Походження грошей. Роль держави у творенні грошей

Курс, який коливається - це валютний курс, що вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції.

Плаваючий курс - різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання. Цей курс передбачає певну свободу вибору окремими країнами режиму валютного курсу.

Валютні курси розрізняють і за видами платіжних документів, що є об'єктом обміну. Розрізняють курс телеграфного переказу, курс чеків, курс банкнот (курс обмінних пунктів). Які ж фактори безпосередньо впливають на динаміку курсу валют? Можна назвати такі:

▪ національний дохід і рівень витрат виробництва;

▪ реальна купівельна спроможність грошей і рівень інфляції в країні;

▪ стан платіжного балансу, що впливає на попит і пропозицію валюти;

▪ рівень відсоткових ставок у країні;

▪ довіра до валюти на світовому ринку.

Останнім часом для валютної сфери в Європі та в інших регіонах світу характерні нестабільність, постійні коливання курсових співвідношень валют, зокрема долара до євро і долара до японської ієни. Це пояснюється багатьма факторами, в тому числі дестабілізуючою дією дефіциту федерального бюджету США; незбалансованістю розрахунків Японії та ФРН з партнерами в Західній Європі й США; проблемами заборгованості багатьох країн, що розвиваються. Нестабільність валютних курсів, їхні амплітудні коливання дуже відчутні для національної економіки.

Одним з найважливіших елементів національної валютної системи є конвертованість національної грошової одиниці - можливість для учасників зовнішньоекономічних відносин легально обмінювати її на іноземні валюти та навпаки без обмеження. Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим менше конвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільну конвертованість валюти.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - валюта, що вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Сфера обміну її поширюється на поточні операції, пов'язані зі щоденною зовнішньоекономічною діяльністю, а також операції, пов'язані з рухом зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. Нині лише обмежена кількість країн має вільно конвертовані валюти: США, Великобританія, Канада, Швейцарія, Швеція, Японія, Данія, Австралія, Нова Зеландія, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Малайзія, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн та інші. Це - або розвинуті індустріальні держави, або нафто-експортери, або країни з розвинутою та відкритою економікою. Навіть така розвинута країна, як Франція, вільну конвертованість франка запровадила лише 1 січня 1990 р.

Частково конвертована валюта (ЧКВ) - національна валюта країн, у яких застосовуються валютні обмеження для резидентів і з окремих видів обмінних операцій. Як правило, ЧКВ обмінюється тільки на деякі іноземні валюти й не з усіх видів міжнародного платіжного обороту.

Неконвертована валюта - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни й не обмінюється на інші іноземні валюти. До неконвертованих відносяться валюти країн, що застосовують різні обмеження й заборони щодо вивозу та ввозу, продажу, купівлі та обміну національної та іноземної валюти, а також щодо використання різних засобів валютного регулювання. Неконвертованими є національні валюти більшості країн, що розвиваються, України та інших країн СНД.

Умовою конвертованості є створення елементів власне конвертованості - реального курсу валюти, валютного ринку, свобода експортно-імпортних операцій та використання в них національної валюти. Тому говорити про негайну повну конвертованість гривні передчасно. Йдеться про введення часткової її конвертованості, що сприятиме стимулюванню притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступовому включенню до світового економічного товариства.

Отже, для конвертованості гривні необхідні певні умови:

▪ Наявність товарного і грошового ринку, де задовольняється попит власників валюти на товари і послуги.

▪ Юридичний і організаційний режим вільного обміну національної валюти на іноземні.

▪ Стабільність національної грошово-кредитної і фінансової системи, що передбачає низькі темпи інфляції, відсутність незабезпеченої емісії грошей.

▪ Наявність потужного і конкурентноздатного експорту для підтримання курсу національної валюти.

Але такі умови конвертованості самі по собі з'явитись не можуть. Конвертованість досягається шляхом розробки та здійснення цілеспрямованої програми, яка забезпечить органічне включення економіки України до системи світового господарства, а це справа не одного року.

6.3. 6.3. Валютний ринок і валютні операції

  Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Слід також зауважити, що на валютному ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої сили, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.

