Праця як фактор виробництва. ринок праці

   1. В разі підвищення  заробітної плати діє «ефект  заміни»: працівникові вигідно  відмовитися від годин дозвілля  і збільшити свій робочий час,  якщо ціна його праці забезпечує  йому більше переваг у вигляді  корисностей тих речей і послуг, які він зможе придбати.

   2. Збільшуючи свій робочий  час, працівник на кожну його  додаткову одиницю витрачає більше  фізичної та розумової енергії:  діє «ефект граничних витрат  праці». Це означає, що лише  за умови збільшення заробітної  плати індивід погодиться працювати  більше.

   3. Підвищення заробітної  плати створює «ефект доходу». Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу платню,починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати працівника збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба підвищити йому заробітну плату.

 

Рішення кожної людини про  необхідність і тривалість своєї  праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та інших), але головним є фактор оплати праці.

  Кожен працівник робить вибір між доходом від праці і дозвіллям (рис. 2.2) або працею (антиблаго) і доходом (рис. 2.3).

Н – кількість годин  дозвілля        L – кількість годин праці на добу;

на добу; І – денний дохід             V – крива байдужості при виборі

працівника; V – крива байду-       дохід – прця; AO – лінія бюджнт-

жості при виборі праця  –              ного обмеження.

дозвілля; AD – лінія бюджет-     

ного обмеження.

Рис. 2.2. Вибір між доходом        Рис. 2.3. Вибір між доходом

                 і дозвіллям                                       і працею

 

Рис. 2.4. Крива індивіндуальної  пропозиції робочої сили

Чим вище зарплата У, тим  більше часу захоче працювати робітник.

З підвищенням зарплати спостерігається два ефекти:

1. Ефект заміщення  — це заміна годин дозвілля  робочим часом для збільшення  можливості споживання (^_ПА).

2. Ефект доходу —  при зростанні зарплати підвищується і ціна дозвілля (зарплата — це сума грошей, яку робітник втрачає, щоб насолоджуватись відпочинком).

При більш високому доході працівник може купити більшу кількість  товарів, одним з яких є відпочинок. Якщо зарплата вища за то це призводить до зменшення пропозиції праці.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається  під впливом конкретної економічної  і соціально-політичної ситуації, зміни  ціни робочої сили (оплати праці), рівня  реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображена на рис. 2.4.

Рис. 2.5. Попит і пропозиція на ринку праці

З рисунка видно, що у  міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і, відповідно, зайнятість зростають. Зростання  реальної заробітної плати супроводжується  збільшенням пропозиції робочої  сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.

Крім заробітної плати  на пропозицію праці впливає (ці фактори зумовлюють рух самої кривої пропозиції праці):

   * Низький рівень добробуту населення та обтяжлива податкова політика змушує працівників збільшувати пропозицію робочої сили, шукаючи додаткового заробітку для задоволення своїх першочергових потреб

   * Із зміною  вікової структура населення  змінюється пропозиція на ринку  праці: збільшення кількості людей  працездатного віку призводить  до збільшення кількості пропозиції  робочої сили.

   * Із підвищенням  освітнього та культурного рівня  населення збільшується пропозиція кваліфіковоної праці.

   * Професійні спілки  впливають на підвищення заробітної  плати, стимулюючи збільшення  пропозиції праці.

   * Приріст величини  трудових ресурсів;

   * Співвідношення  зайнятого і незайнятого населення;

   * Особливості пенсійного законодавства.

 

За зміни заробітної плати на вибір працівника впливає  як ефект доходу, так і ефект  заміщення. З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова  від кожного часу дозвілля супроводжується  збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата. Якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю. Ефект доходу, таким чином, спрямований протилежно до ефекту заміщення. Він може точно компенсувати ефект від заміщення, тоді пропозиція трудових послуг буде абсолютно нееластичною. Подальше збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часу має свої обмеження. Ефект доходу, діючи у напряму, протилежному ефекту заміщення, починає перевищувати останній. Така реакція на підвищення зарплати обумовлює від’ємний нахил кривої  індивідуальної  пропозиції  праці.

              Типовою ситуацією на ринку праці є монопсонія, коли підприємство у невеликому місті є головним (а фактично єдиним) покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників. У результаті посилення конкуренції між працівниками їх зарплата знижується нижче рівноважного рівня

Кривою попиту виступає крива виторгу монопсонії від граничного продукту праці MRPL. Крива ринкової пропозиції перед монопсонією постає у вигляді кривої середніх витрат на закупку праці АС. Побудована відповідно до неї крива граничних витрат у точці її перетину з кривою попиту визначає кількість праці, необхідної для максимізації прибутку монопсоніста. Ця кількість є меншою, ніж за досконалої конкуренції (fK), і зарплата також є меншою (WK > WM).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III. Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні

 

3.1. Аналіз стану ринку праці та зайнятості населення в Україні

 

  Ринок праці, робочі місця — найбільш складний і динамічний елемент ринкової економіки. Тут не тільки переплітаються інтереси працівників і роботодавців, але й віддзеркалюються всі соціально-економічні, політичні, демографічні та інші процеси в суспільстві, особливо питання розвитку основних фондів, які впливають на розвиток робочих місць. Процеси, що відбуваються на ринку праці і у сфері зайнятості, тісно пов’язані з процесами у підприємницькій, кредитно-грошовій і зовнішньоекономічній сферах, в оподаткуванні та інвестиційній діяльності, освіті та організації профнавчання. Від того, наскільки успішно функціонує економіка, у якій фазі економічного циклу вона перебуває, як сполучаються ринкові засади функціонування і державне регулювання, чим характеризується поведінка головних суб’єктів ринку залежить попит на робочу силу та її пропозиція, обсяг зайнятості й рівень безробіття.

