Пенсійна система України

ЗМІСТ

ВСТУП ------------------------------------------------------------------------------------5

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ------------------------------------------------------------------------------7

1.1 Економічний зміст акціонерної форми власності----------------------------7

1.2 Переваги і недоліки акціонерної форми власності -------------------------11

РОЗДІЛ ІІ  АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ-------------------------------------------------------------14

2.1 Аналіз функціонування акціонерної форми власності---------------------14

2.2 Вплив акціонерної форми власності на розвиток економіки України-20

РОЗДІЛ ІІІ  ПРОБЛЕМИ АКЦІОНЕРНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ ----------------------------------------------------------26                                                                   

ВИСНОВКИ ----------------------------------------------------------------------------31

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК -----------------------------------------------------33

ДОДАТКИ -------------------------------------------------------------------------------34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України  і сформованої в даний момент економічної і політичної ситуації відносини форм власності грають далеко не останню, і навіть, одну з основних ролей у стабілізації економічного становища в країні.

Актуальність обраної  мною теми даної курсової роботи полягає  в тому, що акціонерна власність - це закономірний результат процесу розвитку і трансформації приватної власності, коли на визначеному етапі розвитку масштаби виробництва, рівень технології, система організації фінансів створюють передумови для принципово нової форми організації виробництва на базі добровільної участі акціонерів. Тим часом, трансформація власності у державі – складний процес, який торкається всіх сторін суспільного життя. Над розв’язанням цієї проблеми працюють вчені, спеціалісти наукових і державних установ. Провідними науковцями, які проводили дослідження та наукові обґрунтування даного питання є:    В. Рибалкіна, Л. Мамичева, А. Гальчинський, П. Єщенко, І. Лазня, Л. Мельник, с. Мочерний, С. Кудин.

Разом з тим проблеми трансформації власності у державі  залишаються невирішеною. Серед  вчених, спеціалістів, громадян існують різні точки зору як на проблему в цілому, так і на її окремі складові. Це вимагає продовження досліджень в цьому напрямі, пошуку компромісних рішень, які б сприйняла більшість населення України  і практичнее використання яких стало б фундаментом для забезпечення розвитку економічного потенціалу держави.

Метою курсової роботи є  визначення і обґрунтування особливостей акціонерної форми власності, здійснення аналізу процесів розвитку акціонерних товариств та надання конкретних пропозицій щодо поліпшення проблем пов’язаних з функціонуванням акціонерної форми власності.

Для реалізації мети дослідження  в курсовій роботі передбачається вирішити наступні задачі:

• Дати характеристику економічному змісту акціонерної форми власності;
• Проаналізувати переваги і недоліки акціонерної форми власності;
• Здійснити аналіз особливостей функціонування акціонерної форми власності в Україні;
• Дослідити тенденції та перспективи розвитку акціонерної власності в Україні;
• Охарактеризувати проблеми акціонерної форми власності та шляхи їх подолання.

Акціонерна власність являє собою відносини колективно-приватного присвоєння матеріальних і фінансових активів, спрямовані на оптимізацію витрат і здійснення високоприбуткової підприємницької діяльності.

Отже, метою функціонування акціонерної форми власності повинно бути найбільш вигідніше залучення капіталу, який необхідний для    суспільного відтворення і використовується для здійснення державних регулюючих впливів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АКЦІОНЕРНОЇ  ФОРМИ ВЛАСНОСТІ

 

1. Економічний зміст акціонерної форми власності

 

Одне з центральних  місць в економіці будь-якої країни належить акціонерній формі власності. Акціонерна форма власності вже сформувалася і функціонує тривалий період часу але потребує стабільного розвитку.

