Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Сентября 2012 в 20:26, курсовая работа
Гроші відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку суспільства. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки. Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з дослідження фундаментальних проблем грошей, що були поставлені у працях А. Сміта і Д. Рікардо. Наукові розробки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, яка займає важливе місце в марксистській економічній науці.
Як вказувалося вище, трансформація комерційного кредиту в банківський може здійснюватися шляхом дисконтування, тобто обліку векселів, рахунків-фактур (факторинг) та інших комерційних паперів, або в результаті надання позичок - під заставу векселів, варантів, коносаментів, а також під заставу товарів, термін оплати яких не настав. Операція обліку полягає в покупці банком грошових боргових зобов'язань до терміну настання платежу, при якому відбувається перенос на банк прав кредитора. Обліком, або дисконтом векселя називається операція, в якій банк, приймаючи від продавця вексель, видає продавцю суму цього векселя до терміну платежа, утримуючи в свою користь відсотки від суми векселя за час, що залишився до терміну платежа. Юридично облік векселя являє собою передачу (індосамент) векселя на ім'я банку з усіма її звичайними наслідками. Продавець стає боржником по облікованому векселю, а банк - кредитором, тобто векселедержателем, отримуючим платіж.
Обліковуючи в банку вексель, клієнт банку набуває ліквідних засобів, а також позбавляється від турбот по поверненню банку отриманих по обліку сум, оскільки банк одержує їх безпосередньо від векселедавців і тільки лише при несприятливому фінансовому стані останніх звертається до продавця векселя.
Якщо банк приймає до обліку тільки векселі, основані на товарних операціях, то він повинен бути впевнений у вчасній їх оплаті та товарному характеру операції. Отже, необхідна перевірка кредитоспроможності клієнта і правильності оформлення векселів. Жодних пояснень з приводу відмови в прийомі векселів до обліку банки давати не зобов'язані. До числа послуг, що надаються банками, може входити прийом від клієнтів заяв про втрату векселів і оповіщення про втрачені векселі інших банків.
Факторинг — переуступка факторинговій компанії неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур і векселів) між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.
У відповідності з Конвенцією про міжнародний факторинг, що прийнята в 1988 р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (згідно п. 3.3. Указу Президента України від 17.09.94р. №1929 Україна повинна до 2000 року приєднатися до неї) операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох признаків:
▪ наявність кредитування в формі попередньої оплати боргових вимог;
▪ ведення бухгалтерського обліку постачальником, передусім обліку реалізації;
▪ інкасування його заборгованості;
▪ страхування постачальника від кредитного ризику.
Разом з тим в ряді країн до факторинга відносять і облік рахунків-фактур - операцію, що відповідає лише одному, першому з означених признаків.
Факторингове обслуговування найбільш ефективно для малих і середніх підприємств, що традиційно зазнають фінансової скрути через несвоєчасне погашення боргів дебіторами і обмеженості доступних для них джерел.
В нинішній час факторинговий відділ банку, названий у подальшому фінансовим агентом, може надавати своїм клієнтам наступні основні види послуг:
▪ набувати у підприємств-постачальників право на отримання платежу по товарним операціям з певного покупця або групи покупців, склад якої заздалегідь погоджується з фінансовим агентом (покупка термінової заборгованості по товарам відгруженим і послугам наданим);
▪ здійснювати покупку у підприємств-постачальників дебіторської заборгованості по товарам відвантаженим і послугам наданим, неоплаченим в термін покупцями (покупка простроченої дебіторської заборгованості);
▪ купувати векселі у своїх клієнтів.
Суть операцій факторингового відділу по послугах 1-ої групи полягає в тому, що відділ за рахунок своїх засобів гарантує постачальнику оплату платником певних платіжних вимог, що виставляються йому, негайно в день подання їх в банк на інкасо. В свою чергу, постачальник передає банку право наступного отримання платежів від цих покупців в користь фінансового агента на його рахунок. Дострокова (до отримання платежу безпосередньо від покупця) оплата платіжних вимог-доручень постачальника фактично означає надання йому банком кредиту, що ліквідує ризик несвоєчасного надходження постачальнику платежа, виключає залежність його фінансового положення від платоспроможності покупця. В результаті, отримавши негайно грошові кошти на свій рахунок, клієнт банка має можливість, в свою чергу, без затримки розрахуватися зі своїми постачальниками, що сприяє прискоренню розрахунків і скорочує неплатежі в господарстві.
