Праця як фактор виробництва. ринок праці

Особливість ринку праці полягає  в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут  виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

 

Ринок праці, на якому  його покупець має ринкову владу  купувати (наймати) різні обсяги праці за різними ставками заробітної плати, називають монопсонічним, а фірму — монопсоністом. Цю характеристику використовують і до всіх фірм, які можуть купувати різні обсяги будь-яких факторів виробництва (ресурсів) за різними цінами. Зазначимо, що «монопсонія» походить від грецьких слів «токо» — один і «psokeo» — купую. Отже, «монопсо- нія» — це ринок, на якому діє один покупець. Економісти застосовують термін «монопсонія» до всіх ресурсних ринків, на яких покупці «встановлюють ціну», хоча це й не зовсім точно. Щодо ринку праці термін «монопсонія» використовують, як правило, у широкому розумінні. Ним позначають:

1.   ринки, на яких один покупець забезпечує весь ринковий попит конкретного ринку праці, внаслідок чого крива пропозиції праці для нього збігається з кривою ринкової пропозиції праці (чиста монопсонія);

2.   ринки, на яких кілька великих фірм наймають основну частку пропонованої працівниками праці конкретного виду. Такі ринки праці називають олігопсонією, а наймачів — олігопсоністами.

Графічна модель монопсонії на ринку  праці показана на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Монопсонія на ринку  праці 

 

Крива попиту D_l для монопсоніста являє собою криву граничного продукту праці в грошовому вираженні MRP_l, а крива пропозиції праці S_l — лінію середніх витрат на працю ARC_l. Крім того, нагадаємо, що у монопсоніста граничні витрати на працю MRC_l зростають швидше у міру збільшення придбання послуг праці, ніж середні витрати на купівлю праці ARC_l.  

Це відбувається тому, що монопсоніст, наймаючи додаткову  кількість робітників, вимушений не тільки приваблювати нових робітників вищою заробітною платою, але й встановлювати таку ж підвищену ставку і для робітників, що наймалися раніше. Рівновага на монопсонічному ринку праці визначається точкою перетину кривих граничних витрат на працю (MRCl) і граничного доходу від продукту залученої праці (MRP_l) — точка E₁. Провівши від неї вертикаль до кривої S_l, визначимо точку M і, відповідно, рівень заробітної плати в умовах монопсонії W_m та кількість робітників, яких найматиме фірма-монопсоніст — L_m. За умов досконалої конкуренції рівновага досягалася б у точці перетину кривих MRP_l і ARC_l (точка Е). Тому в галузі буде найнято менше робітників, ніж за умов досконалої конкуренції (на величину L_eL_m) і за нижчою ставкою зарплати (на величину W_eW_m).

Згідно з національним законом про трудові відносини, прийнятим в США в 1935 р., трудящим гарантувалося «подвійне право»: право на об’єднання в профспілку і право укладання трудових угод з наймачами. Цей закон заборонив  наймачам позбавляти робітників права об’єднуватися в профспілки, підприємцям антипрофспілкову дискримінацію будь-якого робітника в разі наймання, звільнення і підвищення на посаді; зобов’язав наймачів чесно вести переговори з профспілкою, організованою працівниками підприємства.

Організація трудящих у  професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні  тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія. Що вона собою являє?

Двостороння монополія — це ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).

Таким чином, на ринку  робочої сили в умовах новітнього капіталізму діють два суб’єкти: монопсоністичний наймач і професійна спілка. Можливий результат боротьби професійної спілки за реалізацію своїх інтересів і великих промислових гігантів показано на рис. 22.2.

Рис. 22.2. Модель двосторонньої  монополії на ринку праці

На рисунку видно, що монопсоністичний наймач намагатиметься встановити ставку заробітної плати Wm, яка нижча за рівноважну конкурентну  ставку, а спілка домагатиметься, наприклад, надрівноважної конкурентної ставки зарплати — Wu. Який буде результат? Ще М.Туган-Барановський писав: «Розмір заробітної плати визначається двома умовами: продуктивністю суспільної праці, яка встановлює настільки великий суспільний продукт, що повинен бути поділений між класами, і соціальною міцністю робітничого класу, від якої залежить розмір частки суспільного продукту, що потрапляє в розпорядження робітника» (див.: Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Основи, 1994. — С. 144). Від цих сил і залежатиме кінцевий результат, тобто рівень ставки заробітної плати. Теоретично вона повинна дорівнювати Wc, бо саме в точці Ec ставка заробітної плати буде відповідати граничному доходу праці (Wc = ГД).

Елементами ринку праці  є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які  використовуються у процесі виробництва  товарів і послуг.

