Потенціал підприємства: формування необоротних активів

 

 

Для правильного визначення поняття “необоротні активи”  та розкриття їх сутності необхідно  провести огляд економічної літератури та нормативно – правової бази України (табл.1.2)

Таблиця 1.2

Трактування терміну «необоротні  активи» у різних джерелах

п/п	Джерело	Визначення
1	Барсукова М.А. Внеоборотные активы организаций потребительской  кооперации и анализ их использования: автореф. дис. на соискание наук, степени  кандидата экономических наук: спец: 08.00.12 / М.А. Борсукова – Новосибирск, 2004.	необоротні активи – це майнові цінності, які придбаються  для тривалого користування у  виробничій діяльності організації, які  характеризуються здатністю приносити  дохід і можливістю контролю.
2	Ванкевич В.Е. Учет внеоборотных активов и источников их формирования: состояние и развитие: автореф. дис. на соискание наук, степени кандидата  экономических наук / В.Е. Ванкевич. – Минск, 2007.	Необоротними активами є довгострокові матеріальні і нематеріальні активи, більша частина яких приймає участь в процесі виробництва продукції, робіт і послуг більше одного року і кругообігу засобів організації, забезпечує приплив грошових засобів.
3	ПоташковаН.Н.-Конвергенцияроссийскогобухгалтерскогоучетавнеоборотных активов с международными стандратамифинансовой отчетности: автореф. дис. Насоискание наук,степени кандидата эконом.наук / Н.Н. Поташкова -Саратов, 2007. - 17 с.	Необоротним  активом вважаться актив, який виникає в результаті минулих подій, контролюється органзацією, приносить організації економічну вигоду.
4	Інструкція з бухгалтерського  обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена  Постановою Правління Національного  Банку України № 480 від 20.12.2005 р. (п.1.4)	Необоротні активи – основні  засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.
5	П(С)БО 2 “Баланс”, затверджене  наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р.	Необоротні активи – всі  активи, що не є оборотними.
6	Положення про порядок  віднесення майна до такого, що включається  до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, затверджене наказом  Фонду Державного Майна України  № 787 від 05.05.2001 р. (п.1.1)	Необоротні активи – матеріальні  та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить  більше одного року

Кожен з авторів виділяє  свої характерні риси. Всі з них  обов’язковим вважають для необоротних  активів економічну вигоду (дохід, приплив  грошових коштів) від їх використання, а також тривалий строк корисного  використання.

Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік[16, с.352]. До складу необоротних активів належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, частини будинків, які на правах власності належать установі, передавальні пристрої, робочі, силові машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя риболовлі, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Необоротні активи відображаються у балансі за такими статтями:

1. нематеріальні активи – вартість прав користування природними ресурсами, промисловими зразками, знаками для товарів і послуг, місцем на товарній і фондовій біржі, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки, об'єктів промислової та інтелектуальної власності, ноу-хау, гудвілу, прав користування будинками, спорудами, внесених вкладів у статутний фонд, а також придбаних у процесі діяльності підприємства, вартість прав на здійснення окремих видів діяльності й оренду будівель (споруд, помешкань);
2. незавершене будівництво – вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва;
3. основні засоби – вартість власних і одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, що належать до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів;
4. довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виокремлюють фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковують методом участі в капіталі;
5. довгострокова дебіторська заборгованість, яка включає заборгованість фізичних і юридичних осіб, що не виникає в процесі нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців від дати балансу;
6. відстрочені податкові активи – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки;
7. інші необоротні активи – наводяться суми необоротних активів, що не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи».

Класифікація - система розподілу предметів, явищабо понять на класи, групи тощо заспільними ознаками,властивостями. Отже,класифікаціянеоборотних активів - це розподіл їх за різними ознаками [25, с.116].

Очевидно, що склад необоротних  активів доволі різноманітний, а  тому вони потребують розширеної класифікації. Необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис. 1.1):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація необоротних активів

Усі необоротні активи можна  згрупувати за відповідними галузями, які, у свою чергу, формуються під  впливом видів діяльності. Зокрема, можна розглядати необоротні активи галузей освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Відповідно до другої класифікаційної  ознаки доцільно розрізняти основні  та допоміжні необоротні активи. До основних необоротних активів варто відносити об’єкти, що ідентифікуються як необоротні активи й беруть безпосередню участь у виконанні основних профільних функцій відповідної установи (навчання, медична допомога, наукові дослідження тощо)[21, с.90].

