Іноземні інвестиції в сучасній економіці

     Цим законом також встановлюються види іноземних інвестицій, форми їх здійснення; державні гарантії захисту. В окремому розділі викладено засади функціонування іноземних інвесторів на основі концесійних  угод про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності. Нині практично всі спільні підприємства мають національний режим оподаткування.

     До  того ж у Законі визначається поняття  іноземних інвестицій як цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами  в об'єкти підприємницької діяльності або інших видів діяльності для  отримання прибутку чи досягнення соціального  ефекту. Досягненням чинного Закону є те, що іноземного інвестора поставлено у рівні умови з вітчизняним.

     Законом України «Про іноземні Інвестиції» (1992 р.) встановлювався національний режим  інвестиційної та іншої господарської  діяльності щодо іноземних інвестицій. До того ж іноземні інвестори отримували гарантії на десять років на випадок  змін відповідного законодавства України; за Законом їх інвестиції у нашій  країні не підлягають націоналізації. Цим самим Законом передбачалася  низка пільг для підприємств  з іноземними інвестиціями. Проте  дію двох норм Закону щодо гарантій на випадок змін у законодавстві  стосовно оподаткування було «призупинено»  вже на початку 1993 р. Внаслідок цього  більшість підприємств з іноземними інвестиціями зазнала збитків. Наприклад, через впровадження нових видів  податків (20% мита, 35% акцизного збору  та 28% податку на додану вартість) ціни на автомобілі «Мазда», які реалізуються фірмою «Мазда моторе Україна» зросли на 107%, Причому на авторинках близького та далекого зарубіжжя ціни не змінилися[11, c. 84-86].

     Декретом  Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) для іноземних  суб'єктів господарської діяльності встановлено національний режим  інвестиційної діяльності, тобто  вони наділені правами та обов'язками в обсязі, не меншому, ніж аналогічні суб'єкти України. Згідно із цим законодавчим актом Іноземним інвесторам після  сплати податків, зборів та інших обов'язкових  платежів гарантувався безперешкодний переказ за кордон їх доходів, прибутків  та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах.

     Щодо  оподаткування, то у разі встановлення законодавчими актами України нових  видів податків існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися  від них на 5 років. Цим самим  Декретом запроваджувалася кваліфікація іноземної інвестиції як суми, не меншої за 20% статутного капіталу підприємства, а також встановлювалися обмеження  стосовно мінімальної суми цієї інвестиції.

     Законом України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994р.) встановлювалися пріоритетні  сфери для іноземного інвестування, висувалися вимоги до інвесторів, які  претендують на одержання додаткових пільг, і зміст пільг, що надаються  стосовно інвестиційних проектів і  пріоритетних сфер. Інвестування може проводитися іноземними інвесторами  у вигляді: іноземної валюти; будь-якого  рухомого чи нерухомого майна; акцій, облігацій  та інших цінних паперів, а також  векселів та інших грошових вимог; будь-яких прав інтелектуальної власності, що мають вартість (включаючи авторські  права, винаходи, торгові знаки, фірмові  найменування та ін.); прав на господарську діяльність (таких, як розвідування, розробка, добування, експлуатація природних  ресурсів, отриманих за законом чи угодою); платних послуг; в іншому вигляді, що не суперечить чинному законодавству  України[17, c. 174-177].

     Іноземні  інвестори мають право здійснювати  інвестиції у таких формах:

     1) пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

     2) створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

     3) придбавання діючих підприємств;

     4) придбавання рухомого і нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт та ін.).

     В цілому потрібно відзначити, що в Україні  спостерігається поступове становлення  ринкових організаційних структур. Сформовані та діють нові інституції, які регулюють  або забезпечують зовнішньоекономічну  діяльність, формується мережа фірм та організацій, які надають методичну, консультаційну та практичну допомогу веденню міжнародного бізнесу на території України.

     Значну  роботу з акумуляції та ефективного  використання великих іноземних  інвестицій виконує Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. З  метою запобігання суперечок  між іноземними інвесторами та органами виконавчої влади і місцевого  самоврядування Указом Президента України  у 1997 р. утворено палату незалежних експертів  з питань іноземних інвестицій як постійно діючий консультативно-дорадчий орган.

