Приховане безробіття в Україні

          ЗМІСТ 
 

Вступ………………………………………………………………………………...3

I розділ. Приховане безробіття в Україні, його причини, наслідки та      

              шляхи подолання…………………….........................................4

1.    Поняття прихованого безробіття……………………………………...6
2.    Причини та проблеми явища прихованого безробіття ……………...10

1.3   Шляхи подолання прихованого безробіття………………………….14

II розділ. Абсолютні і відносні показники природного та механічного 

             руху населення  Кегичівського району Харківської області…..18

2.1   Розрахунок показників відтворення населення …………………….20

2.2   Висновки до таблиць ………………………………………………….22

Висновок …………………………………………………………………..………..23

Список використаної літератури ………………………………………………….25

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВСТУП 

     Процес  реформування економіки потребує вдосконалення  структури робочої сили.  Частина працівників за своїми професійно-кваліфікаційними характеристиками не відповідає новим вимогам економіки. Високий рівень безробіття призводить до економічних витрат, соціального напруження і недовикористання трудового потенціалу. Значні соціально-економічні наслідки має довготривале безробіття.

     Безробіття  не тільки погіршує економічний стан вимушено незайнятих, але й зменшує  використання трудового потенціалу. Від недовикористання трудового потенціалу, втрат потенційних можливостей виробництва товарів і послуг страждають як окремі люди, так і суспільство в цілому. У результаті погіршується стан фізичного й психічного здоров'я не тільки осіб працездатного віку, а й найбільш вразливих верств населення – дітей і людей похилого віку, оскільки батьки чи близькі їм люди неспроможні надати матеріальну допомогу, забезпечувати високоякісними продуктами і дефіцитними ліками. Це веде до погіршення генофонду суспільства, зменшення величини трудового потенціалу всієї країни.

     Безробіття  – складне економічне, соціальне  і психологічне явище. Водночас безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної  незайнятості працездатного населення.

     Факторами формування безробіття можуть бути такі:

     - нестача сукупного ефективного  попиту;

     - недостатня мобільність робочої  сили;

     - структурні зрушення в економіці;

     - дискримінація на ринку праці  щодо жінок, молоді;

     - демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили.

     I розділ. Приховане безробіття в Україні, його причини,

        наслідки та  шляхи  подолання 

     Приховане безробіття в Україні набуло значного поширення. Приховане безробіття тому так і називається, що керівники  підприємств намагаються його приховати  від обліку.

     Це  завдає шкоди і підприємству і  суспільству. Таке безробіття треба  вивести з «тіні». Цю мету певною мірою виконує ст. 24 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок  безробіття».

     Загальна кількість безробітних в Україні становить 8,3 млн осіб. Приховане безробіття в Україні в рази масштабніше навіть від тієї цифри, яка обчислюється за методологією Міжнародної організації праці (МОП), - 1,9 млн.

Із 1,9 млн  офіційних безробітних 1,4 млн –  мешканці міст. Але цей показник викликає подив з огляду на те, що проблема зайнятості значно гостріша на селі. Такий парадокс можна пояснити тим, що високий рівень безробіття поміж селян приховується за рахунок специфічної статистичної категорії зайнятих у неформальному секторі. Це люди, які намагаються вижити завдяки натуральному підсобному господарству, оскільки для переходу до товарного їм зазвичай не вистачає ані необхідних ресурсів, ані знань, а знайти роботу вони не можуть.

     Левова  частка зайнятих у неформальному  секторі, яких у першому півріччі 2010-го налічувалося 4,5 млн осіб, припадає на мешканців сіл (2,3 млн) та районних центрів (приблизно 700 тис.).

     Ці 3 млн працюють у сільському господарстві. Решта була зайнята на різних непостійних  підробітках за принципом "де прийдеться".

     Другою  за чисельністю групою прихованого  безробіття є особи, які перебувають  у безоплатних відпустках (320 тис. осіб) та зневірилися в можливості знайти роботу, а відтак припинили  її шукати і не зараховуються за жодною методикою до безробітних (280 тис. осіб).

