Поширеність цінових та нецінових методів конкуренції в економіці України

Серед методів законної нецінової  конкуренції слід виділити різноманітність асортименту (його  широту і глибину). Психологія покупця, як оптового, так і роздрібного, така, що він воліє купувати всі потрібні йому товари під одним дахом“, в одному місці, за одну поїздку. Різноманітність асортименту залучає дрібних торговців на оптові бази, що пропонують широкий вибір товарів різного асортименту (тканин –різних видів і розцвіток, одягу і взуття – різних фасонів і моделей, розцвіток у діапазоні всієї шкали розмірів, ростів, повноти та ін.).

Населення також прагне купувати товари в одному місці. Тому велику популярність мають ті торговельні підприємства, у яких представлений більш широкий і повний асортимент, де є можливість вибору з усієї різноманітності товарів, їхнього порівняння за цінами і споживчими властивостями.

Поряд із законними, чесними  методами конкуренції в арсеналі конкурентної боротьби є і методи, у використанні яких фірми бажають умовчувати. Це методи недобросовісної конкуренції, їх перелік приводиться в Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (від 7 червня 1995 р.) .

Економічне шпигунство, крадіжка промислових секретів є методами нецінової незаконної конкуренції, що обумовлені приватною власністю, прагненням до одержання максимального прибутку своєю фірмою.

До методів прямої боротьби з конкурентами відносяться різного роду махінації, шахрайство, нелегальний бізнес, погрози і фізична розправа над підприємцями, тобто все те, що відноситься до економічних і карних злочинів.

               3.7 Фактори успіху в конкурентній боротьбі.               

             До факторів успіху в конкурентній  боротьбі відносяться:            

1)     нова потреба  споживачів (створення для себе  нового сегмента ринку);

2)     раціоналізація  системи товароруху, збутової мережі  та ін.

Ці фактори виявляються  шляхом порівняння діяльності своєї  фірми та її товарів з конкурентами. Аналіз дозволяє встановити:

Ø     вимоги покупців до товарів;

Ø     ступінь задоволення  їхніх потреб товарами нашого підприємства в

порівнянні з конкурентами;

Ø     способи використання цих товарів споживачами;

Ø     найбільш ефективні  форми і методи продажу товарів, ступінь їх

поширення;

Ø     “вузькі місця” в процесі просування товарів  до споживачів, їх

зміст і способи усунення.

Перешкоди у використанні ключових факторів успіху можуть існувати як у зовнішньому, так і у внутрішньофірмовому середовищі. Тому,  з'ясувавши ці перешкоди і виявивши можливості їх усунення, слід зробити відповідні заходи.

При неможливості зміни на краще у своєму секторі ринку  необхідно виявити можливості переключення підприємства на функціонування в іншій ніші ринку або навіть на інших товарних ринках.

Сприятливими факторами  є : скорочення часу на проектування і  вихід на ринок нового виробу, збільшення частоти відвантаження товарних партій, урізноманітнення, оновлення і збагачення внутрішньогрупового асортименту, розширення і поліпшення торговельних послуг, оволодіння персоналом суміжними професіями, спрощення розрахунків і прискорення документообігу.

Типи конкурентної поведінки  фірми в конкурентній боротьбі тісно  пов'язані з раніше завойованими позиціями на даному ринку. Треба чітко відрізняти п'ять рольових функцій у конкурентній боротьбі в залежності від частки, займаною фірмою на ринку визначеного товару.

За цим критерієм фірми  мають різну назву:

1)  лідери – частка фірми на ринку складає понад 40%;

2)  претенденти на лідерство – частка фірми складає 30-40%;

3)  послідовники – частка фірми складає 20-30%;

4)  аутсайдери – частка фірми складає 10-20%;

5)       новачки – частка фірми складає менш 10%.

