Походження грошей. Роль держави у творенні грошей

  Необхідно зазначити, що в різних умовах можуть застосовувати різні принципи кредитування. Наприклад, в розвинених країнах принцип цільового призначення, який у нас має велике значення, може не використовуваться. Також один і той же принцип може мати різний зміст в залежності від обставин. Якщо перераховувати всі принципи кредитування, які можуть застосовуватись, то можна назвати такі:

▪ принцип поверненості;

▪ принцип строковості;

▪ принцип диференціаціі;

▪ принцип забезпеченості;

▪ принцип платності;

▪ принцип цільового призначення.

Розглянемо кожний з них.

Поверненість є тією особливістю, що відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без поверненості кредит не може існувати, тому поверненість є невід'ємною частиною кредиту, його атрибутом.

Поверненість і терміновість кредитування зумовлена тим, що банки мобілізують для кредитування тимчасово вільні грошові кошти підприємств, установ і населення. Ці кошти не належать банкам, і в кінцевому підсумку, вони, поступивши в банк з різноманітних сегментів ринку, в них і відходять (споживче, комерційне кредитування і т.п.). Головна особливість таких коштів полягає в тому, що вони підлягають поверненню (правильніше відзначити, повинна бути готовність до повернення) володарям, що вклали їх в банк на умовах термінових депозитів. Тому "золоте" банківське правило говорить, що величина і терміни фінансових вимог банку повинні відповідати розмірам і термінам його зобов'язань. Порушення цього основоположного принципу може призвести до банкрутства банку.

Терміновість кредитування являє собою необхідну форму досягнення поворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути не просто повернутий, а повернутий в строго визначений термін, тобто в ньому знаходить конкретний прояв чиннику часу. Термін кредитування є граничним часом знаходження позичених коштів в господарстві позичальника і виступає тієї мірою, за межами якої кількісні зміни в часу переходять в якісні. Якщо порушується термін користування позичкою, то викривляється сутність кредиту, він втрачає своє справжнє призначення.

Диференціація кредитування означає, що комерційні банки не повинні однозначно підходити до питання про видачу кредиту своїм клієнтам, що претендують на його отримання. Позичка повинна надаватися тільки тим господарюючим суб'єктам, що в змозі його вчасно повернути. Тому диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитування, під якою розуміється фінансове становище підприємства, що дасть певність в спроможності і готовності позичальника повернути кредит в зумовлений договором термін. Ці якості потенційних позичальників оцінюються шляхом аналізу їхнього балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в перспективі.

Ступінь кредитоспроможності (або рівень кредитоспроможності) клієнта є показником індивідуального або приватного кредитного ризику для банку, пов'язаного з конкретним клієнтом, конкретною позичкою.

Принцип забезпеченості дає можливість знизити ризик неповернення кредиту, а також є стимулом для суб’єктів кредитування до повернення основного боргу та процентів по ньому. Якби до уваги не приймався цей принцип, то банківська діяльність перетворилась б на спекулятивну, де високий ризик ведення операціі привів би до стримкого росту величини процентних ставок.

Платність банківських позичок означає внесення одержувачами кредиту певної плати за тимчасове користування для своїх потреб грошовими коштами. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється через механізм банківського відсотка. Ставка банківського відсотка - це свого роду "ціна" кредиту. Платність кредиту закликана впливати на господарський (комерційний) розрахунок підприємств, побуджуючи до збільшення власних ресурсів і ощадливого їх витрачання. Банку платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов'язаних з сплатою відсотків за залучені на депозити чужі кошти, витрат по утриманню свого апарату, а також забезпечує отримання прибутку для збільшення ресурсних фондів кредитування (резервного, статутного) і використання їх на виплату дивідендів та інші потреби.

  При розгляді питання розміру плати за кредит банки повинні враховувати наступні чинники:

3. ставка рефінансування НБУ;

4. середня процентна ставка залучення (ставка залучення міжбанківських кредитів або ставка, що сплачується банком по депозитам різних видів);

5. структура кредитних ресурсів (чим вище частка залучених засобів, тим дорожче повинен бути кредит);

6. попит на кредит з боку потенційних позичальників (чим менше попит, тим дешевше кредит);

7. термін, на який запитується кредит, вид кредиту, а точніше ступінь його ризику для банку в залежності від забезпечення;

8. стабільність грошового обігу в країні (чим вище темп інфляції, тим дорожче повинна бути плата за кредит, тому що у банку підвищується ризик втратити свої ресурси через знецінювання грошей).