     Тобто, українців, яких не безробітними можна  назвати лише за великого бажання  мінімізувати їхню чисельність, налічується 5,1 млн осіб. При цьому в режимі неповного робочого дня/тижня вимушено працюють приблизно 1,32 млн осіб.

     Таким чином, загальна кількість безробітних становить 8,3 млн осіб (за методологією МОП – 1,9 млн; прихованих безробітних – 5,1 млн; напівбезробітних, які працюють неповний робочий день/тиждень, – 1,32 млн осіб). Відзначається, що цей показник учетверо перевищує рівень безробіття за методологією МОП і в 23 рази – рівень зареєстрованого безробіття.

     Над проблемою безробіття працює ціла плеяда вчених-економістів: С. М. Алупко, Л. И. Хуков, Г. Т. Завіновська, Е. М. Ліанова та інші.  Однак,  проблема безробіття для України залишається актуальною і малодослідженою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття прихованого безробіття

 

     Безробіття  розрізняють відкрите й приховане. Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане – наявність формально зайнятого населення.

     Приховане безробіття – це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства.

     Відповідно  до міжнародних норм приховане безробіття називається частковим.

     Часткове безробіття – це втрата особою частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу і (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру. Як бачимо, часткове безробіття не є формою прихованого безробіття. Це одна з форм неповної зайнятості.

     Приховане безробіття характерне для ситуації економічного спаду. Воно зумовлене  неповним завантаженням потужностей  підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних  відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня. Приховане безробіття означає,  що на підприємствах є надлишкова кількість працівників. Така неповна зайнятість працездатного населення спостерігається тоді, коли працівники підприємства переводяться на роботу в умовах неповного робочого дня, а також, коли працівники перебувають у вимушених відпустках без збереження чи з частковим збереженням заробітної плати.

     Керівники підприємств, незважаючи на тривалий спад виробництва, не вдавалися до скорочення чисельності працюючих, мотивуючи свої дії соціальною незахищеністю працівників, необхідністю зберегти кваліфіковані кадри, а також оптимізмом щодо збільшення виробництва в недалекому майбутньому.

     В Україні відсутні закони, які б регулювали трудові відносини при скороченні виробництва, умови компенсаційних виплат, умови перепідготовки кадрів в умовах вимушеної зупинки виробництва. Працівники,  які вимушено зайняті неповний робочий день або які мають тимчасову перерву в роботі, є менш захищені, ніж безробітні. У Законі України  "Про зайнятість населення" тих, хто працює в умовах повного і неповного робочого часу віднесено до зайнятого населення.  Необхідно законодавчо затвердити норматив робочого часу і визнати категорію частково безробітного за міжнародними нормами, а також визначити розмір допомоги частково безробітним з боку держави і підприємства і запровадити страхування на випадок часткового безробіття.

     Однак приховане безробіття має й позитиви, серед яких можна виділити:

     ● збереження на виробництві нагромадженого трудового потенціалу;

     ● у деяких випадках приховане безробіття є єдиною реальною формою забезпечення зайнятості, а, отже, й доходів для  значної частини населення;

     ● приховане безробіття відтягує час  переходу працівника до нової ефективної зайнятості чи в категорію відкрито безробітних, стимулюючи пристосовуваність працівників до ринкових перетворень;

     ● приховане безробіття є потужним соціальним стабілізатором, який пом'якшує  наслідки економічної кризи. Раптове  зростання відкритого безробіття призвело би до набагато гірших соціальних негараздів у нашій країні.

