Поширеність цінових та нецінових методів конкуренції в економіці України

     ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни

«Політична  економія »

на тему:

« Поширеність цінових та нецінових методів конкуренції в економіці України »

 

 

                                                                    Виконав:

студентка групи  ЕО09-2

                                                                               Чабанова Ю.В

                                                                          Перевірив:

                                                                             Кахович О.О.

 

м. Дніпропетровськ

                                                                  2009

 

                                                 Зміст:

                                 

1.Вступ ..............................   3

2.   Теоретичні основи  конкуренції

2.1. Конкуренція, як форма  функціонування товарно-ринкового  господарювання………5

2.2. Еволюція конкуренції  та її форми  ..................8

2.3. Бар'єри і фактори,  що впливають на обмеження конкуренції в Україні ...10

2.4. Роль держави у розвитку конкуренції   ...............11

3.        Аналіз  конкурентів і конкурентної стратегії  підприємств

3.1. Поняття конкурентних  стратегій підприємства    .............13

3.2.     Виявлення  та оцінка стратегії конкурентів  ...............15

3.3.     Моніторинг  конкурентів   .....................17

3.4.     Методи відкритої  цінової конкуренції   ................18

3.5. Методи прихованої  цінової конкуренції ................21

3.6. Нецінові форми і  методи конкуренції .................24

3.7. Фактори успіху в  конкурентній боротьбі...............27

4.    Висновки   .............................30

5.    Список використаної  літератури  ...................31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ.                                 

Поява перших теоретично оформлених ідей цілеспрямованого впливу на товарний ринок України з використанням різних методів і прийомів конкуренції можна віднести до початку XX століття, коли в Київському і Харківському університетах почали викладатися курси раціонального обертання товарів, збуту, ціноутворення, фінансової політики.

Практична робота з виробниками, постачальниками, споживачами і  безпосередніми конкурентами, аналіз і використання їхніх інтересів з метою збільшення обсягів продажу вплинули на розвиток товарообігу, удосконалення якісних характеристик товару, збільшення обсягів отриманого прибутку.

Починаючи з 1985 року, відбуваються зміни в економіці, що були пов'язані  зі скасуванням монополії на власність і підприємницьку діяльність, розширенням прав підприємств. Вони значно знизили роль державних монополій.

Сучасний етап характеризується переходом від адміністративних монополій до монополій економічних, а це досить швидко позначилося на рості цін, зниженні якості пропонованих товарів тощо. Необхідність регулювання монополізованого ринку вимагала негайних дій з боку держави. У 1992 році прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей закон визначив правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства. Була створена нормативна база розвитку конкурентних відносин в Україні.

Першим кроком у напрямку розвитку конкуренції була схвалена Верховною Радою України Державна Програма демонополізації економіки та розвитку конкуренції на ринках України у 1993-1995 роках, її основні пріоритети полягали в наступному:

Ø         зниження рівня монополізації та розвиток конкуренції на ринку;

Ø   захист інтересів підприємців і споживачів від монопольної діяльності, запобігання монопольної діяльності та її обмеження;

Ø   створення структури горизонтальних ринкових зв'язків між суб'єктами господарювання для забезпечення саморегулюючих механізмів розвитку економіки;

Ø         зменшення залежності суб'єктів господарювання від державних

управлінських структур;

Ø    адаптація управлінських кадрів державних підприємств та об'єднань до роботи в нових умовах.

Поняття конкуренції має  на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців («суб'єктів господарювання» відповідно до термінів українського законодавства). Разом з тим, досить часто конкуренцію зв'язують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Необхідно також розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    2.Теоретичні основи конкуренції.                    

     2.1 Конкуренція  як форма функціонування товарно-ринкового  господарювання.

Товарне виробництво і  ринок як конкурентне середовище. «Конкуренція» походить від латинського слова «concurentia», що означає зіткнення, змагання. Адам Сміт (1723 - 1790) зв'язував конкуренцію з чесним, без змови суперництвом, що ведеться між продавцями (чи покупцями) за найбільш вигідні умови продажу товару. Американський економіст Френк Найт (1885-1974) визначав конкуренцію як ситуацію, при якій безліч незалежних індивідуумів мають на ринку справу з безліччю інших індивідуумів та вибирають кращі на їх думку, умови купівлі-продажу товарів. Йозеф Шумпетер (1883-1950) затверджував, що конкуренція – це суперництво старого і нового: нових товарів, нових технологій, нових джерел

задоволення потреб, нових  типів організації. Конкуренція  обумовлює зменшення витрат виробництва, підвищення якості продукції і ставить у залежність від цього життєздатність конкуруючих фірм. Йозеф Шумпетер заснував теорію “ефективної конкуренції”. Відповідно до цієї теорії взаємодія сил монополії і конкуренції, що спирається на нововведення, перетворює ринковий механізм в епоху “великого бізнесу” у важіль особливого динамізму економічного розвитку.

Надалі поняття конкуренції  удосконалювалося в напрямку більш  точного формулювання її мети і способів ведення. Неокласичний варіант тлумачення конкуренції також зв'язує її з боротьбою за рідкісні економічні блага, до яких відносяться і гроші споживача, за які їх можна придбати. Сучасний американський економіст П.Хайне вважає, що “конкуренція – це прагнення якнайкраще задовольняти критеріям доступу до рідких благ”. Проф. А.Ю.Юданов (Росія) ринковою конкуренцією називає боротьбу за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку.

