Правове регулювання грошового обігу

Державна  Податкова Адміністрація України

Національний  Університет державної податкової служби України

Житомирська філія 
 
 
 
 

      Курсова робота

         З дисципліни:

       Політекономія

        На тему:

“Правове регулювання грошового обігу” 
 
 
 

Виконав:

студент гр. ОБАЗ-11

Москалець В.О 
 

Перевірив:

      доц. Дегліс М.В 
 
 
 
 

      Житомир 2011 
 

ЗМІСТ: 

Вступ

1. Система  грошового обігу та її елементи

1.1. Поняття  грошового обігу та грошової  системи

1.2. Елементи  грошової системи та національна  грошова одиниця

2. Нормативне  регулювання грошового обігу

2.1. Система  нормативно-правового регулювання  грошового обігу

2.2. Роль  Національного банку України  у регулюванні грошового обігу

3. Організація  та здійснення регулювання грошового  обігу

3.1. Регулювання  обігу готівкових коштів

3.2. Регулювання  безготівкового обігу

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ. 

      Темою моєї курсової роботи є правове регулювання  грошового обігу.

      Актуальність  розгляду даної теми пояснюється  тим, що у функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг в державі. Грошовий обіг - це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система України становить собою організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством.

      Грошова система нашої держави складається  з таких елементів: грошової одиниці та її найменування, масштабу цін, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації, механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють Верховна Рада України та Національний банк України.

      Слід  зазначити, що правові основи організації  грошового обігу в Україні  закладені в Конституції України та в Законах України «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України від 15 грудня  2004 р. №  637, Інструкції про касові операції в банках України, затв. постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337 і зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089 (із змінами), Правилах визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, затв. постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 N 547 і зареєстр. у Міністерстві юстиції України 06.12.2004 за N 1549/10148, Інструкції про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам’ятних монет України та сувенірної продукції, затв. постановою Правління Національного банку України від 14.01.2005 N 8 і зареєстр. в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 за N 124/10404 та ін.

      Практичне значення даної теми полягає у  тому, що знання теми „правове регулювання грошового обігу” забезпечує системний аналіз норм чинного банківського законодавства, знання форм та систем грошового обігу та методів його регулювання.

      Метою розгляду даної теми буде розкриття таких питань як система грошового обігу та її елементи, зокрема поняття грошового обігу та грошової системи, елементи грошової системи та національна грошова одиниця; нормативне регулювання грошового обігу, зокрема система нормативно-правового регулювання грошового обігу та роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу також питання про організацію та здійснення регулювання грошового обігу, зокрема питання регулювання обігу готівкових коштів та регулювання безготівкового обігу.

      При розгляді даної теми мною були використані  наукові праці та матеріали періодичних  видань таких авторів як О.А. Костюченко, О.О. Качан, І.Б. Заверуха, О.П. Орлюк, А.В. Лемківський, О. Шереметьєва, О.В. Сударенко для повного і детального розкриття питань теми „правове регулювання грошового обігу”.

 

     1. Система грошового  обігу та  її  елементи. 

      1.1. Поняття грошового  обігу та грошової  системи. 

      Перед тим, як перейти до питання про  правове регулювання грошового  обігу, я вважаю за доцільне дослідити, що взагалі мається на увазі під  терміном „грошовий обіг”,  дослідити його систему та типи.

      Як  вказує А.В. Демківський, у національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів і продуктів, який опосередковується відповідним обігом грошей.  Грошовий  обіг - це рух грошей  у процесі виробництва,  розподілу,  обміну  й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом  безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий обіг – це сукупність всіх грошових  платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

      Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби  економіки  і тому повинні  за своєю кількісною масою і структурою  бути  адекватні  їм.  В сучасних умовах грошовий обіг в Україні  визначається  реаліями  економіки, неплатоспроможністю і збитковістю  багатьох  підприємств  і  низьким  рівнем життя більшої частини  населення.

      У процесі руху  доходів  і  продуктів  (товарів  і  послуг)  виникають  взаємозв’язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові  потоки.

      У  розвинутому  ринковому   господарстві   грошовий   обіг   не   може здійснюватися без участі і активної ролі банків.  Банки  стають  необхідними  посередниками  у  взаємних  виплатах  і  розрахунках   між   підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському  обігу.¹

      Базова  модель грошового  обігу включає  в себе:

      1. ринки ресурсів і продуктів;

      2. банки;

      3. суб’єкти народногосподарського  обігу – підприємства й населення.

      В базовій  моделі  допускається,  що  всі  ресурси  належать  населенню  (хоча насправді йому належить тільки один ресурс – робоча сила). Вихідним і кінцевим пунктом  моделі, через який здійснюється  кругообіг готівки і безготівкових  платежів, є банк. Потоки економічних  ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів  і споживчих  витрат – із другого, здійснюються одночасно. Будь – які  затримки, крім тих, які  викликані  продажем  товарів у кредит, створюють  ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обігу.

