Зміст

    Вступ

 

      В сучасних умовах важкого фінансового  стану підприємств промисловості, коли у більшості з них практично  відсутні кошти для розвитку виробництва, особливу актуальність набуває проблема економічної ефективності використання наявного ресурсного потенціалу і перш за все основних фондів як найбільш капіталомісткої його частини зі значним періодом виробничого використання.

      Погіршення  стану основних засобів, порушення механізму відтворення, а головне - зниження рівня їх використання стримує процеси реструктуризації,  збільшення обсягів виробництва продукції, зниження виробничих витрат та підвищення конкурентоспроможності.   

      Основні фонди служать матеріально –  технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення та розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно).

      Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється  забезпеченість їх основними фондами  в необхідній кількості та асортименті, більш повне їх використання.

      Підприємства, що володіють основними фондами, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно  використовувати те, що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.

      Тож в умовах скорочення інвестицій і  уповільнення, у зв’язку з цим, оновлення матеріально – технічної  бази, актуального значення набуває  проблема удосконалення формування основних фондів на підприємстві. 
 
 

    1. Економічна сутність, роль та призначення основних фондів підприємства

 

      В умовах підприємництва ефективність виробництва  - це результативність фінансово -  господарської  діяльності підприємства, яка досягається  максимально можливим співвідношенням  результатів і витрачених на їх досягнення матеріальних та фінансових ресурсів. Сьогодні переважна більшість підприємств України для економічного аналізу свого стану використовує в повсякденній діяльності близько десяти показників, які належать до різних аспектів їх діяльності.

      На  сучасному етапі величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан у вирішальній мірі зумовлюють потенційний  обсяг промислового виробництва, його виробничі потужності, а від повноти використання обладнання залежить фактичний обсяг випуску продукції.

      С.Ф. Покропивний визначає  основні  фонди як «засоби праці, які мають  вартість і функціонують у виробництві  тривалий час у своїй незмінній  споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами  в міру спрацювання ». [11, 100 - 102]

      На  думку І. М. Бойчик, «основні фонди  – засоби праці, що функціонують у  виробничому процесі тривалий час  (понад 1 рік), не змінюючи при цьому  своїх форм і розмірів, мають вартість не менше від встановленої держави  межі, і переносять її на собівартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань» .[18, 101]

      Основні фонди - це засоби праці, які мають  вартість і функціонують у виробництві  тривалий час у своїй незмінній  споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість   виготовлюваної   продукції   (платні послуги) частинами в міру спрацювання.

      Економічна  сутність  і  матеріально-речовий  зміст основних та оборотних фондів слугують визначальними характеристиками в окресленні їх значення для здійснення відтворювальних процесів, функціонування та розвитку будь-якого   виробництва.   Вся   сукупність   наявних виробничих фондів складає найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.  Зростання  і вдосконалення засобів  праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, складають матеріальну основу виробничої потужності підприємства. 

      Гриньова  В.М. визначає, що  об’єкт основних засобів  як закінчений пристрій з усіма пристосування  і приладдям для нього або  окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають загальні пристосування приладдя, систему управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.[19, 26]

        Основні засоби в Україні можна  згрупувати за їх функціональним  призначенням, за галузевою ознакою,  за використанням, за ознакою належності, за натурально – матеріальним складом та ін. Істотне значення в бухгалтерському обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні та орендовані.

      Власні  засоби можуть складатися із статутного капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

      Орендовані  основні засоби показуються в  балансі орендодавця, тим самим  виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

      Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі основні засоби за ознакою подібності їхнього функціонального  призначення та натурально – речового складу розподіляються на певні види.

      До  виробничо – технічних споруд належать споруди, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних і підсобних виробництв, адміністративні будинки. господарські споруди. У вартість цих об’єктів, крім вартості будівельної частини включається вартість систем опалення, водопроводів, вентиляції та ін.

      Споруди і передавальні пристрої – інженерно  – будівельні об’єкти, необхідні  для здійснення процесів виробництва: нафтогазові свердловини; естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди. Передавальні засоби – водопровідні й каналізаційні мережі, паропроводи - об’єкти, які здійснюють передачу різних видів енергії від машин  - двигунів до робочих машин.

      Силові  машини і устаткування: теплотехнічне  устаткування, силові і робочі машини та устаткування, технологічні лінії, які впливають на предмети праці, лабораторне устаткування.

      Інструменти і пристрої – інструменти всіх видів, термін використання яких більший  як один рік (незалежно від їх вартості).

      У практиці господарювання з метою  спрощення обліку основних фондів відносять  до оборотних фондів інструмент та інвентар зі строком експлуатації до одного року і вартістю до 100 одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строку використання і вартості.

      Господарський інвентар – предмети службового та господарського призначення (меблі, сейфи, розмножувальні апарати та ін.).

      Транспортні засоби – весь рухомий транспорт, що належить підприємству (залізничний, водний, автомобільний транспорт, а  також внутрізаводські транспортні  засоби: автокрани, автонавантажувачі, передавальні візки та ін.).

      До  основних фондів можуть належати й  інші види матеріальних цінностей, які  мають визначену цінову вартість.

      Оскільки   елементи   основних   фондів   відіграють неоднакову роль у процесі  виробництва, непересічне значення має їх поділ на дві частини: активну, яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі і завдяки  цьому  зумовлює  певний  обсяг  та  якість вироблюваної продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва.

      До  активної частини основних фондів відносять  переважно робочі машини і устаткування,  інструмент, вимірювальні та регулюючі  прилади і пристрої, використовувану  в автоматизованих системах    управління     технологічними     процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди - гірничі виробки шахт, газові і нафтові свердловини.

      До  пасивної частини належать основні  фонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють  умови для цього.

      Співвідношення  окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці.

      По  всій сукупності промислових підприємств  України у загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів впродовж останніх років коливалась в межах: будівель і споруд - 45-47%; машин і устаткування - 40-42%, у тому числі робочих - 30-32%; транспортних засобів - 2,5-3%.

      Загальна  тенденція динаміки технологічної  структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням питомої ваги активної їх частини.

      Для встановлення норм амортизаційних   відрахувань   і   розрахунків   щорічних амортизаційних   сум   застосовують   більш   укрупнену  класифікацію, виокремлюючи чотири групи  основних фондів:

        - група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні 
пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця 
загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

      - група 2 - автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та 
інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя 
до них;

      - група 3 - будь-які інші основні  фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

       - група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для 
автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, зв'язані з 
ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, 
комп'ютерні програми, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і 
рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).[21,138]

      До  основних фондів відносять також  житлові будинки, будівлі дитячих  садків і ясел, поліклінік, їдалень, будинки відпочинку, профілакторії, палаци культури, спортивні споруди та інші об'єкти культурно-побутового призначення. Існуюча система обліку і статистики зараховує такі об'єкти на баланс підприємства під умовною назвою невиробничих основних фондів. Це некоректно з огляду економічної теорії, оскільки суперечить економічній природі і сутності основних фондів взагалі. Тому   подібні   об'єкти   підприємств   довготермінового користування слід вважати майном суто соціального призначення або об'єктами соціальної інфраструктури.

      Не  належать до основних засобів:

      - предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

      - предмети вартістю до 500 гривень  за одиницю (за ціною придбання)  незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість  предметів, що не належать до  основних засобів може змінюватися  Міністерством фінансів України;

      - спеціальні інструменти і спеціальні  пристосування підприємств серійного  і масового виробництва певних  виробів або для виготовлення  індивідуального замовлення незалежно  від їхньої вартості;

      - спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі, незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

       - формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

      Для того, щоб уникнути труднощів, які  виникають при проведенні обліку засобів праці в натуральному виразі проводять вартісну оцінку основних засобів.

      Оцінка  основних засобів підприємства  - це грошовий вираз їх вартості. Вона потрібна для того, щоб визначити  загальну величину основних засобів, їх динаміку і структуру, розрахувати  економічні показники, які характеризують ефективність господарської діяльності підприємства за певний період часу.