     Зауважимо, що неповна зайнятість на ринку праці в Україні починає поступово знижуватися. Ця тенденція спостерігається в Україні з 2000 року.  Зменшення неповної зайнятості є позитивним явищем,  але на найближчу перспективу вимушена неповна зайнятість, що є однією з форм прихованого безробіття на виробництві, залишається реальною. Думку про необхідність звільнення з виробництва надлишкових працівників висловлюють українські економісти. Вони вважають, що це стимулюватиме економічний розвиток і сприятиме ефективному використанню робочої сили на основі ринкових механізмів. Я також підтримую цю точку зору, оскільки, по-перше,  переведення прихованого безробіття у відкрите дасть змогу працівникам,  які не отримують заробітної плати тривалий час,  або отримують її дуже низьку,  одержувати допомогу по безробіттю. По-друге, виникає можливість підвищити реальну заробітну плату працюючих. По-третє, це підірве основи функціонування так званого тіньового або неформального ринку праці, який обслуговує неформальний  (тіньовий) сектор економіки.   Функціонування тіньового ринку праці зумовлено тим,  що неповна зайнятість пов'язана з низьким рівнем оплати праці,  невідповідністю роботи професійно-кваліфікаційному статусу працівника, необхідністю пошуку роботи поза підприємством. Як правило, більшість цих працівників, які працюють поза підприємством, працюють без формальних угод,  з порушенням норм трудового законодавства, без будь-якого соціального захисту. Проте в умовах перехідної економіки,  коли офіційна зайнятість поєднується з неофіційною(тіньовою) зайнятістю, на мій погляд, для деякої частини працівників вимушена неповна зайнятість відповідає їх інтересам, оскільки тіньові доходи не оподатковуються, а оплата праці, як вважають українські економісти, в тіньовому секторі у 2-3 рази вища, ніж в офіційній економіці.       Особливо поширена незареєстрована (тіньова) економічна діяльність в західних областях України, на Вінниччині та у Криму. Економісти вважають, що тіньовий ринок праці охоплює не менше третини населення працездатного віку, тобто на цьому ринку праці доходи отримують 8-10 млн. осіб із яких, за оцінками Інституту економіки НАН України,  приблизно 6-8 млн.  осіб отримують основні доходи. Тіньовий ринок праці включає не тільки працівників,  які офіційно числяться на підприємствах,  частину зареєстрованих службою зайнятості безробітних, а також частину населення, що самостійно працевлаштовується,  і осіб,  що зайняті доходним нелегальним бізнесом, переважно кримінального характеру. У тіньовому секторі економіки спостерігається поступовий відтік кваліфікованої робочої сили, яка не завжди

використовується адекватно. Часто висококваліфіковані працівники використовуються на робочих місцях, що не потребують кваліфікації. Отримуючи доходи  (в окремих випадках – достатньо великі), працівники тіньового ринку праці отримують субсидії на оплату житлово-комунальних платежів, тим самим створюючи додатковий тиск на державний бюджет. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1.2   Причини та проблеми явища прихованого безробіття  

     Процесу зростання прихованого безробіття в нашій країні сприяла недосконала кредитно-грошова політика уряду, яка проявлялася у доступності значної частини державних підприємств до пільгових кредитів та бюджетних коштів. З іншого боку, це давало змогу втримувати виробництво від обвального спаду підприємства –  від масового банкрутства,  а суспільство –  від неконтрольованого зростання відкритого безробіття.  Крім того,  в умовах високої інфляції і монопольного становища більшості виробників, були об'єктивні можливості для зростання цін, які давали змогу покривати штучно завищені витрати. Якщо спад виробництва –  головна причина утворення прихованого безробіття, то економічною передумовою його існування є спад реальної заробітної плати працівників.  Заборгованість із заробітної плати є ще одним чинником консервації прихованого безробіття

     Щоб пояснити причину прихованого безробіття (як однієї з форм безробіття), необхідно  передусім проаналізувати наслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для підприємців тому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначні для трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівень його зайнятості.

     Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає, що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба  в робочій силі зменшується. В  умовах НТП додатковий капітал, утворений  в процесі нагромадження, притягує все менше і менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал, який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше і більше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неминуче веде до виникнення надлишку робочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює, так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття.

     Утворення й зростання промислової резервної  армії праці є специфічним  законом народонаселення ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Суть його полягає в тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерело нагромадження капіталу.