Основну класифікаційну групу  необоротних активів становить  та, яку утворено за матеріально-речовою  ознакою. Ця група має складну  структуру, що охоплює матеріальні необоротні активи (ті, що мають фізичну і/або матеріальну форму) та нематеріальні необоротні активи (ті, що не мають фізичної і/або матеріальної форми). Група матеріальних необоротних активів поділяється, у свою чергу, на дві підгрупи — основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби - це матеріальні  активи, які підприємство утримує  з метою використання в процесі  виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік)[8, с.20].

Життєвий процес основних засобів представлений на рис. 1.2.

 

Рис. 1.2. Життєвий процес основних засобів

Відповідно до зазначеної схеми визначається коло головних завдань  бухгалтерського обліку необоротних  активів:

• правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;
• правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів та видатків, пов’язаних з їх ремонтом;
• точне визначення результатів ліквідації зазначених об’єктів обліку;
• контроль за збереженням та ефективним використанням кожного з об’єктів необоротних активів.

Вартість основних фондів (за винятком земельних ділянок) нараховується частинами, по мірі їхнього зносу, переноситься на вартість продукції (послуги) і відшкодовується в процесі її реалізації. Цей процес називається амортизацією. Грошові суми, що відповідають зношуванню основних засобів, накопичуються в амортизаційному фонді. Амортизаційний фонд, або грошовий фонд відшкодування, знаходиться в постійному русі [6, с.306].

Особливості відтворення  основних фондів визначаються низкою характерних ознак, до яких відносяться: поступовий перенос вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції; рух споживчої вартості і вартості; оборот вартості фондів; часткове відтворення  вартості в готовій продукції  та її нагромадження в грошовій формі; поновлення основних фондів у матеріально-натуральній  формі через більш-менш тривалі  періоди часу, що створює   можливість маневрування засобами амортизаційного фонду.

Основні засоби в Україні  можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом [17, с.80].

1. За функціональним призначенням розрізняють:

1.1) виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню, що діють у сфері матеріального виробництва;

1.2) невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побуто-вих потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

2. За галузевою ознакою основні засоби поділяються на:

2.1) промислові;

2.2) будівельні;

2.3) сільськогосподарські;

2.4) транспортні, зв'язку тощо.

Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалежно від вартості:

• знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.), незалежно від вартості та строку служби;
• бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву, сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.);
• спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);
• спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;
• формений одяг, призначений для видачі працівникам установ;
• тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;
• тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи здійснення технологічних процесів;
• предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.

До основних засобів  належать, незалежно від вартості: робочі та продуктивні тварини; будівельний механізований інструмент; сільськогосподарські машини та знаряддя; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; музейні цінності, крім музейних експонатів (предметів мистецтва і природознавства, старовини і народного побуту, експонатів наукового, історичного і технічного значення); експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах; сценічно-постановчі засоби вартістю за одиницю понад 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні й національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки); документація з типового проектування; бібліотечні фонди[11, с.52].

Необоротні матеріальні  активи списуються з балансу підприємства в наступних випадках (рис.1.3).

Рис.1.3. Напрямки вибуття основних фондів 

Якщо з будь-яких причин необоротні матеріальні активи не відповідають ознакам активу, то приймається рішення про їх списання [14, с.35].

 

3. Теоретичні основи потенціалу необоротних активів

 

Потенціал підприємства –  це складна, динамічна, поліструктурна система, що характеризується чотирма  основними рисами: 1) потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної  діяльності; 2) можливості будь якого підприємства в більшій ступені залежить від наявності ресурсів і резервів не залучених у виробництво; 3) потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, а ще й навичками різних категорій персоналу; 4) рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначається формою підприємства і адекватною до неї організаційною структурою підприємства.

Потенціал підприємства полягає  в інтегральному відображені  поточних і майбутніх можливостей  економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних  її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і таким  чином задовольняти корпоративні і  суспільні інтереси.

Формування потенціалу підприємства – процес створення потенціалу підприємства, надання йому певної структури, організації і форми шляхом залучення ресурсів для досягнення цілей піприємства.

Загальні підходи щодо формування потенціалу підприємства:

• Потенціал підприємства –це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть в тій чи іншій мірі заміщати один одного, тобто вони альтернативні.