Перспективні напрями двостороннього торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва України та Бельгії

     ЗМІСТ 

     Вступ…………………………………………………………………….…2

1. Загальна характеристика економіки Бельгії…………………..…3
2. Соціально-економічний розвиток Бельгії станом на 2010 рік…..10
3. Економічні аспекти заснування Бенілюксу……………………....15
4. Перспективні напрями двостороннього торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва України та Бельгії……..…17

     Висновки…………………………………………………………..………21

     Список  використаних джерел………………………………………….23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Розташування  Бельгії у зоні найінтенсивнішого  промислового розвитку Європи  та на перехресті важливих транспортних шляхів сприяло формуванню потужної індустріальної бази ще з часів зародження капіталістичних відносин.

     Сучасна економіка приватного підприємництва сформувалася в Бельгії завдяки  центральному географічний становищу  країни, високо розвиненій транспортній мережі і диверсифікованій промисловій  та торговельній базі. Господарство Бельгії характеризується постіндустріальною структурою з переважанням сфери послуг (76%), домінуванням приватного капіталу та потужними зовнішньоекономічними зв’язками. В економіці значна питома вага держсектора, особливо на транспорті, в комунальному та паливно-енергетичному господарстві.

     Маючи невелику кількість корисних копалин, Бельгія повинна імпортувати  значну кількість сирих матеріалів і експортувати великий обсяг  промислових виробів. Тим самим  економіка стає залежною від ситуації на світових ринках.

     У Бельгії питання регіональної політики розглядаються на регіональному  рівні, а також є підконтрольними адміністраціїямФландрії і Валлонії. Рішення про надання допомоги щодо великих проектів приймаються регіональною адміністрацією, інші рішення приймаються міністром з питань регіональної економіки.

     Протягом 2010 р. Бельгія продовжила розвиток тенденцій  до покращення економічної ситуації та подолання наслідків світової економічної кризи, які були започатковані наприкінці 2009 р. Загалом можна стверджувати, що країні вдалося подолати післякризові негативні тенденції у розвитку своєї економіки. 
 

1. Загальна  характеристика економіки  Бельгії

     Історія розвитку бельгійської економіки.

     Промисловість і ремесла в Бельгії виникли  давно, і цим частково обумовлюється  сучасний високий рівень розвитку країни. Вовняні і лляні тканини вироблялися  ще в середні віки. Сировинною базою  для цього виробництва були вовна  англійських і фламандських овець  і місцевий льон. Такі міста, як Брюгге і Гент, наприкінці середньовіччя стали великими центрами текстильної промисловості. У XVI-XVII століттях головною галуззю промисловості стало виробництво бавовняних тканин. На рівнинах на північ від Арденн розвинулося вівчарство, а в найстарішому центрі вовняної промисловості - місті Верв'є - виробництво вовни.  
Протягом XVI століття виникали невеликі металургійні підприємства, а потім і майстерні з виготовлення зброї. У 1788 році у Льєжі було 80 невеликих заводів з виробництва зброї, де працювали майже 6 тис. людей. Бельгійська скляна промисловість має велику історію. Вона базувалася на місцевій сировині - алювіальних кварцових пісках і деревині, що використовувалася як паливо і надходила з району Арденн. Великі скляні заводи і дотепер працюють в Шарлеруа і пригороді Брюсселя.  
У наш час Бельгія - країна з високорозвинутою економікою, де провідна роль належить приватному сектору. Промисловість сконцентрована в основному у Фландрії, більш населеній частині Бельгії, хоча уряд заохочує інвестиції у південну частину країни - Валлонію. Небагата на природні ресурси Бельгія змушена ввозити великі обсяги сировини для своєї промисловості, що робить її економіку залежною від стану на світових ринках.  
Вигідне географічне положення країни з добре розвинутою транспортною мережею сприяє розвитку міжнародної торгівлі, дві третини обсягів якої припадає на частку країн ЄС. 

