Правове регулювання грошового обігу

      Вони  визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видавання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові ордери, касові книги тощо), передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб'єктів господарювання за її порушення тощо.

      Вказані документи регламентують також  основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання:

• обов'язковість для всіх підприємств і організацій зберігання власних грошових коштів у банківських установах;
• вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банківських рахунків без подання обгрунтовувальних документів;
• здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в готівковій формі;
• обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах підприємств через установлення їм лімітів залишку готівки в касі;
• можливість використання касового виторгу (поточних надходжень).

      На  державному рівні з метою поліпшення стану готівкового обігу та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, Указами Президента України від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та від 11 березня 1996 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 р.» передбачено застосування до юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - штрафних санкцій у разі порушення ними встановлених норм і правил з регулювання обігу готівки. Так, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах порушники штрафуються у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

      Визначена також санкція (50 неоподатковуваних  мінімумів) до установ комерційних  банків за невстановлення ними суб'єктам господарювання лімітів залишку готівки в касі.

      Штрафні санкції, передбачені цими Указами, застосовуються державними податковими  адміністраціями на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань комерційних банків та інших указаних вище контролюючих органів.

      Крім  того, статтею 164-2 Кодексу України  про адміністративні правопорушення передбачено застосування штрафних санкцій до посадових осіб - суб'єктів  господарювання за порушення ними касової дисципліни, які встановлюються органами державної контрольно-ревізійної служби за поданням зазначених вище органів. 

      2.2. Роль Національного  банку України  у регулюванні

      грошового обігу. 

      Грошова система створюється державою в  особі уповноважених органів  і має нормативно-правовий характер. Ключову роль в організації та функціонуванні грошової системи держави відіграють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України.

      Згідно  з чинним законодавством Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху - від випуску в обіг до знищення вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет. Національний банк України розробляє дизайн" грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Для друкування паперових грошей (банкнот) у м. Києві весною 1994 р. була введена в дію Банкнотна фабрика на базі найсучаснішого імпортного устаткування. Вона стала 68-м у світі підприємством із виготовлення паперових грошей. Восени того самого року на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних виробництв створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України. У 1997 р. було завершено будівництво Малинської фабрики банкнотного паперу. Технологічне обладнання фабрики дає змогу виготовляти банкнотний і захищений папір із кругло-сітковим локальним багато-тоновим водяним знаком, двома захисними волокнами, планшетами та іншими елементами захисту. З уведенням у дію фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл із виробництва грошей.

      Національним  банком України створене монетне  виробництво, на якому із застосуванням  найсучасніших технологій та устаткування карбуються (починаючи з 1997 р.) монети масового обігу, пам'ятні та ювілейні. Перша ювілейна монета України з'явилася в обігу в 1995 р. (карбувалася за кордоном). Виготовлена з мельхіору, вона була присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Першою ювілейною монетою з гривневим номіналом стала мельхіорова монета номінальною вартістю 2 грн., присвячена 200-річчю одного з кращих дендрологічних парків України — «Софіївки». Монета введена в обіг у 1996 р. 1997 р. ознаменувався введенням в обіг перших українських золотих монет — «Т. Г. Шевченко» і «Києво-Печерська лавра».

      Національний  банк як емісійний центр країни має  повноваження щодо організації і  регулювання готівкового грошового  обігу на території України. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.¹¹ На думку І.Б. Заверухи, особлива роль в здійсненні грошової політики держави покладається на Національний банк України, який відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює такі повноваження щодо організації готівкового грошового обігу: виготовлення та зберігання банкнот і монет; створення резервних фондів банкнот і монет; встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; встановлення  порядку  заміни  пошкоджених банкнот і монет; встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ; визначення порядку  ведення   касових  операцій для банків, інших фінансово-кредитних  установ,   підприємств і організацій.

      За  Національним банком закріплено монопольне право здійснювати емісію національної валюти та організовувати її обіг. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, але й вилучення з обігу.

      Випуск  та обіг на території України інших  грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

      Банкноти  і монети, що випущені Національним банком, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.