Поглиблення економічної та політичної взаємозалежності держав супроводжується взаємопроникненням та взаємодоповненням національних валютних ринків, появою й бурхливим розвитком міжнародного ринку валютно-кредитних ресурсів.

Вірніше було б розглядати валютний ринок як сферу економічних відносин по операціях купівлі та продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті, а також інвестиційних операцій в іноземній валюті.

  В сучасних умовах валютні ринки виконують п'ять функцій:

▪ здійснення міжнародних розрахунків;

▪ страхування фінансових ризиків;

▪ диверсифікація валютних резервів;

▪ регулювання валютних курсів;

▪ регулювання економіки.

Операції обміну валют відомі з давніх часів, але валютні ринки в сучасному розумінні сформувались у ХІХ столітті. Передумовою для цього став розвиток світової валютної системи, міжнародних економічних зв'язків, банківських систем та кореспондентських зв'язків між банками різних країн, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків, удосконалення засобів зв'язку та інформації.

З організаційно-технічної точки зору валютний ринок – це сукупність сучасних засобів телекомунікацій, які зв'язують між собою банки, біржі, брокерські фірми, корпорації різних країн, що проводять валютні операції і обслуговують міжнародні розрахунки.

Щодо поділу валютного ринку в залежності від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, що використовуються теж немає однозначної думки. В економічній літературі зустрічається поділ на світові, регіональні та національні , деякі економісти розрізняють національні та міжнародні чи євроринки . Другий поділ здається більш вдалим, оскільки провести межу між світовими та регіональними майже неможливо і з часом вона стає ще менш помітнішою.

Поняття “євроринок” є узагальненим. В свою чергу він поділяється на сектор кредитів та сектор капіталів. Євровалютний ринок кредитів являє собою ринок строкових депозитів, який поділяється на єврогрошовий (міжбанківські операції від 1-5 днів до року), і єврокредитний (довгострокові кредити від 1 до 10 років). Ринок єврокапіталів являє собою залучення довгострокового капіталу (іноземні та єврооблігації).

Ринок євровалют - це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення й розвитку ринку євровалют є поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання потреб у міжнародних кредитних грошах, а важливою його передумовою було введення взаємної конвертованості валют. Тим самим були створені умови для стійких валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн і введення євро.

Відомий також ринок євродепозитів. Він виражає стійкі валютно-фінансові відносини, щодо формування вкладів в іноземній валюті у великих комерційних банках західних країн за рахунок коштів, що обертаються на ринку євровалют.

Розрізняють також ринок єврокредитів, який виражає стійкі кредитні зв'язки з надання міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками країн із розвинутою ринковою економікою. Позичальниками євровалюти виступають переважно великі компанії, які мають потребу в кредитах для фінансування масштабних проектів у даній країні й за кордоном, а також держави з відчутним дефіцитом платіжних балансів. Як правило, міжнародні кредити в євровалюті надаються великими національними банками окремих країн строком від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками. Ринок єврокредитів сприяє інтеграційним процесам ЄС, стимулює розвиток експорту, розширення іноземних інвестицій і є важливим фактором формування єдиного ринку.

Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великого банківського і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).

Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

Операції   "спот" передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

Операції  "форвард" - це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

Операція "аутрайт" означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

Операція "опціон", коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

Складна ситуація у валютно-фінансовій сфері, в якій опинилась Україна після проголошення незалежності, пов'язана передусім з невиваженою політикою у зовнішньоекономічній сфері, недосконалістю законодавства та нормативних актів щодо валютного контролю і повернення валютної виручки. Гнучкішою має бути політика держави щодо протекціонізму та лібералізму у валютному регулюванні. До протекціоністських заходів можна віднести таку форму прямого втручання держави у валютну сферу, як валютні обмеження. Останні пов'язані з забороною національним експортерам продавати виручену іноземну валюту на ринку (вони зобов'язані здавати її в обмін на національну за офіційним курсом), можуть бути обмежені перекази валюти за кордон і її вивіз.

