Причини та наслідки девальвації долара у 2005 та 2008 роках

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

 

Інститут  економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту  і міжнародного підприємництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу  «Міжнародна економіка»»

 

на тему: Причини та наслідки девальвації долара у 2005 та 2008 роках

 

Варіант №  261

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

ст. гр. СЕ – 32

Мирошниченко  Є.В.

 

Керівник:

асист. каф. ММП ______Возний Н.Р.____

(посада, вчене звання, П.І.Б.)

 

 

 

ЛЬВІВ 2012

 

 

Анотація

В даній роботі я надав інформацію про причини та наслідки девальвації долара у 2005 та 2008 роках, та вплив цього явища на світову економіку. Метою даного дослідження є: охарактеризувати сутність девальвації як явища; навести статестичні дані щодо наслідків девальвації долара у світовій економіці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Annotation

 

In this paper I provided information about the causes and consequences of the devaluation of the dollar in 2005 and 2008, and the impact of this phenomenon on the global economy. The purpose of this study is to: describe the nature of depreciation as a phenomenon; give statestychni data on the effects of the devaluation of the dollar in the global economy.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1. Вступ
2. Розділ 1. Девальвація. Загальні поняття……………………………………………..5
3. Розділ 2. Девальвація долара. Світова економічна криза………………………….6

 

2.1. Причини  девальвації долара у 2005 –  2006 роках. Іпотечна криза у  США, початок  світової кризи……………………………………………………………….6

 

2.2. Наслідки  девальвації долара у 2008 році. Світова економічна криза……….9

     4. Висновки………………………………………………………………………………..14

     5. Список використаних джерел…………………………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Причинами девальвації національної валюти можуть бути інфляція або дефіцит платіжних балансів.Хоча девальвація спричинюється макроекономічними факторами, безпосереднє зниження курсу валюти викликається рішенням регулюючих органів у країні. Таким рішенням може бути офіційне зниження фіксованого керівництвом країни курсу, відмова від підтримки курсу валюти, відмова від прив'язки курсу валюти до валют інших країн або валютних кошиків з метою зменшення дефіциту платіжного балансу країни, підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів на світовому ринку, стимулювання внутрішнього виробництва.. Деякі країни мають плаваючі обмінні курси в той час як інші стверджують,що мають зафіксований обмінний курс політики по відношенню до долара США та інших основних валют. Ці фіксовані курси, як правило, підтримується поєднанням законної сили контролю над капіталом або через державні торговельні валютні резерви які маніпулюють грошовою масою. При фіксованому обмінному курсі, постійний відтік капіталу або торгового дефіциту може привести до того, що країни змушені знизити або відмовитися від політики фіксованого курсу, що призводить до девальвації .

Економісти Пол Кругман і Моріс Обстфельдом представили теоретичну модель, в якій вони стверджують, що криза платіжного балансу виникає, коли реальний обмінний курс (курс з поправкою на відносну різницю цін між країнами) дорівнює номінальному обмінному курсу (заявлена ​​швидкість). На практиці початок кризи зазвичай відбувається після того, як реальний обмінний курс знизився нижче номінального. Причиною цього є те, що спекулянти не мають повної інформації; іноді вони дізнаються, що країна знаходиться на низькому рівні валютних резервів і після того, як реальний обмінний курс впав. У цих умовах вартість валюти буде падати дуже дуже швидко. Це те, що відбулося в 1994 економічна криза в Мексиці .

Як правило, стійкий процес інфляції не вважається девальвацією, хоча, якщо валюта має високий рівень інфляції, її значення буде природно падати проти золота або іноземної валюти. Особливо, коли країна свідомо друкує гроші (часто причиною гіперінфляції ) для покриття постійного дефіциту бюджету без запозичень, це може бути розцінено як девальвація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Девальвація. Загальні поняття

 

Девальва́ція— офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці чи зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, певної іноземної валюти. У сучасних умовах термін застосовується для ситуацій значного зниження курсу національної валюти відносно «твердих» валют (зазвичай, щодо долара США, євро, SDR). Девальвація розглядається як інструмент центральних банків з управління національною валютою, протилежний ревальвації.

 

 

Види девальвації:  Розрізняють офіційну (відкриту) і приховану девальвації.

 

При відкритій девальвації  Центральний банк країни офіційно оголошує девальвацію національної валюти, з  обігу вилучаються знецінені  паперові гроші або відбувається обмін таких грошей на нові, стійкі кредитні гроші (але за курсом, відповідного знецінення старих грошей, тобто нижчим).

 

При прихованій девальвації  держава знижує реальну вартість грошової одиниці по відношенню до іноземних валют, не вилучаючи знецінені  гроші з обігу.

 

Відкрита девальвація  викликає зниження товарних цін, прихована  ж девальвація не веде сама по собі до зміни цін.