Принцип цільвого призначення знаходить свій прояв в тому, що в кредитному договорі вказується мета отримання позичкових коштів, тобто як суб’єкт буде їх використовувати. Це дуже важливий момент, бо на основі цих даних спеціалісти кредитного відділу проводять розрахунки прибутковості вказаних операцій та можуть зробити певні висновки щодо прибутковості та доцільності такої діяльності. Таким чином кредитор може відразу отримати певні гарантіі повернення (чи неповернення) кредиту.

В умовах ринкової економіки зміст принципу цілеспрямованості дещо змінився - комерційні банки надають кредити на нових умовах у нетрадиційній формі. Якщо за ценралізованої адміністративно-командної системи господарювання мало місце кредитування сукупного об’єкту, що в ході банківської реформи привело до повної уніфікації використання кредиту, то тепер поступово складається система багатоваріантного кредитування, коли підприємства і банки застосовують ту його форму, яка, на їх думку, є найдоцільнішою. Необхідно зазначити, що принцип цільового використання при високому рівні довіри до позичальника може не застосовуватись. Така практика існує і досить розповсюджена в розвинених країнах, а у нас в зв’язку з ненадійністю позичальників і високим рівнем злочинності і шахрайства цільове використання кредиту відіграє дуже важливу роль.

Сукупне застосування на практиці всіх принципів банківського кредитування дозволяє дотриматися як макроекономічних інтересів, так і інтересів на мікрорівні обох суб'єктів кредитної операції — банку та позичальника.

8.5. 8.5. Функції та роль кредиту

Кредит як економічна категорія був відомий ще в рабовласницькому суспільстві, однак тоді він не був пов’язаний з процесом матеріального виробництва. Розглядаючи результати функціонування кредиту в сучасних умовах, перш за все необхідно відмітити його регулюючу роль. Форми регулюючого впливу кредиту багатогранні. Вони проявляються одночасно на макрорівні (через державну кредитну політику) та на мікрорівні (через госпрозрахункові відносини або відносини комерційного розрахунку).

Необхідно враховувати, що регулююча роль кредиту проявляється не тільки на стадії розподілу. Вона охоплює весь відтворювальний процес. Кредит забезпечує процес зміни вартісних форм фондів підприємств, обслуговує весь процес розширеного відтворення і тим самим виступає як фактор його неперервності. Активний вплив кредиту на відтворювальний процес реалізується шляхом застосування його як інструменту перерозподілу вільних ресурсів, а також за рахунок його стимулюючих якостей, які обумовлюють раціональне використання позичкових коштів.

  Виконання кредитом ряда функцій дає йому можливість відігравати значну та багатогранну роль в економіці країни. Роль кредиту вимірюється активністю його дії на господарчу діяльність країни, а також можливістю стимулювати досягнення високих кінцевих результатів діяльності всіх ланок економіки. За допомогою кредиту відбуваються:

▪ розподіл та перерозподіл сукупного суспільного продукту та національного доходу;

▪ мобілізація грошових коштів, які постійно вивільнюються в процесі кругообігу основних та оборотних фондів, задоволення потреб народного господарства в коштах в формі банківської позички, які повинні бути повернені в термін, що визначений планом виробництва та реалізації продукції;

▪ економія за допомогою кредитних операцій з готівковими коштами, контроль за господарчою та фінансовою діяльністю підприємств.

В межах перерозподільчої функції в період переходу до ринкової економіки кредит також відіграє важливу роль в структурній перебудові народного господарства та переорієнтації виробництва для потреб суспільства: збільшення обсягів випуску товарів народного споживання та обсягу послуг, які надаються населенню. Світова практика свідчить, що радикальні зміни можуть відбутися, якщо прискореними темпами будуть рости та розвиватися середні й малі підприємства, переважно на основі приватної власності. Тому надання кредиту в становленні таких підприємств допоможе швидко збалансувати ринок, зменшити рівень інфляції.

Мобільність кредиту, за допомогою якого швидко перерозподіляється загальний ресурс - гроші, дає можливість в короткі терміни здійснити переорієнтацію виробництва та оздоровити економіку.

Дуже важливою є роль кредиту у використанні НТП: в технічному переозброєнні або реконструкції діючих підприємств і втіленні прогресивної техніки та технологій на діючих і нових підприємствах, що потребує значних коштів, а також в розширеному відтворенні основних фондів підприємств, за допомогою яких здійснюються ці перетворення. Все це потребує значних затрат.

Сфера діяльності контрольної функції кредиту, з однієї сторони, зменшується, тому що в умовах комерційних розрахунків зменшується коло запитань, які на підприємствах повинні контролювати банки на основі договору кредиту. З іншого боку, на основі кредиту посилюється контроль за діяльністю підприємств, тому що якщо він буде несвоєчасно повернений, підприємства будуть вважатись банкрутами. Найбільш повно кредит буде виконувати свої вищеперераховані ролі, коли буде покращено виконання всіх його функцій всіма інститутами кредитної системи України.

Тепер розглянемо роль кредиту на більш низькому рівні - в управлінні підприємством.

На теперішній час існує задача розвитку форм та методів управління підприємством. Підвищення ефективності управління підприємством і розвиток кредитних відносин пов’язані з необхідністю укріплення та вдосконалення методів централізованого управління кредитом. Впровадження в практику більш досконалих та нових форм та методів кредитування створює умови для досягнення підприємством високих темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва.

Кредит потрібен для усунення розриву між рухом товарів та авансуванням коштів на їх оплату як на початкових, так і на кінцевих стадіях кругообігу грошових коштів. Процес руху грошових коштів характеризується нерівномірністю руху індивідуальних кругообігів вартості при взаємодії господарюючих суб’єктів. В зв’язку з цим відбуваються нерівнозначні по часу та обсягах приливи та відпливи грошей, які опосередковують кругообіг виробничих фондів. Коливання в надходженні та авансуванні грошових коштів, які пов’язані з кругообігом основних і оборотних фондів, викликають необхідність участі кредиту в русі авансованої вартості. В русі та зміні форм вартості при кредитному методі авансовані гроші видаються в позичку в формі основних та обігових коштів.

Кредит, який видано при недостачі власних грошових коштів, який обумовлений нерівномірністю кругообігів останніх, а, відповідно, неспівпаданням їх надходження і авансування, належить погашенню за рахунок притоку оборотних коштів та використаної вартості основних фондів, еквівалентній зносу, з виплатою процентів за рахунок вартості додаткового продукту.

Кредит потрібен для економічного стимулювання підприємств, тому що він примушує їх обирати найбільш ефективне рішення з тим, щоб при порівняно низьких капітальних затратах досягати значного збільшення випуску потрібної народному господарству продукції на основі оновлення існуючого парку машин, модернізації обладнання, автоматизації та механізації виробництва, вдосконалення технологічних процесів. Кредит, що надається на проведення ефективних заходів, допомагає в підвищенні фондовіддачі та ефективності капітальних затрат, покращенню структури основних фондів, своєчасному вводу виробничих потужностей. В цих випадках кредит стимулює розвиток виробництва переважно на основі застосування найновіших досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення методів організації та управління, підвищення кваліфікації працівників, роста продуктивності праці.

Вдосконалення кредитних відносин необхідно базувати на тому принципі: кредит сприяє процесу розширеного відтворення і в зв’язку з цим джерело його погашення - приріст прибутку в майбутньому періоді, який буде досягнутий при ефективному використанні авансованих коштів. Разом з цим, кредит прискорює проведення запланованих заходів по технічному розвитку виробництва до того, як будуть накопичені власні кошти - в цьому виявляється його значення як тимчасового джерела грошових коштів. Відповідним джерелом погашення кредиту будуть служити додаткові накопичення, пов’язані з ростом ефективності використаних ресурсів вище тієї межі, у відповідності з якою здійснюється плата за них, а також планові накопичення, передбачені на проведення кредитуємих заходів, але які реалізуються в більш пізні терміни відносно проведення цих заходів.

Як видно, кредит в системі управління впливає на формування, розподіл та використання робочої сили та засобів виробництва і приймає участь в планомірному управлінні пропорціями між живою та матеріалізованою працею, стимулюючи при цьому технічну, вартісну та організаційну побудови виробництва, рост фондовіддачі та продуктивності праці.

8.6. 8.6. Види кредитів та способи кредитування

Кредитні операції — це відносини між кредитором і позичальником (дебітором), які виникають під час надання першим останньому певної суми грошових коштів на умовах платності, терміновості, поверненості. Банківські кредитні операції поділяються на дві великі групи: