Отчет по практике в ПП “Герчак”

РОЗДІЛ 5 РАЦОНАЛІЗАЦІЯ ПРАЦІ  ТА ЗНИЖЕННЯ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ  В  ОБЛІКОВОМУ  ПРОЦЕСІ

Праця людей в процесі  виробництва організується під  впливом розвитку продуктивних сил  і виробничих відносин. Тому організація  праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов'язані між  собою, постійно взаємодіють і визначають зміст організації праці[6, c. 154 ].

На різних підприємствах  праця організовується у різноманітних  формах. До основних факторів, що спричиняють  цю різноманітність, належать: науково-технічний  прогрес, систематичне вдосконалення  техніки і технології; система  організації виробництва;  психофізіологічні  фактори і особливості екологічного середовища; фактори, пов'язані з  характером завдань, які вирішуються  в різних ланках системи управління виробництвом.

На підприємстві “Герчак” організація праці тісно взаємопов'язана  з організацією виробництва. Як складова частина організації виробництва  організація праці включає проведення заходів, спрямованих на раціональне  використання робочої сили.

При проектуванні трудових процесів (при побудові робіт) типовою  є ситуація альтернативного вибору між різними формами організації  праці, прийомами та методами виконання  робіт. В таких випадках, приймаючи  рішення, слід керуватися економічними, соціальними і психолого-фізіологічними критеріями.

ПП “Герчак”  на  робочих  місцях  вирішує  такі завдання організації  праці, як впровадження найпрогресивніших  робочих прийомів і раціонального  змісту всього комплексу трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних  і естетичних умов для роботи і  життєдіяльності людини.

На рівні підприємства “Герчак” основними завданнями організації  праці є: удосконалення розподілу  і кооперації праці в колективі; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; дослідження і  впровадження новітніх прийомів і методів  праці; удосконалення підбору, професійної  підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і  стимулювання праці; поліпшення умов праці  та психологічного клімату в трудових колективах працівників; раціоналізація режиму праці та відпочинку; дотримання трудової дисципліни і т.п.

Важливим елементом організації  праці на підприємстві є вдосконалення  планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення  на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або  групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця  — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і  предметами праці, розміщення в певному  порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця  передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів  виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного  оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і  допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне  технологічне й організаційне оснащення  робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними  частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Велике значення в організації  праці має обслуговування робочих  місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру  тощо.

Для забезпечення збалансованості  між кількістю робочих місць  і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих  місць [13, .87].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 6  ЕРГОНОМІЧНІ  ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ  ТА ВИМОГИ ДО ПРАЦІВНИКІВ БУХГАЛТЕРІЇ

В організації праці бухгалтерів  як певної категорії працівників  установи важливе місце посідає  напрямок організації ергономічного  та соціального забезпечення. Ергономіка — галузь науки, що вивчає поводження людини в її трудовій діяльності (рухи, затрати енергії, продуктивність праці, анатомічні, фізіологічні та психологічні зміни працівника) під впливом  зовнішніх факторів. Ергономіка як один із напрямків гігієни праці  виникла близько 140 років тому. Однак  популярності вона набула в минулому сторіччі, оскільки формула “гарна ергономіка — гарна економіка” стала очевидною завдяки конкретним цифрам, отриманим у результаті наукових досліджень:

кваліфіковане, науково грамотне забезпечення ергономічних вимог підвищує продуктивність праці на 100 %;

добре освітлення робочого місця збільшує продуктивність праці  на 20 %;

зниження шуму до гігієнічних  норм підвищує продуктивність праці  на 40—50 %, а продумане застосування музики — на 12—14 %;

оптимальний колір фарбування приміщень підвищує продуктивність праці на 25 % і знижує непродуктивні втрати робочого часу на 32 %.

Оскільки праця бухгалтера є різновидом розумової праці, рівень автоматизації якої досить швидко зростає, ергономіку бухгалтера можна визначати як систему зв’язку працівника, зайнятого бухгалтерською працею з технічними засобами і навколишньою атмосферою, яка має на меті підвищення продуктивності праці, забезпечення збереження фізичного та психологічного здоров’я [ 6 , c.215].

Відповідно до умов діяльності працівників бухгалтерії можна  виокремити такі об’єкти ергономіки робочого місця бухгалтера:

офісне приміщення;

офісні меблі;

організаційна техніка; відпочинок працівників. Бухгалтерська праця передусім  є колективною, і щоб забезпечити  оптимальні умови роботи групи людей, на підприємстві “Герчак” відповідний  соціальний мікроклімат — атмосфера  взаємоповаги, свідомого підпорядкування  поведінки кожного відповідним  суспільним моральним нормам, готовності до співпраці на всіх рівнях. Основну  роль у забезпеченні такого мікроклімату відіграє головний бухгалтер. Він  створює  в колективі атмосферу відкритості, здорової критики, доброзичливості, творчого зростання.

Здійснення  економічної  діяльності підприємством, випуск продукції, яка була б конкурентоспроможною залежить не тільки від технічного оснащення підприємства, наявності  сучасних технологій, чітко поставленої  системи контролю якості продукції, маркетингових досліджень ринкового  середовища, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективного управління персоналом. Управління персоналом набуває дедалі більшого значення як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства, досягнення успіху в реалізації його стратегії розвитку.

Якість трудових ресурсів підприємства тим вища, чим більша частка працівників, що забезпечують високу продуктивність праці, тобто персоналу  високої кваліфікації. Тому в сучасних умовах значно зростає значимість та рівень вимог до підбору персоналу.

Підбір персоналу - це ряд  дій, спрямованих на залучення кандидатів, які володіють якостями, необхідними  для досягнення цілей, що стоять перед  підприємством. 
Підбір персоналу починається з маркетингу персоналу. Управління по роботі з персоналом проводять внутрішній маркетинг персоналу та маркетинг персоналу на ринку праці. Орієнтуючись на зовнішні джерела підбору персоналу на підприємстві, створюється власна база даних потенційних кандидатів для зайняття вакантних посад або дається замовлення організаціям, які займаються підбором персоналу. Це, зокрема, кадрові агентства, які володіють базами даних та сучасними методиками підбору персоналу [ 9 ,c. 114] .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 7 ОРГАНІЗАЦІЯ  ПРОВЕДЕННЯ  БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ НА ПДПРИЄМСТВІ   

Бухгалтерський  облік — це взаємообумовлене чітко  документоване кількісне відображення господарської діяльності підприємства у тісному зв'язку з її якісною  стороною. Він здійснюється в узагальнюючому грошовому вимірнику з використанням  інших вимірників (натуральних, умовно-натуральних, трудових та ін.).

Господарський  облік  на поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини) [ 11 , 246 ].

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

         Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється за допомогою міністерства фінансів, Держкомстатистики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів.

Правове регулювання  бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:

• законів і постанов органу законодавчої влади (наприклад, Верховної Ради), що стосуються діяльності підприємств, оподаткування, оплати праці, відпусток, цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності тощо;

• постанов Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади з найважливіших питань економіки, планування, обліку та калькуляції  собівартості продукції (робіт, послуг), складу витрат обігу в торгівлі, амортизації основних засобів;

• постанов Національного  банку з питань ведення касових  операцій, розрахунково-кредитних операцій, відкриття рахунків в національній та іноземній валюті, правил перевезення  іноземної валюти в межах і  за межі країни.

Поточний бухгалтерський облік на підприємстві “Герчак” містить  розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання  інформації про результати такої  діяльності дані поточного обліку  узагальнюються в певній системі  показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність  є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована  насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які  не можуть вимагати звітів з урахуванням  їх конкретних потреб [ 9 , c.149].

Звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік. Річна звітність  підприємства включає:

Баланс підприємства (форма № 1);

Звіт про фінансові  результати (форма № 2);

Звіт про рух  грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний  капітал (форма № 4).

Фінансова звітність  не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Форми фінансової звітності  і порядок їх заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних  установ) — Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом  України.

Баланс та інші форми  звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, — керівником спеціалізованої організації  або спеціалістом., які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.