     Причинами, які заважають залученню іноземних  інвестицій в Україну, можна визначити  такі:

     1) іноземним інвесторам практично не надається жодних гарантій щодо забезпечення їх прав власності;

     2) іноземні інвестори розраховують на повернення своїх вкладень через 6 років при середньорічній прибутковості 38% (для України це нереально);

     3) у багатьох країнах потенційні інвестори недостатньо проінформовані про стан та перспективи розвитку економіки України;

     4) основним недоліком чинних нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є їх неузгодженість між собою.

     Для України як держави з ринковою економікою важливо розглядати залучення  іноземних інвестицій у контексті  структурних змін та економічного зростання.

     Пріоритетними завданнями, що мають розв'язати  іноземні інвестиції, є:

     1) структурна реформа економіки;

     2) технологічне оновлення виробництва;

     3) виробництво товарів широкого вжитку;

     4) подолання залежності країни від імпорту[7, c. 35-36].

 

      2.2. Іноземні  інвестиції як  фактор економічного  зростання в Україні

     Не  можна не погодитись з твердженням  про те, що економічне зростання  обумовлюють значні обсяги інвестицій [1; 2; 5]. Підтвердженням є стрімке  економічне піднесення Японії у післявоєнні  часи, суттєвою причиною якого були інвестиції. За рахунок зростання  інвестицій в реальний сектор економіки  країни щорічно забезпечувався 2,1% економічного росту з 8,81% [7, 35]. Іноземні інвестиції стали дієвим важелем структурної  перебудови і для низки постсоціалістичних країн.

     В умовах соціалізації економіки України  та її трансформації до ринкових відносин особливої уваги потребують інвестиції як однієї з головних елементів державної  економічної політики в цілому. Вплив  інвестиційної політики може проявитися як в прискоренні відтворювання  темпів економічного розвитку країни, так і стимулюванні промислового виробництва, забезпеченні умов для  стійкого й швидкого економічного зростання  та підвищенні рівня суспільного  добробуту в Україні.

     Криза внутрішнього інвестування актуалізує проблему залучення іноземних інвестицій. Отже, іноземні інвестиції мають велике значення для економіки країни, що їх одержує оскільки вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки  виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів  виробництва, залучають вітчизняних  підприємців до передового господарчого досвіду, сприяють поширенню інновацій, стимулюванню імітації та запозичення  найкращої ділової практики розвинених країн, збільшенню продуктивності праці  та підвищенню доброту населення. На нашу думку, використання іноземних  інвестицій має сприяти забезпеченню потреб національної економіки у  необхідній сировині та продукції, а  головне — стимулювати розвиток економічно ефективних і конкурентноспроможних експортерів, що дало б змогу Україні потрапити в систему міжнародного поділу праці та міжнародного розподілу капіталів.

     Однак залучення іноземних інвестицій позитивно впливає не тільки на економіку  України, а й на світову економіку  в цілому (табл. 2.1)[10, c. 100-104].

     Таблиця 2.1. Позитивні аспекти  іноземного інвестування для України та світової економіки

       
 

     Продовження табл.2. 1

       

     Незалежно від рівня економічного розвитку будь-яка держава прагне залучити іноземний капітал, одержуючи прямий і непрямий ефекти від інвестиційних вкладень. Найбільшу роль у залученні інвестицій відіграють макроекономічні фактори, у т.ч. ємність внутрішнього ринку, валютна стабільність, політична стабільність, рівень розвитку інфраструктури, наявність кваліфікованої робочої сили. Істотним фактором є також інвестиційна політика приймаючої держави, що забезпечує гарантії іноземним інвесторам, ефективне і стабільне функціонування правової системи. Інвестиційна політика визначає специфіку напрямів і засобів регулювання допуску іноземних інвестицій у приймаючу економіку, а також засобів стимулювання їх залучення.

     Ця  політика реалізується на національному  рівні, що є, безсумнівно, основним, а  також на трьох інших рівнях: двохсторонньому, регіональному й багатосторонньому. Кожний із зазначених рівнів регулювання має свою специфіку і ступінь впливу на приплив іноземних інвестицій[15, c. 104-107].

     Аналізуючи  особливості залучення прямих іноземних  інвестицій в Україну, доцільно визначити  їх залежність від макроекономічних показників і рівень цієї залежності при використанні методу багатофакторного кореляційного аналізу.