Організація міжбанківських розрахунків: проблеми і перспективи розвитку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

 

 

 

 

з дисципліни

 

 

        «Банківські операції»

 

 

 

 

на тему: «Організація міжбанківських розрахунків: проблеми і перспективи розвитку»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студентка групи Ф-31

 

 

 

 

Домашевська О.М.

 

 

 

 

Перевірив: викладач

        Богославець Т.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

Надвірна - 2013

 

2

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………….. 3 Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖБАНКІВСЬКИХ

РОЗРАХУНКІВ……………………………………………………... 5

1.1. Сутність міжбанківських розрахунків, їх види та форми….. 5 1.2. Організація та облік операцій при розрахунках через

СЕП…………………………………………………………. 8 1.3. Забезпечення якості міжбанківських

розрахунків та аналіз факторів впливу……………………. 11 Розділ 2. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ УПРАВЛІННЯ

МІЖБАНКІВСЬКИМИ РОЗРАХУНКАМИ В УКРАЇНІ………………........15                                                                                                                                               .   2.1.Аналіз міжбанківських розрахунків на прикладі  КБ  «Укрсоцбанк»….…15

             2.2.   Аналіз міжбанківських розрахунків в Україні……………..…..19

            2.3

……………………………………...…………23

Розділ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ       МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ…………………………. 28

  3.1    Вирішення проблем удосконалення процесу управління якістю міжбанківських розрахунків……………………………………… ….28

            3.2.   Перспективи вдосконалення методів управління

міжбанківськими розрахунками……………………………... 30 ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….35

                   ДОДАТКИ………………………………………………………………………39 

3

 

 

ВСТУП

 

 

 

 

 

Сучасний етап розвитку української банківської справи характеризується складністю і суперечливістю. Складність визначається тим, що становлення ринкових відносин в країні здійснюється в посткризових умовах, що проявляється у збільшенні кількості збиткових підприємств, зниженні прибутковості господарювання практично у всіх галузях і сферах економіки країни, що обумовлюють зростання напруженості у самій банківській системі. При орієнтації на форми і методи роботи зарубіжних банків у вітчизняному банківському менеджменті не сформувалися ринкові традиції управління, коли головним критерієм прийняття рішень є економічна доцільність, а не емоційні переваги.

Ці проблеми проявляються в значній мірі при здійсненні міжбанківських розрахунків - однієї з основних функцій банків, так як платіжна система країни знаходиться в глибокій кризі, яка виражається у зростанні кредиторсько-дебіторської заборгованості, розвитку негрошових форм взаєморозрахунків, високому рівні мінливості нормативної бази здійснення розрахунків в народному господарстві.

Роль і місце міжбанківських розрахунків у платіжній системі до сих пір чітко не визначені; практично не досліджені такі питання, як якість міжбанківських розрахунків, сутність і методи оцінки ризиків міжбанківських     розрахунків,     особливості     комплексного управління міжбанківськими розрахунками на рівні комерційного банку - основної ланки банківської системи. Таким чином, при всьому розумінні значущості розрахункового обслуговування суб'єктів господарювання в економічній системі, блок     питань, пов'язаних     з     дослідженням     особливостей міжбанківських    розрахунків    в    ринковій    економіці    та    методами їх вдосконалення на рівні комерційного банку, вивчений недостатньо та є надзвичайно актуальним.

 

4

 

 

Метою курсової роботи є розробка та обгрунтування необхідних

 

заходів вирішення проблем удосконалення процесу управління якістю міжбанківських розрахунків.

Для досягнення мети дослідження були поставлені і вирішені наступні завдання:

- відобразити cутність міжбанківських розрахунків, їх види та форми; - дослідити практичні аспекти організації та обліку операцій при

розрахунках через НСЕП;

 

- провести аналіз проблеми забезпечення якості міжбанківських розрахунків та аналіз факторів впливу;

- проаналізувати динаміку розвитку міжбанківських розрахунків в Україні;

- запропонувати необхідні шляхи вирішення проблем удосконалення процесу управління якістю міжбанківських розрахунків;

- провести ґрунтовне дослідження перспектив вдосконалення методів управління міжбанківськими розрахунками.