Застосовувані державою методи та обсяги валютних обмежень безпосередньо пов'язані з конвертованістю валюти. Для України це має надзвичайно велике значення з точки зору ефективності включення національної економіки у світову, можливості використання переваг міжнародного поділу праці, міграції капіталів.

6.4. 6.4. Світова та міжнародна валютні системи

Валютне спiвробiтництво є зв'язуючим елементом міжнародних вiдносин як на європейському, так і на свiтовому рiвнi. Мiжнародна валютна система існує як iнструмент економiчної iнтеграцiї. Вона була адаптована до розвитку мiжнародного валютного життя i змінюється разом з ним.

Майже кожна сучасна держава, має свою грошову одиницю, використання якої в якостi платiжного засобу вона може зробити обов’язковим, який буде витiсняти будь-якi iншi на своїй нацiональнiй територiї. Таким чином, кожна країна утворила грошовий простiр пiдпорядкований певним правилам.

Мiжнародний обмiн неминуче ставить тi ж проблеми, що й обмiн у серединi окремо взятої країни. Його розвиток передбачає, що будуть забезпеченi функцiї грошей як міри вартості, засобу обiгу, платежу, а також засобу накопичення вартостi. Без цього обмiн не змiг би вийти iз стадiї натурального. Однак цi функцiї забезпечуються вже на рiвнi кожної держави за допомогою нацiональних грошей, отже мiжнародний обмiн ставить проблему вiдносин мiж нацiональними грошовими одиницями, а мiжнародна валютна система є сукупнiстю механiзмiв та правил, якi забезпечують цi вiдносини.

Мiжнародна валютна система необов’язково мусить бути заснована на мiжнародних угодах. Вона може iснувати de facto. За часiв металевих грошей не було нiяких правил для встановлення мiнової пропорцiї мiж двома золотими (срiбними) монетами рiзної ваги. вiдносна вартiсть якого визначається вiльним спiввiдношенням попиту та пропозицiї.

Однак держава не може iгнорувати це питання, оскiльки грошi не є звичайним товаром i держава несе вiдповiдальнiсть за їх вартiсть. Коливання вiдносної вартостi нацiональних грошей можуть мати серйознi наслiдки для нацiональної економiки, враховуючи економiчну взаємозалежнiсть країн. Слiд взяти до уваги, що деякi валюти (при теперiшнiй ситуацiї в свiтi) ринок швидко знищив би, приречуючи окремi країни або на те, щоб замкнутися в собi, або на те, щоб втратити будь-який суверенiтет. Крiм того, iсторiя свiдчить, що вiдсутнiсть мiжнародних правил в цiй галузi ставить пiд загрозу добробут країни й мир у свiтi. Хаотичнi девальвацiї 30-х рокiв сприяли скороченню мiжнародної торгiвлi та економiчному спаду, що загострило нацiоналiзм i сприяло розв’язанню другої свiтової вiйни. Тому ще до закiнчення цього конфлiкту союзники вирiшили органiзувати мiжнароднi валютнi зв’язки шляхом укладання угод мiж державами i створити органiзацiю, яка б забезпечувала мiжнародне спiвробiтництво в цiй галузi. Бажання держав до органiзованостi не усуває прагматизму з валютної сфери. В залежностi вiд еволюцiї мiжнародних валютних вiдносин вiн постiйно порушує систему, створену волюнтаристичними мiжнародними угодами, в найрiзноманiтнiших напрямках (мова йде про тi галузi, де уряди держав передбачають, а економiчнi агенти вирiшують - довiра завжди мала бiльше значення, нiж бажання урядiв). I все ж стрiмкий розвиток мiжнародної торгiвлi пiсля закiнчення другої свiтової вiйни, безперечно був би неможливим без органiзацiї мiжнародних валютних вiдносин. Не дивлячись на надзвичайний рiст валютних ринкiв на протязi останнiх десятилiть, змiцнення валютного спiвробiтництва мiж країнами є на сьогоднi однiєю з найпершочергових справ. На перших етапах свого розвитку свiтова валютна система була заснована на золотому стандартi.