Оцінка фінансового стану підприємства

 

       В нашому прикладі значення індекса постійного активу досить високе : на протязі звітного періоду воно майже не змінилось  та складало на початок та кінець звітного періоду відповідно 0,86 та 0,84.

       Дуже  важливим показником фінансової стійкості  є коефіцієнт реальної вартості майна (він також має назву коефіцієнт реальної вартості основних та матеріальних оборотних коштів в майні підприємства). Він визначає, яку долю в вартості майна складають засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної велічини основних засобів (по залишковій вартості), виробничих запасів, незавершеного виробництва та малоцінних і швидкозношувальних предметів (по залишковій вартості) до вартості активів підприємства (валюти балансу). 

       Коефіцієнт  реальної вартості майна = Реальні активи : Загальна сума капіталу                                                   (2.11) 

       Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого  потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він є дуже важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами – постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству скласти уяву про їх виробничий потенціал та доцільність укладання договорів з ними з цієї точки зору.

       Нормальним  вважається обмеження, коли реальна  вартість майна складає більш 0,5 від загальної вартості активів.  

       Таблиця 2.13 

       Аналіз  динаміки і темпів росту коефіцієнту  реальної вартості майна 

 

       Згідно  даних таблиці 2.10 рівень виробничого потенціалу підприємства дуже високий, хоча на кінець періоду він декілька зменшився.

       З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

       Власні  оборотні засоби :

       Ф1 = ф.1, ( ряд.495 гр.3 + ряд.495гр.4 ) х 0.5 - ряд.070-ряд.150 (2.12)

       Другим  показником, який характеризує фінансову  стійкість підприємства і показує  забезпеченість запасів і затрат довгостроковими джерелами фінансування є  власні довгострокові і середньострокові джерела формування запасів і затрат :

       Ф2 = Ф.1, ( ряд.495 гр.3 + ряд.495 гр.4 ) х 0.5 + ряд.530 + ряд.600 + ряд.610 - ряд.070 - ряд.150 (2.13)                                                                                   

       Розраховується  також загальна сума основних джерел формування запасів і затрат :

       Ф3 = ф.1, ( ряд.495 гр.3 + ряд.495 гр.4 ) х 0.5 + ряд.530 + ряд. 600 + ряд.610 - ряд.070 - ряд.050 + ряд.620 (2.14)                                                                         

       При оцінці вищезазначених показників можливі  такі варіанти ситуацій :

1. абсолютна стійкість підтверджується, якщо :

       Ф1 ³ 0,   Ф2 ³ 0,   Ф3 ³ 0 ;

       при цьому Ф1 коливається від 0 до 1300 тис. грн. ; Ф2 - від 0 до 1500 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

2. нормальна стійкість підтверджується, якщо :

       Ф1< 0,   Ф2 ³ 0,   Ф3 ³ 0 ;

       при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від 0 до 1500 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

3. нестійкий фінансовий стан підтверджується, якщо :

       Ф1 < 0,   Ф2<  0,   Ф3 ³ 0 ;

       при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від - 50 до - 1300 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

4. кризовий фінансовий стан підтверджується, якщо :

       Ф1 < 0,   Ф2<  0,   Ф3 < 0 ;

       при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від - 50 до - 1300 тис. грн. ; Ф3 - від  - 10 до - 500 тис. грн..

       Як  видно зданих таблиці 2.14, підприємство в 1999 році знаходиться у критичному стані. Показники забезпечення запасів і затрат відповідними джерелами їх формування мають тенденцію до зниження, що негативно сказується на рівні фінансової стійкості підприємства.

       Від'ємні значення показників свідчать про неспроможність підприємства забезпечити запаси, затрати та основні засоби джерелами їх формування. 
 
 
 
 

       Таблиця 2.14

       Зведена таблиця показників, які характеризують

       забезпеченість  запасів і затрат відповідними

       джерелами їх формування, тис. грн. 

 

       Таким чином, підприємство має нестійке фінансове  становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу долю власних  коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства. 
 

        3  Напрямки удосконалення фінансового стану ВАТ “Чернігівський інструментальний завод ” 
 

       Підприємство, що аналізується, виготовляє слюсарно – монтажні, металорізальні інструменти, торцові ключі для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, сільскогосподарських підприємств, підприємств “Агротехсервісу”, транспорту, а також власників легкових автомобілей. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов’язано з великим рівнем фондоємкості виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства – зниження собівартості.

       Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

       Зниження  трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь – якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

       Матеріальні ресурси займають 49,6% в структурі витрат на виробництво продукції (дод.2):

       506 : 1019,7 * 100% = 49,6%

       Звідси  зрозуміло значення економії цих  ресурсів, раціонального їх використання. І знов на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних  процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

       Скорочення  витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх загрузки.

       Можна порекомендувати виробництво продукції  значною кількістю маленьких  серій, тоді витрати по складуванню  готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати  на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

       Як  і у всіх інших, в умовах кризи  неплатежів у даного підприємства є  нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції  на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

       Щодо  джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.
2. Отримання дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

       Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відовлікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

       Але щодо поточної ліквідності, то даний  коефіцієнт знаходиться в межах  норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба  приділити увагу збуту продукції  за готівку. Цьому має сприяти  правильна маркенгова політика ( пошук  нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції ) .

       Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту  абсолютної ліквідності з тією ж  сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис.грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму короткострокової заборгованості 2,5 тис.грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари на цю суму хоча б із знижкою.

       Сума  дебіторської заборгованості та запасів  покриває суму оборотних активів  у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами ( попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукії ). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток ( для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції ), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

       Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення  з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.

      Так, для удосконалення діяльності треба  здійснити наступне: