Причини та наслідки девальвації долара у 2005 та 2008 роках

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Марта 2013 в 02:33, реферат

Описание работы

В даній роботі я надав інформацію про причини та наслідки девальвації долара у 2005 та 2008 роках, та вплив цього явища на світову економіку. Метою даного дослідження є: охарактеризувати сутність девальвації як явища; навести статестичні дані щодо наслідків девальвації долара у світовій економіці.
In this paper I provided information about the causes and consequences of the devaluation of the dollar in 2005 and 2008, and the impact of this phenomenon on the global economy. The purpose of this study is to: describe the nature of depreciation as a phenomenon; give statestychni data on the effects of the devaluation of the dollar in the global economy.

Содержание

1. Вступ
2. Розділ 1. Девальвація. Загальні поняття……………………………………………..5
3. Розділ 2. Девальвація долара. Світова економічна криза………………………….6
2.1. Причини девальвації долара у 2005 – 2006 роках. Іпотечна криза у США, початок світової кризи……………………………………………………………….6
2.2. Наслідки девальвації долара у 2008 році. Світова економічна криза……….9
4. Висновки………………………………………………………………………………..14
5. Список використаних джерел…………………………………………………………15

Работа содержит 1 файл

Міжнародна економіка.docx

— 91.04 Кб (Скачать)

   З метою подолання  кризових явищ Федеральна резервна  система США значно знизила  процентні ставки, а також надала  великі суми ліквідності фінансовим  установам. ФРС відкрила тимчасові  кредитні лінії для фінансування  купівлі банками високоліквідних  комерційних цінних паперів грошових  фондів, забезпечених активами. Це  зменшило потребу грошових фондів  продавати ці цінні папери  на розбалансованих ринках. З  метою порятунку проблемних фінансових  інститутів Федеральний резерв  відкрив кредитні лінії для  банку Bear Stearns та страхувальника American International Group [16].

   Для подолання надзвичайно  гострої кризи ліквідності вперше  після свого створення Федеральна  резервна система США була  вимушена звернутися до конгресу  США із проханням дозволити  їй випустити боргові цінні  папери. В умовах, коли облікова  ставка була знижена до 1%, що  практично вичерпало можливості  даного антикризового механізму,  ФРС запропонувала випуск власних  облігацій, векселів та інших  комерційних паперів як альтернативний  механізм боротьби із кризою. За прогнозами аналітиків Bank of America, всього США потенційно можуть випустити нових боргових зобов'язань на суму до 1.5 трлн.дол.

   Крім порятунку  національних іпотечних агенств Fanny Мае і Freddy Мас, які були фактично націоналізовані, оскільки самостійно врятуватися вони вже не мали змоги, уряд США був вимушений терміново викупити контрольний 80% пакет AIG, тобто фактично націоналізувати цього страхового гіганта. У вересні 2008, щоб запобігти колапсу компанії, держава інвестувала в неї 85 млрд.дол., а в листопаді обсяг допомоги був збільшений до 152 млрд.дол. Близько 60 млрд.дол. із цієї суми - кредит на 5 років, решта суми асигнована на фінансування активів компанії [7]. На початку 2009 року Federal Reserve Bank of New York почав реалізацію нового плану по подальшому порятунку іпотечного ринку США. План передбачає купівлю їм протягом 2009 року цінних паперів, гарантованих Fannie Mae, Freddie Мас та Ginnie Мас загальною вартістю 500 млрд.дол [15]. Були введені жорсткі заходи державного контролю над інвестиційними банками Morgan Stanley и Goldman Sachs, але натомість влада надала їм право отримати додаткові державні кредити. В цілому уряд США був вимушений витратити в 2008 році на порятунок своїх фінансових ринків та стабілізацію економіки майже 3 трлн дол.