На кожному рівні йде  своя, особлива конкуренція. У ході конкуренції фірми здійснюють ріні стратегії і тактику, ставлять різні задачі, Кожен конкурент бореться з аналогічними конкурентами такого ж розміру і категорії, застосовуючи свої прийоми і намагаючись цілком їх використовувати в суперництві з іншими конкурентами.

Визначаючи свою поведінку  на ринку, кожна фірма розробляє  стратегію в конкурентній боротьбі в залежності від своєї позиції на ринку в даний момент.                                                                                                                                        Лідера багато хто хоче наздогнати, атакувати. Тому він хоч і почуває себе

впевненіше інших, часто  першим змінює ціни, водить на ринок  нові товари,

стимулює попит. Лідер  захищає свої позиції.

     Позиційна оборона. Така оборона повинна бути мобільною і не перетворюватися на самоціль.

     Флангова оборона. Виділяє ключові зони як для активної оборони, так і для контратаки.

     Оборона, що випереджає. Лідер використовує спеціальні сигнали, що

попереджають атаку. Наприклад, поширення інформації про наступне зниження цін.

Звичайно, якщо ця інформація є невірною, то такі сигнали швидко перестають діяти.

     Контрнаступ. Якщо атака вже пройшла, лідер робить паузу, щоб ударити конкурента у “хворе” місце. Наприклад, можна вигідно протиставити надійність своїх товарів прорахункам при розробці конкурентом своїх нових виробів.

     Мобільна оборона.. Лідер розширює свою зону дій за рахунок диверсифікації виробництва, виявлення необхідних потреб покупців.

     Стягування оборони. Лідер здає ослаблі території ринку та одночасно

зміцнює найбільш перспективні території.

     Претендент на лідерство здійснює такі активні заходи:

     Лобова атака. Претендент здійснює комплексні за багатьма напрямками заходи (оновлення товарів, реклама, зниження цін тощо). Для цього йому потрібні значні ресурси.

     Флангова атака. Здійснює атаку тільки на стиках сегментів ринку. Це

вимагає менше ресурсів.

     Оточення .Претендент робить спроби атакувати всю територію лідера або більшу її частину з надією на перемогу.

     Обхідний маневр. Претендент переходить до виробництва принципово нових товарів або робить стрибок у технології освоєння нових ринків.

     Партизанська війна. Претендент робить невеликі переривчаті атаки, щоб паралізувати суперника не зовсім коректними методами.

     Послідовник увесь час йде за лідером на значній відстані. Він заощаджує сили і кошти за рахунок того, що шлях пробиває лідер.

     Аутсайдери і новачки. Це фірми, що “окопалися у ринковій ніші”. Вони шукають свою нішу, що не буде викликати інтерес у конкурентів (у крайньому випадку, у великих). Аутсайдери і новачки досягають успіху за рахунок спеціалізації підприємства, технологічної, асортиментної, географічної, збутової, сервісної політики тощо, а також шляхом задоволення попиту конкретних осіб.

У ринковій економіці створюється  складне переплетення всіх видів  конкуренції, і чим менше фірм забезпечує сукупну пропозицію товару (послуги), тим вони сильніше впливають одна на одну в ході конкурентної боротьби. І, навпаки, чим більше фірм конкурують на ринку, тим слабкіше їх конкурентний тиск. Ступінь конкурентного тиску “один” виміряється показником інтенсивності конкуренції, що визначається за формулою:

                                     1=1/n,                                    

де n – кількість конкурентів  на визначеному товарному ринку.

Наприклад, якщо сукупна  пропозиція товару забезпечується 100-ма виробниками (за умови досконалої конкуренції), то кожний з них має рівну частку – 1%, а якщо сукупна пропозиція забезпечується тільки 10–ма великими виробниками (монополістична конкуренція), то кожний з них потенційно має 10% ринку.

Скорочення кількості  конкурентів у ході конкурентної боротьби не зменшує, а навпаки, підвищує її розпалення та інтенсивність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              4. Висновки.                              

