Підготовка зовнішньоторговельної угоди з експорту молочних продуктів

     Зараз в Україні налічується близько 230 молокопереробних підприємств з яких 80 виготовляють до 90% суцільномолочної продукції. Показники виробництва основних видів молочних продуктів у 2010 році вказують на стабільність розвитку галузі, не зважаючи на ряд проблем, що виникли на ринку сировини. У зв’язку зі значною конкуренцією на сировинному ринку виробництво готової молочної продукції все більшою мірою концентрується на великих підприємствах, які вкладають значні кошти в модернізацію виробництва, мобільно реагують на зміни кон’юнктури ринку, постійно збільшують свій асортимент та, щоб не втратити свою нішу ринку за умов сезонного дефіциту сировини, розширюють ринок збуту за рахунок експортних поставок. Середній рівень рентабельності виробництва незбираної молочної продукції на молокопереробних заводах становить 3 - 8%. Виробництво сметани та сиру більш економічно вигідне, ніж виробництво незбираного молока. Найбільш рентабельне виробництво дієтичної продукції: йогурту, ряжанки, кефіру. Стабільний попит на суцільномолочну продукцію в Україні сприяє ритмічній роботі підприємств по її випуску, не зважаючи на жорстку конкуренцію як на ринку сировини, так і на ринку збуту.

     Криза української економіки, що торкнулася всіх галузей народного господарства, не оминула і молочну промисловість. Серед основних проблем молочної галузі можна назвати такі: низький рівень технологічного оснащення молокозаводів, застаріле обладнання; нерозвиненість ринкової інфраструктури; невисокий рівень забезпеченості сировиною та завантаженості потужностей; невисоку якість кінцевої продукції підприємств молочної промисловості; обмеженість можливості широкої диференціації асортименту через низьку якість сировини; зниження попиту на продукти переробки в зв’язку із низькою купівельною спроможністю населення області, зокрема сільських районів; високий рівень конкуренції з боку потужних підприємств, оснащених сучасним обладнанням і технологіями, які випускають молочну продукцію під відомими товарними марками «Президент», «Ласуня», «Баланс», «Кремез» «Фанні», «Danone», «Веселый молочник» та ін. [4]

     Спеціалісти молочної галузі відносяться досить критично до прийнятого закону “Про молоко та молочні продукти”, адже останній дещо не співпадає з об’єктивними законами економіки. До цього часу ціна на сировину в Україні регулювалась ринковим попитом та пропозицією, які також дозволяли регулювати якість молочної сировини (чим вища якість сировинного молока, тим більше переробне підприємство сплачувало за нього виробнику). На сьогоднішній день ціни на молочні продукти визначаються вартістю сировини, упаковки, енергоносіїв та транспортними витратами. Варто відзначити, що практично вся упаковка для українських молочних продуктів виготовлена або закордоном, або з імпортних матеріалів. Відповідно вартість молочних продуктів в Україні залежить від курсу іноземних валют. Виробникам також доводиться нести додаткові технологічні та організаційні витрати, щоб вивести сировину у ранг відповідної до нормативів. Наприклад, доводиться розшукувати господарства з молоком необхідної якості. Оскільки до 70% необхідної кількості сировинного молока в Україні забезпечують дрібні та підсобні господарства, транспортні витрати зростають адекватно підвищенню якості продукції.

     В Україні стрімко падає виробництво  молока. Навіть за офіційною статистикою  в минулому році надої молока знизились  на 8% до 12,2 млн. т. З врахуванням цієї ж статистики, виробництво молока поточному році впаде ще на 4% до рівня  біля 11,7 млн. т. В господарствах населення  поголів’я корів скоротилось  на 6% до 2356 тис. корів. На щастя, чи правильніше  на біду, ринок так складається  в поточному році, що дефіциту сировини не відчувається, незважаючи на істотне  скорочення виробництва молока. Враховуючи зниження внутрішнього споживання багатьох молочних продуктів та несприятливу кон’юнктуру світових ринків, виробництво  молочних продуктів в Україні  значно скоротилося, відповідно сировини молочним заводам потрібно менше. Зокрема  в 2009р було закуплено переробними  підприємствами понад 6 млн. т молока, у 2010 році – 5,6 млн. т.

     Неможливо залишити без уваги ціновий сегмент  даної галузі, адже разом з кризовою нестабільністю цін на транспортування  продукції, зернові культури та інші галузі, що безпосередньо зв’язані з виготовленням та постачанням  молока коливається і ціна на його закупівлю (рис 1.2.). Як видно із графіка, закупівельна ціна на молоко у 2010 році коливалась у рамках 3 грн. (2,60 – 3,40 грн) за л. від сільськогосподарських підприємств та 2 грн (1,50 – 2,50 грн) за л. від підсобних господарств

Рис 1.2.

