Переваги та недоліки державного втручання в ринкову економіку України

• Впровадженням досягнень науки та техніки, що в свою чергу призведе до збільшення продуктивності виробництва, тобто використовуючи одні й ті самі ресурси, виробник зможе виготовити більшу кількість товарів та послуг;
• Раціональне використання ресурсів, тобто відсутність дублювання витрат;
• Впровадження ефективних систем розподілу обов’язків між працівниками та підлеглими ( лінійна, функціональна, матрична системи) тощо [12, с.168-171].

Ринок - стимулююча система. Економічна нагорода у вигляді прибутку чекає тих товаровиробників, які роблять товари високої якості і з найменшими витратами. А це можливо тільки при використанні новітніх досягнень науки, техніки, технології.

Як ми бачимо, саме ринок  змушує виробників та продавців впроваджувати  вище перелічені шляхи, а також шукати нові способи зменшення витрат.

Людина влаштована так, що за свою працю, за свої вміння прагне отримати відповідну винагороду, при  цьому ця винагорода має бути еквівалентна кількості вкладеної праці та ефективності набутих знань та навичок. Саме ринок дозволяє отримувати доходи  в залежності від зробленої роботи. Цей механізм реалізується через ціну товару. Тобто доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Наступною позитивною особливістю  ринку є так звана інтеграційна функція. Тобто ринок об’єднує суб’єктів  економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Всі ми не раз стикалися  з ситуацією, коли не могли знайти потрібні нам товари. І знову ж  таки в цій ситуації на порятунок  приходить ринок. Адже механізм існування  цього явища передбачає наявність  посередників, головною функцією яких є зведення покупців та продавців, що полегшує життя першим і збільшує дохід останнім.

Важливою перевагою є відсутність дефіциту товарів та послуг — їх виробництво та пропозиція орієнтовані на платоспроможні потреби, тобто попит, і врівноважування здійснюються за допомогою грошової ціни.

Ринкові механізми забезпечують найбільшу економічну ефективність, оскільки самостійний учасник ринку обирає вигідне поле діяльності. Дія ринкових сил (закону попиту та пропозиції, закону вартості тощо) дає загалом кращий результат, ніж регламентованість, директивність. 
Ринковій організації економіки властива вища продуктивність завдяки дбайливому ресурсу використанню, зменшенню питомих витрат, раціональній організації й управлінню, а також певному синергізму (посиленню дії чинника завдяки взаємодії з іншим) між господарем та робітником, який, будучи акціонером, бере участь у розподілі прибутків акціонерного підприємства.

Ринковій економіці загалом не властиві довготривалі ризиковані проекти. Але, як правило, вони обов'язково дають віддачу після впровадження.

Ринкова система не потребує великого державного апарату управління, оскільки управлінський апарат із суто економічними функціями сконцентрований на фірмах, тобто ринкові механізми спрощують та здешевлюють виконання державних функцій. Ринкова економіка не дає змоги працювати впівсили, кожен заробляє стільки, скільки хоче та може, а держава гарантує лише соціально встановлений мінімум ставок заробітної плати, пенсій за віком, інвалідністю, виплат безробітним тощо.

В ринковій системи головним джерелом доходів домогосподарств є продаж або надання ними в користування підприємствам економічних ресурсів землі, капіталу та праці. З іншого боку, головним джерелом доходів підприємств є продаж виробленої ними в результаті використання придбаних у домогосподарств ресурсів продукції. Звідси випливає, що недозалучені у процес виробництва економічні ресурси це недоотримувані домогосподарствами та підприємствами доходи. Відтак, можемо констатувати: ринкова система створює достатньо вагомі резони для її суб’єктів щодо якнайповнішого залучення ними в процес виробництва всіх придатних для виробничого використання економічних ресурсів.

Розподіл економічних ресурсів між виробництвом різних товарів та послуг є ефективним тоді, коли сформована на його основі галузева структура виробництва максимально точно відповідає структурі потреб суспільства.

Діючі в рамках ринкової системи приватні підприємства виробляють товари та послуги лише тією мірою, якою доходи від їх реалізації покривають вартість застосованих в процесі їх виробництва економічних ресурсів. При цьому доходи виробників від продажу виробленої продукції є не чим іншим, як витратами споживачів на її придбання. Таким чином, в рамках ринкової системи зрештою саме споживачі визначають, скільки економічних ресурсів має бути спрямовано на виробництво тих чи інших.

Проте одного лише бажання виробників здійснювати процес виробництва з мінімальними витратами виробництва, зрозуміло, замало. Стосовно недопущення здійснення підприємницької діяльності тими виробниками, які хоча і прагнуть, але не здатні ефективно використовувати економічні ресурси, ринковою системою передбачено додатковий запобіжний механізм: ті виробники, чиї витрати на виробництво одиниці продукції перевищують її ринкову ціну, банкрутують і у такий спосіб відсторонюються від ведення бізнесу.

Таким чином, конкурентні ринки забезпечують подвійний контроль за тим, аби економічні ресурси використовувалися з максимальною віддачею: з одного боку, у цьому зацікавлені самі виробники, оскільки при зовнішньо заданій ціні збільшення їхніх прибутків залежить виключно від зниження витрат виробництва, а з іншого інститут банкрутства запобігає участі у виробництві тих виробників, які, хоча і прагнуть, але з тих чи інших причин виявляються неспроможними забезпечити достатньо продуктивне використання економічних ресурсів.

Ринок вирішує основні проблеми економіки людини — звільняє його від дефіциту, дає можливість створити відносно забезпечений рівень життя. Однак ринок — необхідна, але все-таки недостатня умова для розвитку і процвітання суспільства.

На жаль, не всі виробники  та споживачі здатні працювати в  умовах, які диктує ринок. Багато  суб’єктів господарської діяльності припиняють своє функціонування за короткий проміжок часу, та й навіть досвідчених  учасників ринку, які вже давно займаються виробництвом або продажем товарів і послуг, може спіткати дана доля. Причинами припинення функціонування суб’єктів господарювання є їх нездатність вижити в конкурентній боротьбі. З однієї сторони, для них це погано. Але і з іншої сторони, ринок  саме завдяки цій своїй особливості очищає суспільне виробництво від економічно слабких та нежиттєздатних господарських одиниць [7, с.162-170].

Розділ 3

Аналіз основних недоліків  ринкової економіки

З наведеного вище матеріалу  можна зробити висновки про позитивні сторони існування такого явища як  ринок. Та для того, щоб краще зрозуміти сутність цього поняття, потрібно зосередитися на недоліках, які існують в ринковій системі.

По-перше, ринок може задовольняти потреби, що виражені у грошовій формі через попит. Однак існують такі потреби, які неможливо виміряти в грошах і перетворити в попит. До них відносяться згадувані ще А.Смітом так звані громадські товари, або товари та послуги колективного користування (національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління, освіта, національні мережі комунікацій тощо). Як відомо в ринковій економіці кожен сам вирішує, що йому виробляти і в якій кількості. При чому на цей вибір впливають попит споживачів (тобто їх потреби) та вартість наявних ресурсів. Це означає, що якщо товар не купуватимуть, то його ніхто й не вироблятиме. «А навіщо його виробляти, якщо це виробництво не приносить прибутку»,- головне правило яким керуються всі господарські одиниці ринку. А як же бути з виробництвом, наприклад, світлофорів. Світлофори - предмети, що є необхідними для організації безпеки дорожнього руху. Вони потрібні кожному члену суспільства. Та хто заплатить за їх виробництво? Це питання, на яке ринок в своїй структурі не передбачає відповіді.

По-друге, не мають грошового  вираження та не фіксуються ринком так звані зовнішні ефекти (забруднення  оточуючого середовища, очищення води для населення, порятунок та лікування  людей після технологічних катастроф  тощо). Конкурентний механізм на ці явища  практично не реагує.

Як уже зазначалося, доходи споживачів і виробників у  ринковій економіці диференціюються  через ціни, а це в свою чергу  зумовлює соціальне розшарування суспільства  за доходами. Тобто, фіаско ринку проявляється і в нехтуванні проблемами справедливості і рівності. Необмежений ринковий розподіл, справедливий з точки зору законів ринку, веде до значної диференціації доходів, соціальної незахищеності, виникнення соціальних конфліктів [1, с.202-206].

Також варто звернути увагу на той факт, що існують такі категорії суспільства, наприклад діти, люди похилого віку, інваліди, які просто фізично та розумово не здатні продукувати товари і послуги, які користуються попитом на ринку. Як наслідок, ця категорія суспільства взагалі не отримує доходів, а отже і не здатна придбати  засоби для існування. Чи повинен хтось піклуватися про цю категорію населення? Так, звичайно. Але хто? Знову запитання, яке ринок залишає без відповіді.

Ще одним недоліком  ринку є його чітка постійна тенденція  до монополізації. У результаті на зміну відносно конкурентного ринку приходить ринок недосконалої конкуренції з його різноманітними монополістичними нашаруваннями. Монополії, обмежуючи вільну конкуренцію, вільне ціноутворення, наносять відчутну шкоду ринковому механізму, який все більше втрачає свою головну функцію загального регулятора економіки.

Ринок нав'язує людям все нові й нові потреби, що веде до розбазарювання у використанні обмежених і не відтворених ресурсів. Недоліки ринку, його неспроможність, називають фіаско ринку. Але якщо ринкова система не справляється з проблемами, що сама породжує, якщо економічний механізм системи дає періодичні збої, то необхідно зовнішній вплив, що виправляє дефекти системи. Такий зовнішній вплив на ринкову систему робить держава, її економічна політика.

Відчутна недосконалість ринку виявляється в соціальній сфері. Реалізація соціальних цінностей - найважливіша економічна функція держави, що зв'язана з функцією фінансування суспільних благ і послуг, гасіння негативних зовнішніх факторів, але має і самостійне значення. Ринок - найдосконаліший механізм формування доходів у тому числі і заробітної плати, що складає в розвинутих країнах три чверті і більш сукупних доходів. Але оскільки якість праці різна (вартість людського капіталу, рівень освіти, професійна підготовка - не однакові), зарплата когось робить заможним, когось забезпеченим, когось бідним, а інших відкидає за межу бідності, преречуючи людей на позбавлення і пів голодне існування. Така сувора реальність ринку. Необхідність корегування механізму розподілу очевидна. Але участь держави в процесі розподілу прибутку породжує суперечності. З одного боку, реалізація головного принципу сучасної ринкової економіки - волі вибору, обумовлює значну диференціацію доходів, з іншого боку - втручання держави в постійний процес розподілу прибутків деформує найглибшу суть сучасного ринкового механізму, поводження ринкових суб'єктів, знижує ефективність використання ринкових ресурсів. Ця суперечність переборюється в залежності від економічних можливостей країни. У середині 90-х років XX ст. США при середньому прибутку на душу населення в 10 тисяч доларів, край бідності проходив для однієї людини на рівні 7700 доларів, на сім'ю з чотирьох людей - 15350 доларів. Виробництво внутрішнього національного продукту на душу населення в США складає 29 тисяч доларів. В Україні такий показник у 40-50 разів нижче, а рівень малозабезпеченості в залежності від валютного курсу -200-240 доларів в рік на душу. Незрівнянні можливості, незрівнянні величини і форми державної допомоги (пільги, субсидії). (дод. 1)

Американський економіст Джордж Стіглер, пише, що ступінь недосконалості ринку в американській економіці, відома як фіаско ринку, куди менше фіаско політики, до якого приводять прорахунки в економічній політиці. Держава відіграє важливу роль у стабілізації економіки через фіскальну і грошово-кредитну політику. Проведення фіскальної політики включає оподаткування та державні витрати, з допомогою яких уряд впливає на рівень економічної активності, темпи зростання випуску продукції, підвищення продуктивності праці, економії сировини та трудових ресурсів. Нерідко прагнення уряду сформувати бюджет, здатний по максимуму забезпечити державні витрати на соціальні, культурні та освітні потреби населення, провокує його на збільшення податкових ставок не тільки на підприємницьку діяльність, але й на підвищені доходи фізичних осіб. Однак на практиці і господарської, і економічної діяльності існує правило - збільшення доходної частини бюджету за рахунок зростання оподатковування має межі, за яких попадає під удари приватний бізнес, що або розоряється, або йде в тінь [5, с.92-93].

Звісно, достоїнство ринкової системи - гнучкість і адаптивність до умов, що змінюються. Але гнучкість і адаптивність не безмежні і періодично дають збій. Виступаючи достоїнством, на визначеному етапі розвитку системи такі якості переростають у її недоліки. І тут виявляється неспроможність ринку. Недоліки ринку зводяться до того, що, ринкова конкуренція породжує свою протилежність - монополію, а з нею і можливість нав'язувати свою волю споживачу; також нездатність ринку підтримувати постійну економічну рівновагу, забезпечувати зростання виробництва. Ринок байдужний до виробництва суспільних благ. Ринок неспроможний до регулювання зовнішніх ефектів (екологічні проблеми); ринок сприяє різкій диференціації доходів і глибокому соціальному розшаруванню населення. (дод. 2)

Механізм ринкового господарювання спричиняє нестабільність у сфері дрібного підприємництва, яке особливо залежить від змін у ринковому середовищі. Так, за даними 1998 р., у Німеччині нараховувалось до 3 млн. дрібних підприємців, а щорічно банкрутувало та закривалося майже 226 тис. фірм.

Ринковий механізм не сприяє фінансуванню фундаментальних наукових досліджень, тому що вони не дають швидкого прибутку. Великі корпорації фінансують лише ті дослідження (як правило, профільні, вузько спеціалізовані, прикладні), які дають змогу швидко отримати прибуток від запровадження. Наприклад, відкриття Майклом Фарадеєм електрики знайшло практичне втілення лише через 50 років. За науково-технічного прогресу, сучасних технологій фундаментальні дослідження долають шлях до практичного застосування значно швидше. Однак державі доводиться фінансувати фундаментальні дослідження, оскільки приватний бізнес від цього відмовляється, потребуючи швидкої віддачі, окупності та прибутковості. Винятком є деякі японські фірми, які, дбаючи про перспективу, фінансують важливі наукові дослідження, прибуток від яких можна отримати лише через 8—10 років, але ці фірми розраховують посісти виняткове становище на ринку нових товарів і технологій.