МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут  заочного та дистанційного навчання 
 

Кафедра «Економіки» 
 

Курсова робота

З дисципліни: « Економіка підприємства »

На тему:

« Політика ціноутворення на підприємстві » 
 
 

       Виконала:

       студентка гр.МА-Ш-1з

       Ковальчук В.М.

     Керівник  роботи: доцент

     Швець Л.В 
 

Київ 2011

 

ЗМІСТ 
 

 

Вступ

      Актуальність  теми дослідження. За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно  впливає на розвиток суспільного  виробництва та рівень життя населення, є ціна. Ціна – це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.

      Ціноутворення на підприємстві організовується відповідно до державної політики ціноутворення, яка є складовою частиною загальної економічної політики України.

      Політика  ціноутворення в Україні спрямована на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;
• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
• протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;
• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення сфери застосування вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій, у першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, а також системи компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. Реалізацію політики ціноутворення покладено на Кабінет Міністрів України, який наділено такими повноваженнями:
• забезпечувати здійснення в республіці державної політики цін;
• визначати перелік продукції, товарів і послуг, встановлювати державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління;
• визначати повноваження органів державного управління у галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також контролю за цінами (тарифами).

      В усіх галузях економіки України  застосовуються вільні ціни й тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи.

      Таким чином, сказане дає підстави говорити про актуальність теми дослідження  цінового фактору у фінансовій політиці підприємства.

      Об’єктом  дослідження курсової роботи є фінанси  підприємств.

      Предметом дослідження курсової роботи є цінові фактори у фінансовій політиці підприємства.

      Метою курсової роботи є дослідження цінових  факторів у фінансовій політиці підприємства.

      Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

• дослідити теоретичні аспекти дослідження цінових факторів у фінансовій політиці підприємства;
• охарактеризувати вплив цінових факторів на фінансову політику підприємства;
• дослідити проблему оптимізації цінової політики підприємства.

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження  цінових факторів у фінансовій політиці підприємства

      1.1. Поняття та функції  ціни у ринковій  економіці

      Ціна  – це грошовий вираз вартості товару. В умовах товарного виробництва й обігу продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково співпадає з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар. У ринкових коливаннях цін довкола вартості виявляється дія закону вартості – економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукає товаровиробників зважати на суспільно необхідні витрати праці й добиватися їх зниження, регулює розподіл суспільної праці й засобів виробництва між галузями народного господарства.

      Закон вартості діє в обстановці конкурентної боротьби, в якій перемагають товаровиробники, що застосовують нову техніку й технологію, найбільш ефективні прийоми організації виробництва. Таким чином, під впливом закону вартості здійснюється технічний прогрес і відбувається розшарування товаровиробників: одні в результаті конкурентної боротьби розоряються, інші збагачуються.

      Закон вартості є регулятором процесу  виробництва й обігу товарів  і діє через механізм цін, сприяючи встановленню певної рівноваги в  співвідношенні цін на різні види товарів і створюючи основу для  визначення межі між економічно вигідним і невигідним.

      Існує декілька теорій вартості: теорія трудової вартості; теорія попиту і пропозиції; теорія граничної корисності.

      Теорія  трудової вартості відірвана від ринку й ціни, оскільки вартість суспільно необхідних витрат праці без урахування попиту й пропозиції нічого не виражає.

      Згідно  теорії попиту й пропозиції вартість товару може виявитися тільки в ціні, тобто в грошовому виразі. Отже, ціна визначається співвідношенням попиту й пропозиції. Ця теорія доповнює теорію трудової вартості, оскільки пов'язує її з ринком, ціною та механізмом її формування.

      Суть  теорії граничної корисності полягає в тому, що вартість товару залежить від його граничної корисності: чим більше товару конкретного виду на ринку, тим менша його цінність, і навпаки. Якщо кількість якого-небудь товару менша потреби в ньому, то його цінність зростає. При збільшенні пропозиції даного товару цінність його падає до граничної корисності. Отже, теорія граничної корисності ґрунтується на теорії попиту й пропозиції.

      В період адміністративно-командної  системи господарювання ціноутворення  ґрунтувалося на теорії трудової вартості, тому в формуванні цін були присутні суб'єктивізм і волюнтаризм.

      В умовах ринкової економіки в основі ціноутворення лежить теорія альтернативної вартості, що об'єднує розглянуті теорії в єдину теорію вартості. Суть її така: перш ніж придбати товар, покупець стоїть перед необхідністю прийняття альтернативного рішення, який товар вибрати з множини пропонованих на ринку. Купивши один із них, він відмовляється від інших. Вартість купленого товару є альтернативною вартістю. Покупець оцінює товар із погляду своїх інтересів і можливостей [11, 29].

