Практичні аспекти формування стратегії розвитку на підприємствах харчової промисловості на прикладі ЗАТ ВО «Київ-Конті»

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади формування стратегії розвитку підприємства

1.1. Сутність та значення стратегії розвитку в

стратегічному управлінні підприємством………………………………... 8

2. Основні підходи до розробки стратегії підприємства 15
3. Класифікації стратегій у теорії управління.................. .23

 

РОЗДІЛ 2. Методичні  основи розробки стратегії розвитку підприємства

2.1. Аналіз середовища функціонування у

розробці стратегії  розвитку підприємства 26

2. Матричні методи формування стратегії розвитку компанії 36
3. Сценарій майбутнього в розробці стратегії

розвитку підприємства 50

2.4. Алгоритм формування стратегії розвитку

вітчизняних підприємств харчової промисловості 53

 

РОЗДІЛ 3. Практичні аспекти формування стратегії розвитку на підприємствах харчової промисловості на прикладі ЗАТ ВО «Київ-Конті»

3.1. Стратегічний аналіз діяльності ЗАТ ВО «Київ-Конті»

3.1.1. Загальна характеристика кондитерської галузі як

стратегічно важливої ланки  харчової промисловості 64

3.1.2. Діагностика діяльності провідних виробників

кондитерської продукції 68

3.1.3. Аналіз зовнішніх ринкових можливостей та ризиків 76

3.2. Формування стратегії розвитку «Київ-Конті» на

основі портфельного аналізу 82

3.3. Напрями удосконалення системи стратегічного

управління на підприємствах  харчової промисловості 89

Висновки…………………………………………………………………………. 95

Список використаних джерел……………………………………………….100

Додатки…………………………………………………………………………107

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Сучасний етап розвитку економіки України характеризується докорінною зміною умов функціонування організації, що обумовлюється підвищенням рівня мобільності зовнішніх чинників та посиленням їх впливу на внутрішнє середовище. За таких умов стає неможливим управляти, реагуючи на проблеми, що вже виникли, використовуючи наявний досвід або його екстраполяції. Тому ефективна діяльність та подальший розвиток вітчизняних підприємств та установ повинні базуватися на принципах стратегічного управління, яке має вирішувати задачі забезпечення майбутньої життєдіяльності за рахунок постійного додержання балансу їх потенціалу з оточенням. Це свідчить про необхідність наукового обґрунтування переходу до стратегічного управління, яке має передбачати не лише розробку альтернативних варіантів стратегії розвитку підприємства, вибір найбільш оптимального з них, його послідовну реалізацію, але й докорінну перебудову системи управління, з метою підвищення її гнучкості та адаптивності до змін у зовнішньому середовищі, сприйнятливості до нововведень; максимальне використання інтелектуального потенціалу управлінського персоналу, техніки і технології управління; постійне впровадження заходів щодо самовдосконалювання та саморозвитку системи управління.

Теоретичні та практичні  аспекти стратегічного управління підприємствами знайшли відображення в наукових роботах закордонних  та вітчизняних вчених: І. Ансоффа, А. Чандлера, Р. Акоффа, М. Портера, А.Дж.Стрікленда, А.А. Томпсона, Ф. Котлера, О.С. Віханського, О.П. Градова, Р.А. Фатхутдінова, М.І. Круглова, П.В. Забєліна, Н.К. Моїсєєвої, І.О. Бланка, Н.Н. Мартиненко, Ю.Б. Іванова, М.Д. Виноградського, О.І. Пушкаря, З.Є. Шершньової та ін.

Переважно їхні роботи пов’язані  з управлінням великими багатопрофільними компаніями, корпораціями, концернами. Існуючі наукові підходи щодо розробки стратегії підприємств носять загальний характер, що обмежує сферу їхнього застосування через специфічні галузеві особливості. Виникає необхідність вирішення теоретичних і методичних питань, пов’язаних з розкриттям суті поняття стратегії розвитку, розробкою алгоритму формування стратегії розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості, моделі формування стратегії розвитку з урахуванням специфіки об'єкту дослідження та можливих сценаріїв майбутнього. Актуальність цих питань зумовили вибір теми даної магістерської роботи, її мету та завдання.

Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи полягає в науковому обґрунтуванні та розробці методичних підходів щодо формування стратегії розвитку підприємств харчової промисловості на основі стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища, з розробкою сценаріїв майбутнього.

Реалізація поставленої  мети зумовила необхідність вирішення  таких завдань:

• узагальнити вітчизняний та закордонний досвід у вивченні суті понять «стратегія» та «стратегія розвитку» як практичних інструментів досягнення цілей у стратегічному управлінні;
• систематизувати та узагальнити принципи класифікації стратегій організацій, підходи до формування стратегії розвитку;
• виявлення основних суперечностей здійснення процесу стратегічного управління в сучасних умовах;
• проаналізувати методичні основи розробки стратегічних рішень організацій на основі діагностики середовища функціонування підприємства, використання матричних підходів до розробки стратегії розвитку компанії;
• розробити алгоритм формування стратегії розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості;
• розробити модель формування стратегії розвитку з урахуванням специфіки об’єкту дослідження та можливих сценаріїв майбутнього;
• дослідження практичних аспектів формування стратегії розвитку на підприємствах харчової промисловості на прикладі ЗАТ ВО «Київ-Конті» на основі стратегічного аналізу діяльності компанії та портфельного аналізу;
• надання пропозицій удосконалення системи стратегічного управління на підприємствах харчової промисловості.

Предмет дослідження – теоретико-методичні засади формування стратегії розвитку та практичні аспекти її реалізації на підприємствах харчової промисловості.

Об'єктом дослідження  було обрано діяльність ЗАТ ВО «Київ-Конті» на ринку кондитерських виробів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою даної випускної кваліфікаційної роботи є фундаментальні положення теорії менеджменту, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: логічного узагальнення, аналізу та синтезу, порівняння — для характеристики етапів формування системи стратегічного управління, виявлення протиріч транзитивного процесу; системний підхід до визначення складових процесу стратегічного управління та обґрунтування їх зв'язку; економіко-статистичні методи збирання та обробки інформації: вибірковий, групування, середніх та відносних величин; економіко-математичні методи, метод експертних оцінок при здійсненні аналізу та оцінки стану діючих систем управління провідних діячів харчової промисловості; сценарний підхід до розробки стратегії, матричні методи формування стратегії розвитку, графічний — для наочного зображення методичних процесів розробки стратегічних рішень, а також взаємозв'язку складових процесу стратегічного управління. Обробка даних здійснювалася  за допомогою  ПЕОМ  з  використанням  пакету  EXCEL для Windows.

Наукова новизна  результатів дослідження. Відповідно до мети і завдань у даній роботі містяться нові науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування та формування стратегії розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості в умовах конкуренції.

В процесі дослідження отримані наступні найбільш вагомі результати, що представляють наукову новизну:

- запропоновано методичні підходи обґрунтування системи показників для оцінки економічної ефективності функціонування підприємств харчової промисловості на основі специфічних, узагальнених, інтегральних показників, що дає змогу визначити конкурентоспроможність кондитерської галузі;

• розроблено алгоритм формування стратегії розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості;
• наведена модель формування стратегії розвитку з урахуванням специфіки об’єкту дослідження та можливих сценаріїв майбутнього;
• розроблено методичні підходи та обґрунтовано систему показників для стратегічного аналізу та оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств харчової промисловості.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції та рекомендації, що їх надано в даній роботі, дозволять вітчизняним підприємствам харчової промисловості здійснювати проведення стратегічного аналізу середовища, розробку власної стратегії розвитку; підвищити конкурентоспроможність продукції; вдосконалити процес стратегічного планування та управління.

