Оборотний капітал та його суть

 Аналізуючи  зміну продуктивності праці працівників, можна сказати, що даний показник в 2008 році зріс на 234,9% в порівнянні з 2007 роком. В 2009 році продуктивність праці на 29,4% порівняно з 2008 роком зросла. Величина продуктивності праці працівників є досить високою, оскільки у ІФ ОДОСП «Княгинин» широко розширена система виплати премій працівникам, а також встановлення різних доплат та надбавок є важливим стимулом для підвищення продуктивності праці працівників.

 Найвищий  рівень фондовіддачі спостерігається  у ІФ ОДОСП«Княгинин» в 2008 році: на 1 грн. вартості основних виробничих фондів в цьому році припадає обсяг наданих послуг в розмірі 11,7 грн. Дана величина є вищою на 62,5% порівняно з 2007 роком і на 51,4% порівняно з базовим роком. Зростання цього показника зумовлене зростанням виробництва продукції. 

  1.3 АВС – аналіз підприємства ІФОДОСП «Княгинин»

  Розглянемо  проведення ABC- аналізу для підприємства ІФОДОСП «Княгинин», класифікація номенклатурних позицій за критерієм обсягу споживання у вартісному вираженні.

  Нехай є десять номенклатурних позицій, відомий  обсяг їх споживання в натуральному та вартісному виразі за певний плановий період (скажімо, рік). Зведення по цим  номенклатурними позиціями наведена в таблиці 1.1.3 

  Таблиця 1.1.3 – Вихідні дані для проведення АВС - аналізу

  Таблиця 1.1.4 – Зведені розрахунки для АВС-аналізу

  Таблиця 1.1.5 -  АБС –класифікація  номенклатурної позиції

  Отже,  така номенклатурна продукція, як  Княгинин Люкс Княгинин Джин відноситься до групи А ;  Карпатська вершина , Карпатська перлина, Прикарпатська з перцем , Княгинин Оригінальна – відноситься до групи В; Настоянка Карпатська особлива з хріном, Стара Ратуша, Бальзам Прикарпатський, Княгинин Голд  - відносяться до групи С. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Теоретичні  аспекти управління оборотним капіталом з урахуванням моделей управління

2.1 Сутність та класифікація оборотного капіталу як об’єкта управління фінансами підприємства

    Оборотні  кошти (оборотний  капітал) - сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну виробничо-комерційну діяльність та повністю споживаються протягом одного операційного циклу. З позицій фінансового менеджменту оборотний капітал класифікують за наступними ознаками:

    1. Залежно від джерел формування оборотного капіталу - власний та позиковий оборотний капітал. Власний оборотний капітал (робочий капітал) - це та частина оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. «Власні» вони тому, що їх фінансування здійснюється з допомогою довгострокових джерел, а отже, немає необхідності у їхньому швидкому використанні для погашення заборгованості. Він визначається як різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями. Позичений оборотний капітал формується у формі банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Такий поділ оборотного капіталу має важливе значення для визначення фінансової стійкості підприємства, а також він дозволяє зробити висновки щодо здатності підприємства розраховуватися по короткострокових боргах та наявності фінансових ресурсів для розширення своєї діяльності.

    2. За характером участі в операційному циклі - оборотні виробничі фонди та фонди обігу. Необхідність такого поділу оборотного капіталу обумовлена наявністю в кругообороті коштів двох самостійних сфер: сфери виробництва та сфери обігу, а також необхідністю контролю за часом перебування оборотних засобів в цих сферах для забезпечення безперервності виробництва та ефективності господарської діяльності.

    До  складу виробничих оборотних фондів входять запаси сировини та матеріалів, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, витрати  майбутніх періодів. Фонди обігу: готова продукція на складі, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти.