Поняття акціонерна форма власності , як і більшість визначень в економічній теорії, не є єдиним і сталим. У міжнародній практиці найбільш поширеною є думка про те, що акціонерна форма власності – провідна форма господарювання в умовах перехідної економіки. Як зазначають у статті В. Рибалкіна та Л. Мамичевої акціонерна власність визначається як найрозвинутіша і водночас перехідна форма "приватної власності: асоційовану приватну власність як органічну єдність двох якостей відносин привласнення – приватної та спільної". [13, С.49] На думку авторів, у володінні акціонерним капіталом великих корпорацій починає брати участь не одна група, а цілий ряд суб'єктів, і "на цій основі реальне володіння, розпорядження й використання спільного (інтегрованого) капіталу стають можливими тільки за умови об'єднання та встановлення стійкого зв'язку (відносин) між усіма суб'єктами спільної корпоративної власності" . [13, С.48] З цього можна зробити висновок, що у величезних корпорацій, де чисельність акціонерів становить мільйони, власність є спільною. Однак це суперечить не лише реаліям дійсності, але й твердженню авторів про наявність у межах асоційованої власності осіб, "…об'єднаних взаємною системою участі в одному й тому ж самому капіталі". [13, С.49] Адже система участі – це багатоступенева система залежності й контролю, в якій дрібний власник неспроможний впливати на розвиток акціонерної власності та управління нею.

Одним із найважливіших  шляхів роздержавлення економіки виступає перетворення державних промислових підприємств на більш ефективні форми господарювання, якими є, зокрема, акціонерні товариства. У нашій країні створено більш як 35 тис. акціонерних товариств, кількість власників акцій сягає близько 33 млн., загальний обсяг емісії цінних паперів дорівнює 100 млрд. грн. [11, с. 235] Порівняно з розвинутими країнами світу наша держава за показником чисельності акціонерів, їх питомої ваги у загальній кількості населення випереджає інші країни. Але це не означає, що в Україні найбільше реальних власників. Для з'ясування причин такої невідповідності потрібно розкрити суть акціонерної власності.

На думку С. Кудинa, суть акціонерної форми власності можна розкрити через "права володіння, користування і розпорядження певною часткою статутного капіталу співвласниками акціонерного товариства, усередині якого існує їх обмежена відповідальність, а їхні права власності підтверджують цінні папери – акції". [8, с. 7] Проте глибинну суть будь-якої форми власності можна розкрити лише через категорію привласнення. А категорії права володіння, користування й розпорядження розкривають юридичний аспект власності, але не дають уявлення про реальний механізм її реалізації.

Акціонерна форма власності  може виконувати три функції. По-перше, вона служить засобом акумуляції і переливу капіталу. По-друге, є засобом прилучення акціонерів до розширення власності і контролю за діяльністю апарата, що керує виробництвом. По-третє, служить засобом створення господарської мотивації, коли акціонер і працівник сполучаються в однієї особі. При цьому, якщо друга функція присутня будь-якому акціонерному товариству, те перша і третя можуть бути відсутніми у залежності від конкретної форми АТ (відкрите чи закрите), наявності чи відсутності працівників-акціонерів.

Однієї з особливостей акціонерних товариств є обмежена відповідальність їхніх учасників по зобов'язаннях корпорації засобами, вкладеними в покупку акцій. Обмежена відповідальність залучає в підприємство величезне число особа, готових ризикнути невеликою частиною свого майна. Але число цих осіб таке, що в сукупності вони дозволяють акціонерному товариству скласти великий капітал. Величина капіталу і незначність ризику для кожного учасника дають можливість відкривати великі підприємства, недоступні для окремих осіб з їх порівняно незначними засобами . [5, с. 126-128]

Управління АТ здійснюється досить складною системою органів. До них відносяться загальні збори  акціонерів, рада директорів (наглядацька  рада), правління, керівник АТ. Управлінські функції можуть здійснюватися як особами, що мають акції, так і найманими робітниками (менеджерами). Не виключена можливість створення й інших органів, компетенція яких визначається в статуті.

Види акціонерних товариств. Розрізняють два види АТ: відкриті та закриті. При створенні відкритого акціонерного товариства (ВАТ) використовується система підписки на акції, відкрита і доступна всім бажаючим. ВАТ також вправі здійснювати вільний продаж акцій.

У відкритому товаристві засновники повинні мати визначений мінімум (частина) акцій, для того щоб  виключити можливість зловживання з їх боку, наприклад спробу створити акціонерне товариство виняткове за рахунок залучення засобів передплатників-акціонерів.