      Базова  модель грошового обігу дає загальне уявлення про функціонування національної грошової системи. Грошова система  – це визначена державою  форма  організації  грошового обігу, що історично склалася й регулюється  законами цієї держави. Її основу становить  сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.²

      Кожна промислово розвинена країна  має  власну  грошову  систему,  яку  розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки.  Це  випливає з об’єктивних потреб забезпечення нормального товарно – грошового обігу і національно – історичних та політичних особливостей розвитку країни, тому кожній національній  грошовій  системі властиві  різні форми й взаємодія складників, а також національна специфіка,  рівень  розвитку  продуктивних сил, свої політичні цілі та економічна політика.

      Водночас  кожна з нині діючих грошових систем, попри свої  особливості, мають  багато спільних ознак та включають  такі наріжні елементи:

      1. грошову одиницю

      2. види державних грошових знаків;

      3. масштаб цін;

      4. валютний курс;

      5. порядок готівкової й безготівкової  емісії та обігу грошових знаків;

      6. регламентацію безготівкового грошового  обігу;

      7. правила вивозу й ввезення  національної  валюти  та  організації   міжнародних розрахунків;

      8. державний орган, який здійснює  грошово  – кредитне  й валютне регулювання.³ 

      1.2. Елементи грошової  системи та національна  грошова одиниця. 

      Розгляньмо  докладніше спільні елементи грошових систем.

      1. Грошова одиниця – це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом виміру  та  вираження цін усіх  товарів.  Як  правило, грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня  = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.      Наявність авторитетної національної грошової одиниці та її частин  в Україні є не лише ознакою її  державності і реальної  незалежності,  а й становить основу грошової системи, базою для подолання кризи та інфляції, проведення наступних радикальних економічних перетворень. Як і в інших країнах світу, гривня виникла історично, але нині  цілковито залежить від нинішнього стану економіки й держави, яка законодавчо закріплює її  функції. При цьому стабільність грошової одиниці найкраще забезпечується лише тоді, коли вона одночасно виступає як капітал і я к валюта.

      2. Види грошових  знаків, що мають законну платіжну силу, у грошовій системі представляють,  в основному,  кредитні  гроші у вигляді банкнот і розмінних монет та паперових грошей у формі державних казначейських квитків. В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, паперові гроші (скарбничі квитки) в обігу не випускаються або випускаються лише в  обмежених  масштабах.  Водночас у країнах, що розвиваються,  у грошовому обігу є як банкноти, так і казначейські квитки та монети.

      3. Масштаб цін.  Масштаб цін колись означав вираження суспільної вартості у грошових одиницях,  що  опирався  на  фіксовану  державою  вагову кількість грошового металу у  грошовій  одиниці.  Після  Ямайської  валютної реформи 1976 – 1978 рр.  офіційна  ціна  золота  і  золотий  вміст  грошової одиниці скасовані, тому й офіційний  масштаб  цін  втратив  свою  економічну значимість, бо кредитні гроші власної вартості не мають і  не  можуть  бути виразником   вартості   інших   товарів.  Водночас   у   сучасних    умовах функціонування світового ринку господарство  кожної  окремо  взятої  країни тісно взаємодіє з іншими, тому офіційний масштаб цін  виконує  свою  роль  у взаємодії внутрішніх і світових цін. В  цих  умовах,  якщо  на  внутрішньому ринку виникає невідповідність міх товарною й грошовою масою, то  національна валюта, як  правило,  втрачає  офіційно  зафіксований  державою  паритет  по відношенню до іноземних  валют,  а  деякі  країни  взагалі  відмовилися  від встановлення офіційного масштабу.  Масштаб цін в цих умовах  визначається  як  певна кількість товарної маси, що  приймається  за одиницю, а остаточно складається  під впливом взаємодії попиту й пропозиції. Його функцією стало завдання служити засобом виміру вартостей товарів за допомогою цін.

      4. Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, що визначається їх, купівельною силою.  Валютний

курс  характеризується еквівалентною сумою,  ціною  грошової  одиниці  однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Залежно від типу грошової системи, рівня розвитку  ринкових  відносин, економічного  і   соціально – політичного  стану суспільства можуть застосовуватися: фіксовані валютні курси; плаваючі системи валютних курсів; системи  валютних  коридорів.  У  країнах   зі   стабільною й  розвиненою економікою, як правило, використовуються плаваючі системи  валютних  курсів, коли курс національної валюти з тих або інших  причин  вільно  коливається. Фіксовані курси  встановлюються національними  банками. Залежно  від видів операцій з валютами вони можуть  бути  різними.  Різним  може  бути  і наслідок фіксованого курсу.⁴