Предметом дослідження є економічні відносини, пов'язані зі здійсненням розрахунків у платіжній системі.

Об'єктом дослідження є міжбанківські розрахунки, форми та методи їх організації в Україні.

Методологічною основою дослідження є положення діалектичної логіки і системного підходу. У роботі використовувалися такі загальнотеоретичні методи і прийоми, як наукова абстракція, аналіз і синтез, методи групування та порівняння.

 

5

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

 

1.1 Сутність міжбанківських розрахунків, їх види та форми

 

 

Міжбанківські розрахункові операції відносяться до числа найважливіших банківських операцій, що підтверджується результатами аналізу консолідованої структури активів і пасивів українських банків.

Міжбанківськими є розрахунки, за допомогою яких здійснюється регулювання банками платіжних зобов'язань з іншими самостійними розрахунковими суб'єктами кредитної системи. Міжбанківські розрахунки, безперечно, відіграють важливу роль у функціонуванні економіки країни, що обумовлено широкими міжрегіональними господарськими зв'язками вітчизняних підприємств і організацій.

Міжбанківські розрахунки розуміються в широкому сенсі, як сукупність всіх розрахунків,    здійснюваних    за    допомогою банків. Міжбанківські розрахунки виникають тоді, коли платник і одержувач коштів обслуговуються різними банками, а також при взаємному кредитуванні банків та переміщенні готівки. У вузькому значенні під міжбанківськими розрахунками розуміється організація платежів між різними комерційними банками    та    установами центрального банку    країни.

Міжбанківські розрахунки здійснюються відповідно до пред'явлених

 

платіжних інструментів, регулюються нормами права, визначаються звичаями ділового обороту. Істотним чинником є інформаційно-технічний комплекс, який використовується в процесі обробки платіжних інструментів, оскільки його вартість впливає на розмір тарифів на розрахункові послуги, що надаються банками.

 

6

 

 

Міжбанківські зобов'язання за розрахунками виникають в результаті платежів клієнтів і можуть бути погашені двома основними способами. По-перше, банки можуть розрахуватися між собою шляхом передачі права власності на кошти, що зберігаються на відкритих один у одного рахунках. По-друге, банки можуть розрахуватися шляхом передачі власності на залишки коштів на рахунках, які вони мають з будь-якою третьою стороною -іншим комерційним банком або центральним банком.

Структурування міжбанківських розрахунків на складові елементи дозволяє представити їх у вигляді самостійної системи, що є частиною платіжної системи країни.

У структурі системи міжбанківських розрахунків є ряд елементів: - чотири підсистеми: розрахунки через центральний банк,

міжфіліальні розрахунки, розрахунки через кореспондентські рахунки Лоро-Ностро, розрахунки через небанківські кредитні організації;

- принципи організації та функціонування системи міжбанківських розрахунків;

- вимоги до здійснення міжбанківських розрахункових операцій, а також механізм проведення розрахунків, що включає способи, форми і

засоби здійснення розрахунків, організацію міжбанківського зв'язку і

 

документообігу.

 

У банківській практиці застосовуються два основних види міжбанківських кредитів для завершення розрахунків: внутрішньоденний розрахунковий кредит, коли терміном отримання кредиту і терміном його погашення є один банківський день, і одноденний розрахунковий кредит (або кредит овернайт), коли строком погашення кредиту є банківський день, наступний за днем отримання кредитних ресурсів. Як правило, непогашений своєчасно      внутрішньоденний      розрахунковий кредит автоматично оформляється в кредит овернайт.

 

 

7

 

Іншим різновидом розрахункового кредитування є надання овердрафту

 

по кореспондентському рахунку учасника розрахунків з встановленням фіксованого ліміту можливого дебетового сальдо. Овердрафт може бути наданий на умовах, аналогічних внутрішньоденному розрахунковому кредиту або кредиту овернайт.