Динаміка закупівельних  цін на молоко, січень-вересень 2010 року [3]

     Необхідно відзначити, що частка молока від сільськогосподарських підприємств склала 2010р – 31%, безпосередньо від населення – 63% і через інші господарські структури (фермерські господарства та ін. - 6%). За минулий рік субсидія яка була нарахована за молоко по всіх категоріях господарств склала 1607 тис. грн. (біля 27 коп. на кожен літр купленого молока). За 9 місяців поточного року - 1359 тис. грн. (біля 31 коп. на кожен літр купленого молока).

     За  оцінками експертів український  ринок молочної продукції досить розвинений, насичений і не відрізняється  від європейських ринків. Проте не слід забувати, що за даними Держкомстату споживання молочної продукції на душу населення в Україні все ж  таки в рази нижче, ніж у європейських країнах.

     У 2011 році можна чекати посилення конкуренції  на сировинному ринку. Крім того, виробництво  молочної продукції буде концентруватися  на великих виробничих підприємствах. Це говорить про те, що буде відбуватися  скорочення кількості переробних підприємств.

     Основні тенденції у 2010 році:

• зменшення поголів’я корів станом на 1 січня 2010 року порівняно з 01.01.2009 на 3,5% (у т.ч.: у сільськогосподарських підприємствах – на 3,2%, господарствах населення – на 3,5%);
• зменшення у 2010 році порівняно з 2009 роком на 1,3% виробництва молока в усіх категоріях господарств (в сільгосппідприємствах виробництво молока зросло на 7,0%, в господарствах населення – зменшилось на 3,1%);
• у 20010 році спостерігалося зменшення виробництва продукції молочної промисловості порівняно з 2009 роком на 9,2%;
• індекс споживчих цін на молоко у 2010 році склав – 116,6%.

     За  попередніми даними Держкомстату виробництво  молока у 2009 році склало на рівні 11604 тис. тонн, імпорт близько 1000 тонн, експорт  – 500 тонн (у перерахунку на молоко). За розрахунковим балансом споживання молочної продукції на одну особу становило 218 кілограмів (раціональна норма – 380 кг). (див Додаток В)[3]

     У 2010 році імпорт становив 400 тис. тонн, експорт  – близько 1100 тис. тонн. За рахунок  власного виробництва та імпортованої продукції споживання на одну особу  оцінюється в межах 221,3 кг/рік (58,2% від  раціональної норми).

     Впродовж  останніх років на ринку спостерігається  зростання закупівельних цін, що пов'язано із зменшенням пропозиції сировини на ринку. Крім того слід зазначити, що для ринку молока притаманний сезонний характер виробництва, що значною мірою впливає на рівень закупівельних цін впродовж року.

     У 2009 році основні суми державної підтримки  виробникам молока надходили відповідно до Закону України “Про податок  на додану вартість” за рахунок  сум ПДВ, що повинні сплачуватись до бюджету переробними підприємствами за реалізоване ними молоко. У 2009 році, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, було виплачено дотацій на молоко – 1709,3 млн. грн., що в розрахунку на 1 тонну склало 316,7 грн. (19,4% у ціні закупівлі).

       У 2010 році вказаний режим виплати дотацій виробникам молока за рахунок сум ПДВ зберігається. За рік було виплачено 1016,3 млн. гривень, що в розрахунку на 1 тонну склало 214,3 грн. (13% у ціні закупівлі).

     Довідково: за даними Держкомстату у 2008 році рентабельність виробництва молока склала 13,8%. У 2009 році виробництво молока залишилося прибутковим, проте його рентабельність скоротилася порівняно із 2008 роком  і склала 4,1%.

     Тенденції та перспективи розвитку українського ринку молока та молочних продуктів дозволяє зробити висновок, що ця ринкова ніша одна з найбільш, динамічних та рентабельних, а, отже, і найбільш перспективних. Тому першочергове завдання держави полягає у створенні законодавчої бази, яка б забезпечувала умови для ефективної діяльності молокопереробних підприємств, створення конкурентного середовища у галузі та захист споживачів від неякісної молочної продукції.

2. ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ДАНОЇ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ УГОДИ.
1. ЗАКОНОДАВЧА БАЗА.

     Правове регулювання здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється на підставі Конституції України, Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" від 16.04.1991 долі №959-ХІІ, Закону «Про державне регулювання сільськогосподарської  продукції» від 17.07.1997р., іншими законами, що стосуються тих чи інших аспектів здійснення міжнародних економічних  операцій (тарифне і нетарифне  регулювання, митні процедури, встановлення заборон,вимог та стандартів до товарів, особливості та умови транспортування, валютне регулювання експортно-імпортних  операцій,оподаткування), Єдиним митним тарифом України від 11.01.1993 долі № 4-93, Указами Президента, Постановами  Кабінету Міністрів України, іншими підзаконними нормативно-правовими  актами Митної служби України, міністерств  та відомств Постанова КМУ (кабінет  міністрів України)  №1215 від 03.11.97 “ Про встановлення мінімальної  митної вартості окремих видів товарів”, Митний кодекс України № 92– IV від 11.07.2002, листом Державної митної  служби України від 29.02.2008 №11/1-16/2406-ЕП.

