Переваги та недоліки державного втручання в ринкову економіку України

Ринок народжує й іншу небезпеку, пов'язану з екологією. Технології, що виснажують ресурси в умовах ринку, на жаль, не втрачають конкурентоспроможності в порівнянні з технологіями, які їх зберігають. Звідси — погроза повного виснаження ресурсів і руйнування навколишнього середовища, придатного для життя [2, с.51-55].

Недосконала інформація. В ринковій системі людям нерідко доводиться приймати рішення, маючи у своєму розпорядженні обмежену інформацію. Типовою у цьому відношенні є ситуація, коли покупці товарів та послуг знають про їхні характеристики набагато менше, аніж їх продавці. За таких обставин покупці можуть неадекватно оцінювати товари та послуги, які вони прагнуть придбати, внаслідок чого рівноважні обсяги виробництва відхилятимуться від їх оптимальних рівнів. У крайньому випадку асиметрія інформації може ставити під загрозу саме існування ринків, як у разі, коли покупці потриманих автомобілів, припускаючи, що через несхильність людей розлучатися з якісними благами їм пропонуватимуть лише автомобілі з прихованими дефектами, вимагатимуть додаткових знижок і від продавців насправді якісних автомобілів, на що ті із зрозумілих причин не погодяться приставати. У результаті ринок потриманих автомобілів виявиться наповненим виключно автомобілями низької якості, позбавляючи людей можливості продавати і купувати на ньому якісні автомобілі.

Слід зазначити, що, крім відмічених недосконалостей ринкової системи, до їх переліку нерідко включають макроекономічну нестабільність, яка виявляється в коливаннях реального обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін. Водночас серед економістів спостерігаються істотні розбіжності щодо тлумачення походження макроекономічної нестабільності: якщо одні з них пов’язують її з внутрішніми вадами ринкової системи, то інші –  з втручанням у функціонування ринкової системи держави.

 

Розділ 4

Переваги та недоліки державного втручання в ринкову економіку України.

Для того, щоб проаналізувати це питання, варто відмітити, через  які саме механізми та важелі держава може втручатися в функціонування ринкового механізму. Серед таких інструментів хотілося б виділити наступні:

• Частка перерозподілу ВВП країни через державний бюджет;
• Розроблення відповідної нормативно-правової бази;
• Грошово-кредитна політика держави;
• Фіскальна політика держави;
• Законодавчо встановлені мінімально та максимально можливі ціни на певні товари;
• Дотації, субсидії, субвенції та інші трансферти держави.

Отже, державне втручання  є необхідною умовою ефективного  функціонування ринкової економіки. Та наскільки великим має бути це державне втручання.

Протилежністю ринкової економіки є командно-адміністративна  економіка, за якої держава втручається  в абсолютно всі сфери суспільного  життя та виробничого відтворення. Всі рішення щодо рівня цін, кількості та пропорційності виробництва, рівня оплати праці приймаються централізовано. Ця економіка існувала в радянські часи: спостерігався тотальний дефіцит, неефективне використання ресурсів, відсутність мотивації до праці у більшості членів суспільства [3, C. 58].

Як відомо, Україна  до 1991 року входила до Радянського  союзу і на даний момент є країною  колишньої командно-адміністративної системи, що переходить до ринкової економіки. В даний час Україна намагається  жити за законами ринкової економіки, причому частка державного втручання є досить значною. Так через державний бюджет країни перерозподіляється 40-45 % ВВП країни. Така частина перерозподілу ВВП через державний бюджет дозволяє підтримувати розвиток певних галузей, які стратегічно важливими для суспільства (наприклад, національна оборона, освіта, медицина), мобілізувати кошти для забезпечення соціального захисту відповідних категорій населення.

Україна намагається  підтримувати теплі стосунки з іншими державами та інтегрувати власну економіку у світову економіку. Одним із таких кроків є прагнення України вступити у світову організацію торгівлі.

На жаль, на сьогодні ринковий механізм функціонує не так добре, як цього хотілося, та втручання держави  в економіку не є настільки  ефективним, яким могло б бути . Існує ряд чинників, які стають на заваді даного процесу. Хотілося б звернути більш детальну увагу на деякі з них.

Якщо говорити про  особливості взаємодії ринку  та держави в Україні, варто відмітити  ряд негативних факторів, як з однієї так і з іншої сторони, що не дозволяють економіці розвиватися настільки ефективно, наскільки це було б можливо за даного рівня природних ресурсів, робочої сили тощо.

До негативних аспектів з боку держави, хотілося б віднести, непослідовну політику в сфері регулювання бізнесу та трудової діяльності. Напрямки державної політики часто змінюються в залежності від того, яка саме із правлячих сил знаходиться при владі. Це негативно відбивається на всіх суб’єктах господарської діяльності, а особливо на представниках малого та середнього бізнесу, які є найбільш чутливими до даних коливань, так як ще не мають під собою міцного фундаменту та фінансових можливостей покрити всі ризики . Такі «перекачування» державної політики не дають можливості коректно спрогнозувати подальшу політику, бюджетно- податкову політику уряду та грошово-кредитну політику Національного банку України. Скажімо, в Законі України «Про податок на додану вартість» перші п’ять сторінок займає перелік нормативно-правових актів, якими було внесено зміни до даного закону. То про яке планування податків на підприємстві може йти мова, за такої мінливості влади , яка здавалося б, навпаки повинна захищати інтереси суб’єктів господарювання.  Отже,  для розвитку та успішного існування суб’єктів господарювання обов’язковою умовою є  продумана, чітка, зрозуміла  та послідовна політика державної влади.

До негативних факторів, що зумовлюють неефективне втручання  держави в економіку України  також варто віднести недосконалість нормативно-правової бази в багатьох сферах регулювання національного господарства, хабарництво, недостатня професійна обізнаність представників органів влади тощо. Все це зумовлює негативні явища в економіці України , такі коливання курсу гривні, значні темпи інфляції тощо.

І перша причина,  яку  б хотілося  назвати є не економічною, а соціальною. На мою думку, однією з причин даної ситуації є особливості менталітету нашого народу. Тривале існування  нашої країни  в умовах командно-адміністративної економіки залишило певний відбиток в системі мислення українців. Адже принцип: «З кожного відповідно до можливостей, кожному відповідно до потреб», не зовсім відповідає принципу ринкової економіки, де доходи суб’єкти доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами. Тобто ринкова економіка передбачає, що для отримання доходу кожна фізична особа має працювати: виробляти певний продукт, надавати послуги. Причому ця праця має приносити якусь користь для суспільства. Та на жаль, досить велика частина суспільства прагне отримати роботу з хорошою зарплатнею, не особливо переобтяжену обов’язками, тобто нічого не робити і отримувати дохід. При чому, як правило, посісти такі посади вони намагаються не своєю власною працею та знаннями,а з допомогою впливових родичів та знайомих [9, с.204].

Звичайно, констатувати певні негативні явища набагато простіше, ніж запропонувати можливі  шляхи для їх покращення. Саме тому, хотілося б приділити увагу певним крокам, можливо б, мали певний позитивний вплив на створення ефективної системи взаємодії держави і ринку в нашій країні.

Перш за все варто  розробити  нормативно-правову базу, яка б відповідала вимогам  ринку та сприяла ефективному  функціонуванню суб’єктів господарської  діяльності. Як уже було зазначено, не послідовна політика держави негативно впливає на функціонування ринку і є згубною для господарських одиниць. Саме тому, необхідно, щоб політики, розробляючи нормативно-правові акти керувалися інтересами суспільства, а не своїми власними політичними амбіціями.

Втручання держави має  бути зваженим, а ставити за мету створення відповідних умов для  ефективного функціонування економіки. Завжди необхідно враховувати, як те чи інше нововведення відіб’ється  на певних господарських одиницях. На жаль, що стосується державного втручання в економіку України, цей принцип не завжди дотримується. Так під час фінансової кризи 2007-2010 рр. було заборонено дострокову видачу депозитів юридичним особам. Зрозуміло, що цей крок був продиктований необхідністю захисту банківської системи. Але цей захід мав негативний вплив на суб’єктів господарської діяльності реального сектору економіки. Велика кількість підприємств, не маючи можливості отримати кошти в банку, опинилася в ще більш скрутнішій ситуації. Чи було це раціональним та виваженим кроком? Адже, банківська сфера, існує для забезпечення ефективного функціонування реального сектору економіки. То чи варто так було нехтувати інтересами даної ланки суб’єктів господарської діяльності? З поданого прикладу стає зрозуміло, що обов’язком держави є захист абсолютно усіх господарських одиниць, незалежно від того, в якій саме сфері вони працюють [10, с.13].

 

Висновки

Відповідно до проведеного  дослідження можна зробити наступні висновки. Ринкова економічна система – це система вільного підприємництва, що базується на приватній власності, системі вільного ціноутворення та конкуренції. Ринкова економіка — форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

Хотілося б виділити наступні переваги ринкової економічної  системи.

При ринковій економіці забезпечується виробництво оптимальної кількості товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Ринок є механізмом, що спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих  властивостей товарів.

Доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Ринкова економіка об’єднує суб’єктів економічної системи  в одне, сприяючи формуванню єдиного  економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Очищає суспільне виробництво  від економічно слабих та не життєздатних господарських одиниць.

Також важливою перевагою є відсутність дефіциту товарів та послуг — їх виробництво та пропозиція орієнтовані на платоспроможні потреби, тобто попит, і врівноважування здійснюються за допомогою грошової ціни.

Ринкова система не потребує великого державного апарату управління.

На жаль, окрім переваг  існують ще й недоліки ринкової економічної  системи. По-перше ринкова система не може задовольняти потреби, що не виражені у грошовій формі через попит. Це так звані «суспільні товари».

По-друге, не мають грошового  вираження та не фіксуються так звані  зовнішні ефекти (забруднення оточуючого середовища, очищення води для населення, порятунок та лікування людей після технологічних катастроф тощо).

Наступним недоліком  виступає той факт, що необмежений  ринковий розподіл, справедливий з  точки зору законів ринку, веде до значної диференціації доходів, соціальної незахищеності, виникнення соціальних конфліктів.

Механізм ринкового господарювання спричиняє нестабільність у сфері дрібного підприємництва, яке особливо залежить від змін у ринковому середовищі.

Ринковий механізм не сприяє фінансуванню фундаментальних наукових досліджень, тому що вони не дають швидкого прибутку.

Ще одним недоліком  ринкової економічної системи є  чітка постійна тенденція ринку  до монополізації. У результаті на зміну  відносно конкурентного ринку приходить  ринок недосконалої конкуренції  з його різноманітними монополістичними нашаруваннями.

Саме всі ці вище перераховані недоліки зумовлюють об’єктивну необхідність державного втручання в ринкову  економіку.

Що стосується особливостей проблеми взаємодії держави та ринку  в Україні, на жаль, в даній сфері  існує велика кількість проблем, які потребують вирішення.

 

 

Список використаної літератури

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: підручник: у 2 кн. /С. М. Панчишин, П. І. Островерха, В. Б. Буняк та ін., за ред.. С. М. Панчишин,  П. І. Островерха. – Кн. 1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка. – К.: Знання, 2009 – 723с, с.202-206.

 2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2006 – 263 с, с. 51-55.

3. Галиця Ю.В. Державне регулювання в умовах ринкових відносин / Економіка України. – 2008. – № 6. – C. 58.

4. Державне регулювання економіки Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — 5-те вид., стер. — К.:.Знання, 2006. — 213 с — (Вища освіта XXI століття), с.18.

5. Економічна теорія: Макро і мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред. З. І. Ватаманюка, С. М. Панчишина, С. К. Реверчук. – Київ 2006, вид. дім «Альтернативи», с.92-93.

6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В. Д. Базилевича. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2008. – 719 с. –с.189.

7. Економічна теорія: Посібник вищої школи (Воробйов Є. М., Гриценко А. А., Лісовицький В. М., Соболев В. М.) / Під загальною редакцією Воробйова Є. М.- Харків-Київ, 2007.- 704 с, с. 162-170.  
8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми: В 2 т. М., 1992. - Т. 1. - С. 81,97.

9. Малий І.Й., Диба М.І. Держава і ринок: філософія взаємодії – Київ, 2009, – С. 204.

10. Мельник А.Ф., Михасюк І., Крупка М. Державне регулювання економіки – Львів, 2008. – С. 13.

11. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів  / В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський, Т. І. Біленко, А. Г. Прохоренко та ін. – К. : Видавгичий центр «Академія», 2006. – 352 с. (Альма матер), с.126.

12. Стаття: Ринкова система господарювання: переваги та недосконалості; О.В. Отрошко, ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ № 7, 2008. – с.168-171.

13. http://ukrstat.gov.ua/ - Державний комітет статистики України.