Основні етапи роздержавлення та приватизації в Україні

 Значно ближче до  вітчизняної дійсності те, що  здійснюється в економіці Франції,  Італії та інших західноєвропейських  країн, досвід роздержавлення  яких слід вивчати. В Іспанії, наприклад, держава володіла 100,0% акцій Національної телефонної компанії, здійснюючи повний контроль над номенклатурою наданих послуг, інвестиційними програмами, заробітною платою, цінами, тарифами, при цьому на частку компанії припадало 60,0% національного виробництва і продажу телекомунікаційного обладнання. Досвід приватизації Національної телефонної компанії був би корисним при приватизації аналогічних вітчизняних структур, таких, наприклад, як «Укртелеком».

Отже, приватизацію та роздержавлення слід здійснювати, прогнозуючи та враховуючи як її економічні, так і соціальні наслідки.

 У виборі економічних  заходів реалізації програми  приватизації в Україні слід  виходити з реалій поточної  економічної ситуації та, майбутніх  задач. Досвід західних країн  (Великобританія, Франція, США) має обов'язково зіставлятися з проблемами, які безпосередньо стоять перед західноєвропейськими державами (Польща, Румунія, Угорщина), та корегуватися на національні умови.

 Аналіз процесів, що  відбуваються в економічній та  соціальній сферах суспільства, дозволив сформувати низку проблем, які необхідно вирішити для більш ефективного реформування власності в Україні.

Це перш за все:

• удосконалення правової, нормативної та методичної бази приватизації;
• розробка і реалізація комплексу заходів щодо усунення монополізму в процесі перетворення державної власності;
• посилення інформаційного забезпечення приватизаційних процесів;
• активізація участі громадян України в приватизаційних процесах.

 На мою думку,  головне призначення приватизації в Україні полягає в адаптації відносин власності до потреб нового типу зростання, головна сила якого - підприємницька активність. Хоча у ході приватизації зустрічаються сугубо політичні ситуації, загальна її спрямованість - забезпечення умов для більш ефективного господарювання, демонополізації та формування засад конкуренції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 Вихід держави за  окреслені максимальні межі робить  необхідним роздержавлення економіки.  Проблема є особливо актуальною  для країн, які переходять від  тотального одержавлення економіки до ринку. Світовий досвід засвідчує, що добре зарекомендували себе такі способи роздержавлення, як приватизація власності, лібералізація ринків, оздоровлення державного сектору, створення змішаних підприємств. Однією з найважливіших переваг приватизації є антиінфляційний ефект. Для успішного проведення приватизації необхідне виконання ряду умов. В умовах сучасної ринкової економіки приватизація державної власності не є самоціллю або втіленням ідеологічних симпатій чи антипатій. Здійснюючи приватизацію, держава прагне вмістити свою діяльність в окреслені ринком межі, домагаючись високої ефективності ринкового господарства.

 Приватизація - один  з ключових напрямків перетворення  української економіки на ринкових  засадах. ЇЇ успіх або поразка багато у чому визначають хід економічних реформ. Необхідність процесів роздержавлення та приватизації майже ні в кого не викликає сумнівів і обґрунтовується, по-перше, кризовим станом економіки та суспільства в цілому; по-друге, неминучістю переходу до ринку; по-третє, поняттям природженої економічної активності приватного власника; по-четверте, визнанням того, що своя власність - це основа свободи особи. Це процес, якому притаманні глибинні властивості, що пов'язані з кардинальною зміною соціальних структур, зміною соціально-економічного ладу в Україні; він складний та суперечливий.

 Зміна форми власності  та організаційно-правових форм  управління промисловими підприємствами  поки що не має суттєвого  позитивного впливу на результати  їхньої виробничо-фінансової діяльності. Нові елементи управління на приватизованих підприємствах тільки починають формуватися, але деякий позитивний соціально-економічний ефект від цього можна очікувати лише на тих з них, які функціонують у новому статусі понад три роки. Решта підприємств ще знаходиться у стадії адаптації до ринкових умов. Враховуючи специфіку реформування власності в Україні та перш за все перевагу неконкурентних форм її реалізації, а також відсутність очікуваних позитивних ефектів у розвитку економічної системи, треба більш активно запроваджувати конкурентні методи приватизації з метою пошуку ефективного власника та стратегічного інвестора, необхідна масштабна післяприватизаційна підтримка підприємства за допомогою відповідних ринкових структур із залученням банків, страхових і консалтингових фірм.

 Оцінка співвідношення  різних способів приватизації  за галузями свідчить про перевагу  в світі такого способу приватизації, як перетворення підприємств  та організацій у відкриті  акціонерні товариства. Саме тому  ця форма одержала найбільше розповсюдження з розвитком крупного бізнесу, який важко, а іноді і неможливо вести на основі тільки приватних коштів підприємця. Акціонерна форма дозволяє залучити до одного підприємства капітали багатьох осіб, причому й тих, які самі не можуть через будь-які причини займатися підприємницькою діяльністю.

 Приватизація, яка  проводиться, орієнтована на окремі  підприємства та їхні структурні  підрозділи, сприяє розпаду раніше  поєднаних виробничо-технологічних  комплексів на окремі ланки, значна частина яких непридатна до самостійного виживання в умовах економічної кризи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Алімов О. Приватизація: стратегія завершального етапу  //Економіст. - 2003. - № 8. - С.28-31

2. Ачкасов А. Є. Основні  підходи до приватизації //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9. - C. 3 - 6.

3. Ачкасов А. Є. Приватизація  у перехідній економіці //Актуальні  проблеми економіки. - 2006. - № 8. - C. 10 - 13.

4. Бойко О. Приватизація  та роздержавлення в Україні  доби перебудови, або "наша дивна революція"/ Олександр Бойко,; О. Бойко //Сучасність. - 2006. - № 10. - C. 61-69.

5. Бондар О. "Приватизація : сьогодення і погляд у майбутнє"/ //Діловий вісник. - 2001. - № 11. - C. 14-15

6. Бочан І. Фінансово-економічні  особливості й механізми приватизації  державних підприємств у Японії //Фінанси України. - 2001. - № 9. - C. 49-54

7. Гурнак В.Щодо приватизації  та диверсифікації стратегічно  важливих підприємств //Економіст. - 2006. - № 12. - C. 38-41.

8. Корецький М. Досвід  реальної приватизації в зарубіжних  країнах //Вісник Української  Академії державного управління  при Президентові України. - 2001. - № 4. - C. 119-128

9. Крищенко К. Роздержавлення  власності в умовах України  //Фінанси України. - 2003. - № 3. - С.10-21

10. Музика Л. Приватизація  комунального майна: проблеми  законодавства, теорії та практики //Право України. - 2004. - № 5. - С.55-58.

11. Панченко Н. Г.  Приватизація в ринковій економіці  //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 5. - C. 18 - 20.

12. Перерва П.Г., Чубукова  О.Ю. Досвід приватизації у  Великій Британії для України//Актуальні  проблеми економіки. - 2006. - № 4. - C. 14- 16.

13. Резнік В. Приватизація  в Україні як соціально-економічний  процес: об'єктивні показники та суб'єктивні оцінки //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2006. - № 2. - C. 66-89.

14. Роль приватизації  в ринкових перетвореннях в  Україні //Українська інвестиційна  газета. - 1997. - 8 травня. - C. 18