   Країни Європейського  союзу також почали активно  рятувати свої фінансові інститути.  Велика Британія, в свою чергу,  запропонувала банкам допомогу  в залученні нового капіталу  за рахунок додаткової емісії  привелейованих акцій, які викупить держава [11]. На ці цілі британський уряд виділив 50 млрд. фунтів стерлінгів (64,43 млрд.євро). Французькій уряд вирішив виділить шести провідним банкам країни 10,5 млрд евро, а уряд Німеччини затвердив план підтримки загальним обсягом 480 млрд евро, з яких 400 млрд евро піде на гарантії міжбанківських кредитів, а ще 80 млрд. евро передбачено на рекапіталізацію банків.

   12 жовтня на засіданні  голів урядів держав єврозони було прийнято план дій, спрямований на надання додаткових капітальних ресурсів фінансовим інститутам та рекапіталізацію проблемних банків. Були узгоджені спільні принципи, яких мають дотримуватися уряди та центральні банки єврозони для того, щоб уникнути прийняття заходів на національному рівні, які суперечать функціонуванню єдиного ринку. Ці принципи були визначені на засіданні Ради Європи 15-16 жовтня [11]. На самміті Євросоюза в грудні 2008 року було запропоновано асигнувати на антикризові заходи 200 млрд.євро, або 1,5 процентів ВВП країн співтовариства. Прямі державні інтервенції в фінансову систему в цілому були такими масивними, що, за оцінками, на кінець 2008 року уряди перетворились в найбільших акціонерів в фінансовій галузі більшості промислово розвинутих країн із ринковою економікою [2]. За даними дослідників Всесвітнього банку, в цю сферу на цей час державами було інвестовано більше 500 млрд.дол., що було еквівалентно майже чверті ринкової вартості цієї галузі і йшло всупереч із фундаментальною ідеологією західної капіталістичної системи [6].

   Попри хвилю критики  на адресу Міжнародного валютного  фонду, що ця організація виявилася  неспроможною передбачити настання  світової фінансової кризи і  запобігти її розгортанню, МВФ  також залучився до порятунку  деяких країн, що найбільше  постраждали від дестабілізації  глобальної фінансової системи.  В жовтні 2008 року Міжнародний  валютний фонд надав 2.1 млрд. доларів  Ісландії, банківська система якої  опинилася на межі банкрутства.  В листопаді 2008 року фонд прийняв  рішення про надання кредиту  у 10 млрд. дол. Угорщині та у  16.5 млрд.дол. Україні.

   Колективні та індивідуальні  дії урядів дали певний позитивний  ефект - дещо знизили вартість  залучення кредитів, зупинили стрімке  падіння світових фондових індексів, врятували від банкрутства деякі  провідні банківські установи. Разом  із тим стало зрозумілим, що  без ліквідації корінних диспропорцій  і проблем сучасної міжнародної  валютної системи, тривалої стабілізації  світових фінансів досягнути буде вкрай важко.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Девальвація долару США у 2006 - 2008 роках призвела до світової фінансової кризи яка стала викликом для  економіки багатьох країн світу. Господарюючі суб’єкти опинились в непередбачуваній ситуації, що було пов’язано, передусім зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка з фінансової практично перетворилась на економічну.

 Щодо наслідків, то  їх надзвичайно важко прогнозувати  через неадекватні дії світової  спільноти, щодо механізмів подолання  світової кризи. Безумовно криза  привела до спаду обсягів міжнародної  торгівлі, скорочення світового  ВВП, зменшення ролі фінансового  сектору у економіці. Загальновідомо, що економічному зростанню притаманно, що після фази спаду, наступає  фаза росту. Проте у сучасних  умовах надзвичайно важко спрогнозувати  значення цього. Лідируючі економіки  світового господарства не готові  до глибоких структурних реформ, планували вихід з кризи завдяки  поповненню ліквідності фінансового  сектору, через вливання живих  грошей в економіку, проте це  не відверне, а тільки відстрочить   структурну кризу у світовій  економіці. Попередня фінансова  система відійшла у минули, оскільки  є відірваною від реальної  економіки і спирається на  застарілий технологічний уклад. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

  1. www. Wikipedia.ru
  2. www. Ecsocman.ru 
  3. Аналітичний портал «Мировая экономика», http://www.ereport.ru
  4. Світовий банк - http://www.worldbank.org/

Информация о работе Причини та наслідки девальвації долара у 2005 та 2008 роках