Підприємства на Україні

П о з и к а – це вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення котрої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в обумовлений срок.

Отже позика надається завжди на умовах повернення, але без комерційного зиску, тобто безкоштовно.

К р е д и т – це господарсько-економічна операція з наданням однією стороною (юридичною особою) іншій (юридичній чи фізичній особі) грошей чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення і, як правило, за певну плату встановленого відсотка від загальної суми кредиту).

Кредитні операції є багатонапрямленими і порівняно численними. За ознакою залежності від форми забезпечення (заставну ХХХХХ так звані бланкові позички, тобто позички без будь якого забезпечення (матеріальною чи фінансовою). Вексельні, підтоварні та фондові кредити означають кредитні операції, що здійснюються під заставу відповідно векселів,

товариних цінноестей (майна і цінних паперів).

Будь-які кредити можуть мати різні строки повернення. Існують так звані онкальнікредити, тобто кредити до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора. Коротко-, середньо-, та довгострокові кредити надаються

відповідно на термін: до одного, від 1 до 5 років, понад 5 років.

До найчисленнішої категорії позичальників належать фірми, яким надаються відповідні кредити для поповлення власних оборотних коштів або для інвестування різних за призначенням об’єктів.

Основним способом погашення кредитів є разове повернення зі сплатою певного відсотка за користування ним, можливе повернення ресурсів на виплат, тобто здійснення кількох послідовних платежів у межах загальної суми кредиту з урахуванням відсотка за кредит.
Ясна річ, на момент початку реалізації підприємницького проекту виявити розрахувати з достатньою точністю всі потреби у фінансових ресурсах складно. Тому варто передбачити якісні резервні кошти. При формуванні стартового підприємницького капіталу підприємець має враховувати не тільки його загальну величину, а й прогнозовану економічну вигоду від вкладень у власне діло.

Джерелами отримання фінансових коштів можуть бути комерційні кредити, банківські позики, кошти від продажу облігацій, кошти різноманітних інвестиційних установ, кошти приватних інвесторів. Можливі різні варіанти поєднання акціонерного і позичкового інвестування.

Капітал будь-якої підприємницької структури поділяють на основний та оборотний.

Основний – всі технічні засоби виробництва.

Оборотний – охоплює все те, що проходить через підприємство і призначений для виробничого й особистого споживання або продажу на ринку.

Розподіл капіталу на основний та оборотний має практичне значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення. Оборотний швидше щодо основного. Основний відшкодовується частинами у вигляді амортиз. Відрахувань в міру його зношування, то оборотний – відразу після

виробництва та реалізації товару, його сплати споживачами.

Капітальні вкладення характеризують реальні інвестиції у відтворення основних фондів (фінансових активів) і на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкладення уособлюють певну сукупність фінансових коштів, що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Отже, за абсолютною величиною капітал значно переважає капітальні вкладення, які в подальшому матеріалізуються в найбільшому елементі капіталу – технічних засобах виробництва.

В умовах ринкової економіки будь-яка більш-менш масштабна підприємницька діяльність зв’язана з господарським ризиком. Значна частина підприємців банкрутують через те, що не мають достатніх знань і навичок господарювання. Люба комерційна акція вимагає ретельної та грамотної підготовки до її здійснення. Бізнес-план – ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачити не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу. Практично його можна вважати формою експертної оцінки діяльності та ефективне здійснення нової підприємницької ідеї.

До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;

визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

обгрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її

рохвитку в період реалізації підприємницької ідеї.;

оцінка кон’юктури ринку та рівня конкуренції, визначення ступеня можливого господарського ризику;

пошук надійних партнерів для розробки й реалізації іноваційно-

інвестиційного проекту;

прогнозування (приблизні розрахунки очікуваних результатів реалізації нової підприємницької ідеї в перші та наступні 5 років).

Добре розроблений та обгрунтований бізнес-план є важливим підгрунтом так-званої бізнес-пропозиції, що використовується в процесі переговорів з партнерами, його використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів. Розробка бізнес-плану є процесом створення моделі підприємницької діяльності. Чим менше помилок буде зроблено за його обгрунтуванням, тим менша постане перед фірмою проблема у процесі реалізації.

Кожен конкретний план має свої особливості й не існує універсального бізнес-плану, але процес його складання має свою обов’язкову внутрішню логіку.

– вибір продукції (послуги), котра буде запропонована на ринку;

– дослідження зовнішнього середовища (у тому числі ринку) майбутнього бізнесу;

– обгрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;

– прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції (послуг);

– визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

– розробка цінової і торговельної політики, вибір способів реклами і просування товарів до споживачів;

– обгрунтування вибору форми організації бізнесу, характеристика власників фірми, керівників, якості персоналу, оргструктури, системи оплати праці;

– опис потенційно можливих ризиків бізнесу;

– оцінка очікуваного прибутку та збитків;

– формування висновків, що відображають основні положення бізнесу.

Що стосується плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, тобто визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають усі витрати, що зв’язані з її виготовленням і реалізацією.

Вона розраховується за формулою:

Взуп

Тбз = Упр - Впз

Тбз - точка беззбитковості (кількість одиниць продукції);

Взуп - загальні умовно-постійні витрати грошові одиниці;

Цпр - продажна ціна за одиницю продукції, грош.од.;

Впз - питомі змінні витрати, грош. од.

Найважливішим критерієм успішної роботи підприємств є їх прибутковість. Підприємства зобов'язані одержувати такі доходи, які не тільки покривають

видатки, але й у достатній мірі їх перевищують. Факт перевищення прибутків над витратами, пов'язаними з діяльністю підприємства, означає, що підприємство отримує прибуток — позитивний фінансовий результат.

Прибуток — найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці.

Підприємства на Україні

Світова фінансова криза тільки підсилила економічну кризу в Україні, яка почалася в першій половині 2008 року як наслідок відсутності в країні стратегії економічного розвитку та прийняття Урядом та Верховною Радою цілого ряду непродуманих державних рішень, що стало спусковим механізмом кризових явищ. Про це свідчить найбільше серед  країн Європи  падіння ВВП, виробництва товарів, фондового ринку та курсу національної валюти .

Для  економіки України характерні такі риси:

− зростання імпортоорієнтованості (від’ємне зовнішньоекономічне сальдо торгівельного балансу у 2008 році досягло – 16 млрд дол.);

− торгівельна спрямованість (загальний обсяг роздрібного товарообігу у 2008 році, у порівнянні з 2002 роком, збільшився у 6,1 рази, при зростанні промислового виробництва в 3,4 рази та сільськогосподарського виробництва  в 2,3 рази);

− зростання внутрішнього попиту населення на імпортні товари

народного споживання (частка імпортних непродовольчих товарів на споживчому ринку країни складає 47,1 %) через його кредитування (кредити населенню у 2008 році, у порівнянні з 2002 роком, збільшилися у 75,8 разів) за рахунок зовнішніх запозичень (від’ємне сальдо зовнішніх активів у 2008 році збільшилось до 226,1 млрд грн. при позитивному сальдо у 0,6 млрд грн. у 2002 році);

− зростання заборгованості (внутрішня заборгованість у країні у 2008 році, в порівнянні з 2002 роком, збільшилася в 8,8 разів, а зовнішня – в 4,9 рази).

Отже, проблема розвитку підприємництва є актуальною для України, особливо щодо малих підприємств. Розвиток малого бізнесу сприяв би вирішенню таких завдань у національній економіці: по-перше, підтримав би конкуренцію, ставши ринковою альтернативою монопольним структурам; по-друге, це наповнило б ринок товарами і послугами; по-третє, створило б нові робочі місця, пом’якшуючи проблему зростаючого безробіття; по-четверте, сприяло б формуванню підприємницького прошарку, тим самим надаючи людям можливість виявити і реалізувати свої підприємницькі здібності.

Основні труднощі організації і функціонування малого підприємництва в Україні пов’язані з такими основними проблемами. Це, перш за все, проблема фінансування: великі капітали, як правило, прагнуть до великих економічних структур, невеликі ж нагромадження, яких недостатньо для

створення власної справи, спрямовуються у торговельно-закупівельну посередницьку діяльність. Інша проблема — це високі податки, що на тлі інфляції позбавляють малі фірми не тільки можливості розширятись, але й

ставлять на межу виживання. Нарешті, ще одна проблема — це правова незахищеність, пов’язана як з державним, так і приватним рекетом. Виживають тільки ті фірми, що мають «кришу». Звідси — необхідність створення спеціального правового поля, спрямованого на розвиток і захист дрібного товаровиробника в Україні.

Крім того, розвиток підприємництва в Україні гальмує, так як  недостатня сформованість таких умов:

1)     реального плюралізму форм власності, тобто наявності різних типі і форм власності, які визнані чинним законодавством і рівноправними  і можуть конкурувати між собою у боротьбі за ринки збуту сфери прикладання капіталу тощо. У нашій країні реалізацію цієї умови стримує тональна приватизація, наявність значного тіньового сектора економіки та ін.;

2)     розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва ( консультаційних центрів з питань управлуння підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);

3)     стабільної, науково обгрунтованної економічної політики держави, у тому числі політики підтримки підприємництва, передусім, дрібного. Так підтримка має, здебільшого, декларативний характер;

4)     державного регулювання економіки, насамперед, за допомогою економічних важелів. Замість нього в Україні переважають адміністративні важелі регулювання;

5)     раціональної економічної, зовнішньоекономічної політики, зокрема пролдуманної політики протекціонізму, захисту вітчизняного

товаровиробництва. Неохідність такого захисту в Україні, здебільшого, проголошуеться. У сфері права основними умовами підприємницької діяльності, які, здебільшого, відсутні в Україні,є:

1)ефективна та стабільна законодавча база щодо підприємництва;

2)розвинене антимонопольне законодавство;

3)ефективна система захисту інтектуальної власності ( винаходів, ліцензій та ін.);

4)проста процедура реєстрації підприємств, скорочення форм власності та контролю за їхньою діяльностю, відсутність хабарництва у цій діяльності;

5)пільгове податкове законодавство.

Важливими умовами підприємницької діяльності в інших сферах є:

Стабільна політична ситуація;

Позитивна суспільна думка щодо діяльності підприємців;

Належний рівень культури підприємства ( тобто етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства у цій сфері та ін.).

У яких сферах найбільше розвинуте підприємництво в Україні?

Один із самих розповсюджених на Україні видів діяльності – посередницьке підприємництво.

Посередницьке - підприємництво, у якому підприємець сам не робить і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що звязує гнізда в процесі товарного обміну, у товарно-грошових операціях. Головна задача і предмет підприємницької діяльності посередника - з'єднати дві зацікавлені у взаємній угоді сторони. Так що є підстави затверджувати, що посередництво складається в наданні послуг кожної з цих сторін. За надання подібних послуг підприємець одержує доход, прибуток.

На мій погляд недостатньо охоплена підприємництвом саме виробнича сфера. Дуже багато посередників і комерційних підприємств, в яких підприємець виступає в ролі комерсанта, торговця, продаючи готові

товари, придбані ним в інших осіб, споживачу, покупцю.

Але недостатньо виробників, інноваційних продуктів і, як наслідок, ми постійно закуповуємо готову продукцію у таких країн, як Китай, Корея, Польща і т.д.

Які обов’язкові етапи треба знайти при створенні нового підприємства?

Створення нового підприємства (незалежно від форм власності і його майбутніх власників) проходить, як правило декілька етапів:

1) виникнення ідеї про створення нового підприємства, необхідного для виробництва конкретних видів продукції, товарів (робіт, послуг);

2) вивчення ринку, на задоволення потреб якого повинно працювати підприємство;

3) добір співзасновників підприємства;

4) визначення фінансових джерел, необхідних для формування статутного капіталу (статутного фонду), необхідного для початкового етапу функціонування підприємства;