Потенціал підприємства: формування необоротних активів

• Потенціал підприємства не можливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів, тому як це динамічне угрупування

• При формуванні потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів

• Потенціал підприємства у більш вищих фомах свогопрояву може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів

• Елементи потенціалу підприємства повинні функціонувати одночасно і в сукупності, так як закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в поєднанні їх, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами.

• Всі елементи потенціалу об'єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто з одного боку підлягають фізичному та моральному старінню, а з іншого вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу.

• Складові елементи потенціалу підприємства повинні бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Потенціал необоротних активів  включає:

1. потенціал земельних ділянок;
2. потенціал будівель і споруд;
3. виробничий потенціал активної частини основних фондів;
4. потенціалу нематеріальних активів;
5. потенціал фінансових активів.

Виробничий  потенціал активної частини основних фондів.

Фондовий потенціал –  наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний  базис виробничої потужності підприємства.

Засоби виробництва, що знаходяться  в розпорядженні підприємства і  виражені у вартісній формі, складають  його виробничі фонди. Виробничі  фонди поділяються на основні  і оборотні. Головною особливістю  ОФ підприємства є специфічний характер перенесення своєї вартості на продукт. ОФ переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Другою особливістю ОФ є те, що вони використовуються у в-ві в незмінній натуральній  формі[1,с.100]. ОФ – це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди – це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції – машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні Основні невиробничі фонди – це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.

 

 

Потенціал нематеріальних активів

Потенціал нематеріальних активів  – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці  в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб[4, с.189].

Нематеріальні ресурси —  це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь  протягом тривалого періоду. Для  цієї складової характерні відсутність  матеріальної основи і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від  її використання. Складові нематеріальних ресурсів подано на рис 1.4.

 

Рис.1.4. Складові нематеріальних ресурсів

Серед об'єктів промислової  власності важливу роль відіграють винаходи. Винахід — це результат  творчої діяльності людини в будь-якій технології, що позначений істотною новизною і дає позитивний ефект при  його застосуванні. Об'єктом винаходу може бути конкретний продукт або  конкретний спосіб. Розрізняють такі основні види продуктів, які можуть стати об'єктами винаходу:

• пристрій — машина, механізм, прилад тощо, які характеризуються наявністю нових рішень у параметрах, матеріалах, з яких виготовляються;

• речовина — хімічні  сполуки, їх композиції (розчини, сплави тощо) і продукти ядерного перетворення;

• штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин — спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічні  гриби, дріжджі, мікроорганізми, віруси тощо.

До способів належать процеси  виконання дій над матеріальними  об'єктами.

Промисловим зразком називається  нове, придатне до виготовлення промисловим  способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність  технічних і естетичних властивостей, тобто це результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Промисловий зразок може бути об'ємний (у вигляді моделі), плоский (у  вигляді малюнка) або комбінований[5, с.63].

Товарними знаками та знаками  обслуговування вважаються оригінальні  позначки, за допомогою яких товари одного виробника відрізняються  від аналогічних товарів іншого. Товарний знак розміщується безпосередньо  на товарі або на його упаковці, у  рекламі, друкованих виданнях, на офіційних  бланках підприємства тощо.

Корисними називаються моделі, нові за виглядом, формою, розміщенням  частин або побудовою. Відмінність  корисних моделей від інших об'єктів  промислової власності полягає  в тому, що предметом їх технічного вирішення є тільки конструкція  виробу, його форма. За законами України  корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою (не є частиною рівня техніки) і промислово придатною (відтворюється промисловими засобами).

Програмне забезпечення ЕОМ  охоплює операційні системи і  прикладні програми. Розширення сфери  використання засобів обчислювальної техніки, необхідність розв'язування дедалі складніших задач зумовлюють постійне збільшення кількості програмних продуктів  і витрат на їх створення.

База знань — це сукупність систематизованих базових відомостей, що належать до певної галузі знань  і зберігаються в пам'яті ЕОМ.

Ноу-хау — це знання або  досвід технічного, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані  в наукових дослідженнях, у виготовленні та реалізації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи їх власникові певні переваги[7, с.75].