При покупці фінансовим агентом у госпорганів простроченої дебіторської заборгованості по товарних операціях він оплачує постачальнику за рахунок своїх коштів означену заборгованість при певних умовах: при терміні затримки платежа не більше трьох місяців і лише при отриманні від банку платника повідомлення про те, що платник не знятий повністю з кредитування і не проголошений неплатоспроможним. Операції по переуступці клієнтом фінансовому агенту простроченої дебіторської заборгованості мають підвищений ступінь ризику. Це зумовлює більш високий розмір комісійної винагороди, рівень якої в 1,5-2 рази вище, ніж при покупці заборгованості по товарах відвантажених, термін оплати яких не настав.
В зв'язку з розвитком вексельної форми розрахунків підприємствам надають нову послугу — купують у постачальників векселі з негайною їхньою оплатою (облік векселя). Подібна факторингова операція забезпечує постачальнику, що відвантажив товар під вексель, отримання грошових коштів в оплату векселя при одночасному збереженні терміну платежа по векселю для боржника. За облік векселя банк стягує по домовленості з клієнтом комісійну винагороду (дисконт), що являє собою різницю між валютою векселя і сумою, одержаною від фінансового агента продавцем векселя.
Наступною перспективною формою нетрадиційного банківського кредитування є лізинг. Лізинг — це кредитування відносин орендодавців і орендоутримувачів в зв'язку з експлуатацією технологічного обладнання, сільськогосподарських машин, автомобілів і т.п.
Зміст лізингової операції полягає в тому, що орендодавець (банк) купує відповідне обладнання і здає його в оренду користувачу (орендоутримувачу), який вносить орендну плату за рахунок експлуатації придбаних банком машин, механізмів і транспортних засобів. Розмір і терміни кредиту залежать від умов орендних відносин.
У порівнянні з покупкою оренда обладнання має ряд безспірних переваг, що полягають в наступному:
▪ введення обладнання у виробництво з поетапною оплатою його вартості без одноразової мобілізації великих грошових коштів;
▪ використання обладнання в періоди сезонної переробки сільськогосподарської сировини і відсутність експлуатаційних видатків по його утриманню в інші періоди року;
▪ пониження сплати податків за рахунок прийняття майна в оренду замість його відображення в складі основних фондів;
▪ сплата орендних платежів шляхом заліку вартості товарів в адресу постачальника або іншого покупця у відповідності з розпорядженням банку;
▪ розширення реалізації продукції за допомогою участі всіх суб'єктів лізингових операцій і відкриття нових сфер збуту;
▪ підтримання ліквідності балансу за рахунок скорочення боргу по середньострокових і довгострокових кредитах на покупку обладнання;
▪ можливість викупу обладнання, що орендувалося, по залишковій вартості для подальшого використання у виробництві;
▪ використання інформації банку-кредитора для покупки обладнання, що орендується по мінімальних ринкових цінах;
▪ отримання інформації банку для здачі обладнання в оренду іншому підприємству;
▪ покращення якості продукції за рахунок покупки і оренди обладнання з використанням нових технологій.
Разом з тим успішному розвитку лізингу перешкоджає ряд обставин, в числі яких:
• нестача стартового капіталу для організації лізингу обладнання. Лізинг дозволяє підприємцю почати діло, володіючи 1/3 засобів для придбання у банку необхідного обладнання. Однак банк повинен сплатити всю ціну виробнику. Якщо в якості покупця обладнання виступає лізингова компанія, те їй краще взяти кредит в банку, вартість обслуговування якого вона врахує в ціні своїх послуг. Треба відзначити тут наступний позитивний момент для кредитних операцій банків: невеликому числу перевірених лізингових компаній банки нададуть кредити більш охотно, ніж безлічі лізингоутримувачів, так що з цієї точки зору передоручення таких операцій від банку спеціалізованій компанії сприяє зниженню ризику кредитування;
• відсутність інфраструктури лізингового ринку, розвиненої мережі лізингових компаній, брокерських і консалтингових фірм, які б обслуговували усіх учасників лізингового ринку;
• відсутність досвідчених кадрів для здійснення лізингових операцій як для банків, так і для лізингових компаній;
• затримки в затвердженні Державної програми розвитку лізингу в Україні. Не вирішене питання про приєднання України до Оттавської конвенції 1988р. “Про міжнародний фінансовий лізинг”.