     Крім  того, важливим джерелом правового  регулювання зовнішньо-економічної  діяльності виступають міжнародні догоди,домов, правила, стандарти та конвенції, що були ратифіковані Верховною Радою  України і отримали статус чинних нормативно-правових актів.

     Основним  законом, що регулює виробництво, переробку, транспортування, зберігання та реалізації молока, молочної сировини та молочної продукції України, регулюються Законом України «Про молоко та молочні продукти» від 2004 року. Даний Закон визначає основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки молока та молочних продуктів, вимоги до пакування та маркування молочних продуктів (зокрема, те, що тара та упаковка для молочної сировини та молочних продуктів мають бути виготовлені з матеріалів, дозволених для використання центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я; забороняється відокремлення процесу пакування молочних продуктів від технологічного циклу виробництва продукції), ветеринарно-санітарні вимоги до виробництва молока, молочної сировини та молочних продуктів тощо.

     Закон України «Про молоко та молочні продукти»  також передбачив державну підтримку  виробників молока, молочної сировини і молочних продуктів, зокрема, це: фінансування з державного бюджету програм  розвитку селекційно племінної роботи в молочному скотарстві, протиепізоотичних  заходів, що мають загальнодержавне значення; дотаційні ціни на молоко; підтримка виробництва продукції  дитячого харчування; підтримка експорту молочних продуктів; надання пільгових  короткострокових і довгострокових кредитних ресурсів; фінансування лізингових послуг щодо придбання обладнання вітчизняного та зарубіжного виробництва для  технічного переобладнання і запровадження  сучасних технологій виробництва та переробки молока і молочних продуктів;  стимулювання підвищення якості молока, що відповідає вимогам державного стандарту  України, через доплати у відсотках  до закупівельної ціни для молока вищого ґатунку – 25 відсотків, для  молока першого ґатунку – 20 відсотків. [9]

     У листопаді 2006 року Верховна Рада України  прийняла закон «Про внесення змін до Закону України «Про молоко та молочні  продукти», згідно з яким з дня  вступу України у СОТ деякі  заходи державної підтримки молочної галузі були скасовані. До них можна  віднести такі, як підтримка експорту шляхом фінансування експортерів з  держбюджету, встановлення мінімальних  закупівельних цін та граничних  торгових надбавок, квотування обсягів  виробництва та продажу молока, а  також фонд сприяння розвитку ринку  молока та молочних продуктів.

     На  виконання своїх зобов’язань  перед СОТ Кабінет Міністрів  України 8 травня 2008 року вніс до Верховної  Ради України проект Закону ”Про внесення змін до Закону України ”Про Митний тариф України” (щодо приведення ставок ввізного мита у відповідність до рівня, певного графіка тарифних зобов’язань України по вступу до Світової організації торгівлі на 2008 рік)”, яким було запропоновано зменшити ставку ввізного мита на деякі продовольчі і промислові товари. Зокрема, законопроектом передбачається зменшити рівень ставки ввізного мита на молоко і молочні продукти з 24,9 % до 10,01 %. Дане скорочення митного оподаткування є запорукою зростання рівня відкритості українського ринку молочної продукції.

     Валютне регулювання зовнішньої торгівлі регламентується  наступними законодавчими актами:

1. Указ Президента України від 10 лютого 1996 року N 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" ;
2. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року N 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті;
3. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

     Також неможливо залишити без уваги  вимоги до рівня санітарних та фіто санітарних заходів. З дати вступу України  в СОТ, при розробці власних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінці відповідності ми повинні  надавати перевагу міжнародним стандартам, регламентам і рекомендаціям  над регіональними стандартами  і стандартами інших країн. Згідно зобов’язанням, з дати вступу всі  існуючі національні та регіональні  стандарти мають бути добровільними, крім тих, які встановлені у технічних  регламентах, або на які посилаються  на технічні регламенти, спрямовані між  іншим на захист національної безпеки, захист від шахрайської практики, захист життя і здоров’я людей, тварин, рослин і захист довкілля. До кінця 2011року Україна зобов’язалася привести все своє технічне регулювання у  відповідність з Угодою про технічні бар’єри у торгівлі. По відношенню до позицій, які вимагають оцінки відповідності і для яких стандарти  ще не гармонізовані з відповідними міжнародними, Україна зобов’язалася, що з дати вступу у СОТ імпортні продукти будуть вважатися такими, що відповідають відповідним українським  стандартам або технічним регламентам, якщо органи оцінки відповідності, визнані  Україною, підтвердять, що ці продукти відповідають міжнародним або регіональним чи національним стандартам. Таким  чином, можливості нетарифного регулювання  імпорту в Україну суттєво  обмежені, на той час як нетарифні  бар’єри для експорту у країни ЄС  для нашого виробника залишаються  високими. Ці ризики посиляться із формуванням  зони вільної торгівлі з ЄС.[5]