впровадження  в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.

    Рівень  економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1. видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);
2. напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);
3. місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

    Групування  чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).

    Технологічні  нововведення, особливо сучасні форми  автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

    Устаткуванню  належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

    Матеріали та енергія позитивно впливають  на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

    Таким чином, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання майнових потужностей виробничих підприємств  за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи:

    1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і 
основних фондів;

    2) підвищенню екстенсивності їх навантаження.   Більш інтенсивне 
використання виробничих потужностей і основних фондів досягається 
насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх.

    Практика  промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування:

    - у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні 
деталі і вузли;

• підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, 
  тиск, температура);
• механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі 
  процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко 
  стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування; 
  застарілі    машини   модернізуються    і    замінюються    новими,    більш 
  досконалими.

    Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Досвід роботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічне переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливе для тих підприємств, де має місце більш значний знос основних фондів. До таких, перш за все, належать підприємства водопровідно -  каналізаційної сфери.

    При поділі напрямків удосконалення  основних фондів слід враховувати дві  важливі обставини.

    По  – перше, якщо екстенсивне завантаження машин можна підвищувати до певного  рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними.

    По  – друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, то підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів пов'язане зі значними інвестиціями, які, швидко окупаються за рахунок одержуваного додаткового економічного ефекту.

    Технічне  удосконалення устаткування процесів, підвищення якості в першу чергу здійснюється за рахунок заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

    Поліпшення  екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування за календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування у структурі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланці.

    Результативним  способом екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів є швидкі темпи освоєння проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виконання робіт, виготовлення продукції або надання виробничих послуг.

    Резерви збільшення часу роботи обладнання у всіх галузях промисловості достатньо великі. Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

    1) постійної    підтримки    пропорційності    між    виробничими 
потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій дільниці, 
між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині 
кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей 
промисловості і всього народного господарства;

    2) поліпшення   догляду   за   основними   фондами,   дотримання 
передбаченої    технології    виробництва,    удосконалювання    організації 
виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, 
недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, 
що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшує міжремонтний 
період;

    3) проведення  заходів,   що  підвищують  питому  вагу  основних 
виробничих операцій у затратах робочого часу, скорочення сезонності в 
роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

    Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина  устаткування знаходиться в ремонті  і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться з плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.

    Важливий  резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств полягає в скороченні часу внутрішньозмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.

    Поліпшення  використання основних фондів і виробничих потужностей 
залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності 
робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види 
виробничого устаткування. При підборі кадрів на комунальних підприємствах особливу увагу слід звертати на працівників, що працюють з обладнанням, функції якого є  очищення стічної води.

    Творче і сумлінне ставлення робітників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

    Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в  значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тім числі введення плати за виробничі фонди, перегляд гуртових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.

    Для того щоб підприємство могло нормально  функціонувати, воно повинно отримувати значні прибутки. За допомогою грошових коштів які надходять підприємству в результаті його фінансово-господарської діяльності, підприємство може розширювати своє виробництво. Тобто купувати нові основні засоби, вводити нові технології у виробництво.

    Отже, удосконалення процесу формування основних фондів є одне з головних завдань на кожному підприємстві, адже від ефективності використання обладнання головним чином залежить отримання прибутку і підвищення темпів економічного розвитку конкретного підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки

      Проблема  визначення фінансово – господарського стану підприємства завжди характеризувалася  актуальністю і посідала помітне  місце серед напрямків економічних  досліджень. Становлення ринкових відносин в Україні підвищило її значимість у зв’язку з тим, що діяльність кожного господарюючого суб’єкта в сучасних умовах є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавлені у позитивних результатах його функціонування.

      Однією  з умов успішного функціонування підприємства є ефективність використання основних засобів. Основні засоби, будучи матеріально – технічною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення і розвитку.

      Характерними  рисами основних фондів є : використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року); схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв’язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші  характеристики (моральний знос); специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості – через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).

      Основні фонди повинні забезпечити  належні  матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства. Рішенню цього завдання сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації. Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та відтворення основних фондів підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану та ефективності використання.

    Список  використаної літератури

1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 року.
2. Закон України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99. - №996.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.99. - №87.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31.03.99. - №7.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27.02.2000. - №92.
6. Наказ Держкомстату «Про затвердження форми державного статистичного спостереження зі статистики основних засобі та внесення змін і доповнень до Інструкції її складання» від 21.08.2002 №312.
7. Типове положення по плануванню, обліку, калькулюванню собівартості продукцїї (робіт, послуг).//Галицькі контракти, 2003. - №36
8. Абрютина  М.С.,  Грачев  А.В.   Анализ   финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - К.: Изд-во «Дело иСервис», 2000.— 256 с.
9. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 248 с.
10. Анализ зффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика. 2001.- 384с.
11. Аналіз складу, структури і технічного стану основних виробничих фондів молокопереробних підприємств Тернопільської обасті//Актуальні проблеми економіки, 2006. №7,с.87.
12. Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. - М.: Финансы и статистика. 2000. – 368с.
13. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник.4-е изд. дон. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 2002.— 416с.
14. Басовский Л.Е. Теория экономического анализа: Учебное пособие. - М.:ИНФРА-М, 2001.-222 с.
15. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Вид. 2-ге доповн. і переробл. – К.:Атака, 2006. – 528 с.
16. Бондар О.В. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання.//Актуальні проблеми економіки. - №1, 2005. - с.38.
17. Бороненкова С.А. Управленческий анализ: Учеб. пособие. - М.: 
    Финансы и статистика, 2002. — 384 с.
18. Бутинець Ф.Ф. Особливості аналізу джерел формування майна підприємства // Фінанси України. - 2004 - № 1 с. 28-29
19. Гадзевич   О.І.    Економічний    аналіз    господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник. - Луцьк: Ред.-вид. відділу ВДУ ім. Лесі Українки, 2000. - 159 с.
20. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством: Графічне 
    моделювання: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.
21. Грищенко О.П. Економічно-правові засади формування майна 
    підприємства // Предпринимательство, хозяйство, право. - 2005 - № 2 с.25 – 27.
22. Економічний словник – довідник/ за ред. Мочерного С.В. – К.: Феміна, 2000. – 368 с.
23. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000. - 152с.
24. Инговатова В.А. Рыночные условия хозяйствования жилищно – комунального комплекса Украины.//Актуальні проблеми економіки. - №4, 2005. - с.118.
25. Мельничук    Г.М.    Анализ    хозяйственной    деятельности    в 
    промышленности: Учебник. - К.: Вища шк. ,2000. - 318с.