – 2004. - № 4.

5. Мальська М.П., Корпоративне управління. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://pidruchniki.ws/15840720/menedzhment/korporativne_upravlinnya_-_malska_mp.