Поняття конкуренції має  на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців (“суб'єктів господарювання” відповідно до термінів українського законодавства).

Разом з тим, досить часто  конкуренцію зв'язують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару. Тому варто розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів.

     Економічною (ринковою) конкуренцією є зіткнення і суперництво суб'єктів господарювання за досягнення найкращих результатів їх діяльності на ринку.

Економічна конкуренція  – невід'ємна риса, одне з фундаментальних  і багатопланових явищ і основа механізму функціонування товарного виробництва та ринкового господарства. Поряд з попитом та пропозицією, ціною конкуренція є важливим важелем дії закону вартості як основного закону товарного виробництва.

Також як і закон вартості, вона має 5-7-тисячолітню історію  і завжди була одним з інструментів спонтанного саморегулювання товарного виробництва.

Економічна конкуренція  існує тільки в нерозривній єдності  і взаємодії з

товарним виробництвом і  ринком. Це частини єдиного цілого. Як форма співіснування суперників, конкуренція об'єктивно, природно виникає на ринку й одночасно є невід'ємною  умовою його функціонування та розвитку. Тому при її вивченні конкуренція, товарне виробництво і ринок повинні представлятися нам у нерозривному зв'язку.

У нашій господарській  і споживчій психології існує  сильний дефіцит знань про сутність економічної (ринкової) конкуренції. Багато хто вважає, що вона характерна тільки для капіталістичного суспільства, у той час як це -загальна риса товарного виробництва, спосіб його розвитку.

Перш ніж вивчати конкуренцію, необхідно засвоїти такі загальні й  абстрактні поняття, як товарне виробництво і ринок.

 Товарне виробництво – це створення різних життєвих благ і послуг

економічно відокремленими і самостійними суб'єктами господарювання, що спеціалізуються на її реалізації (збуту, продажу, обміну) на товарному ринку.

  Ринком же є єдина народногосподарська інфраструктурна система, що забезпечує товарно-обмінні економічні зв'язки і взаємодію між усіма суб'єктами господарювання країни чи іншого економічного простору, між виробництвом і споживанням шляхом вільного купівлі-продажу товарів і послуг.

  Суб'єктами конкурентних відносин є всі юридичні і фізичні особи –виробники-продавці, покупці-споживачі і торгові посередники. Саме між ними виникає та існує конкуренція.

Усі виробники зацікавлені  в більш високій продажній  ціні товарів. У погоні за покупцями вони здійснюють один на одного суперницький тиск для того, щоб залучити їх до себе якнайбільше. Виробники змушені знижувати ціни і залучати покупців іншими неціновими методами (додатковими послугами, зручностями і таке інше). При цьому виграють ті виробники, що реалізують свої товари зі знижкою, надають більше додаткових послуг, що входять у ціну товарів, тобто крім цінової конкуренції широке поширення має й нецінова конкуренція.

Споживач появляється  тільки там, тоді й оскільки, - де, коли і наскільки виробники товарів борються за його увагу і повагу. Інформацію про товар споживач  одержує  від виробників за допомогою реклами та інших засобів.

Його, насамперед, цікавить корисність товару, тобто споживча вартість. Щоб переконатися в якості товару, покупець повинний його випробувати. А тому виробник повинний створити відповідні умови для представлення свого товару, демонстрації його в дії (якщо це технічно складний товар) та ін.

Боротьба за покупця відбувається не тільки між виробниками однієї галузі (це так звана внутрішньогалузева конкуренція). Оскільки купівельна спроможність обмежена визначеною сумою грошей, то в боротьбу за покупця включаються вже не окремі підприємства, а цілі галузі. Навперебій пропонуючи свої товари, що призначені для задоволення однієї і тієї ж потреби. У результаті виникає і функціонує  міжгалузева конкуренція.

Товаровиробники, навіть ті, хто має вузьку спеціалізацію, здебільшого  не унікальні. Тому в процесі реалізації продукції вони зіштовхуються на ринку з виробниками, які продають таку чи аналогічну продукцію. Між ними виникає боротьба за покупця. Як постійне явище вона переростає в суперництво за найкращі умови продажу своєї продукції, товарів, послуг. Це і дає перше і найбільш просте уявлення про конкуренцію.

Конкуренція між виробниками-продавцями в різних умовах виявляється неоднаково. При збільшенні обсягів попиту і збуту товарів виробники-продавці мало відчувають конкурентний тиск один на одного. І хоча їх прибутки збільшуються, що дозволяє стимулювати зростання виробництва, однак у цьому випадку вони перестають піклуватися про поліпшення якості товарів, удосконалення асортименту, Всі їхні дії спрямовані тільки на задоволення зростаючого попиту.

У разі стабілізації попиту й обсягів продажу або їх зниженні напруга конкуренції підсилюється, що змушує виробників-продавців шукати шляхи до утримання своєї частки ринку, витисненню конкурентів з ринку, використовуючи різні методи конкуренції, в тому числі і поліпшення якості, зниження цін, надання додаткових послуг та ін. Конкуренція в такому випадку стає благом для суспільства в цілому і головним стимулом розвитку науково-технічного прогресу.

Кожен товаровиробник-продавець  завжди є також і покупцем (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів для свого виробництва). Крім того, на товарному ринку функціонують і торгові посередники, що закупають оптові партії товарів з метою перепродажу чи роздрібної реалізації безпосередньо населенню. Тому конкуренція супроводжує всі акти купівлі-продажу товарів та існує одночасно і між продавцями, і між покупцями.