Поширеність цінових та нецінових методів конкуренції в економіці України

Конкуренція між покупцями підсилюється за умови товарного дефіциту й істотно стає слабкішою при перевищенні пропозиції над попитом. Така напруга конкуренції є одним з найважливіших ціноутворюючих факторів, вона обумовлює підвищення чи зниження ціни і тим самим впливає на обсяги виробництва.

Однак, соціально-економічна роль конкуренції між покупцями  суперечлива. У випадку перевищення попиту над пропозицією вона обмежує коло покупців, оскільки висока ціна для частини з них стає малодоступною, а іноді і зовсім заборонною.

Конкуренція між виробниками  і торговими посередниками (оптовими чи роздрібними) виявляється в таких випадках.

По-перше, поставляючи товари безпосередньо в роздрібну мережу (у свої фірмовімагазини чи іншим  роздрібним підприємствам), виробник відчуває на собі конкурентний тиск оптових постачальників як імпортних товарів, так і вітчизняних (інших виробників).

По-друге, конкуренція найчастіше має місце між виробником і  торговими посередниками на рівні товару, що випускається цим же виробником. У цьому випадку виробник конкурує з торговими посередниками, яким раніше поставив свій товар.

Як уже відзначалося, існує  також конкуренція на рівні товарів. Розрізняють такі її види: функціональна, видова і предметна.

     Функціональна конкуренція має місце в тому випадку, коли та сама потреба може бути задоволена різними товарами. Наприклад, конкуренція на рівні різних продуктів харчування при задоволенні потреб у їжі, на рівні безалкогольних напоїв – при угамуванні спраги.

     Видова конкуренція має місце на рівні аналогічних товарів різних фірм. Найбільшим успіхом користуються товари тих фірм, що зарекомендували себе доброю якістю виробів і високо тримають честь своєї торгової марки. Наслідки конкуренції на рівні товарів проявляються в тому, що з декількох однакових товарів покупці вибирають найдешевший товар, а при однаковій ціні – найякісніший. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що в цілому має місце загальна, всебічна, всеосяжна конкуренція на всьому ринковому просторі між усіма продавцями і покупцями визначеного товару навколо його якості і рівня цін, а також між усіма суб'єктами різних галузей навколо рівня прибутку. Це природний стан ринкової економіки.

Конкуренція припускає вільні відносини між учасниками купівлі-продажу  товарів чи послуг. Свобода і конкуренція – це взаємодоповнюючі і взаємообумовлені частини єдиного цілого. Немає свободи споживача і свободи взагалі без реальної можливості вибору серед товарів-аналогів. Але і сама конкуренція можлива тільки в дійсно вільному суспільстві. Виступаючи гарантом економічної свободи, конкуренція сама виникає тільки з неї. У більш глибокому розумінні конкуренція являє собою загальну властивість, об'єктивну закономірність і спосіб спонтанного саморегулювання товарного виробництва.

                  2.2 Еволюція конкуренції та її форми.                 

Виникнення і становлення  економічної конкуренції відбувалося  протягом декількох тисячоріч еволюційного переходу від натурального господарства до товарного виробництва на основі і поряд з товарно-ринковим обміном.

Передумовою її виникнення було просте товарне виробництво  дрібних товаровиробників і ремісників.

В умовах простого товарного  виробництва в процесі його поширення  і еволюційно наростаючому структурному ускладненні економічна конкуренція, як правило, не здобувала яких-небудь істотних перетворень, нашарувань. Аж до виникнення монополій це була історично перша модель конкуренції – досконала немонополістична конкуренція спочатку дрібних товаровиробників, а потім – в основному порівняно невеликих розрізнених фірм, що виробляли головним чином однакові, однотипні товари споживчого призначення нескладного асортименту. Збувалися товари на дрібних локальних ринках при вільному коливанні цін під впливом попиту та пропозиції.                

Відсутність яких-небудь обмежень для діяльності капіталів в той  період надавало можливість будь-якому виробнику відносно вільно приймати рішення. Саме ця обставина дозволила характеризувати конкуренцію того періоду як вільну. Така конкуренція в економічній літературі одержала також назву чистої, ідеальної, абсолютної, вільної, досконалої конкуренції. Остання її назва – найбільш поширена.

Найбільшого розквіту досконала (вільна) конкуренція досягла у  другій половині ХХ століття, коли монополії тільки почали зароджуватися. В наступні роки ріст концентрації виробництва в руках окремих фірм став давати їм можливість натискувати на суперників. У результаті свобода конкуренції стала порушуватися і з'явилася недосконала монополістична конкуренція,  тобто конкуренція монополій. Конкурентна боротьба на ринку придбала нові різноманітні форми і методи.

Конкуренція розвивається, насамперед, у двох напрямках: внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція.

Сутність внутрішньогалузевої конкуренції полягає в наступному. Виробляючи однаковий товар. Підприємства даної галузі мають різну індивідуальну вартість цього товару, оскільки в них різні витрати виробництва. Однак на товарному ринку ідентичні товари продаються за єдиною ринковою ціною. В результаті підприємства будуть мати різну норму прибутку. Між підприємствами виникає конкурентна боротьба з метою або утримання своїх переваг, або підвищення норми прибутку, доведення її хоча б до рівня середньої по галузі. Це змушує відстаючі підприємства скорочувати свої витрати, удосконалювати свою продукцію, шукати нові ринки збуту своїх товарів та ін.

     Міжгалузева конкуренція виникла на основі внутрішньогалузевої і функціонувала поряд з нею як один з напрямків досконалої конкуренції. Спочатку це було суперництво за покупця між виробниками продукції різних галузей, які створювали так названі товари-субститути. Товари-субститути здатні задовольнити схожі, однотипні потреби, наприклад, до них відносяться різні види палива, будівельних матеріалів та ін. Надалі одержали розвиток і такі її напрямки, як міжгалузева міграція капіталів, їх перелив з менш прибуткових у більш прибуткові галузі виробництва, диверсифікація виробництва.

Міжгалузева міграція капіталів  приводить до того, що в менш прибуткових галузях зменшуються, а у високоприбуткових збільшуються обсяги виробництва, і відповідно в першому випадку скорочується, а в другому підвищується напруга внутрішньогалузевої конкуренції. У результаті вирівнюється прибутковість у всіх галузях виробництва, з'являється і панує тенденція до утримання в основному єдиної середньої норми прибутку.

Міжгалузева конкуренція  більш різноманітна, ніж внутрішньогалузева.

Загальними для них  є підвищення використання в конкурентній боротьбі за ринок досягнень науково-технічного прогресу, освоєння і виробництво нових товарів.

Загальною рисою як внутрішньогалузевої  так і міжгалузевої конкуренції  є не тільки здатність фірми освоїти виробництво нових товарів, але і вчасно припинити виробничу чи збутову, торговельну діяльність на безперспективних ринках.

 2.3 Бар'єри і фактори, що впливають на обмеження конкуренції в Україні.

Штучно створені бар'єри  вступу суб'єктів господарювання на ринки виникають внаслідок дискримінації підприємців з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування і адміністративно-господарського управління та контролю, а також анти конкурентних дій суб'єктів господарювання.

     Дискримінацією підприємців згідно з Законом України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” є:

1)          заборона створення нових підприємств  чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції;

2)             прийняття рішень про централізований  розподіл товарів, що

призвело або може призвести  до монопольного становища на ринку;

3)             встановлення заборони на реалізацію  товарів з одного регіону

країни в іншому;

4)       надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших

пільг, які ставлять їх у  привілейоване становище щодо інших  суб'єктів

господарювання, що призвело або може призвести до монополізації  ринку певного товару;

5)       обмеження прав суб'єктів господарювання щодо набуття та

реалізації товарів;

6)             встановлення заборон чи обмежень  щодо окремих суб'єктів

господарювання або груп суб'єктів господарювання.