Апробація результатів  дослідження. Основні теоретичні та практичні розробки і результати (положення й результати) наукового дослідження доповідались автором на V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” (м. Київ, 1-4 березня 2007 року) – “Формування стратегії інноваційного розвитку акціонерних товариств”.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи – 115 сторінок машинописного тексту. Робота містить 11 таблиць та 10 рисунків. Наведений список використаних джерел містить назви, включаючи англомовні видання та Інтернет ресурси і викладений на 8 сторінках. Робота включає 8 додатків на 22 сторінках.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність  та значення стратегії розвитку  в стратегічному управлінні підприємством

Слово стратегія походить від грецького strategia (stratos – військо, ago –веду). Стратегія є найважливішою складовою частиною військового мистецтва, призначена для вирішення питань підготовки, планування та проведення військових компаній та вирішальних операцій. Першопочатково термін strategos відносився до ролі людини (командуючого армією). В подальшому слово набуло нового сенсу мистецтва військового командування, тобто говорило про психологічні і поведінкові навички, необхідних для виконання ролі командуючого. До Перикла (450 р. до н.е. ) цим словом стали позначати будь-які навички управління (адміністративний талант, ораторську майстерність, силу). А в часи Олександра Македонського (330 р. до н.е.) термін означав уміння організувати сили для перемоги над супротивником і створювати єдину систему всеосяжного. Військово-дипломатичні стратегії існували ще в доісторичні часи. Адже одна з задач стародавніх істориків і поетів полягала в зборі й узагальненні стратегій життя і смерті, успішних і провальних, звертанні їх у мудрі посібники на майбутнє. В міру суспільного розвитку й ускладнення конфліктів багато військових і державних діячів почали вивчати, приводити в систему і перевіряти на практиці основні стратегічні поняття. І так продовжувалося доти, поки не сформувалися основні принципи класичного підходу.

Клаузевіц визначає стратегію  як «мистецтво проведення бойових операцій для досягнення мети війни». Згідно з визначенням Мольтке стратегія – це «практичне використання ресурсів, які знаходяться у розпорядженні командуючого, для досягнення поставленої мети». У більш близьких до сучасності військових теоретиків можна зустріти наступне трактування стратегії:  «мистецтво  розподілу  та  використання   військових  ресурсів  для досягнення цілей, поставлених політикою» (Лідделл Харт).Термін «стратегія» має різні визначення. Більшість наукових праць найчастіше присвячується конкретним її проблемам. Так, Сун-Цзи [78], С. Фронтін [81], Н. Макіавеллі [47] тлумачили питання воєнної стратегії. Дж. О’Шонессі [59], І. Ансофф [7], К. Боумен [12] розглядали стратегію у зв’язку з діями організацій і компаній у боротьбі за ринки збуту продукції. Дж. О’Шонессі, зокрема, запропонував таке визначення: «Стратегія організації – це набір правил для отримання рішення» [59].

Запозичення категорії  з військового лексикону пояснюється  тим, що підприємства в розвинених країнах  та країнах, що розвиваються, опинилися  в умовах, близьких до «воєнних дій» наприкінці 50-х років, пов’язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, коли, для того, щоб вижити треба було боротися. Професор Джордж Штайнер, у своїй роботі «Стратегічне планування» (1979 р.) відзначав суттєву невизначеність терміну:

• Стратегія – сфера діяльності топ-менеджменту, яка має велике значення для організації.
• Стратегія відноситься до основних директив, цілей та місії.
• Стратегія складається з найважливіших дій, необхідних для втілення цих директив.
• Стратегія відповідає на питання: Що варто робити організації? Які цілі переслідує організація і яким чином їх досягти?

У сучасній літературі можна виокремити дві основних концепції  стратегії – філософську та організаційно-управлінську. Філософська наголошує на загальному значенні стратегії для підприємства. Стратегію можна розглядати як філософію, якою має керуватися організація. З цієї точки зору стратегія це: позиція, спосіб життя, що не дає зупинятися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток. Організаційно-управлінська концепція стратегії пов’язана з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві [85].

Характерні  риси стратегії (згідно з Chaffee, 1985)

• Стратегія не буває простою. «Внаслідок постійних змін в організації, доводиться мати справу з новими комбінаціями умов, тому зміст стратегії не може бути структурованим, програмованим, шаблонним, повторюваним...»