Приховане безробіття в Україні

     Отже  сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне  явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.

     Загострення проблеми прихованого безробіття супроводжується  економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних «нормальних» темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП.

     В економічній науці такий взаємозв’язок  виражає закон А. Оукена: якщо фактичний  рівень безробіття перевищує природний  рівень (3-5 %) на 1 %, то відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5 %. З цього закону можна зробити висновок щодо практичної діяльності, а саме: необхідно щорічно неменше як 2,5-3,0% ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць.

     Економічними  збитками від прихованого безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які перебувають у статусі безробітних, втрачають професійні навички, стереотипи трудової поведінки.

     Проблеми  безробіття породжуються такими передумовами:

     По-перше, людина – економічний ресурс особливого типу. Загублений робочий час не відновлюваний, і той обсяг благ, що не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

     По-друге, навіть якщо людина не працює вона не може перестати споживати і їй все рівно потрібно годувати свою родину. Тому суспільство змушене шукати кошту для порятунку безробітних від голодної смерті.  Але кошти, що направляються на це, не стають винагородою за виробництво нових благ, а виходять, тобто не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.

     По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, що не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті  збут товарів зменшується на внутрішньому ринку країни («ринок стискується»). Тим самим підйом безробіття загострює економічні проблеми країни і слугує поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.

     По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому зростаюче озлоблення людей, що позбавилася можливості гідно жити.

     У західній економічній літературі причини  безробіття досліджуються переважно  на основі чисто економічного підходу. При цьому безробіття розглядається  як макроекономічна проблема недостатньо повного використання сукупної робочої сили. Часто причини безробіття розуміються незбалансованістю ринку чи праці несприятливими змінами на цьому ринку.

     До  чинників, які діятимуть у бік  скорочення  безробіття, можна віднести:

     1) безмежність незадоволеного попиту  і  можливість  створення нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері  послуг;

     2) дотеперішня нерозвиненість приватного  сектора і  наявність тіньової економіки, які в разі  зняття  адміністративних  пут зможуть залучити значну частину непрацюючих;

     3) традиційно низький рівень зарплати  і слабкість профспілок, які не можуть домогтися підвищення загального рівня  зарплати і пов'язане з цим обмеження попиту на працю.

     Також  причинами безробіття можуть стати:

• відносно надлишкове населення, “зайве” у порівнянні з досягнутим рівнем національного виробництва. Цей фактор безробіття особливо сильно позначається в країнах, що розвиваються;
• зміни у структурі економіки, у тому числі – у технології. збільшення через природні бажання людей знайти роботу “по душі” і з кращими умовами праці й оплати;
• циклічний спад в економіці;
• активне втручання держави і профспілок у відносини між найманим робітником і роботодавцем, що приводить до ринкової негнучкості заробітної плати і змушує підприємців вирішувати проблему досягнення максимального прибутку шляхом скорочення зайнятості.

     Усі ці причини безробіття являють  собою  скоріше фактори, що впливають на розмір і динаміку безробіття. Основними  джерелами безробіття є не ринкові  пропорції й умови, що складаються на ринку праці  тому що ринок праці лише відображає існуючі в даний момент пропорції між попитом та пропозицією робочої сили, але особистої участі в їхньому формуванні не приймає. Ці пропорції залежать від процесів, що знаходяться за межами ринку праці. Ринок лише виявляє їх, виявляє безробіття, робить її видимою для суспільства. 

       1.3 Шляхи подолання  прихованого безробіття 

          В даний час у  світлі трансформації економічної  системи в нашій країні склалася специфічна ситуація,  коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо такі заходи для вирішення проблеми безробіття як:

     1) Запровадження заходів з профілактики настання страхових випадків:

     - фінансування витрат роботодавця  на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, стосовно яких є загроза вивільнення у зв’язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови непереривання трудових відносин з цими працівниками;

     - фінансування витрат роботодавця  на оплату праці працівників,  яких з метою запобігання припиненню  трудових відносин тимчасово  переведено за їхньою згодою  на іншу роботу (до 6 місяців протягом  року) за умови збереження за  ними основного місця роботи.

     2) Виплату допомоги по частковому безробіттю.

     3) Збалансування бюджету Фонду  загальнообов’язкового державного  соціального страхування України  на випадок безробіття.

     Загальний розмір страхового внеску до цього  страхового фонду з дня опублікування  антикризового закону становить 2,2%, у тому числі: для роботодавців – 1,6%; для найманих працівників – 0,6%.

     4) Розширено критерії підходящої роботи залежно від категорій безробітних.

     5) Розширено коло осіб, які підлягають  страхуванню на випадок безробіття  і сплачують внески із заробітної плати.

     До  таких осіб тепер належать:

     - особи, які виконують роботи (надають  послуги) згідно з цивільно-правовими  договорами;

     - особи, які проходять альтернативну  (невійськову) службу;

     - особи, які працюють неповний  робочий день або неповний робочий тиждень;

     - військовослужбовці (крім військовослужбовців  строкової служби);

     - працюючі пенсіонери;

     - іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за  наймом в Україні.