    3. Залежно від методів планування - нормовані та ненормовані. Такий поділ оборотного капіталу викликаний необхідністю визначення оптимальної потреби в оборотних засобах. До нормованих оборотних засобів відносять усі виробничі оборотні фонди, а також частину фондів обігу, що перебуває у вигляді залишків нереалізованої готової продукції на складах підприємства. Решта оборотних фондів, тобто відвантажена споживачам, але не сплачена продукція та всі види грошових коштів і розрахунків, відноситься до ненормованих оборотних засобів. Відсутність норм не означає, що розміри цих елементів оборотних активів можуть змінюватися довільно і безгранично і що за ними відсутній контроль.

    4. За періодом функціонування оборотний капітал прийнято поділяти на постійний та змінний. Постійна частина оборотних активів - незмінна частина їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань поточної діяльності підприємства. Змінна частина являє собою варіативну їх частину і відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди, пов’язані із сезонним збільшенням обсягів виробництва та реалізації продукції; формування запасів сезонного зберігання. Поділ оборотного капіталу на постійну та змінну частину необхідний в частині прийняття рішень стосовно вибору конкретних джерел їх фінансування.

    5. Залежно від ліквідності (швидкості перетворення в грошові кошти) – абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовувані оборотні засоби і повільно реалізовувані оборотні засоби. До абсолютно ліквідних активів належать грошові кошти у касі і на рахунках в установах банків, а також короткострокові фінансові вкладення. Швидко реалізовувані оборотні засоби включають товари відвантажені, дебіторську заборгованість та інші оборотні активи (витрати майбутніх періодів тощо). В складі повільно реалізовуваних активів виділяються виробничі запаси усіх видів (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, незавершене виробництво); запаси МШП і запаси готової продукції.

    6. Залежно від ступеня ризику вкладень капіталу – оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень, оборотний капітал з малим ризиком вкладень, оборотний капітал із середнім ризиком вкладень і оборотний капітал з високим ризиком вкладень. До оборотного капіталу з мінімальним ризиком вкладень відносять найбільш ліквідні активи – всі види грошових коштів і короткострокові фінансові вкладення. Оборотні засоби з малим ризиком вкладень включають дебіторську заборгованість за вирахуванням сумнівної; виробничі запаси, крім залежалих; залишки готової продукції і товарів, за вирахуванням тих, що не користуються попитом. Оборотні засоби із середнім ризиком вкладень включають МШП, незавершене виробництво (за вирахуванням понаднормативного) і витрати майбутніх періодів. До оборотних засобів з високим ризиком вкладень відносять сумнівну дебіторську заборгованість, залежалі виробничі запаси, понаднормативне незавершене виробництво, готову продукцію і товари, що не користуються попитом тощо.

    Класифікація  оборотних засобів за ступенем їх ліквідності і ступенем фінансового  ризику характеризує якість засобів  підприємства, що знаходяться в обороті. З одного боку, вона дозволяє виявити  ті активи, можливість реалізації яких є малоймовірною, а з іншого, контролювати раціональне розміщення капіталу в  поточні активи підприємства. 

2.2 Економічна сутність оборотного капіталу підприємства

     Діяльність  суб’єктів господарювання щодо створення  та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних складових: виробничих фондів, оборотних  фондів і самої праці.

     Безперервність  процесу виробничої та комерційної  діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

     На  відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і  їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

     Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого – як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

     В економічній літературі існують  різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів  спрощено трактує їх як “предмети  праці”, “матеріальні активи”, “гроші, що обертаються”. Найчастіше можна  натрапити на два визначення оборотних  коштів.

     По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі  фонди і фонди обігу для  забезпечення безперервного виробництва  та реалізації виготовленої продукції.

     По-друге, оборотні кошти – це активи, які  протягом одного виробничого циклу  або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі  автори таке саме визначення дають  терміну “оборотний капітал”. Тобто  у літературі існує ототожнення  понять “оборотні кошти”, “оборотний капітал”, “оборотні активи” та “поточні активи”. Тому надалі необхідно  визначити сутність, економічний  зміст та можливі відмінності  між зазначеними поняттями.