Найбільший розвиток у всіх розвинених країнах отримали два основні способи здійснення міжбанківських розрахунків: на валовий основі (брутго-розрахунки) і на чистій основі (нетто-розрахунки чи кліринг).

Системи, за допомогою яких розрахунки за міжбанківськими платежами здійснюються на сумарної основі "один за одним", черговими проводками по кожній окремій операції або в пакетному режимі, називаються системами розрахунків на валовій основі або брутто-розрахунками. Основними є два види систем розрахунків на валовій основі:

- системи, в яких розрахунки проводяться в режимі реального часу, незважаючи на те, що необхідні кошти можуть бути відсутні в момент проведення розрахунків (система FEDWIRE в США);

- системи, в яких розрахунки за операціями можуть проводитися тільки при наявності достатньої кількості коштів на розрахунковому рахунку учасника (система SIC в Швейцарії).

 

       У сучасних умовах швидкість передачі інформації з максимальною її конфіденційністю мають виняткове значення при здійсненні міжбанківських розрахунків. Основними засобами міжбанківських комунікацій є поштовий зв'язок, телефонний та факсимільний зв'язок, телеграф, телетайп і телекс, електронні канали телекомунікацій.

Таким чином, на мою думку, більш правильним є розуміння міжбанківських розрахунків в широкому сенсі, тобто: міжбанківські розрахунки - це розрахунки, що проводяться банками за дорученням клієнтів, або відповідно до власних зобов'язань.  

8

 

1.2 Організація та облік операцій при розрахунках через  СЕП

 

 

 

 

 

Впровадження СЕП дозволило повністю відмовитися від поштових і телеграфних авізо, значно підвищити швидкість і надійність проведення платежів, забезпечити їх безпеку і конфіденційність. В даний час СЕП обслуговує більшість розрахунків, які здійснюються в національній валюті між банківськими установами в Україні.

Послугами СЕП в тій чи іншій мірі користуються всі комерційні банки. Перехід на СЕП поклав початок епохи автоматизованих платіжних систем в Україні. Технологічні правила функціонування даної системи де-факто стали стандартом в області міжбанківських розрахунків і визначили

 

напрямок розвитку платіжних систем національних комерційних банків як

 

частини загальнонаціональної платіжної системи. Паралельно з розвитком СЕП вдосконалюється нормативна база міжбанківських розрахунків. Прийняте НБУ у 2000 році «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні» визначило їх способи організації та форми.

Сьогодні основними нормативно-правовими документами, які регламентують організацію та облік операцій при розрахунках через СЕП є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» N 2346-III від 5 квітня 2001 року та Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ N 1035/12909 від 6 вересня 2006 року [24; 25]. Даною Постановою передбачено:

- вимоги щодо виконання міжбанківського переказу;

 

- умови функціонування СЕП щодо проведення міжбанківського переказу;

- умови ведення учасниками СЕП архіву електронних міжбанківських документів;

- виконання міжбанківського переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками;

9

 

- умови проведення внутрішньобанківського переказу;

 

- участь інших установ у СЕП;

 

- порядок резервування та відновлення функціонування СЕП; - вимоги щодо захисту електронних банківських документів.

 

Для здійснення розрахунків між учасниками платіжної системи

 

встановлюються кореспондентські відносини, які пов'язують комерційні банки (їх філії), як з регіональними управліннями Національного банку, так і один з одним.

Організаційно в СЕП входять: - Національний банк України; - регіональні управління НБУ; - комерційні банки України;

- філії комерційних банків.

 

СЕП     являє собою автоматизовану систему з організації міжбанківських розрахунків на основі кореспондентських відносин між банками і     НБУ.     Комерційні банки можуть створювати власні внутрішньобанківські платіжні системи. Нацбанк визначає правила, за якими внутрішньобанківські платіжні системи беруть участь у платіжній системі, і задає стандарти на взаємодію внутрішньобанківських платіжних систем.