Оцінка економічної ефективності організації та діяльності підприємства

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Вибір стратегії  організації та розвитку нового підприємства

  1.1. Стратегічне планування організації підприємства

1.2. Дослідження ринків  збуту продукції та прогнозування  її реалізації

РОЗДІЛ ІІ. Визначення необхідності застосування ресурсів та розрахунок витрат на виробництво і реалізацію продукції

2.1.  Визначення капіталовкладень , операційних витрат і результатів першого року діяльності

2.2.  Визначення капіталовкладень , операційних витрат і результатів  другого року діяльності

2.3. Визначення капіталовкладень , операційних витрат і результатів  третього року діяльності

2.4. Визначення капіталовкладень , операційних витрат і результатів  четвертого року діяльності

2.5. Визначення капіталовкладень , операційних витрат і результатів  п’ятого року діяльності

РОЗДІЛ ІІІ. Оцінка економічної ефективності організації та діяльності підприємства

3.1. Аналіз фінансових результатів і фінансового стану діяльності підприємства

3.2. Аналіз і оцінка ризиків прийняття управлінських рішень 

  3.3. Оцінка ефективності інвестиційного проекту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є реорганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удосконалення організаційних і структурних відносин, перегляд застарілих  командних економічних зв’язків і методів керування.

У цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької  активності, діяльність підприємств  і організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат — прибуток.

Умови сучасного господарювання ставлять особливі вимоги до новостворених підприємств. Рухливість та складність процесів перехідного  періоду, часті корекції системи  економічних законів і нормативних  актів, що регулюють діяльність підприємств, швидкі технологічні зміни, стрімкий розвиток інформаційних мереж і, внаслідок цього, доступність інформації, поява нових запитів та зміна позицій споживачів, що сприяють виникненню нових, часто несподіваних можливостей для бізнесу. В такій ситуації фірми мають приділяти постійну увагу оцінюванню перспектив своєї діяльності.

Практичне розв'язання проблем, пов'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства, не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методології  і методів стратегічною керування.

Поняття «стратегія» в галузі  управління підприємством як соціально - економічною системою має на увазі  довгостроковий комплексний план дій  керівництва з колективом, спрямований  на досягнення місії організації.

Багато керівників підприємств  не усвідомлюють переваг стратегічного  планування. Відсутність стратегічних орієнтирів - одна з основних загроз, яка може ускладнити розвиток бізнесу  успішних компаній. Наслідком нормалізації ситуації всередині підприємства й стабілізації зовнішнього середовища стало розуміння того, що потрібно змінюватися для успішного подальшого розвитку та досягнення кінцевої мети.

Не даний час середовище діяльності багатьох підприємств характеризується підвищенням складності і невизначеності, що підтверджує необхідність втілення в практику ідей і технологій стратегічного планування.

Метою даної курсової роботи с створення  нового підприємства, що має одну з  передбачених законодавством України  організаційно - правову форму, планування його діяльності, розробка та дослідження  ефективності впровадження стратегії  діяльності створеного підприємства на п'ять перших років діяльності.

Предметом виконання курсової роботи виступає механізм розробки, планування та аналізу ефективності стратегії  майбутньої діяльності підприємства та управління новоствореним TOB «Стіл  та стул».

Об'єктом дослідження є показники  діяльності віртуального підприємства TOB «Стіл та стул», вони дозволять глибше розібратися в стратегіях господарських рішень та спробувати себе в ролі керівника підприємства.

Виконання курсової роботи мас наступні цілі:

- закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань, які були отримані у ході навчальною процесу та науково-дослідницької діяльності;

- розвиток навичок самостійної  роботи у сфері економічного  управління підприємством, підвищеним  ефективності виробництва;

Задачі курсової роботи полягають  у наступному:

- складанні плану організації  нового підприємства;

- дослідженні потенційних ринків збуту продукції і прогнозуванні реальних обсягів продаж;

- визначенні розмірів капіталовкладень;

- розрахунку операційних витрат  і визначенні фінансових результатів діяльності;

- оцінці фінансового стану підприємства  через п'ять років його діяльності;

- оцінка ризиків правильності прийняття управлінських рішень;

- аналіз ефективності інвестицій.

Основні інструменти, які використовувались при написанні курсової роботи - методи статистичного та економічного аналізів, пакети  програм Microsoft Office Excel.

Інформаційною базою виконання дослідження виступають нормативно-правові акти України, праці вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали періодичної преси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ВИБІР СТРАТЕГІЇ ОРГAHIЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ НОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Стратегічне планування організації  підприємства

 

Стратегічне планування - це одна з функцій керування, яка  являє собою процес вибору цілей  організації й шляхів їхнього  досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських  рішень, функцій організації, мотивації  й контролю, орієнтованих на вироблення стратегічних планів.

Процес стратегічного  планування посідає центральне місце  в системі стратегічного управління. Більшість західних і східних  фірм використовують стратегічне планування для того, щоб змінити себе, вийти  з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та в середині підприємства. Основні передумови переходу до стратегічного  планування такі:

- необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств;

- потреба в об'єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації;

- наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їхньої підтримки (у підприємств, що їх мають) або створення їх (в аутсайдерів), посилення конкуренції;

- інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв'язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування;

наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні  питання, застосовуючи систему стратегічного  управління;

- розвиток теорії та практики, стратегічного планування, які допомагають перейти від методу «проблем і помилок» до наукових методів передбачення й підготовки майбутнього та до майбутнього;

- наявність  доступної  інформації (глобальних інформаційних  мереж) для вивчення сильних  і слабких сторін підприємства, зовнішнього середовища та умов  конкуренції;

- посилення інноваційних процесів, генерація та швидке освоєння підприємствами нових ідей;

- необхідність впровадження  високої культури управління, орієнтованої  на запобігання опору змінам  та стимулювання розвитку підприємства.

Стратегічне планування —  це систематизовані та більш-менш формалізовані  зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання  стратегічних планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка планів як специфічний  вид діяльності — це послідовний  ітераційний процес, що складається  з кількох взаємопов'язаних етапів:

- встановлення цілей;

- визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо Їхньої реалізації;

- передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;

- організація виконання планових завдань;

- облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій  для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства.

Реалізація мети стратегічного  планування можлива, якщо воно відповідає таким основним принципам:

 

- цілевстановлення та  цілереалізація — всі заходи  та шляхи їхнього здійснення, передбачені в системі стратегічного  планування, спрямовано на встановлення  та досягнення цілей (стратегічних  орієнтирів): система планування  відповідальна за це. Відповідність  цьому принципу свідчить про  дієвість планів, які цінні тим,  що дають змогу досягти результатів;

- багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи;

- глобальність, системність,  комплексність і збалансованість  — орієнтація на охоплення  окремими стратегіями всіх аспектів  діяльності об'єкта та взаємозв'язок  між ними; в межах стратегічного  планування готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість  на зміну ситуації зовні та  всередині підприємства;

- спадковість і послідовність  — стратегічні зміни мають  впроваджуватися в певному порядку  (про це йшлося під час розгляду  «стратегічного набору») з урахуванням  досягнутих результатів і специфічних  особливостей процесів та явищ;

- безперервність — стратегічна  діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства  у початкову позицію;

- наукова та методична  обґрунтованість — використання  поширених науково-методичних підходів  допомагає розробляти реальні  плани, узгоджені з параметрами  зовнішнього та внутрішнього  середовища;

- реалістичність, досяжність  — врахування особливостей функціонування  об'єкта, відносно якого розробляються  стратегічні плани, та можливості  досягнення певних параметрів;

- гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію — урахування  часових характеристик і характеру  змін, що відбуваються на підприємстві  згідно з етапами «життєвих  циклів» (підприємства та пов'язаних  з ним окремих підсистем); цьому  сприяє наявність надійного зворотного  зв'язку;

- ефективність і соціальна  орієнтованість — забезпечення, з одного боку, перевищення результатів,  передбачених плануванням над  витратами, потрібними для його  здійснення; з іншого — розв'язання  не лише суто виробничих проблем,  а й участь у пом'якшенні  суспільних проблем;

- кількісна та якісна  визначеність — планування має  дати певні орієнтири, які відіграватимуть  роль контрольних точок, але  не можна процес планування  звести лише до розрахунків  показників, забуваючи про сутність  процесів, які потрібно здійснити;

- довгостроковість заходів —  орієнтація на розв'язання складних  проблем, які існуватимуть у  довгостроковій перспективі; неможливість  усунення їх одномоментним заходом  спонукає до обґрунтованих, послідовних,  складних заходів.

Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення

результативності підприємства і  освоєння його нових можливостей. Для

цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в

навколишньому середовищі,  які  являють собою потенційні загрози  і майбутні

можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

Реалізація інвестиційною проекту  організації та розвитку підприємства передбачає використання наступних  даних:

- наявність 559 тис. грн. власних коштів;

- можливість отримати банківський  кредит «Револьверний» у розмірі,  який не перевищує 50% власних  коштів. Річна ставка за кредитом складе 21%;

- можливість користування товарним  кредитом, терміном до трьох місяців  при збільшенні вартості матеріалу  на 7%.

Револьверний (автоматично  поновлюваний) кредит – кредит, який характеризує один з видів банківського кредиту, який надається на певний період, протягом якого дозволяється як поетапна "вибірка" кредитних коштів, так  і поетапне часткове або повне  погашення зобов'язання по ньому  (амортизація суми основного боргу). Внесені в рахунок погашення зобов'язань кошти можуть знову позичатися протягом періоду дії кредитної угоди (у межах встановленого кредитного ліміту). Виплата залишку непогашеної суми основного боргу і відсотків згідно з ним відбувається після закінчення терміну дії кредитної угоди. Перевагою цього виду кредиту порівняно з відкриттям кредитної лінії є мінімальні обмеження, що накладаються банком, хоча рівень відсоткової ставки, зазвичай, вищий.