     Згідно з останньою "Доповіддю про розвиток людини" Програми розвитку ООН, Бельгія посідає 5 місце серед країн світу за цим показником (після Норвегії, Австралії, Канади, Швеції).

     Природні ресурси. Бельгія має дуже сприятливі умови для ведення сільського господарства: помірні температури, рівномірний сезонний розподіл опадів і тривалий вегетаційний період. Ґрунти в багатьох районах відрізняються високою родючістю. Найродючіші ґрунти в приморській частині Фландрії і на центральних плато.  Традиційно головним мінеральним ресурсом Бельгії було вугілля. До 1955 року щорічно добувалося близько 30 млн. т вугілля у двох головних басейнах: південному, біля підніжжя Арденн, і північному, в районі Кампіна. Оскільки в південному басейні вугілля залягає на великій глибині і під час його видобутку виникають технологічні труднощі, з середини 1950-х років шахти почали закриватися, останню з них було закрито наприкінці 1980-х років. Слід зазначити, що видобуток вугілля на півдні було почато в ХІІ столітті і свого часу це стимулювало розвиток промисловості країни. Тому у передгір'ях Арденн, на ділянці від французького кордону до Льєжа, зосереджено багато промислових підприємств. 

     Вугілля північного району було вищої якості, а його видобуток - більш рентабельним. Оскільки експлуатація цього родовища почалася лише під час Першої світової війни, видобуток вугілля розтягнули на більш тривалий час, але вже наприкінці 1950-х років він не задовольняв потреби країни. З 1958 року імпорт вугілля перевищив його експорт. У 1980-х роках більшість шахт не працювали, останню шахту закрито в 1992 році. 

     Протягом  ХІХ століття значними темпами добуваються залізні і цинкові руди у Самбра-Мааському басейні. У наші дні їх видобуток припинився, але продовжують діяти підприємства з очищення металевих руд. Виробництво цементу зосереджене в Льєжі, крейду та вапняк добувають у Турні. У Кемпенланді ведеться видобуток піску (для виробництва скла). 

     Зайнятість. Бельгійські робітники відрізняються високою професійною кваліфікацією, а технічні школи готують робітників вузької спеціалізації. Країна має досвідчені сільськогосподарські кадри, зайняті у високомеханізованих господарствах в центрі і на півночі Бельгії. Однак перехід до постіндустріального суспільства, в якому перевага віддається сфері послуг, призвів до значного і стабільного безробіття, особливо у Валлонії. 

     Промисловість. Виробничий сектор становить близько чверті всього ВВП. Домінуючі галузі промисловості - металургія, хімічна, текстильна, харчова. В наш час швидкими темпами розвивається транспортне машинобудування. 

     Металургія. Більшість старих металургійних заводів розташовувалися біля вугільних шахт навколо Шарлеруа і Льєжа або поблизу родовищ залізної руди на самому півдні країни. Більш сучасний завод, який використовує високоякісну імпортну залізну руду, розташований уздовж каналу Гент-Тернезен на північ від Гента. 

     Для виробництва кольорових металів  Бельгія здавна використовувала  цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того, у Бельгії виробляються мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець. 

     Забезпеченість  сталлю і кольоровими металами стимулювала  розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються верстати, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Крім великих військових заводів, зосереджених в Ерсталі та Льєжі, заводи з виробництва важких верстатів відносно невеликі. В Антверпені знаходиться судноверф, що випускає судна міжнародного класу. 
У Бельгії немає власної автомобільної промисловості, хоча там розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють низькі мита на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. Фламандські міста і Брюссель розмістили в себе заводи іноземних автовиробників, тоді як заводи з виробництва тракторних причепів і автобусів розміщені по всій країні. 

     Хімічна промисловість. Друга за значенням галузь промисловості країни - хімічна - почала розвиватися в ХХ столітті. Як і в інших галузях важкої індустрії, її ріст стимулювався наявністю вугілля. До початку 1950-х років Бельгія виробляла такі основні види хімічної продукції - сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів були розміщені у промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були дуже слабко розвинуті. Однак після 1951 року в порту Антверпена були збудовані нафтосховища, а "Петрофіна", головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в будівництво нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце належить виробництву пластмас. 