    В Україні практично не вирішено питання соціального захисту частково безробітних. Термін "часткове безробіття" вперше в нашій країні було введено в Законі України  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".  Проте рішення про введення в дію статей цього Закону, які стосуються соціального захисту вимушено неповно зайнятих, щорічно приймає Верховна Рада України під час затвердження розміру страхових внесків на підставі інформації про рівень економічних можливостей держави. На думку депутатів ВР України такий час ще не настав. Тому потрібно внести зміни до вказаного закону, згідно яких населення було б однаково соціально захищене як від повного, так і від часткового безробіття.

    У зв'язку з великими обсягами прихованого безробіття виникає потреба у виокремленні заходів щодо його регулювання. Їх можна поділити на активні і пасивні. Активні заходи регулювання цього сегмента ринку праці повинні мати превентивний характер.

    Серед них можна виділити такі:

• організація і формування перекваліфікації вимушено неповно зайнятих, які цього бажають; 
• переведення таких працівників на інші ділянки роботи; допомога у працевлаштуванні на інших підприємствах на окремі робочі місця чи за сумісництвом;
• сприяння в організації власної справи; залучення до участі в громадських роботах, які організовані за таким принципом, щоб частково безробітні мали можливість їх виконувати.

    Щодо  пасивних заходів регулювання прихованого  безробіття, то практично відсутність на даний час дієвого соціального захисту від цього безробіття задекларованого в Законі України  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спонукає до необхідності розробки і впровадження механізму призначення компенсаційних виплат працівникам,  які знаходяться у стані вимушеної неповної зайнятості,  за рахунок коштів підприємств. Ці виплати повинні залежати від терміну перебування у такому стані і від того, працює людина повний робочий час з частковою оплатою, чи перебуває у безоплатній відпустці. Підприємству, за умови обґрунтування необхідності таких виплат, має бути зменшено суму страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

    Окремо  потрібно розглянути питання поліпшення працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці  (молодь, жінки, інваліди). Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад повинні посилити контроль за забезпеченням соціального захисту таких громадян.

    На  обсяги безробіття має вплив трудова  мобільність населення. Тому

потрібно  створити умови для підвищення територіальної, професійної і соціальної мобільності працівників,  контролювати імміграційні процеси через

механізм  наведення чинного законодавства  з питань трудової міграції відповідно міжнародним нормам, а також створення механізму захисту національного ринку праці від експансії іноземної некваліфікованої робочої сили.

    Впровадження  ефективних форм і методів державного регулювання безробіття сприятиме зменшенню його обсягів і тривалості,  підвищенню якості трудового потенціалу, створенню сприятливих умов для трудової мобільності працівників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    II розділ. Абсолютні і відносні показники природного та

                  механічного руху населення Кегичівського району 

      Кількісні характеристики населення формуються під впливом його природного та механічного руху.

      Природний рух населення у широкому розумінні  — це відтворення населення шляхом зміни поколінь. Природний рух  характеризується показниками народжуваності, смертності, а також природного приросту. Ці показники визначають у відносному та абсолютному вираженні.

      Абсолютні показники — це загальна кількість  народжених або померлих; відносні показники поділяються на темпи (відношення абсолютної величини приросту до чисельності населення на початок досліджуваного періоду, %) і коефіцієнти народжуваності, смертності та природного руху, які розраховуються на 1000 жителів у проміле, ‰. Вони використовуються для порівняльного аналізу природного руху населення на територіях, населених пунктах у часі та для характеристики інтенсивності.  Чисельнiсть населення областi формується в результатi його природного i механiчного руху.  Низький природний прирiст характерний для бiльшостi iндустрiальних країн з високим рiвнем урбанiзацiї, значним залученням жiнок до суспiльного виробництва, певною психологiчною установкою батькiв на обмеження народжуваностi, великою часткою людей старшого вiку тощо. В Українi до цих чинникiв долучились також глибокi кризовi явища в економiцi, суспiльнiй сферi, екологiї, що викликає невпевненiсть багатьох сiмей у завтрашньому днi.

      Слід  зауважити, що загальний коефіцієнт народжуваності, незважаючи на його широке застосування, не можна розглядати як показник, що дає вичерпну характеристику рівня народжуваності. На величину цього коефіцієнта суттєво впливає статево-віковий склад населення. Фактором природного руху населення є також смертність.

      Механiчний рух населення, пов'язаний iз змiною  мiсця його проживання, називають  мiграцiєю. За напрямком потокiв учасники здiйснюють внутрiшнi (внутрiобласнi та мiжобласнi внутрiдержавнi) i зовнiшнi (мiждержавнi) мiграцiї, а за тривалiстю - постiйнi i тимчасовi  (в т.ч. сезоннi) перемiщення.