Число акціонерів (а ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи) ВАТ не обмежена. На практиці ж це коло досить широке. Головною привабливою властивістю ВАТ є те, що його учасники можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів. Організаційна схема відкритого акціонерного товариства представлена на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1 – Організаційна схема відкритого акціонерного товариства

 

У процесі створення  закритого акціонерного товариства (ЗАТ) акції розподіляють тільки між  його  засновниками чи між заздалегідь  визначеним колом осіб. Звичайно це відбувається відносно швидко, і установа товариства носить як би одноразовий характер. Таке товариство не вправі проводити відкриту підписку на акції, що випускаються їм, або іншим способом пропонувати їх для придбання необмеженому колу особа.

     До 1992 р. в Україні були в основному поширені закриті товариства. Організаційна схема закритого акціонерному товаристві представлена на рис. 1.2

Рис. 1.2 – Організаційна схема закритого акціонерного товариства

 

Акціонерна власність  є в даний час переважної організаційно-правовою формою в комерційних підприємствах. Це обумовлено рядом її переваг у порівнянні з іншими формами.

 

2. Переваги і недоліки акціонерної форми власності

 

Відмінність акціонерної  власності від приватної власності  полягає, у тому, що, з одного боку, розширюється коло пайових учасників  нагромадження капіталу і його продуктивного використання, з іншого – дохід привласнюється безпосередньо не у формі прибутку, а дивідендів на акції. Доходи на капітал отримують багато громадян, у тому числі члени трудових колективів. Акціонерна форма власності характеризується виникненням виробничих відносин між рядовими дрібними акціонерами, власниками контрольного пакета акцій, управлінським персоналом акціонерного товариства та іншими суб'єктами з приводу привласнення засобів виробництва, прибутку у вигляді заробітної плати та дивідендів, інших об'єктів власності.

В акціонерній формі власності власність на капітал відокремлена від капіталу-функції, що прискорює концентрацію та централізацію капіталу, його перелив з однієї галузі в іншу, раціоналізацію процесу управління. Це означає, що реальні можливості щодо управління акціонерним товариством зміщені до менеджерів.

Акціонерна форма власності дає змогу об'єднати засоби держави, колективів підприємств, населення, інших інвесторів для створення нових і технічного переозброєння старих виробничих ланок, долати відомчі бар'єри і здійснювати вільне міжгалузеве переливання капіталу. Отже, вона є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій.

Крім того, підприємству з акціонерною формою власності простіше нарощувати обсяги виробництва завдяки наявності фінансових ресурсів та використовувати резерви для зниження собівартості виробленої продукції. Це дає добру можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

Для рядових власників  акцій ця форма власності також  має певні переваги. Кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства  фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох акціонерних товариств. [14, С.11]

На підприємствах акціонерної форми власності більш висока, чим в інших організаційно-правових формах, ступінь усуспільнення виробництва. Це дає можливість знизити витрати на одиницю продукції й одержувати порівняно високий прибуток, а також проводити дорогі дослідження і впроваджувати новітні технології у виробництво без істотного збільшення цін на товари, тому що сучасна технологія зв'язана з усе великими витратами, що можуть собі дозволити лише великі виробники, що акумулюють засоби величезного числа людей. [6, с. 34]

Однак існує ряд недоліків властивих акціонерній формі власності. Створення акціонерного товариства сполучено з великими труднощами. Крім пошуку співзасновників, що повинні бути союзниками в інтелектуальному плані, і підготовки установчих документів АТ повинне бути зареєстроване в державному органі. Але до цього необхідно вступити у відносини з Пенсійним фондом, Фондом медичного страхування, Держкомстатом, Мінфіном, податковою інспекцією, органами внутрішніх справ, Фондом зайнятості, банком. Крім того, у Реєстраційній палаті, податковій інспекції і банку на облік потрібно встати двічі: спочатку тимчасово, а потім постійно. При реєстрації перевірці підлягають не тільки установчі документи. Засновникам треба довести наявність статутного капіталу і деяких інших аспектів діяльності. Крім того, при створенні АТ необхідно зареєструвати емісію акцій у регіональному органі федеральної комісії з цінних паперів. Повинно бути зареєстроване і кожне збільшення статутного капіталу.