 

Причини девальвації:

 

Причинами девальвації національної валюти можуть бути інфляція або дефіцит платіжних балансів. Хоча девальвація спричинюється макроекономічними факторами, безпосереднє зниження курсу валюти викликається рішенням регулюючих органів у країні. Таким рішенням може бути офіційне зниження фіксованого керівництвом країни курсу, відмова від підтримки курсу валюти, відмова від прив'язки курсу валюти до валют інших країн або валютних кошиків з метою зменшення дефіциту платіжного балансу країни, підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів на світовому ринку, стимулювання внутрішнього виробництва.

 

Наслідки  девальвації:

Позитивні сторони

 

Наслідком девальвації є  стимуляція експорту, оскільки експортер  при обміні вирученої іноземної  валюти на свою знецінену валюту отримує  девальваційний дохід.

Підвищення попиту на вітчизняні товари усередині країни.

Зниження темпів витрачання золотовалютних резервів країни.

 

Негативні сторони

 

Очевидним мінусом жорсткої девальвації є втрата довіри до валюти, що знецінюється.

Девальвація підвищує ціни на імпортні товари і робить їх менш конкурентоспроможними  порівняно з місцевими (вітчизняними) товарами і тому обмежує імпорт, тобто відбувається імпортозаміщення. Від цього страждає населення, а  також підприємства, що купують іноземні сировину, деталі, обладнання, технології.

Знецінюються вклади в  національній валюті, що зазнала девальвації. Відбувається ажіотажне зняття грошових коштів з банківських депозитів  у девальвованій валюті.

 

Розділ 2. Девальвація долара. Світова економічна криза

 

2.1. Причини девальвації долара  у 2005 – 2006 роках. Іпотечна криза у США, початок  світової кризи.

 

Перші симптоми кризи у  фінансовій системі США з’явились  ще у 2000 році, вони проявились стрімким падінням фондових індексів, особливих  змін зазнав індекс NASDAQ, який є показником котирування акцій високодохідних компаній. Уряд країни, маючи на меті пожвавити відносини на фінансовому  ринку,зменшив вартість кредитних  ресурсів.

Це, в свою чергу, збільшило  пропозицію на споживчі та іпотечні кредити. Збиткова емісія боргових цінних паперів  компенсувалась прискореним зростанням фінансових активів та обслуговувала  їх обіг, так сума боргу суб’єктів  американської економіки становив близько 50 трлн дол., а приплив іноземного капіталу в економіку США в  останні роки складав приблизно 1500 млрд. дол. на рік. Такі умови функціонування фондового ринку, відсутність чи небажання введення державного регулювання  і контролю призвели до розвитку «фінансових  бульбашок», які в кінцевому рахунку  обвалили фондовий та іпотечний ринки  у США.

Так остання фінансова  криза у США почалася з іпотечної  кризи яка проявилась у 2006 року, головною її причиною було зростання обсягів  неповернених іпотечних кредитів ненадійними  позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів  навесні 2007 року, коли «New Century Financial Corporation», найбільша іпотечна компанія США, пішла із Нью-Йоркської фондової біржі у результаті заборони, накладеною на торги її акціями. Компанія перестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачувати заборгованість кредиторам. І хоча доля кредитів, виданих ненадійним позичальникам, була незначною у загальній масі іпотечних кредитів, це спричинило паніку на ринку житла. Іпотечні банкрутства добралися і до надійних позичальників. На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників, інші кредитні організації перестали видавати іпотечні позики навіть позичальникам із високим кредитним рейтингом.

Досліджуючи фінансові відносини  у США спробуємо визначити  основні передумови іпотечної кризи  у США. Насамперед, це обвал на ринку  житла; протягом 2001 – 2005 років у США  спостерігалося швидке зростання цін  на нерухомість, викликане низькими процентними ставками по кредитах, «м’яким» підходом кредиторів до оцінки платоспроможності позичальників  і високою схильністю домогосподарств  до придбання житла у власність. У цей період в 2 рази зросли обсяги будівництва будинків (у порівнянні з 1990– 1995 р.), під заставу наявного житла американці взяли кредитів на 750 млрд. дол. (2005 р.), витративши з  них 2/3 на особисте споживання, ремонт і виплату боргів по кредитних  картах. У другій половині 2005 року на ринку почалося падіння цін на житло й збільшення термінів експозиції об'єктів. Позичальників, що отримали кредити  нещодавно й практично на всю  вартість житла, падіння цін на нерухомість  підштовхнуло до відмови платити  по кредитах. Велику роль у такій  ситуації відіграло те, що нестандартні кредити видавалися позичальникам, які мали проблеми із платоспроможністю  в минулому.