Реальний перехід до ринкових відносин об'єктивно вимагає більш  уважного ставлення до конкуренції, як найважливішому засобу впливу на ринок.

Сьогодні кожен суб'єкт  господарювання економічно зацікавлений у використанні ефективних методів конкуренції у своїй практичній діяльності, Вони стають важливим способом виживання в умовах ринкових відносин.

Особливості нашої дійсності  полягають у тому, що в розпорядженні  українського підприємництва є теоретичний і великий практичний досвід світової конкуренції. Є можливість, не втрачаючи часу на самостійні розробки, опанувати уроки системного, комплексного вирішення проблем, щоб уникнути помилок, які коштують дуже дорого. Однак це не означає, що необхідно сліпо копіювати накопичений досвід країн з розвинутою ринковою економікою, тому що його пряме використання на українських підприємствах утруднено через унікальність держави, відсутність універсальних схем конкурентної поведінки на ринку.

Проведені дослідження свідчать про посилення конкуренції у  всіх сферах ринкової діяльності. Поява великої кількості нових підприємств та

організацій, лібералізація  імпорту, створення ринку капіталу, акціонерних

підприємств, вихід на український  ринок іноземних компаній – все  це у значній мірі ускладнює ринкову ситуацію, Збільшення пропозиції товарів та послуг, з однієї сторони, і скорочення платоспроможного попиту, з іншої, створили умови, в яких конкуренція стала звичайною справою.

Крім того , з'ясувалося, що більшість українських підприємств  не готові до активної конкурентної боротьби. В умовах лібералізації цін і інфляції промисловість виявилася у такому становищі, при якому будь-які інновації стали неможливими. Вихід з важкого фінансового стану може бути тільки у

створенні конкурентноспроможного виробництва, зорієнтованого на потреби

покупців. І в цьому  конкуренція є не тільки дестабілізуючим  фактором, а й

умовою виживання підприємств.

Адаптація до умов конкуренції  – це головне завдання управління українським підприємством будь-якої форми власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Список використаної  літератури:                   

1. Завадський Й.С. Менеджмент. –Т. 1. – Вид. 2-е.-УФІМіБ, К.:1998.
2. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: - К: ТОВ
3. «УВПК «ЕксОб», 2002.
4. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в
5. організації: Навч. посіб, для студ. Екон. Спец. Вузів. – К.»КОНДОР» - 2002.
6. Румянцева З.П. Менеджмент організації: -М.: ІНФРА.- 1995.

 

7. Конкуренція в Україні: Аналітична доповідь щодо стану, тенденцій і проблем розвитку економічної конкуренції в Україні у 2000 - 2005 роках [Електронний ресурс]. - К.: Антимонопольний комітет України, Центр комплексних досліджень з питань антимонопольної політики, ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, 2006. – 37 с.

 

8.     Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. Кваснюка Б. Є. - К.: Фенікс, 2005. - С. 154.

 

9.             Економічна енциклопедія: У трьох томах. - Т. 1. / За ред. С.В.      Мочерного. - К.: Академія, 2000. - С. 825.
10. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.; Юристъ. – 2000. – С. 358 – 366.
11. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. – К.: Вища школа. – 2005. – С.352 .
12. Основи економічної теорії за редакцією проф. С. В. Мочерного. -К:Видавничий центр Академія, 1997р. - 464 с.
13. Г.І.Башнянин, П.Ю.Лазур, В.С.Медедів. Політична економія. – Підручник для студентів вузів. – Київ: Ніка – Центр Ельга 2000р.
14. В.Я.Бобров. Основи ринкової економіки. – Київ: Либідь,1995р.
15. А.В.Калина, В.В.Осокіна – Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – Київ: МАУП,1998 р.
16. С.В.Мочерний - Економічна теорія. – Посібник для студентів вищих закладів освіти, Київ “Видавничий центр “Академія””,1999р.
17. М.Портер – Международная конкуренция, Москва,1994г.