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне вирішення, яке є  новим і корисним для підприємства, до якого воно подане, і може стосуватися  вдосконалення використовуваної техніки, виготовлюваної продукції, способів контролю, спостереження, техніки безпеки. Це може бути пропозиція, що сприяє підвищенню продуктивності праці, ефективному  використанню енергії тощо.

Зазначення походження товару — це будь-яке словесне або графічне позначення, що вказує на географічне  місце походження товару. Зазначення походження товару виокремлює з великої  кількості товарів такі, що мають  особливі властивості й якості, зумовлені  географічною специфікою місця його виробництва, тобто вказує на залежність властивостей товару від місця його походження.

Гудвіл — це основний капітал підприємства або фірми, здатний приносити додаткові  прибутки завдяки підвищенню конкурентоспроможності.

Нематеріальні активи —  це права на використання об'єктів  промислової та інтелектуальної  власності, а також інші майнові  права.

Сформовані на початку  господарської діяльностй підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними [19, с.159].

Основними задачами управління потенціалом необоротних активів є: 
- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в  нарощенні необоротних активів  для розширення обсягів виробництва;

- визначення можливих  способів розширення основних  виробничих засобів  
- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів;

Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів в межах існуючої на підприємстві потужності виробництва[23,с.258]. 
         Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізується:

-необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності;

-залишок необоротних активів на початок планового періоду;

-планове вибуття необоротних активів у зв’язку з їх фізичним та моральним зносом. При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартістних показниках[2, с.452]. Управління потенціалом необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:

Коефіцієнт участі операційних  необоротних активів в загальній  сумі активів підприємства:

,                                                              (1.1)

 де Ку – коефіцієнт  участі операційних необоротних  активів в сумі активів підприємства; ВАс – середня вартість операційних  необоротних активів; ОАс –  середня вартість оборотних активів. Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні значення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно.

Коефіцієнт зносу:

,                                                        (1.2)

 де Кз – коефіцієнт  зносу необоротних активів на  кінець періоду, що аналізується; Зк – сума зносу. Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно[10, с.133].

Коефіцієнт придатності  необоротних активів:

,                                                           (1.3)

 де Кп – коефіцієнт  придатності необоротних активів;  Ваз – залишкова вартість  необоротних  активів; ВАп   – первісна  вартість  необоротних   активів. Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно.

Період обороту необоротних  активів:

,                                                                         (1.4)

 де По – період  обороту необоротних активів;  Вас –середня вартість необоротних  активів; Зс – середня сума  зносу необоротних активів.  Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно.

Коефіцієнт рентабельності:

,                                                                  (1.5)

На основі проведеного  аналіу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому  періоді за формулою:

,                         (1.6)

  де ВАо – оптимальна  сума необоротних активів; ВАк  – вартість необоротних активів,  які використовуються на кінець  звітного періоду; ВАн – вартість необоротних активів на кінець звітного періоду; КВА – приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді; КОР – коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді[18, с.56].

Таким чином, фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне  використання грошових коштів, пов’язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним переоснащенням необоротних активів.

Методика  вартісної оцінки розміру складових  потенціалу елементів:

Фондовий потенціал –  наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний  базис виробничої потужності підприємства.

                                                         (1.7)

де ФП – фондовий потенціал; ОФ – середньорічна вартість основних фондів;

 Ен – нормативний  коефіцієнт ефективних капітальних  вкладень. 

Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають  у виробничих запасах, незавершеному  виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх  періодів.

                                                          (1.8)

де ОП – потенціал оборотних  фондів; М – річний обсяг матеріалів; Км – коефіцієнт витягу продукції  з ресурсної маси.

Потенціал нематеріальних активів  – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці  в господарському процесі з метою  реалізації корпоративних інтересів  на засаді задоволення суспільних потреб.

                                                 (1.9)

де НП – потенціал нематеріальних активів; Не- експертна оцінка нематеріальних активів та вартість землі.

Потенціал технологічного персоналу  – здатність робітників виробляти  різні продукти, надавати послуги  чи виконувати роботи.