 

Рис. 1. Динаміка ВВП, іпотеки та споживчого кредитування США

 

Другою передумовою кризи  було зниження рівня прибутковості  іпотечного бізнесу й підвищення ризиків за іпотечними операціями. Наприкінці 2005 р. відбулася несподівана  зміна кредитних стратегій: від  конкуренції за ціною (зниження процентної ставки) кредитори перейшли до конкуренції  за умовами кредитування (спрощення  стандартів кредитування). Протягом 2005 р. кредитори, які працюють на ринку  нестандартних кредитів, конкурували  між собою шляхом зниження процентних ставок. Ця війна призвела до збільшення якості їхніх кредитних портфелів, тому що низькі ставки по кредитах залучали людей з гарною кредитною історією, які могли б отримати й стандартні кредити. Проблема, однак, полягала в  тому, що такі кредити не приносили  достатньо прибутку (до кінця 2005 р. різниця  між процентною ставкою по кредитах і вартістю залучених коштів знизилися  до 3 процентних пунктів у порівнянні з 6 процентними пунктами у 2003 р.).

Для збільшення прибутку кредитори  почали підвищувати процентні ставки, що природно спричинило зменшення кількості  нових клієнтів і обсягів виданих  кредитів. Ряд економістів вважають, що кредитори були орієнтовані більше на збереження й збільшення показника  «обсяг виданих кредитів», за яким інвестори  оцінюють потенціали росту компанії й зміна якого впливає на ринкову  вартість акцій. Для цього кредитори  почали робити винятки зі стандартів кредитування, чому сприяла й відсутність  державного контролю за портфелями нестандартних  кредитів. В умовах конкуренції на ринку нестандартних кредитів, ряд  «молодих» кредиторів, що не мають  достатнього досвіду оцінки кредитних  ризиків нестандартних позичальників, вивели на ринок нові продукти, які  дозволяли отримати кредит позичальникові, що не має документації на житло, початкового  внеску, з низьким кредитним рейтингом, непідтвердженим доходом. Посилення  конкуренції призвело ще й до скорочення спереду між прибутковістю по 10-літніх державних облігаціях і 30-річних іпотечних цінних паперах до 1,5 – 1,7 процентних пунктів, це свідчило про  ризики за іпотечними паперами.

Третя передумова іпотечної  кризи у США полягала у відсутності  власних коштів у кредиторів для  покриття збитків. На відміну від  традиційних банків, у кредиторів, що працюють на ринку нестандартних  кредитів, як правило відсутня можливість використовувати кошти депозитів  для видачі кредитів. Замість цього  кредитори користуються банківською кредитною лінією. З іншого боку, всі кредити кредитор продає інвестору, який у випадку прострочення платежів по кредиту має право повернути його назад початковому кредитору. Зворотний викуп прострочених кредитів здійснюється за кошти кредитної лінії, але поки прострочений кредит перебуває на балансі кредитора, стягуються відсотки, тому кредитор змушений зафіксувати свої збитки, отримавши назад прострочений кредит, а не чекати закінчення процедури стягнення закладного майна. В умовах зростаючого ринку привабливість ринку нестандартних кредитів для інвесторів забезпечувалася за рахунок більш високих процентних ставок по кредитах і більш низьких у порівнянні з очікуваним рівнем дефолтів. Як наслідок, кредитори могли порівняно легко отримати банківську кредитну лінію для фінансування своєї діяльності. В умовах спаду на ринку привабливість даного сегмента кредитування зникла, виникли проблеми з одержанням кредитних ліній, а поточний прибуток від операцій виявився недостатнім для покриття збитків від збільшеного рівня дефолтів і прострочень платежів.

Четвертою передумовою кризи  стало загострення проблеми кредитоспроможності  домогосподарств. Так у 2007 р., за оцінками деяких експертів, у США відбулося  вповільнення росту споживчих витрат населення. У зв’язку зі зниженням  платоспроможності позичальників  іпотечних кредитів, на житловому  ринку США вже всередині 2007 року виникла криза неплатежів. З 1 березня  по 18 червня 2008 року у США пройшла  операція ФБР «Зловмисна іпотека», спрямована на пошук винуватців надання  іпотечних кредитів неплатоспроможним  клієнтам в результаті якої 406 осіб були звинувачені у шахрайстві. До 2006 р. ріст споживчого попиту підтримувався  за рахунок дешевих і все більш  доступних споживчих кредитів і  постійного зростання цін на всі  активи, у тому числі й на житло. Тільки за 2005 р. ринкова вартість активів  населення виросла на 3,2 трлн доларів. Починаючи з 2006 р. ситуація змінилась  – вартість грошей зросла, ціни на житло  стали знижуватися, водночас борги  та фінансові зобов’язання нікуди не ділися. Рівень прямих видатків на обслуговування іпотечних і споживчих кредитів у доході родин піднявся до історичного  максимуму – 14,5%, а з урахуванням  зобов’язань по оплаті оренди, страхування  й оподатковування житла й  оренди автомобілів ці виплати наблизилися  до 20%. По оцінках Американського центру житлової політики частка домогосподарств, що витрачають на оплату житла більше половини своїх доходів, виросла  в США з 1997року по 2005 рік на 88% (з 2,4 млн. до 4,5 млн.)