      Гривня (банкноти і монети) як національна  валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і  юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів,  а також для  зарахування  на  рахунки,  вклади, акредитиви та для переказів.

      Національний  банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує ніші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Умови та порядок обміну гривні на іноземну валюту встановлюється Національним банком. Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

      Відповідно  до чинного законодавства (ст. 40 Закону України «Про Національний банк України») НБУ встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через власні розрахункові системи.¹²

      3. Організація та  здійснення регулювання  грошового обігу. 

      3.1. Регулювання обігу  готівкових коштів. 

      Національний  банк України організує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє  собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5-7 %) - готівкою.

      Чинні законодавчі й нормативні акти з  питань готівкового обігу та порядок  ведення касових операцій для  підприємств і організацій можуть змінюватися і вдосконалюватися залежно від конкретних економічних умов діяльності суб'єктів господарювання, які регулюються чинним законодавством та затверджуваними в установленому порядку нормативними документами відповідних міністерств і відомств.

      Організація обороту готівкових коштів передбачає також забезпечення постійного дотримання правил приймання, схоронності і використання готівки господарством. Підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають поточні рахунки в установах комерційних банків, повинні зберігати на них свої вільні кошти.

      Зберігання  коштів підприємств і організацій  у банківських установах створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, забезпечення їх ефективного використання в обороті, гарантування їх схоронності, сприяє більшій оперативності у задоволенні потреб суб'єктів господарювання в готівці для здійснення їхніх чергових платежів та запобігання зловживанням під час витрачання готівки.

      З метою максимального зменшення  зустрічних оборотів готівки (тобто  здавання коштів до каси банку й  одночасно одержання їх із цих  кас) суб'єктам господарювання дозволено  залишати у своїх касах готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати для необхідних господарських потреб грошовий виторг (крім виплати заробітної плати і дивідендів - доходу). Ліміти залишку готівки в касі встановлюються суб'єктам господарювання щорічно на основі поданих ними до комерційних банків заявок - розрахунків установленої форми й за необхідності (якщо є звернення клієнта) можуть протягом року переглядатися. У разі неподання цих розрахунків установи банків самостійно встановлюють такі ліміти суб'єктам господарювання в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.¹³

      Ліміти  встановлюються комерційними банками, в яких відкриті поточні рахунки  підприємства з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від установи банку, розміру касових  оборотів, установлених строків і порядку здавання виторгу, графіка заїзду інкасаторів.

      Понадлімітну  готівку на кінець робочого дня підприємства та організації зобов'язані здавати  до кас банків для зарахування  на відкриті в них поточні рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими з відповідною установою банку. При цьому підприємствам та організаціям, що мають постійний грошовий виторг (а це головно підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення), ліміти каси встановлюються залежно від термінів здавання ними виторгу:

      - ті, що здають його щоденно  (через інкасацію та/або вечірню 
касу), - у розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи зранку наступного дня;

      - ті, що здають виторг наступного  дня (у разі відсутності інкасації та вечірньої каси), - у межах середньоденного виторгу.

      Для інших суб'єктів господарювання, що мають готівковий виторг (касові надходження), ліміти каси встановлюються залежно від погоджених строків здавання виторгу (надходжень) (але не рідше одного разу на п'ять днів). Так, якщо виторг здається один раз на чотири дні (за значної віддаленості підприємства від установ банку), розмір установленого ліміту має становити приблизно суму, що дорівнює середнім надходженням за чотири дні.

      Якщо  окремі підприємства, установи та організації (це, звичайно, бюджетні), крім коштів, отримуваних  у банку на певні потреби (заробітна  плата, допомоги, стипендії), не мають  взагалі інших готівкових надходжень, то ліміт каси їм установлюється в межах середньоденного видатку готівки (без урахування зазначених вище видатків). Суб'єктам господарювання (крім тих, що пов'язані з обслуговуванням населення) такі ліміти можуть установлюватися, виходячи з середньоденного надходження або видатків готівки.