Паливно-енергетичний комплекс України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Нафтова і нафтопереробна промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.

Нафта - основа світового  паливно-енергетичного балансу, найефективніше й саме зручне паливо. Продукти нафтопереробки широко використаються у всіх галузях промисловості, сільського господарства, транспорті, у побуті. Основна частина продукції використається для виробництва енергії, тому вона ставиться до групи галузей енергетики. Частина нафти й нафтопродуктів іде на нафтохімічну переробку.

Нафта має значні природні переваги в порівнянні із твердим паливом: більша ефективність на одиниці об'єму  й ваги, висока теплотворна здатність, відносна дешевина перевезень наливними  судами великої вантажопідйомності, значно менші витрати по завантаженню й розвантаженню, швидкості згоряння (що полегшує механізацію й автоматизацію видобутку й транспортуванню), - все це сприяє твердження нафти як основного енергоносія як сировини для хімічної промисловості.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості її видобутку можуть бути більше.

Україна не багата нафтою. Виділяються  три райони: Прикарпатський, Дніпровсько - Донецький і Причорноморський.

Зараз перше місце по видобутку  нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові керування в Чернігівській області на базі Гнидинцівського й Прилуцького родовища, Сумський - на основі Охтирського й Качанського родовища й у Полтавської - на базі Сагайдатського, Зачеплывського, Радченковського родовища. Тут добувають більше половини нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатське нафтогазова провінція, де працюють нафтогазодобуваючи керування - Бориславнафтегаз і Долинонафтегаз. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через виснаження запасів і недостатнім проведенні розвідувальних робіт.

Варто сказати, що на собівартість нафти  дуже впливає спосіб її видобутку. Добута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток  її прогресивним фонтанним способом майже зупинився. Для підтримки високого тиску шарів практикують закачування за контури шару гарячої води, пари, хімічних компонентів, які дають можливість збільшувати видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти в районах споживання в значній мірі визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметра трубопроводу, змісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперегінних станцій. В останні роки визначилася тенденція подорожчання нафти, що пов'язана з ускладненнями умов видобутку й експлуатації більшості родовищ. У помсті з тим, будівництво нафтопереробних підприємств у районах споживання нафти й нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки різко зменшується перевезення нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (збереження сирої нафти обходиться дешевше), а споживання має можливість використати сиру нафту, що надходить із різних районів. Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобичцьким, Львівським і Надворнянським нафтопереробним заводами. Україна тільки частково забезпечує свою потребу в нафті.

У перспективі доцільно використати  нафти для виробництва машинного  палива і як сировина для хімічної промисловості.

Прикарпатський район  охоплює територію, розташовану уздовж північно-східних схилів Карпатських гір, і є самим старим. Нафта добували тут із другої половини XIXст. Самі більші родовища: Долинское, Бориславське, Битковское. Запаси нафти розвідані на більших глибинах - до 5-6 тис. м. Освоювати такі шпари важко, але сучасна техніка й технологія роблять це цілком можливим, правда немає грошей, щоб неї купити...

Дніпровсько-Донецький  район охоплює Дніпровсько-Донецьку западину й північно-західну окраїну  Донбасу. Отут зосереджені основні нафто ресурси України. Промислове значення мають Лелякивское, Прилуцкое, Гнидынцевское родовище (Чернігівська область), Качаневское (Сумська область), Радченковское (Полтавська область). Сьогодні на Сумщині добувається половина нафти України. Нафта отут залягає на глибині 8-9 тис м.

Причорноморський район  охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну  частину акваторії Чорного й  Азовського морів. Тут протягом останнього часу до пошуків нафти підключилися морські геологи, які вивчають шельфи Азовського й Чорного морів. Цей район перспективний для нафтовидобутку; орієнтовні запаси - до 4-5 млрд. т нафти.

Нафтопереробні заводи в Україні представлені найбільшим у Європі Лисичанським (потужністю 23 млн т нафти в рік), а також Херсонським, Одеським (4 млн. т), Кременчуцким (18 млн. т), Дрогобычским і Львівським нафтопереробними заводами. Їхні потужності здатні переробити 50-60 млн. т нафти.

Подальший розвиток нафтової промисловості в Україні обумовлює необхідність вирішення цілого ряду проблем. Одна з найголовніших — це пошук шляхів стабілізації та подальшого приросту видобутку нафти в Україні.

У нафтовидобувній промисловості  країни необхідно різко збільшити  обсяги експлуатаційного буріння на діючих родовищах, значно прискорити освоєння нових родовищ, які передбачається відкрити в процесі геологорозвідувальних робіт, ущільнити мережу свердловин, а також впровадити комплекс методів щодо поліпшення стану заводнення та нових методів нафтовіддачі.

 

 

 

 

4. Газова промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку.

Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості  України. Промисловість природного газу містить у собі розвідку, видобуток, транспортування, зберігання й переробку  природного газу супутнього нафтового газу, що добувається разом з нафтою. Ця галузь енергетики розвивається швидше всього, тому що її роль в енергопостачанні постійно росте.

Природний газ застосовується в багатьох галузях, але більша його частина використається в енергетику, тому що це паливо найменше забруднює атмосферу.

Газова промисловість  як галузь сформувалася в післявоєнні  роки на базі розвіданих у країні родовищ  природного газу. Самий інтенсивний  розвиток газова промисловість придбала в першій половині 70-х років.

Але, уже починаючи  із другої половини 70-х років і  дотепер видобуток газу в Україні  знизилася більш, ніж у три  рази.

Першою  була освоєна  Прикарпатська нафтогазова область. Цей район досить перспективний, тому що газ добувають в основному  з незначних глибин. У цілому в Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти й газу становлять понад 600 млн. т умовні одиниці палива. Причому більш ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5-6 км, що є основною технічною проблемою його видобутку.

У Прикарпаття Дашавське  родовище використається для підземного зберігання газу.  Більче -Волинське  газове родовище експлуатується з 1949р. Космацьке газоконденсатне родовище,що  експлуатується з 1969р., є дуже коштовним для хімічної промисловості. Його газовий конденсат переробляється на Надворнянському нафтопереробному заводі.

Опарське, Угорське й  Рудьковське родовища ще експлуатуються, але їх запаси вичерпані. Косовське  й Кадобнянське газові родовища використаються для місцевих потреб.  Крім перерахованих газових родовищ у Прикарпатті  виявлений ще ряд родовищ  й газопроявлень  промислового значення. Це  Судно - Вишнянське, Немировське, Солотвинське, Мукачевське, Іршавське й ін.

Зменшення видобутку газу в Прикарпатській  нафтогазоносній області пояснюється вичерпанням газу зі старих родовищ ,нераціональне видобутку значної частини родовищ, оскільки більша частина газу залишаються під землею, а недавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не ведуться розробки на них.

Фахівці вважають, що в  Прикарпатті  можна збільшити  видобуток газу, але для цього  необхідно обновити запущені шпари, поліпшити якість пошуково-розвідувального  буравлення, забезпечити бурові організації  встаткуванням для буравлення шпар глибиною 5-7 тис. метрів.

Дніпровсько-Донецьку газоносну  область поставлено поруч із покладами  нафти в  Дніпрвсько - Донецькій  западині. Основні родовища газу стали  відомими в другій половині 60-х років.  Дніпровсько - Донецька нафтогазова  область сама більша в Україні. Основні родовища природного газу розташовані в Харківській, Сумській, Полтавській, Дніпропетровській і Чернігівській областях.

Найбільше з перерахованих  родовищ - шебелинське, що містить 80% всіх запасів України. Друге місце  в Україні по запасах газу займає Західнохрестищенське газоконденсатне родовище, що - одне із самих продуктивних в Україні з 1960 р.

Геологорозвідники й  сьогодні виявляють нові родовище газу, у тому числі в Луганській області, що свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини.

У Причерноморсько - Кримській  нафтогазоносній області відкрите й експлуатується 17 газових родовищ  із загальними запасами 14,3 млрд. м³. Найбільші  з них: Голицинське, Джанкойське, Глебовське, Оленівське, Задорненське, Стрелковське. Тепер на дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових родовищ.

Специфічною рисою газодобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а  видобуток орієнтований на вигідні  умови експлуатації родовища.

Приблизно 4/5 природного газу використається для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.

Супутні гази, які є  на ряді невеликих нафтових родовищ, - дуже коштовна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газобензинних заводах одержують бензин.

Значну роль у паливному  балансі грає утилізація промислових  газів і виробництво штучного газу із твердого палива. У Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікація вугілля.

Основним напрямком  ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектора  й масштабного переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600-700 кг нафтохімічної сировини, вартість якого в багато разів вище перевищує ефект використання його як палива.

Перспективи розвитку газової  промисловості України пов'язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.

Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Роль електроенергетики  в господарському комплексі України та особливості її розміщення.

Электоэнергетика є  складовою частиною енергетичного  комплексу України. Вона впливає  не тільки на розвиток народного господарства, але й на територіальну організацію  виробничих сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає можливість освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання. Електроенергетика має велике значення для спеціалізації районів. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає їхню виробничу спеціалізацію, є основою формування територіально-виробничих комплексів. Електроенергетика - капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу якої-небудь країни, його базова галузь.

У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні  визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва більших районних електростанцій, які використають дешеве паливо й гідроенергоресурси; комбінування виробництва електроенергії й тепла з метою теплопостачання міст і індустріальних центрів.

Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Поки що місце будівництва ДРЕС вибирають на підставі порівняння економічних показників транспортування палива й електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені створять високоефективні методи транспортування електроенергії на більші відстані...

Електроенергія виробляється по більшій частині за рахунок не поновлюваних джерел - вугілля, нафти, природного газу. Поновлюваним джерелом енергії є гідроенергетика.

Всі електростанції України  розділяють на чотири види. В основу поділу входить використовуваний ресурс:

- теплові електростанції, які працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі. Їх розділяють на конденсатные й теплоелектроцентралі;

- гідравлічні, які використають відповідні гідроресурси й розділяються на гідроелектростанції, що гідростимулюють і приливні;

- атомні, які використають збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

- електростанції, які використають нетрадиційні джерела енергії. Серед них самими перспективними є вітрові, сонячні.

Найпоширенішими в Україні  є теплові електростанції, які  по характері обслуговування споживачів є районними (ДРЭС). Вони роблять майже 2/3 всієї електричної енергії. За останні 30 років потужність теплових станцій виросла в 5 разів. Частка вугілля зі структурі палива, що використається ТЕС, - велика. Перевагою ТЕС є відносно довільне розміщення, вартість капіталовкладень удвічі менше в порівнянні з ГЕС.Самими більшими ДРЭС в Україні є Углегорская, Старобешевская, Кураховская, Словянская (Донецька обл.), Кривоозерская-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Бурштынская (Івано-Франківська обл.), Запорізька, Ладыжынская (Вінницька обл.), Трипільська (Київська обл.) і ін.