      В той же час альтернативна вартість впливає на пропозицію даного товару, оскільки товаровиробник ради організації його виробництва й отримання прибутку відмовився від інших благ.

      Таким чином, альтернативна вартість формується на ринку в конкурентній боротьбі залежно від попиту і в той  же час впливає на виробництво  й, отже, на пропозицію.

      Ціна  повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробнику – відшкодування витрат із певною прибутковістю, а споживачу – економічну вигоду від експлуатації даного товару.

      Ціна  виконує різні економічні функції: облікову, розподільчу, стимулюючу і регулюючу.

      Облікова  функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво й реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє вдосконалювати й розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, в що обходиться та чи інша продукція, можна за допомогою цін порівнювати різні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції та послуг.

      Розподільча (або перерозподільна) функція полягає в розподілі доходу між виробниками й споживачами. Якщо ціна товару вища за його вартість, то виробник відшкодовує свої витрати й отримує прибуток. Якщо ж ціна нижча за вартість, то виробник працює собі в збиток. Споживач, використовуючи продукцію, також має різну економічну вигоду.

      Отже, розподільча функція ціни виражає  напрямок розподілу – на користь  виробника чи споживача. Іншими словами, в результаті відхилення цін від  вартості національний дохід перерозподіляється між накопиченням і споживанням. Завдання перерозподілу національного доходу в певних економічних, соціальних або політичних цілях може успішно вирішувати податкова система. Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функції і передавати її виконання податковій системі.

      Дію розподільчої функції цін проілюструємо  на наступному умовному прикладі. Припустимо, на виготовлення однієї машини витрачається 4 т прокату. Ціна 1 т прокату – 450 грн., його рентабельність – 20%. Тоді на підставі формул

Ц = С_п + П_р; R_пр = (П_р / С_п) · 100%

витрати на виготовлення і реалізацію 1 т  прокату складуть 375 грн., а прибуток від реалізації – 75 грн.

      Ціна  однієї машини складає 2600 грн., зокрема  собівартість – 2300 грн., а прибуток від реалізації – 300 грн. Сума витрат на виробництво й збут однієї машини отримана з наступних міркувань. На виготовлення машини витрачається метал на суму 1800 грн. (450 – 4); відходи виробництва складають 1 т. Отже, при ціні відходів 100 грн. за 1 т матеріальні витрати за вирахуванням відходів рівні 1700 грн. Решта витрат, пов'язаних із виготовленням і збутом однієї машини, – 600 грн. Загальна сума прибутку при виробництві 4 т прокату і виготовленні однієї машини – 600 грн. (75 – 4 + 300). Отриманий прибуток розподілився порівну між виробником (чорною металургією) і споживачем (машинобудуванням).

      Представимо тепер, що через кон'юнктуру, яка  склалася на ринку чорних металів, ціни на прокат зросли, а ціни на машини не змінилися.

      Нехай ціна 1 т прокату збільшилася до 480 грн., повна собівартість залишилася на колишньому рівні, а прибуток від реалізації зріс до 105 грн. При цьому ціна однієї машини залишилася 2600 грн., причому собівартість її виготовлення та збуту збільшилася до 2420 грн. (480 – 4 – 100 – 1 + 600), а прибуток від реалізації знизився до 180 грн. Загальна сума прибутку – ті ж 600 грн. (105 – 4 + 180) – розподілилася між виробником і споживачем в співвідношенні 70 : 30%. Таким чином, відбувся перерозподіл ціни, а отже, й прибутку на користь металургії.

      Стимулююча  функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені – до зняття з виробництва застарілої продукції.

      Регулююча функція виражається в балансуванні попиту й пропозиції. Якщо немає можливості досягти відповідності попиту й пропозиції зміною об'єму виробництва або це недоцільно, використовується інструмент ціни. В машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі).

      Функції цін взаємопов'язані й утворюють  єдину систему, хоч їх дія багато в чому взаємна перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.

      1.2. Державне регулювання  цін. Законодавча  база ціноутворення

      Виручка від продажу (реалізації) на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів  власного виробництва, виконаних робіт, наданих послуг, а також товарів, які придбані з метою реалізації, є основним джерелом надходження доходів підприємств. Ціни (а також тарифи) на товари, роботи, послуги мають передусім компенсувати витрати на їх виробництво (придбання), а також забезпечити підприємству одержання прибутку: інакше зникають стимули і сенс його функціонування. На цьому базується система ціноутворення в ринковій економіці. Основні принципи встановлення і застосування цін в Україні визначені Законом України "Про ціни і ціноутворення".

      Ціни  на товари і послуги залежно від суб'єктів товарно-грошових відносин поділяються на оптові, роздрібні та закупівельні.