Просте  і розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається у безперервному  процесі здійснення взаємозв'язаних різних його форм - ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів.  При цьому необхідною     передумовою     нормального     перебігу відтворювальних процесів слугують постійні облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизація основних фондів.

      Основні   фонди   протягом   свого  тривалого функціонування зазнають фізичного      (матеріального)      і економічного спрацювання, а також техніко - економічного старіння.

      Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих фондів розуміють  явище   втрати   ними   своїх   первісних   техніко-експлуатаційних  якостей, тобто споживної вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання.

      Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна  поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв'язку з цим виокремлюють усувне  (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

      В умовах ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування утворення основних фондів.

      Фінансування  основних засобів здійснюється за рахунок  власних і залучених коштів (рис.1.). Структура джерел фінансування залежить від багатьох факторів, які теж відтворені на рисунку 1.

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис.1 Структура джерел фінансування утворення основних фондів та фактори, які на неї впливають

      Найбільш  сприятливим для підприємства є  комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. При його застосуванні для визначення оптимальної структури джерел фінансування провести аналіз.

      Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання  основних засобів.

      Сума  амортизаційних відрахувань, що спрямовується  на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.

      Сума  прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежать від розміру  прибутку, який залишається в розпорядженні  підприємства

      Позичені  та залучені кошти використовуються підприємством, якщо бракує власних  фінансових ресурсів на фінансування утворення основних засобів.

      За  рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об’єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України. [22,132]

      Власні  фінансові ресурси залишаються  основним джерелом формування основних фондів підприємств комунального господарства Чернігівщини, наряду з яким незначну частку мають залучені та позикові кошти. Додатковим джерелом залишаються банківські коротко – та довгострокові кредити. Однак неможливість підприємств з наднизькою нормою рентабельності забезпечити та розрахуватись за кредити з високими відсотковими ставками майже унеможливлює цей шлях. Через це все складнішим стає пошук джерел фінансування для реконструкції та модернізації основних фондів. [23,15] 
 

    2. Методичні підходи  до оцінки використання  основних фондів

 

      Оцінка     основних     фондів підприємства   являє   собою   грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних    показників    господарської    діяльності підприємства за певний період часу.

      У зв'язку з тривалим функціонуванням  та поступовим спрацюванням засобів  праці, постійною зміною умов їх відтворення  існує декілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту  проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів - за повною або залишковою вартістю.

      Первісна  вартість основних фондів - це фактична їх вартість на момент введення в дію  чи придбання.   Зокрема,   нове  виробниче   приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження (будівництва), а первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, окрім оптової ціни,  включає витрати на його транспортування і установлення на місці використання.

      Відновна  вартість основних фондів - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними  цінами. За зміною умов виробництва  і цін на однакові   елементи   засобів   праці   між   первісною (початковою) і відновною вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення основних фондів,  правильного  розрахунку  певних  економічних показників діяльності підприємства.

      Повна   (первісна   і  відновна)  вартість основних фондів - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються  на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

      Залишкова   вартість   основних   фондів характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

      Система показників, яка всебічно може характеризувати  ефективність основних фондів, охоплює  два їх блоки:   перший   -   показники ефективності відтворення  окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів (рис. 2).

      Необхідність   виокремлення   у   самостійну   групу показників відтворення засобів  праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають   на   ступінь   ефективності   використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

      Існуюча система показників ефективності відтворення основних фондів вимагає удосконалення з огляду методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці.

      Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються  в окремі групи за ознаками узагальнення і охоплення елементів засобів праці.

      Серед  показників  використання  устаткування  та виробничих   площ   найбільш   відомим   і   широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності  роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки не враховує внутрізмінні втрати робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно  правильніше  обчислювати  виходячи  з коефіцієнту використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом при восьмигодинній тривалості зміни. Отже при коефіцієнті  використання   календарного   фонду  часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 0,6).

      

      Рис.2 Система показників ефективності основних фондів

      Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання через систему показників. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.[25, с.109]

      Формули розрахунку показників забезпечення стану  й ефективності використання основних фондів та їхню характеристику наведено в табл. 1.

      Умовні  позначення показників, що використовуються в таблиці:

      Позначення, які використовуються в таблиці 1: Фк- первісна основних виробничих засобів; Вп- вартість виробленої продукції; Фз- залишкова вартість основних виробничих засобів; М- вартість майна підприємства; Зо- сума зносу основних виробничих засобів; ч- середньооблікова чисельність працівників; Фу- вартість уведених основних виробничих засобів; Фв- вартість виведених основних виробничих засобів; Кз- коефіцієнт зносу основних виробничих засобів; Пз- загальний прибуток підприємства.

Таблиця 1

Показники забезпечення стану й ефективності використання основних фондів 

      Фондомісткість  є величиною, оберненою до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити  вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

      Коефіцієнт  зношування характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати  виробництва в попередніх періодах і розраховується як відношення суми зношування основних фондів до балансової вартості основних фондів.

      Коефіцієнт  придатності показує, яка частина  основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

      Коефіцієнт  оновлення основних фондів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних фондів. Він показує частку введених основних фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду.

      Коефіцієнт  вибуття дає можливість оцінити  інтенсивність вибуття основних фондів, тобто ступінь вибуття тих основних фондів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних фондів перевищує вартість вибулих основних фондів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних фондів.[31, 24 - 27] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Шляхи підвищення  ефективності формування  та використання  основних фондів

    Вирішальну  частину приросту продукції в  цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності.

    Збільшення  обсягів виробництва промислової  продукції досягається за рахунок:

    1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;

    2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих 
потужностей.

    Приріст основних фондів і виробничих потужностей  промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.

    Одним    з    найважливіших    завдань    підвищення    ефективності використання   капітальних   вкладень   і   основних   фондів   є   своєчасне