Сучасний стан ринку  праці в Україні формувався головним чином під впливом трансформації ринкових відносин в умовах затяжної економічної кризи. Це призвело до того, що структура національного ринку праці в Україні має певні особливості. По-перше, це глибокі диспропорції між попитом та пропозицією внаслідок причин, що обумовлені ринковою трансформацією економіки, - економічний спад, структурні перетворення, руйнування єдиного економічного простору країн соціалістичного табору тощо. По-друге, невідповідність дуже низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили, що підвищуються внаслідок існування конкурентного середовища і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили. По-третє, зростання диференціації доходів працівників, що посилює соціальне розшарування, спричиняє малозабезпеченість населення, - непрацездатних, безробітних та навіть тих, хто працює, зниження соціальної захищеності тощо.

 

  Наявність безробіття — досить неприємний факт для кожної країни. Проте навіть у найрозвинутіших країнах є безробіття, і його припустимий рівень сягає 5%. Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробіття розглядається  як явище, що засвідчує порушення  про рівноваги, тобто як результат  певних мікроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми, оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи.

У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки. Незайнята робоча сила свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення і  наносить людині найтяжку психологічну травму .

В Україні в лютому 2013 р. до січня того ж року рівень безробіття зріс на 0,1 в.п. - до 2,1%. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

За даними Держстату, в лютому 2013 р. в Державній службі зайнятості було зареєстровано 589,1 тис. безробітних (564,5 у січні 2013 р. і 506,8 тис. у грудні 2012 р.), з них 469,1 тис. (435,8 тис. в січні 2013 р. і 386,3 тис. у грудні 2012 р.) отримують допомогу з безробіття.

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2012 році

(у середньому за  період, у % до кількості економічно  активного населення відповідної  вікової групи)

Табл..3.1. Рівень безробіття населення у 2012 році

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
		15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	7,5	17,3	9,5	6,7	6,2	5,3	0,1	8,1
жінки	6,4	16,1	8,0	6,0	5,8	4,1	0,1	7,2
чоловіки	8,5	18,1	10,6	7,4	6,7	6,5	0,0	8,9
міські поселення	7,6	18,9	9,5	6,6	6,0	5,2	0,1	8,1
сільська місцевість	7,4	14,6	9,4	7,1	6,8	5,5	0,0	8,3

¹ Жінки віком 15 - 55 роки, чоловіки - 15 - 59 років.

Середній розмір допомоги на одного безробітного в лютому 2013 р. склав 1,069 тис. грн (1,089 в січні 2013 р. і 1,028 грн у грудні 2012 р.).

Загалом сучасному ринку  праці в Україні притаманні такі ознаки:

   * як перевищення  пропозиції робочої сили над  попитом, 

   * низька ціна  робочої сили,

   * зниження зайнятості  у сфері суспільного виробництва,

   * зростання чисельності  незайнятого населення, 

   * низька частка  офіційно зареєстрованих безробітних,

   * зростання молодіжного  безробіття,

   * регіональні  диспропорції між наявністю і  потребою в робочій силі,

   * низька професійна  й особливо територіальна мобільність  трудових ресурсів,

   * еміграція висококваліфікованої  робочої сили тощо.

Сучасний стан ринку праці в  Україні характеризується наявністю  комплексу проблем. Серед них  найважливіші такі:

  ♦ співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили;

  ♦ значна середня тривалість безробіття;

  ♦ наявність вимушеної неповної зайнятості;

 ♦ складна ситуація  щодо працевлаштування окремих  соціально-демографічних груп населення  (жінки, молодь, сільське населення,  інваліди);

 ♦ поширення неформальної  та тіньової зайнятості;

 ♦ необхідність  підвищити рівень професійної  освіти, професійного навчання працівників, що забезпечує їхню конкурентоспроможність відповідно до сучасних умов розвитку економіки і структурних зрушень, що відбуваються на ринках товарів (послуг);

 ♦ забезпечення  належного рівня оплати праці,  що є важливим фактором підвищення життєвого рівня населення, розширеного відтворення робочої сили.

 

Дані про  рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання, а також про економічну активність населення за статтю та місцем проживання [15] наведені у додатках.

 

3.2. Вдосконалення  ситуації на ринку праці в  Україні

 

Політика держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня  безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно, забезпечення продуктивності зайнятості всього населення.  Таким чином, активна політика складається із заходів спрямованих на: