Пенсійна система України

 

Серед акціонерних товариств  найбільше позитивне сальдо у 2008 році отримали товариства,основними  видами економічної діяльності яких були:

• переробної промисловості (18,88 млрд грн);
• операції з нерухомим майном ,оренда інжиніринг та надання послуг підприємцям (8,21 млрд грн);
• діяльність транспорту та зв‘язку (6,19 млрд грн);
• фінансова діяльність (4,06 млрд грн);
• добувна промисловість (3,96 млрд грн).

Таблиця 2.2

Розмір чистого прибутку(збитку),отриманого акціонерними товариствами за видами економічної діяльності у 2009 році,млн грн [7, c.14]

Види економічної  діяльності	2009
	Чистий прибуток	Чистий збиток	Сальдо
Сільське господарство,мисливство,лісове господарство	1 691,45	595,6	1 095,85
Рибальство,рибництво	29	12,35	16,64
Промисловість	28 275,39	22 610,32	56 65,07
у тому числі:
Добувна	6 939,82	2 671,33	4 268,59
Переробна	21 335,58	19 939,10	1 396,48
Виробництво та розподілення електроенергії,газу та води	694,73	1 521,63	-826,9
Будіництво	1 870,71	2 364,98	-494,26
Торгівля
ремонт автомобілів,побутових  виробів та предметів особистого вжитку	2 967,98	8 037,58	-5 069,60
Діяльність готелів  та ресторанів	64,72	501,13	-436,41
Діяльність транспорту та зв'язку	7 826,74	4 065,64	3 716,10
Фінансова діяльність	7 991,40	2 252,68	5 738,72

 

 

Види економічної  діяльності	2009
	Чистий прибуток	Чистий збиток	Сальдо
Операція з нерухомим  майном,оренда.інжиніринг та надання  послуг підприємцям	20 779,32	12 570,45	8 208,87
Освіта	10,52	1,41	9,12
Охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	21,27	82,8	-61,53
Надання комунальних  та індивідуальних послуг;діяльнічть у сфері культури та спорту	9,58	979,31	-969,73
Усього	65 312,55	20 432,99	44 194,94

          Продовження таблиці 2.2 Розмір  чистого прибутку(збитку),отриманого акціонерними товариствами за видами економічної діяльності у 2009 році,млн грн

Серед акціонерних товариств  найбільше позитивне сальдо у 2009 році отримали товариства,основними видами економічної діяльності яких були:

• операції з нерухомим майном ,оренда інжиніринг та надання послуг підприємцям (11,12 млрд грн);
• фінансова діяльність (5,74 млрд грн);
• добувна промисловість (4,27 млрд грн);
• діяльність транспорту та зв‘язку (3,76 млрд грн);
• переробної промисловості (1,39 млрд грн).

Таблиця 2.3

Зміна чистого прибутку та чистого збитку за рік [7,c.15]

Види економічної  діяльності	Зміна за рік,%
	Чистий прибуток	Чистий збиток
Сільське господарство,мисливство,лісове господарство	15,37%	107,40%
Рибальство,рибництво	-49,37%	109,68%
Види економічної  діяльності	Зміна за рік,%
	Чистий прибуток	Чистий збиток
Промисловість	7,96%	575,96%
у тому числі:
Добувна	67,27%	1329,31%
Переробна	-3,20%	531,38%
Виробництво та розподілення електроенергії,газу та води	-18,95%	121,69%
Будіництво	77,44%	291,73%
Торгівля
ремонт автомобілів,побутових  виробів та предметів особистого вжитку	11,36%	458,34%
Діяльність готелів  та ресторанів	16,30%	491,72%
Діяльність транспорту та зв'язку	16,90%	700,20%
Фінансова діяльність	74,08%	322,91%
Операція з нерухомим  майном,оренда.інжиніринг та надання  послуг підприємцям	-33,30%	-78,22%
Освіта	-21,73%	131,15%
Охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	61,38%	115,79%
Надання комунальних та індивідуальних послуг;діяльнічть у сфері культури та спорту	-94,96%	196,30%
Усього	1,06%	123,97%

Продовження таблиці 2.3 Зміна чистого прибутку та чистого збитку за рік

Структура обсягу чистого  прибутку з розподілом за основними видами економічної діяльності у 2009 році порівняно з 2008 суттєво не змінилась.

У 2009 році порівняно з 2008 чистий прибуток підприємств збільшився на 648,63 млн грн. Збільшення обсягу чистого прибутку відбулося у таких випадках економічної діяльності:

• фінансова діяльність ( на 3,40 млрд грн);
• добувна промисловість (на 2,79 млрд грн);
• діяльність транспорту та зв’язку (на 1,13 млрд грн).

Серед емітентів за основними  видами економічної діяльності  найбільший чистий прибуток отримали  товариства ВАТ "Металургійний комбінат"Азовсталь, ВАТ "Укрнафта" та ВАТ"Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча". Відповідно 3,00%, 2,20%, 2,09% від обсягу чистого прибутку, отриманого акціонерними товариствами (див. Додаток Б).

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що для держав з перехідною економікою найважливішою проблемою є координація зв'язків між підприємствами, галузями, регіонами, застосування нових методів управління і, перш за все, забезпечення вертикальних і горизонтальних взаємозв'язків між підприємствами всіх галузей і сфер господарства. Це обумовлено тим, що приватизація привела до передання мало прибуткових активів у руки людей, які не мали ні навичок, ні фінансових ресурсів для забезпечення ефективного управління. Більша частина високоприбуткових підприємств попала до рук підприємницької меншості, проте в дуже рідкісних випадках нові господарі здійснювали глибоку реструктуризацію підприємств, яка могла б виправдати продаж їм державної власності.

    В Україні практично не здійснюється технологічне оновлення таких галузей, як гірничорудна, надзвичайно зношене устаткування в енергетиці і в вугільній промисловості, гострою є проблема собівартості металургійної продукції і має місце ряд інших проблем, які існують на шляху відродження наукоємної вітчизняної продукції. Тому в програмі діяльності Кабінету Міністрів наголошується особлива увага по "прискоренню структурної перебудови машинобудівного комплексу та нарощуванню обсягів виробництва наукоємної продукції". [13, С.45-52]

Дослідження відносин власності  в акціонерних товариствах у практичному плані корисне тому, що воно передбачає вивчення, аналіз ролі її суб'єктів. Для українських акціонерних товариств це, насамперед, пов'язано з наявністю такого важливого акціонера як держава.

 

РОЗДІЛ ІІІ

ПРОБЛЕМИ АКЦІОНЕРНОЇ  ФОРМИ ВЛАСНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

 

Акціонерна форма організації  бізнесу поряд зі значними перевагами має і певні елементи ризику для  власників акцій. Так можливість управління чужою власністю забезпечує ефективний менеджмент, але в тієї ж годину її існування та об'єктивна розбіжність інтересів управлінців й акціонерів вимагають контролю за діяльністю останніх, що потребує вирішення на законодавчому рівні встановлення відповідних внутрішньо корпоративних відносин. Захист прав інвесторів на вітчизняному фондовому ринку є одним із найважливіших кроків на шляху становлення цивілізованих відносин, що грунтуються, насамперед, на засідках добросовісної конкуренції, еквівалентності результатів затраченим зусиллям, дотриманні інтересів усіх економічних суб'єктів.

   Як зазначають вітчизняні дослідники, поєднання ризиків, притаманних крупним угодам, та невідповідності інтересів осіб, що укладають такі догоди від імені товариства (менеджерів вищої ланки управління) з інтересами безпосередніх власників фірми (акціонерів), зумовлює необхідність регламентації процесу укладання особливо крупних угод законодавством країни.[5, с.128-130] Правова база вітчизняного фондового ринку з цього приводу містить дуже лаконічні обмеження. Так, стаття 41 Закону України "Про господарські товариства" серед питань, що належати до компетенції загальних зборів акціонерного товариства, визначає "... затвердження договорів (угод), укладених на торбу, що перевищує вказану в статуті товариства". [3, З ст.41]

У зв'язку із множинністю  джерел фінансового забезпечення акціонерні товариства стикаються з необхідністю аналізу всієї їхньої системи, перш ніж буде прийнято рішення щодо доцільності одного з них чи їхньої комбінації при фінансуванні інвестиційного проекту.

Акціонерне товариство повинно після закінчення фінансового року порівнювати вартість чистих активів із розміром статутного капіталу. Якщо вартість чистих активів виявиться меншою від розміру статутного капіталу, товариство зобов'язане зменшити останній. У випадку, коли вартість чистих активів стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

У разі, якщо чисті активи (власний капітал) будуть меншими  від статутного капіталу і при  цьому меншими, ніж 1250 мінімальних  заробітних плат, виходячи зі ставки, що діє на момент створення акціонерного товариства, зменшувати статутний капітал буде неможливо й товариство доведеться ліквідувати. Причому законом передбачена саме ліквідація, а не реорганізація в іншу організаційно-правову форму. [4, З ст. 155]

         Щодо шляхів удосконалення внутрішнього контролю в акціонерних товариствах.

Формами фінансово-господарського контролю є попередній, поточний і  наступний контроль. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні  часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Відповідно до пункту 5.1.1. рішення Державної комісії  з цінних паперів від 11.12.03 №571 до організаційної структури системи  внутрішнього контролю товариства входить служба внутрішнього аудиту, яка повинна здійснювати поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Служба внутрішнього аудиту повинна відповідати за своєасне виявлення та запобігання відхиленням, які перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів товариства. Зокрема, до компетенції служби внутрішнього аудиту повинні належати повноваження щодо:

• контролю за організацією та функціонуванням системи бухгалтерського обліку;
• контролю за відповідністю даних бухгалтерського обліку фактичній наявності активів, їх належним збереженням;
• експертизи фінансової та операційної діяльності;
• підготовки оглядів діяльності товариства та розробки рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Зазначене рішення має рекомендований характер.

Підприємницький ризик  характеризується як небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів у  порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Кожному ризику відповідає свій прийом керування ризиком. Кваліфікаційна система ризиків містить у  собі категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків. У залежності від можливого результату (ризикованої події) ризики можна розділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання негативного чи нульового результату. Спекулятивні ризики полягають у можливості одержання як позитивного, так і негативного результату.

Систему контролю потрібно організувати таким чином, щоб контроль здійснювався не за певний період, а щодня, щохвилини, і тоді він зможе охопити все інформаційне середовище підприємства.

 Побудова логічно стрункої й універсальної системи методик контролю можлива через їх моделювання. Для вирішення проблеми неефективності доцільно покласти в основу моделювання методик внутрішнього контролю соціопсихологічні особливості дій персоналу підприємства. Результативність розробки та досягнення профілактичного ефекту від застосування методик контролю прямо залежить від підготовчих етапів, пов'язаних з обґрунтуванням їх інформаційної бази.