До обмежень, що виникають  внаслідок антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, відносяться такі дії, що привели або можуть призвести до:

1)     встановлення (підтримання) монопольних цін  (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

2)     розподілу  ринків за територіальним принципом,  асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що призвели чи можуть призвести до їх монополізації;

3)     усунення  з ринку або обмеження доступу  на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Крім штучно створених  бар'єрів, конкуренцію стримують  такі фактори:

Ø     державне регулювання  цін, тарифів;

Ø     несприятливі умови для підприємницької діяльності (великі

податки, не конвертованість  національної валюти, труднощі в реєстрації

підприємства тощо);

Ø     бюджетне фінансування монопольних утворень;

Ø     обмежений  доступ на валютний ринок;

Ø     недостатньо  розвинуті банківська система і  ринкова інфраструктура (транспортна та інформаційна мережа, складське господарство, зв'язок, система товарного і фінансового посередництва тощо).

Ø

                 2.4 Роль держави у розвитку конкуренції.                

Конкурентна боротьба між  товаровиробниками увесь час  тримає їх у стані активного пошуку, необхідності впровадження нових виробничо-технологічних досягнень, стимулює економію ресурсів, змушує розширювати й оновлювати товарний асортимент, підвищувати якість товарів і послуг.

Свобода вибору виробниками  сфери діяльності в умовах конкурентного  товарно- ринкового господарювання забезпечує високу гнучкість і пристосування суспільного виробництва до всіх змін економічної кон'юнктури. Вона забезпечує високу здатність виробництва до своєчасного задоволення потреб покупців і споживачів. Проте, існують і певні межі сприятливого впливу конкурентно- ринкового середовища на національне суспільне виробництво. Запобігання і виправлення різних негативних наслідків функціонування ринкової економіки є функцією держави.

 Держава забезпечує:                              

Ø     юридичні, політичні  й соціальні основи, що сприяють ефективному

функціонуванню ринкової економіки;

Ø     регулювання  економіки за допомогою економічних  важелів впливу на поведінку суб'єктів ринкових відносин.

Особливою функцією держави  в ринковому господарстві є здійснення антимонопольної політики і підтримка конкурентного порядку в економіці.

Монополізм породжує ринкову  владу. Вона спотворює економічний розвиток країни і не сумісна з правами і свободами людини, що можуть бути реально забезпечені лише в ринковому середовищі. Отже, будь-який захист і сприяння розвитку конкурентного порядку на товарному ринку є однією з основних завдань економічної політики України в сучасних умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки.

Конкурентне середовище в  умовах дії різних форм конкуренції  формується під впливом багатьох факторів, що розрізняються періодом, інтенсивністю та ін.

Основними факторами конкурентного  середовища товарного ринку є:

Ø       держава  та її політика у сфері регулювання  конкуренції;

Ø       підприємства, що з'являються на ринку і тим  самим підсилюють конкуренцію;

Ø       споживачі  товарів, що здійснюють тиск на підприємства галузі;

Ø       постачальники  сировини, матеріалів і комплектуючих  виробів;

Ø       виробники  товарів-замінників, що займають значну частку галузевого ринку;

Ø       підприємства-виробники  і продавці певних товарів.

Аналіз і оцінка державної  політики, що регулює конкуренцію  на конкретному товарному ринку, здійснюється за такими напрямками:

     1.Антимонопольна політика

Ø     визначення способів і методів контролю та обмеження  природних і

державних монополій;

Ø      умови  визначення монопольного становища  на ринку і відповідні

санкції держави (аж до примусового  розукрупнення підприємств-монополістів);

Ø     порядок державного контролю за злиттям і поглинанням  підприємств із метою запобігання появи нових монопольних структур;

Ø     межі державного впливу на зовнішню торгівлю;

Ø     умови прямого  контролю за цінами і заробітною платою (в

екстрених випадках);

Ø     системи заохочення створення нових і функціонування діючих