Позички під заставу цінних паперів - зручна форма кредитних відносин між кредитором та позичальником, оскільки вони базуються на відносно легкій операції прийняття в заставу та визначення вартості цінного паперу. Затрати на зберігання такої застави незначні, оскільки цінні папери зберінаються в банку на окремому рахунку “депо”. Не становить зусиль і оцінка їх заставної вартості, тому що вартість цінного паперу визначається на фондовій біржі.
При видачі кредиту застава оцінюється не по повній вартості на день заключення кредитної угоди, а лише на частину вартості цінного паперу в залежності від їх ліквідності. Вона встанолюється банком дещо нижче ринкового курсу.
Позички під заставу державних цінних паперів банки можуть видавати в розмірі 90-95% їх ринкової вартості. А позички під заставу цінних паперів, які випущені господарюючими організаціями можуть становити 80-85% їх ринкової вартості.
Кредитування на ринку цінних паперів також здійснюється через оформлення договорів РЕПО, що є альтернативою класичному кредитному договору. Відносини, що виникають при укладенні договорів кредиту і РЕПО-відносини по своїй економічній суті подібні, однак різні по юридичних наслідках, що дозволяють врахувати специфіку прийняття забезпечення у вигляді цінних паперів. Недостатня врегульованість відносин РЕПО нормами законодавства не перешкоджає регулюванню цих відносин договірними угодами сторін, що дозволяє українським комерційним банкам використати такий вид кредитування на ринку цінних паперів.
Мають певні особливості кредитування сільскогосподарських підприємств. Банківські позички сільгоспвиробникам на поточні потреби включають позички на покриття сезонних витрат в рослинництві та тваринництві. Забезпеченням позичок можуть виступати урожай, сільськогосподарська техніка та тварини. Оскільки доля позичкового капіталу та експлуатаційні витрати в сільському господарстві зростають, а ціни на продукцію є відносно невисокими, ступінь ризику при кредитуванні сільгосппідприємств та фермерів є більш високим, ніж при кредитуванні підприємств других галузей господарства.
Короткострокове кредитування сільгосппідприємств проводиться як правило з використанням кредитної лінії, яка відкривається на тривалий період часу (до 1 року). Видача позички проводится шляхом плати з позичкового рахунку розрахункових документів за товарно-матеріальні цінності та послуги, які придбані сільськогосподарськими підприємствами.
Погашення кредиту проводиться з розрахункового рахунку підприємства в розмірах та терміни, які вказані в кредитній угоді або термінових зобов’язаннях. Терміни визначаються на основі розрахунку сільськогосподарського підприємства, в якому відображено потребу в термінових кредитах. Сільськогосподарським підприємствам, які поряд з виробництвом продукції виконують заготівні функції, може надаватись авансовий кредит та кредит для видачі грошових авансів індивідуальним виробникам сількьсогосподарської продукції. Авансовий кредит надається в формі готівкових грошей. які використовуються для розрахунків з громадянами за продукцію, яка ними здається.
Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізінговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Кредит під заставу нерухомості називається іпотечним кредитом. Він надається для покриття великих капітальних затрат. Особливо ефективно використвується він при кредитуванні нового будівництва. При цьому об’єкт будівництва є предметом застави. Наприклад, підприємець купує землю, заставляє її, на отримані кошти будується фундамент споруди. Фундамент знову закладається, і отримані кредити служать джерелом фінансування наступного етапу будівництва. Іпотечний кредит отримується і для придбання нерухомості.
Фізичні особи можуть отримати споживчий кредит. В цій кредитній операції обслуговування позичальника здійснюється банком і торгівельною установою. Для цього вони заключають між собою угоду про надання покупцю товару в кредит з розстрочкою. Клієнт вносить попередньо до 1/3 вартості товару. Під неоплачену суму товару банк надає клієнту кредит та перераховує кошти торговій установі, залишая при цьому за собою суму попереднього внеску клієнта в забезпечення кредиту. Після погашення позички клієнтом попередній внесок переводиться на рахунок торгової установи.
Информация о работе Походження грошей. Роль держави у творенні грошей