     Текстильна  промисловість. Бельгія є великим виробником бавовняних, вовняних і лляних тканин. Традиційні ремісничі виробництва - плетиво мережив, виготовлення гобеленів і шкіряних виробів - значно скоротили випуск продукції, але деякі з них ще діють у розрахунку на обслуговування туристів. 

     Переробка алмазів. Бельгійське місто Антверпен - світовий центр з ограновування і продажу діамантів. У фірмах Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста), виготовлені в Бельгії, розходяться по всьому світі. В останні роки намітився спад у цій галузі виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в основному жінок) і повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду цієї галузі промисловості, уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у містах Монс і Бенше. 

     Сільське  господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні переважають дрібні і середні фермерські господарства. Провідні галузі - м'ясне і молочне тваринництво, овочівництво, виробництво зерна. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Бельгія - одна з найбільших у Європі країн з виробництва молока і молочних продуктів. Виробляють також яловичину й свинину. Розводять велику рогату худорбу, свиней, курей. 

     Сільське  господарство в кожному районі країни має свої особливості. В Арденнах вирощується невелика кількість культур. Виняток становить родючий район Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і кормові трави (переважно, для великої рогатої худоби). 

     Центральні  вапнякові плато Ено і Брабанта з глинистими ґрунтами використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В околицях великих міст вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих кількостях практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в околицях Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику рогату худобу. 

     У Фландрії переважають невеликі ферми, а тваринництво і молочне господарство більш розвинуті, ніж на півдні країни. Вирощуються культури, найбільш пристосовані до тутешніх ґрунтів і вологого клімату - льон, коноплі, цикорій, тютюн, фрукти й овочі. 

     Розведення  квітів і декоративних рослин характерне для районів Гента і Брюгге. Тут вирощують також пшеницю і цукровий буряк. 

     Рибальство. Головні рибальські порти - Зеєбрюгге і Остенде, траулерний флот, що базується тут, виходить на промисел у прибережні води Північного моря.Майже весь улов розходиться на внутрішньому ринку країни. 

     Лісова  промисловість. Ліси в Арденнах і Кемпенланді забезпечують сировиною національну лісопереробну галузь. Ріст механізації лісопереробної промисловості після Другої світової війни допоміг країні зменшити її залежність від імпорту деревини. 

     Банківська  система Бельгії відрізняється високим рівнем концентрації капіталу, і об'єднання банків починаючи з 1960-х років лише підсилило цей процес. Держава володіє 50% акцій Національного банку Бельгії, який виконує функції центрального банку країни. У Бельгії - 128 банків, з них 107 іноземних. Найстарішим і найбільшим комерційним банком, а також найбільшою холдинговою компанією в країні є "Сосьєте женераль де Бельжік". Існують також спеціалізовані фінансові установи - ощадні банки і фонди сільськогосподарського кредиту. 

     Іноземні  інвестиції сприяли значному підвищенню промислового виробництва в Бельгії наприкінці ХХ століття. У країні діють заводи з складання автомобілів американських, шведських, німецьких і французьких компаній; підприємства, що спеціалізуються на виробництві промислових електроустановок. У Бельгії є багато заводів з виробництва верстатів і пластмас спеціального призначення. 

     Зовнішня  торгівля. Бельгія - переважно торгова країна. Вона здавна дотримується політики вільної торгівлі, але необхідність у захисті і підтримці змусила її в 1921 році об'єднатися в економічний союз з Люксембургом, відомий під назвою БЛЕС, а потім, у 1948 році, об'єднатися з Нідерландами в Бенілюкс. Членство в Європейському об'єднанні вугілля і сталі (1952 рік) та Європейському економічному співтоваристві (1958 рік, нині Європейський Союз) і підписання Шенгенської угоди (1990 рік) підштовхнули Бельгію разом з Нідерландами і Люксембургом до поступової економічної інтеграції з Францією, Німеччиною та Італією.