Робоча сила є об'єктом  купівлі-продажу. Купівля товару “робоча  сила” називається найманням  на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Елементами ринку праці  є також попит на робочу силу та її пропозиція. Попит може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу - це ринковий попит з  боку всіх фірм, організацій, представлених  на ринку. Індивідуальний попит на робочу силу -  це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

• попиту на продукцію  фірми, тому що робоча сила необхідна  як виробничий ресурс для виробництва  інших товарів і послуг, тобто  попит на робочу силу залежить від  попиту на продукт фірми, організації;

• стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;

• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

 

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати.  Висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць.

Ринок праці виконує  такі функції:

• узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

• забезпечує конкурентне  середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

• забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і  розвитку техніки;

• підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

• формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального  процесу суспільного відтворення;

• сприяє формуванню оптимальної  професійно-кваліфікаційної структури;

• стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

• впливає на умови  реалізації особистого трудового потенціалу;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Формування попиту та пропозиції на ринку праці

2.1. Попит на працю в умовах досконало конкурентного ринку ресурсів

Характеристика конкурентного ринку праці:

1. Значна кількість  фірм, що конкурують між собою  за придбання трудових послуг.

2. Велика кількість  працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги  незалежно один від одного.

3. Ні окрема фірма,  ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові ставки заробітної плати.

При конкурентному ринку  праці фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції з окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс: У = МRС.

Попит — це платоспроможна потреба покупця в конкретному товарі при заданій ціні. Попит праці — це кількість праці, яку роботодавці хочуть і можуть найняти при альтернативних рівнях зарплати й інших рівних умов на даний період часу. Попит на працю (робочу силу) формується виходячи з попиту на кінцеві продукти і послуги, вироблені підприємством, фірмою.

У своїй діяльності фірми  прагнуть реалізувати власну продукцію, що залежить від попиту, тобто від  того, скільки праці і капіталу вони можуть одержати за даними цінами.

Коли вивчається попит  на працю, то з'ясовують, яким чином кількість робітників на підприємствах залежить від таких факторів як праця, капітал і попит. Розглянемо окремі зміни, кожну автономно.

Зміни в зарплаті: зарплата зростає, не змінюються інші умови (технологія, кредити, ціни, податки, попит на продукт). З підвищенням зарплати зростає собівартість виробництва і ціна товару. Ціна зростає, споживач купує менше, роботодавці скорочують обсяги виробництва. Зниження обсягів виробництва призводять до зниження зайнятості. Скорочення зайнятості при зниженні обсягу виробництва називається ефектом масштабу, тобто переважання меншої зайнятості при меншому масштабі виробництва.

При підвищенні зарплати фірма прагне запровадити нові технології і нове обладнання, тобто відбувається зрушення до капітального виробництва. Це ефект заміщення — у міру зростання рівня зарплати в процесі виробництва капітал заміняє робочу силу.

Крива попиту на працю  показує, яким чином необхідний рівень зайнятості, вимірюваний кількістю  робочих годин або кількістю  працівників, змінюється у зв'язку зі змінами у вартості робочої сили при інших незмінних факторах, що впливають на шкалу попиту.

Попит на працю для  фірми визначається кривою граничного продукту в грошо-

Рис. 2.1. Пропозиція та попит на працю  для окремої фірми на конкурентному  ринку 

вому вираженні. Поки MRP > MRC, фірма  братиме на роботу більше працівників  і максимізує свій прибуток при MRP = MRC.

Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку  за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких  факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого  і Незайнятого населення, використання мало конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

 

2.2. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку

 

Пропозиція праці — висловлене працівником бажання і можливість працювати певну кількість часу при альтернативних рівнях зарплати за інших рівних умов.

Як відомо, кількість будь-якого  товару або послуг, пропонованих до продажу, звичайно підвищується в міру підвищення їх ціни. Пропозиція праці  реагує в такий же спосіб.

Пропозиція робочої  сили кількісно визначається кількістю осіб, які виходять на відкритий ринок праці і звертаються в службу зайнятості та безпосередньо на підприємство. Ця кількість включає таких осіб, які: не мають роботи; вивільнюються; звільнені з причин плинності або закінчення договору; випускники навчальних закладів; прибулі з інших територій.

Пропозиція робочої сили являє  собою контингент працездатного  населення, що пропонує роботодавцю  свою здатність до праці в обмін  на фонд життєвих благ. Пропозиція на ринку  праці формується під впливом  багатьох факторів. Людина робить вибір: продавати чи не продавати свою працю? Вирішуючи, яку кількість праці запропонувати, вона вибирає між двома цінностями: своїм дозвіллям і тими споживчими благами, які зможе придбати на заробітну плату. При цьому враховуються такі умови: