Організація праці

     На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін. Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі. Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту. Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

     На  підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності), де технологічний процес, використовуване  обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць. Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

     Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості трудового процесу на робочому місці;
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці;
• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;
• підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;
• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

    В сучасних умовах господарювання все  більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці. 
 

2.3. Організація робочих  місць 

     Трудовий  процес здійснюється на конкретному робочому місці, в певному соціальному оточенні.

    На  робочому місці людина проводить  третину свого трудового життя. Важливим елементом організації  праці на підприємстві є організація  робочих місць з метою створення  на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

     Робоче  місце - це первинна ланка виробництва, просторова зона дії, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи працівників. Саме на робочому місці створюються умови, що значною мірою визначають ступінь ефективності праці. На робочому місці розміщуються знаряддя, предмети і продукти праці, тому границі робочого місця повинні забезпечити можливість виконання всіх дій технологічного процесу.

     Класифікація  типів робочих  місць:

• за типом виробництва: одиничне, серійне, масове;
• за числом виконавців: індивідуальне, колективне;
• за рівнем механізації та автоматизації:

а) робочі місця ручної праці, де робота виконується за допомогою різних ручних знарядь;

б) механізовані робочі місця, де працівник управляє робочими машинами і механізмами, за їх допомогою змінює предмет праці;

в) автоматизовані робочі місця, на яких механізми і автомати виконують певні технологічні операції за заданими параметрами, а виконавець керує ними за допомогою дистанційних пультів.

• за місцем розташування: у приміщенні, на відкритій місцевості, на висоті, під землею;
• за кількістю змін: однозмінне, багатозмінне;
• за часом функціонування: постійне, тимчасове;

    Постійні  робочі місця — це ті, які не змінюють своє розміщення в просторі. В свою чергу, вони поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, які є як стаціонарні, так і умовно стаціонарні (пересувні). Більшість робочих місць в промисловості — стаціонарні, тобто такі, у яких робоча зона незмінна. Пересувні робочі місця, як правило, організовують для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), які в процесі роботи переміщуються по виробничій площі. Тимчасові робочі місця характеризуються переміщенням виконавців, засобів, а інколи і предметів праці, властиві працівникам транспорту, ремонту. Цим робочим місцям властива мобільність.

• за кількістю обладнання, що обслуговується: одноверстатне, багатоверстатне;
• за ступенем спеціалізації: універсальне, спеціалізоване, спеціальне;
• за основною робочою позою: сидячи, стоячи, змінна поза;
• за професійною ознакою і функціями, які виконує працівник, наприклад, робочі місця керівників, спеціалістів, робітників, молодшого обслуговуючого персоналу і т.д.

     Робочі  місця можуть розмішуватися в  приміщенні, на вулиці, висоті та під  землею. Вони можуть бути спеціальні й  універсальні, сидячі та стоячі. У всіх випадках характер раціональної організації  робочих місць залежить від специфічних  умов. Проте, можна виділити окремі загальні риси, зумовлені певними основними вимогами при їх організації:

• точне виконання встановленої технології;
• забезпечення споріднення ручних операцій;
• створення на робочому місці умов, які б дозволяли працівнику працювати в найбільш сприятливій позі;
• забезпечити дотримання вимог ергономіки до робочого місця, предметів праці;
• створити нормативні сані гарно-гігієнічні умови праці і комфортність робочого місця.

     Організація та робочих місць працівників, створення  відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення. З кожним роком збільшується обсяг оброблюваної інформації, все більше застосовуються засоби механізації та автоматизації робіт, техніка стає складнішою, виникають нові професії тощо. Все це потребує певної організації робочих місць, їх планування, устаткування, створення оптимальних умов для праці.

     Вимоги  до організації робочих  місць можна згрупувати таким чином: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.

     Інформаційні вимоги — це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця, до яких відносять:

• визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, і передається на інші робочі місця;
• проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

     Економічні  вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.

     Ергономічні вимоги сформовані наукою, яка з'явилась порівняно недавно у зв'язку з новими вимогами виробництва— ергономікою. Ергономіка — галузь науки, яка вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці. Все, що оточує працюючу людину, створює її робоче середовище. Знаряддя праці повинні відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.

     Гігієнічні  вимоги — це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров'я та працездатність працівників.

     Естетичні вимоги — це елементи зовнішнього оформлення середовища, в якому працює людина, а саме: зовнішній вигляд приміщення та знарядь праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі тощо.

     Технічні  вимоги — це науково обґрунтовані параметри знарядь праці, устаткування та проходи до інших робочих місць і т.д.

Існує два коефіцієнти  оцінки робочих місць:

• коефіцієнт організації робочих місць;
• коефіцієнт оснащеності робочого місця.

    Коефіцієнт  організації робочих  місць (К_рм) використовується для оцінки відповідності типовим проектам наявної організації робочих місць в тому чи іншому підрозділі підприємства:

    К_рм =

    де  Н т – кількість місць, що відповідають типовим проектам;

    Н –  загальна кількість робочих місць на даній дільниці (в цеху, на підприємстві);

    Коефіцієнт  оснащеності робочого місця (К_ор) характеризує ступінь фактичної оснащеності робочого місця технологічною оснасткою, інструментами, засобами, документацією тощо у порівнянні з вимогами, передбаченими технологічним процесом або проектом:

    Kop =

    де  Iф — фактична кількість одиниць технологічної оснастки, інстру-ментів, засобів тощо, що використовуються на робочих

    місцях;

    I – кількість одиниць оснастки, інструментів тощо, передбачених для використання на тих самих робочих місцях за технологією (проектом).

    Цей показник характеризує також рівень організації робочих місць.

    Комплексне  оснащення робочого місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Оснащення робочого місця - це сукупність розміщеного тут основного й допоміжного устаткування, технологічного та організаційного оснащення.

     Типовими  основними видами оснащення робочого місця є такі:

• основне технологічне обладнання, призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці;
• допоміжне обладнання - підйомне, транспортне устаткування;
• технологічне оснащення - робочі та вимірювальні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя та ін.;
• робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, довідники, посібники;
• організаційне оснащення - робочі меблі, столи, стільці, шафи стелажі, інші засоби та пристосування для розміщення технологічного оснащення;
• засоби безпеки – огорожі, засоби індивідуального захисту, протипожежної безпеки, вентиляції та ін.;
• засоби освітлення, зв'язку та сигналізації;
• робоча тара, господарські засоби.

     Важливою умовою ефективного трудоваго процесу є раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому місці так, щоб забезпечити зручність їх обслуговування, вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, хороший огляд робочої зони, безпеку праці, економію виробничої площі, зручний взаємозв'язок із суміжними робочими місцями. Забезпечення цих умов досягається в ході планування робочих місць.